Постанова Львівський апеляційний суд № 465/9615/25

Справа № 465/9615/25 Головуючий у 1 інстанції: Чорний І. Я. Провадження № 33/811/692/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Мулявки Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Мулявки Н.О., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прожива за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665,60 грн. судового збору. Згідно з постановою 16.10.2025 о 08:55, м. Львів, вул. Перемиська 16, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВMW X3» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, не чітка вимова, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки т/з та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Мулявка Н.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є необґрунтованою. Зазначає, що факт керування траспорнтим засобом ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутній. З відеозапису не вбачається ні руху автомобіля, ні моменту зупикни. Працівники поліції підійшли до автомобіля за кермом якого був ОСОБА_1 і автомобіль був припаркований. Матеріали справи не містять підстав для зупинки транспортного засобу. Більше того, поліцейські прибули на місце за викликом громадянина, а не внаслідок зупиники транспортного засобу. Прибуття за викликом не створює для працівників поліції повноважень вимагати проходження огляду, за відсутності встановленого факту керування. Долучений відеозапис не відображає всіх подій, не є безперевним. Вважає, що у матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 . У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Мулявка Н.О. у суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 . За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . У суді апеляційної інстанції захисник Мулявка Н.О. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити. Заслухавши захисника Мулявку Н.О., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд. Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З протоколу серії ЕПР1 № 484677 від 16.10.2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, не чітка вимова, поведінка, що не відповідає обстанові. З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції прибули на місце за викликом, про те, що невідомі особи намагаються проникнути на приватне подвір`я за адресою:вул. Перемиська, 16, м. Львів. На місці було виявлено транспортний засіб марки «ВMW X3», номерний знак НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_1 , поруч на передньому сидінні був пасажир. Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився від огляду, після чого поліцейський роз`яснив наслідки відмови та повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи захисника про відсутність доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 апеляційний суд до увагу не бере. Оскільки такі спростовутся наявним у матеріалах справи відеозаписом, який підтверджує факт такого керування. Крім того, коли на місце прибули працівники поліції, власник домоволодіння на територію, якого проник ОСОБА_1 із товаришем повідомив, що ОСОБА_1 керував авто. Апеляційни суд звертає увагу на постанову ККС ВС від 25 березня 2021 року у справі №760/15332/17, в якій вказано, що факт керування транспортним засобом встановлюється не тільки тоді, коли особа перебуває за кермом транспортного засобув русі, а й коли вона має реальний контроль над ним, наприклад запускає двигун, сидить за кермом у стані алкогольного сп`яніння, коли авто стоїть, але готове до руху. Відповідно до постанови ККС ВС від 26 квітня 2018 року у справі №127/20766/16 керуванням транспортним засобом слід вважати будь-які дії особи, яка має змогу привести його в рух, контролює його роботу, або забезпечує можливість керування ним. Відтак, з урахуваням того, що матеріали справи містять докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, останній є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів захисника про те, що відеозапис не є безперервним, апеляційний суд звертає увагу на те, що з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що такий стосується подій викладених у протоколі і на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Мулявки Н.О. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.