Постанова КГС ВС № 922/3194/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ cправа № 922/3194/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., представників учасників справи: позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсітіестейт» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Чорний О.В. (адвокат), відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно транспортна компанія Еталон» (далі - Компанія, відповідач) - Максимов М.І. (адвокат), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 (суддя: Юрченко В.С.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 (судді: Жельне С.Ч., Тихий П.В. , Шутенко І.А.) у справі за позовом Товариства до Компанії, про стягнення коштів. ВСТУП Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача пені та штрафних санкцій. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Товариство звернулося до суду з позовом про стягнення з Компанії грошових коштів у сумі 1 851 426,76 грн, з яких: пеня у розмірі 1 367 386,31 грн, договірна штрафна санкція у розмірі 484 040,45 грн, а також судові витрати. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 15.12.2025 позов задовольнив частково, стягнув з Компанії на користь Товариства 577 481,84 грн пені, 242 020,23 грн договірної штрафної санкції (компенсаційної виплати), а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 19 668,05 грн, в іншій частині позову відмовив. 2.2. Компанія звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 та у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі. 2.3. Товариство звернулося до Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний Суд» з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області 15.12.2025 в частині зменшення заявленої до стягнення на 50% суму пені до розміру 577 481,84 грн, договірної штрафної санкції (компенсаційна виплата) до розміру 242 020,23 грн і прийняти нове рішення, яким стягнути з Компанії на користь Товариства 1 154 963, 68 грн пені та 484 040,46 грн договірної штрафної санкції (компенсаційної виплати). 2.4. Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2026, апеляційну скаргу Товариства залишив без задоволення, апеляційну скаргу Компанії задовольнив частково, змінив рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 в частині стягнення пені та штрафної санкції (компенсаційної виплати). Пункт другий резолютивної частини рішення виклав в іншій редакції; зокрема, стягнув з Компанії на користь Товариства 230 992,74 грн пені, 96 808,09 грн штрафної санкції (компенсаційної виплати) та 3933,61 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, в решті рішення залишив без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №922/3194/25 скасувати в частині зменшення розміру пені та договірної штрафної санкції (компенсаційної виплати), а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги 4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушенням норм процесуального права, а саме статей 76- 79, 86, 236 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: 4.1.1. у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 (щодо стандарту зменшення неустойки) та від 19.12.2025 у справі №915/222/24 (щодо обов`язку оцінити визначальні доводи сторони); 4.1.2. також скаржник звертає увагу на судову практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19 та постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 29.04.2025 у справі №911/1439/24. 4.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору в частині зменшення неустойки.

5. Позиція інших учасників справи 5.1. У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить закрити касаційне провадження у справі та відмовити у задоволенні касаційної скарги. 5.2. Компанія 13.05.2026 подала до Суду додаткові пояснення до клопотання про закриття касаційного провадження у справі.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 6.1. Товариство (далі - Замовник) та Компанія (далі - Підрядник) 03.07.2023 уклали договір підряду на виконання робіт № 03/07-ЗД, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання виконати земляні роботи, перелік яких наведено у додатках до цього договору (далі - роботи) на об`єкті позивача, який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, кадастровий номер земельної ділянки: 3222485900:03:005:5055, а позивач взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити належно виконану роботу. 6.2. Відповідно до пункту 1.3. договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені в Додатку № 1 «Договірна ціна» та Додатку № 2 «Технічне завдання», які є невід`ємними частинами цього договору. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. 