Постанова Львівський апеляційний суд № 459/404/24

Справа № 459/404/24 Головуючий у 1 інстанції: Провадження № 33/811/877/26 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, в режимі відеоконференції, клопотання правопорушника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Червоноградського міського суду Львівської області від 12 березня 2024 року, з участю правопорушника ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126 КУпАП, ч.2 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. На згадану постанову 11 травня 2026 року правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка поступила на адресу Львівського апеляційного суду 25 травня 2026 року, мотивуючи тим, що розгляд справи відбувся у його відсутності, копію рішення не отримував, про постанову місцевого суду дізнався лише 29 квітня 2026 року з матеріалів кримінального провадження. Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 щодо задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути правопорушнику, з таких підстав. Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Червоноградського районного суду Львівської області прийнята у судовому засіданні 12 березня 2024 року без участі правопорушника ОСОБА_1 , який був обізнаний про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.130 та ч.5 ст. 126 КУпАП, та про розгляд справи у Червоноградському міському суді Львівської області, про що свідчать відеозаписи події та відмітки у протоколах про те, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень та підпису про ознайомлення із змістами протоколів. Крім цього, правопорушнику ОСОБА_1 за вказаною у протоколі, з його слів, адресою, районним судом скеровувалися судові повістки про дату та час розгляду справи у Червоноградському міському суді Львівської області. Крім цього, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 копію постанови місцевого суду отримав 20 березня 2024 року, про що свідчить його підпис у такому. Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушник ОСОБА_1 знав про розгляд справи в суді та про прийняте рішення, і мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористався таким, а з апеляційною скаргою звернувся із значним пропуском строку (більше 2 років) на апеляційне оскарження. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що правопорушнику ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,- п о с т а н о в и в: відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в поновлені строку на апеляційне оскарження постанови судді Червоноградського міського суду Львівської області від 12 березня 2024 року. Апеляційну скаргу повернути апелянту. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.