Постанова Львівський апеляційний суд № 447/4130/25

Справа № 447/4130/25 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М. Провадження № 33/811/794/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп. Згідно з постановою, ОСОБА_1 12.12.2025 об 11 год 26 хв в м. Новий Розділ по вул. Чорновола, 3А, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки, зі згоди водія, у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер-Алкотест 6810, тест №4415, результат тесту позитивний 0,48% проміле, чим порушив п.2.9а ПДР керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова підлягає скасуванню. Зазначає, що згідно з відеозаписом причиною зупинки було телефонне повідомлення про можливе керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Однак, факт надходження телефонного повідомлення нічим не підтверджено. Вважає, що суду не надано доказів підтвердження причин зупинки транспортного засобу, відтак подальші вимоги поліцейських є безпідставними. Також, звертає увагу на те, що відеозапис не є безперервним, такий розпочався не одразу після зупинки транспортного засобу. Наголошує, що працівники поліції не роз`яснили йому право проходження огляду в медичному закладі у випадку незгоди з результатами огляду на місці. ОСОБА_1 , захисник Ратич Т.М. у судове засідання повторно не з`явились, причини неявки апеляційному суду не повідомили та клопотання про відкладення розгляду справи не подали. З огляду на викладене, зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка ОСОБА_1 , захисника Ратича Т.М. в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 538645 від 12 грудня 2025 року (а.с. 1), згідно з яким ОСОБА_1 12.12.2025 об 11 год 26 хв в м. Новий Розділ по вул. Чорновола, 3А, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки, зі згоди водія, у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер-Алкотест 6810, тест №4415, результат тесту позитивний 0,48% проміле, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що їм надійшло звернення про можливе керування водієм транспортного засобу марки засобу ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, поліцейський пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився, за результатами огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат 0,48%о. Результати огляду ОСОБА_1 не оспорював не висловлював незгоди чи зауважень, зазначив, що потреби їхати в медичний заклад немає, що і стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 висловлював незгоду з результати огляду, тому у працівників поліції не виникало обов`язку доставляти його на огляд до медичного закладу, як про це зазначає він в апеляційній скарзі. Доводи ОСОБА_1 про те, що відеозапис не є безперервним апеляційний суд до уваги не бере, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що такий стосується подій викладених у протоколі і на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.