6.4. Пунктом 1.4. договору визначено, що факт виконання робіт буде засвідчуватися актами приймання виконаних робіт, які підписані Замовником і Підрядником. 6.5. Згідно з пунктом 2.1. договору загальна вартість цього договору визначається сумою усіх актів приймання виконаних робіт до цього договору, погоджених та підписаних Сторонами, на підставі фактичних об`ємів робіт, виконаних Підрядником та одиничних розцінок, погоджених Сторонами в Додатку № 1 «Договірна ціна» до цього договору. 6.6. У пункті 2.3. договору передбачено, що зміна вартості робіт (одиничних розцінок) оформляється відповідною додатковою угодою до цього договору, підписаною уповноваженими представниками Сторін та скріпленою печатками Сторін. 6.7. Пунктом 2.5. договору сторонами погоджено, що Замовник здійснює платежі Підряднику у порядку та строки, визначені Додатком № 1 «Договірна ціна». 6.8. Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору строки виконання робіт визначаються Сторонами в Додатку № 3 «Графік виконання робіт». Підрядник зобов`язується розпочати та закінчити виконання робіт у строк, передбачений пунктом 3.1. цього договору. 6.9. Пунктом 3.5. договору визначено, що датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття Замовником та підписання Акта приймання виконаних робіт. 6.10. За змістом пунктів 3.6. та 3.7. договору Підрядник гарантує, що після виконання робіт, передбачених цим договором, результат робіт буде відповідати Додатку № 2 «Технічне завдання», умовам цього договору та такий результат буде придатний для використання його за цільовим призначенням. Сторони погодили, що роботи вважаються належно виконаними у разі відповідності таких робіт Додатку №2 «Технічне завдання». 6.11. Згідно з підпунктами 4.4.1., 4.4.2. договору Підрядник зобов`язаний, зокрема, виконати роботи якісно та у встановлені цим Договором строки, відповідно до додатку №2 «Технічне завдання», правил та умов цього договору, а також забезпечити виконання робіт із дотриманням строків, передбачених цим договором (з урахуванням випадків, передбачених у пункті 4.3.6. договору). 6.12. У пункті 7.1. договору передбачено, що Підрядник передає Замовнику виконані роботи поетапно шляхом підписання актів приймання виконаних робіт, після виконання кожного етапу (або відповідної частини етапу), визначеного Додатком №3 «Графік виконання робіт». При цьому кожен етап може бути поділений Підрядником пропорційно, частинами та заактований належним чином. Разом з актами приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику геодезичну зйомку земельної ділянки Об`єкта, де були проведенні роботи на вказаному етапі (частини етапу). 6.13. Сторони узгодили, що виключно підписані повноважними представниками обох Сторін документи, визначені у пункті 7.1. цього договору, підтверджують факт виконання робіт Підрядником та їх передачі Замовнику. 6.14. Відповідно до пункту 8.3. договору за порушення строків виконання робіт/строків усунення недоліків в роботах за цим Договором, Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості невиконаних у строк робіт за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання робіт/строків усунення недоліків в роботах за цим договором більше, ніж на 10 банківських днів, Підрядник на вимогу Замовника зобов`язується додатково сплатити Замовнику договірну штрафну санкцію (компенсаційну виплату) у розмірі 15% від вартості (ціни) невиконаних у строк Підрядником робіт. 6.15. У пункті 8.4. договору сторони погодили, що застосування санкцій не звільняє Сторони від виконання прийнятих зобов`язань за цим договором та відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань за цим договором. 6.16. За змістом пунктів 12.3 та 12.4. договору він може бути змінений і доповнений тільки за домовленістю сторін, шляхом укладання відповідної додаткової угоди. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Всі виправлення за текстом цього договору мають силу та можуть братися до уваги виключно за умови, що вони у кожному окремому випадку датовані, засвідчені підписами сторін та скріплені їх печатками. 6.17. Відповідно до пункту 1 Додатку №1 до договору «Договірна ціна» (з урахуванням редакції, підписаної одночасно з договором від 03.07.2023, а також редакції, викладеної відповідно до Додаткової угоди №1 від 21.08.2023, та додаткової угоди № 3 від 29.12.2023 та додаткової угоди № 2 від 19.01.2024) Сторони погодили перелік земляних робіт, що підлягають виконанню на об`єкті Замовника, а також їх вартість, зокрема, погоджено наступні три види земляних робіт, серед яких: І вид/етап робіт: «Зняття шару ґрунту із зворотною засипкою, виймання ґрунту з розширенням та заглибленням водойми, в тому числі виймання ґрунту на будівельному майданчику із зони благоустрою та зворотна засипка в зону підлоги складу» В процесі виконання зазначеного виду робіт сторонами було погоджено зміну вартості, внаслідок чого ціна за 1 куб.м. збільшувалась залежно від періоду виконання: - в період з 03.07.2023 до 16.08.2023 (включно) - 72,00 грн. за 1 куб.м.; - в період з 21.08.2023 до 18.01.2024 - 78,00 грн. за 1 куб.м.; - в період з 19.01.2024 до повного виконання - 78,00 грн. за 1 куб.м. ІІ вид/етап робіт: «Планування, вирівнювання та пошарове ущільнення ґрунту під позначку». В процесі виконання зазначеного виду робіт сторонами було погоджено зміну вартості, внаслідок чого ціна за 1 кв.м. збільшувалась залежно від періоду виконання: - в період з 03.07.2023 до 16.08.2023 (включно) - 17,00 грн. за 1 кв.м.; - в період з 21.08.2023 до 18.01.2024 - 18,45 грн. за 1 кв.м.; - в період з 19.01.2024 до повного виконання - 18,45 грн. за 1 кв.м. ІІІ вид/етап робіт: «Зняття родючого шару ґрунту екскаватором з улаштуванням та укочуванням буртів бульдозером». Вказаний вид робіт було додатково погоджено сторонами шляхом укладання додаткової угоди № 3 від 29.12.2023 та для цього виду робіт сторонами було погоджено ціну за 1 куб.м. у розмірі 73,80 грн. 6.18. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 29.12.2023 до договору сторони визначили, що усі посилання у тексті договору або його додатках на «додаток №1 «Договірна ціна» від 03.07.2023 «вважати посиланням на «додаток №1» «Договірна ціна» від 29.12.2023». 6.19. В подальшому сторонами була підписана додаткова угода №2 від 19.01.2024 , згідно з пунктом 2 якої, сторони визначили, що усі посилання в тексті договору або його додатках на «додаток №1 «Договірна ціна» від 03.07.2023 р.» вважати посиланням на «додаток № 1» Договірна ціна» від 19.01.2024 р.». 6.20. В пункті 3 Додатку № 1 «Договірна ціна» до договору (з урахуванням редакції, підписаної одночасно з Договором від 03.07.2023, а також редакції, викладеної відповідно до Додаткової угоди №1 від 21.08.2023, та додаткової угоди №3 від 29.12.2023 та додаткової угоди №2 від 19.01.2024) погодили наступний порядок оплати робіт Підряднику: «Перед початком виконання Підрядником кожного виду робіт, Замовник на підставі отриманого від Підрядника рахунку на оплату, здійснює оплату у розмірі 20% від загальної вартості такого виду роботи (частину етапу такої роботи). Для цілей цього пункту під терміном «вид робіт» розуміється найменування робіт, яке визначене за кожним окремим порядковим номером, згідно із таблиці в пункті 1. цього додатку (етапу робіт, виду робіт, частини етапу робіт), здійснюється Замовником Підряднику протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Сторонами акту приймання виконаних робіт». 6.21. Крім того, в додатку сторони також погодили, що оплата Замовником робіт у більшому розмірі, ніж погоджено сторонами у цьому додатку, не означає належне виконання Підрядником обов`язків за договором (пункт 4 в редакції, підписаної одночасно з Договором від 03.07.2023, а також редакції, викладеної відповідно до Додаткової угоди №1 від 21.08.2023, та додаткової угоди №3 від 29.12.2023 та додаткової угоди №2 від 19.01.2024). 6.22. Зобов`язання позивача щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 20% від загальної вартості кожного виду робіт, а також щодо оплати 80% вартості фактично виконаних робіт, виконані ним у повному обсязі відповідно до умов Договору, що у загальній сумі склало 9 974 688,52 грн. Зазначений факт підтверджується доданими позивачем платіжними інструкціями за період з 07.07.2023 до 13.03.2024 (включно) та довідкою взаєморозрахунків. 6.23. Відповідно до Додатку №3 «Графік виконання робіт» від 03.07.2023 до договору, Підрядник зобов`язується із дотриманням строків, визначених цим Додатком, виконати земельні роботи, які визначені у цьому додатку та Додатку №1 «Договірна ціна» до договору, на об`єкті Замовника, а саме: І вид/етап робіт: «Зняття шару ґрунту із зворотною засипкою, виймання ґрунту з розширенням та заглибленням водойми, в тому числі виймання ґрунту на будівельному майданчику із зони благоустрою та зворотна засипка в зону підлоги складу» у загальній кількості 89 542,13 куб.м., зі строком завершення робіт до 31.08.2023; ІІ вид/етап робіт: «Планування, вирівнювання та пошарове ущільнення ґрунту під позначку» у загальній кількості 100 000,00 куб.м. зі строком завершення робіт до 31.10.2023. 6.24. Строки виконання ІІІ-го виду робіт Договором або його додатками не передбачено. 6.25. Позивач посилався на те, що на порушення умов договору зобов`язання Підрядника щодо строків завершення робіт, погоджених сторонами у договорі та додатку № 3 «Графік виконання робіт» від 03.07.2023, не виконані належним чином, а саме: І вид/етап робіт: «Зняття шару ґрунту із зворотною засипкою, виймання ґрунту з розширенням та заглибленням водойми, в тому числі виймання ґрунту на будівельному майданчику із зони благоустрою та зворотна засипка в зону підлоги складу» виконано у більшому обсязі, ніж було погоджено Сторонами (у загальному 111 258,60 куб.м., замість 89 542,13 куб. м.). 6.26. Однак Підрядник порушив строки виконання робіт від 19 до 65 днів. 6.27. Факт виконання робіт у кількості 111 258,60 куб.м. підтверджується актами приймання виконаних робіт №2, №4, №5, №6, №8, №10, №13, №15, №16, №18, №19, №20, №21, №24, №27, №29. 6.28. Порушення строків виконання робіт відбулось за наступними актами: за актом №10 порушення строку становить 19 днів, за актом №13 порушення строку становить 25 днів, за актом № 15 порушення строку становить 36 днів, за актом №16 порушення строку становить 50 днів, за частину акту № 18 у обсязі 5 006,95 куб.м. порушення строку становить 65 днів. 6.29. ІІ вид/етап робіт: «Планування, вирівнювання та пошарове ущільнення ґрунту під позначку» із 100 000,00 кв.м., Підрядником виконано роботи лише частково у обсязі 44 236,13 кв.м., невиконаний залишок робіт залишився у кількості 54 183,00 кв.м. 6.30. Факт часткового виконання робіт за цим видом робіт у кількості 44 236,13 кв.м., підтверджується актами приймання виконаних робіт № 1, № 3, № 7, № 9, № 11, № 12, № 14, № 17, № 25, № 30, № 31. 6.31. Обсяг робіт виконаних Підрядником з порушенням строків виконання робіт, а саме: за актом № 25 порушення строку становить 83 дні, за актом № 30 порушення строку становить 101 день, за актом № 31 порушення строку становить 125 днів. 6.32. Залишок робіт у кількості 54 183,00 кв.м. так і не був виконаний Підрядником. 6.33. Загалом за Договором Підрядником виконано робіт на суму 9 799 708,07 грн (з урахуванням ПДВ). 6.34. Відповідач 13.10.2023 повідомив позивача у листі, що у проєктній документації по виконанню робіт на об`єкті за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, кадастровий номер земельної ділянки: 3222485900:03:005:5055 згідно з договором підряду №03/07-3Д від 03.07.2023 відбувалися певні зміни, у зв`язку з чим Підрядник опиниться у ситуації неможливості продовжувати роботи, у зв`язку з чим попросив у Замовника надати інформацію щодо подальшого виконання робіт на об`єкті:

1. При розробці котловану ливневої водойми, загальний об`єм якого становить близько 21,544 м. куб., підрядник стикався з проблемою, що приблизно 13 тис. м. куб. грунту є зайві згідно з картограмами земляних мас;

2. У підрядника були відсутні нові відмітки благоустрою між першою і четвертою чергою. Лист від 13.10.2023 було надіслано відповідачем на електронну адресу позивача «adg12345@meta.ua». 6.35. У листі за вих. № 1 від 16.07.2024 відповідач зазначив, що позивач у відповідь на численні повідомлення та звернення стосовно вирішення робочих питань, що виникли у процесі виконання робіт, зупинив виконання робіт та обмежив доступ до будівельного майданчика, що на думку відповідача, є порушенням пункту 4.2.5. договору підряду. Крім того, відповідач просив позивача повідомити про доцільність подальшого виконання робіт з встановленням нових строків виконання робіт або розірвати договір за домовленістю сторін, керуючись пунктом 11.2 договору. Лист був скерований поштовим зв`язком, докази такого містяться в матеріалах справи. 6.36. Позивач відповіді на вказаний лист не надав. 6.37. Листом № 0309-1 від 03.09.2025 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення надлишково сплачених коштів у сумі 174 980,45 грн, з посиланням на те, що Підрядник виконав фактичну кількість робіт на суму 9 799 708,07 грн з ПДВ, в той час Замовником здійснено оплату робіт на загальну суму 9 974 688,52 грн з ПДВ. 6.38. Звертаючись з позовом до суду, позивач посилався на факт неналежного виконання Підрядником своїх договірних зобов`язань, зокрема, на порушення строків завершення робіт, передбачених умовами договору, у зв`язку з чим відповідачу згідно із пунктом 8.3. договору, нараховано пеню у розмірі 0,5% від вартості невиконаних у строк робіт за кожний день прострочення та у разі порушенні строків більше, ніж 10 банківських днів - компенсаційну виплату у розмірі 15% від вартості (ціни) невиконаних у строк Підрядником робіт, яка становить 1 851 426,76 грн, з яких: 1 367 386,31 грн - пеня та 484 040,45 грн - договірна штрафна санкція (компенсаційна виплата), яку позивач просить стягнути з відповідача. 6.39. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 для розгляду касаційної скарги Товариства у справі №922/3194/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. 7.2. Верховний Суд ухвалою від 30.04.2026 відкрив касаційне провадження у справі №922/3194/25 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України. 7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій. 8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру пені та договірної штрафної санкції (компенсаційної виплати). 8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. 8.3. Скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначена підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено у касаційній скарзі), покладається на скаржника. 8.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі, зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. 8.5. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. 8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду. 8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пунктах 25, 26, 32 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19. 8.8. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. 8.9. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. 8.10. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 8.11. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини. 8.12. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів. 8.13. Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. 8.14. Верховний Суд виходить з того, що суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц. 8.15. Так, за доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували правові позиції Верховного Суду, яка викладені у низці постанов Верховного Суду у подібних правовідносинах (див. пункти 4.1.1.- 4.1.2. цієї постанови). 8.16. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого. 8.17. Спір у справі, що переглядається, виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, неналежно виконував умови договору підряду. 8.18. Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору щодо строків та об`єму виконання робіт по І та ІІ етапам, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 1 154 963,69 грн пені та 484 040,45 грн договірної штрафної санкції (компенсаційна виплата), що разом складає 1 634 629,07 грн. Разом з цим, господарський суд першої інстанції, ураховуючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%, дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення на 50% суму пені до розміру 577 481,84 грн, договірної штрафної санкції (компенсаційна виплата) до розміру 242 020,23 грн. На думку суду першої інстанції, саме такий розмір неустойки відповідає конкретним обставинам справи, встановленим судом, є обґрунтованим, справедливим та таким, що буде слугувати стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. 8.18.1. Суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивач в поданих ним заявах по суті спору взагалі не посилається на обставини, які б свідчили про настання будь-яких негативних наслідків (в тому числі, майнових втрат) для нього внаслідок порушення відповідачем строків виконання робіт. Також позивач не надав докази, які б свідчили про фактичне понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем, в той час як у відповіді на відзив позивач зазначає про необхідність стягнення неустойки саме для їх компенсації. 8.18.2. Суд першої інстанції встановив, що відповідач систематично та неодноразово в період дії договору надсилав позивачу листи (від 13.10.2023 б/н, за вих. №1 від 16.07.2024) з повідомленнями про наявність обставин, що, за твердженням відповідача, загрожували вчасному та повному виконанню робіт. Зазначенні вище обставини свідчить про намагання відповідача здійснювати належне та добросовісне виконання функцій Підрядника за укладеним договором. Також, судом встановлено, що зазначені листи залишені позивачем без відповіді. Водночас, суд встановив, що відповідач не надав доказів наявності обставин, про які йшлося в цих листах. Разом з тим, відсутність обґрунтованих відповідей позивача на листи відповідача, на думку суду першої інстанції, не дозволяє однозначно як підтвердити, так і спростувати наявність відповідних обставин та можливість їх впливу на строки виконання робіт за договором, та загалом викликає певні сумніви у добросовісному виконанні позивачем як Замовником своїх зобов`язань сприяти підрядникові у виконанні роботи, що передбачено частиною першою статті 850 ЦК України. Як зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт залишення позивачем без відповіді звернень відповідача з посиланням на обставини, які загрожують вчасності виконання робіт, на думку суду, свідчать про те, що порушення строків виконання робіт за договором, з певною вірогідністю, знаходиться не лише в причинному зв`язку з діями або бездіяльністю відповідача, а є також діями (бездіяльністю) самого позивача. 8.18.3. Суд першої інстанції також прийняв до уваги, що матеріали справи свідчать про фактичне виконання за Договором та прийняття позивачем як Замовником робіт на суму 9 799 708,07 грн, тобто в процесі виконання робіт за договором відбулося досягнення бажаного для позивача як Замовника матеріального результату. 8.19. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пені та договірної штрафної санкції (компенсаційної виплати), дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру на 80%. 8.19.1. Суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що наданими відповідачем доказами у їх сукупності підтверджено існування обставин, які істотно вплинули на належне виконання зобов`язань та мають характер виключних у розумінні положень цивільного законодавства. Відповідачем доведено наявність об`єктивних чинників, що не залежали від його волі, а також обставин, які свідчать про неспівмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання. Крім того, судова колегія враховала, що відповідач здійснює господарську діяльність у місті Харкові, яке зазнає систематичних обстрілів, що об`єктивно впливає на умови ведення господарської діяльності, організацію виробничих процесів та виконання договірних зобов`язань. Зазначені обставини мають характер загальновідомих та не потребують доказування, водночас, вони свідчать про наявність додаткових об`єктивних чинників, які ускладнювали належне виконання відповідачем своїх зобов`язань. З поданих відповідачем податкових декларацій убачається відсутність достатніх грошових коштів для належного виконання фінансових зобов`язань, що свідчить про його скрутне фінансове становище. Зазначені обставини у сукупності з іншими встановленими у справі даними, на думку суду апеляційної інстанції, підтверджують наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. 8.19.2. З огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; поведінку відповідача під час виконання робіт, яка свідчить про вжиття ним заходів для вчасного та повного виконання робіт; відсутність будь-яких доказів настання для позивача негативних наслідків (в тому числі, майнових втрат) внаслідок порушення відповідачем строків виконання робіт, судова колегія апеляційного господарського дійшла висновку, що загальний розмір неустойки (штрафної санкції (компенсаційну виплату) та пені), яка відповідно до договору підлягає стягненню з відповідача (1 634 629,07 грн) не відповідає принципу розумності, добросовісності та справедливості, а тому підлягає зменшенню судом. 8.19.3. Оцінивши встановлені у справі обставини в їх сукупності, зокрема, ступінь виконання зобов`язання, причини допущеного порушення, поведінку сторін під час виконання договору, а також відсутність доказів настання для позивача істотних негативних наслідків, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про явну неспівмірність визначеного судом першої інстанції розміру штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання. Зменшення розміру пені лише на 50%, на думку суду апеляційної інстанції, не забезпечує дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності відповідальності. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зменшення розміру пені та договірної штрафної санкції (компенсаційної виплати) на 80% є співмірним наслідком порушення та відповідає балансу інтересів сторін. 8.20. Як свідчить зміст касаційної скарги, Товариство не погоджується з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення судом розміру неустойки. 8.21. В контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке. 8.22. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України). 8.23. За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. 8.24. Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 8.25. Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. 8.26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. 8.27. Верховний Суд зауважує, що у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. 8.28. Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. 8.29. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. 8.30. Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20. 8.31. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, на яку посилається скаржник, вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці. 8.31.1. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру. 8.31.2. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. 8.31.3. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права. 8.32. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі «Висновки щодо застосування норм матеріального права», зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила: «

213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права». 8.33. Крім того, у пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу та зазначила, зокрема: «зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення». 8.34. Так, предметом розгляду справи №911/2269/22 було стягнення пені та штрафу, які нараховані за договором закупівлі робіт з виготовлення (ремонту) обладнання. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024, на яку посилається скаржник, виклала правові висновки щодо застосування положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (див. пункти цієї постанови 8.31.-8.31.3.) 8.35. У справі №902/417/18 розглядався спір про стягнення заборгованості за договором поставки, яка складалася з основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020, на яку за текстом касаційної скарги посилається скаржник, зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі (пункт 8.22). З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків (пункт 8.23). Водночас у пункті 8.24 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. 8.36. У справі №910/8698/19 предметом розгляду було питання про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за договором поставки. У постанові Верховного Суду від 31.03.2020, на яку посилається скаржник, зазначено таке: «Відповідно до наведених у цій постанові положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) є саме правом, а не обов`язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідача). Водночас, всупереч наведеним у касаційній скарзі доводам, на іншого учасника справи (позивача) не покладався обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань: адже сам встановлений судом факт такого несвоєчасного виконання вже був достатньою підставою для застосування штрафних санкцій, а вимог щодо відшкодування шкоди позивач у цій справі не заявляв. Поряд з тим судами з`ясовано і скаржником не заперечується, що останній, заявляючи усне клопотання про зменшення розміру пені, не подав суду будь-яких доказів існування (наявності) тих обставин, якими він обґрунтовував зазначене клопотання». 8.37. У справах №920/1013/18 (постанова Верховного Суду від 23.09.2019) та №904/2847/19 (постанова Верховного Суду від 26.03.2019), на які вказує скаржник, предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки. У зазначених справах Верховний Суд погодився з висновками судів про задоволення клопотань відповідачів щодо зменшення розміру штрафних санкцій, враховувавши майновий стан відповідачів, на підтвердження якого суду було надано докази, неспівмірність заявлених вимог у порівнянні з коштами, сплаченими за поставку товару за договором, які можуть призвести до негативних наслідків у господарській діяльності відповідачів, а також відсутність збитків внаслідок прострочення поставки товару. 8.38. У справі №916/878/20 предметом спору були вимоги про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату поставленого природного газу. Верховний Суд у пунктах 47.5 - 47.6 постанови від 14.07.2021, на яку посилався скаржник, виснував, що господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. 8.39. У справі №911/1439/24 предметом розгляду було питання про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю в частині оплати за поставлений товар. Верховний Суд в постанові від 29.04.2025, на яку посилається скаржник, з-поміж іншого, зазначила, що майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. 8.40. У справі №910/353/19 предметом розгляду були вимоги про визнання незаконними та скасування рішень тендерного комітету; зобов`язання тендерного комітету прийняти пропозицію учасника та визначити його переможцем допорогової закупівлі, про що скласти відповідний протокол; укласти договори про надання послуг. 8.41. У справі №915/222/24 розглядався спір про стягнення збитків. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зазначеній справі розглядала питання відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2025 у справі № 915/240/24, щодо: 1) застосування частини першої статті 76 ГПК України в аспекті того, чи може акт ревізії відповідного управління Держаудитслужби бути належним доказом, що сторона договору не є виробником товару, що за ним поставлявся; 2) застосування статті 38 Закону України «Про оборонні закупівлі» у взаємозв`язку з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 335 та пункту 49 Порядку № 363 про те, що відповідальність виконавця у виді відшкодування державному замовнику збитків за перевищення виконавцем граничного рівня прибутку, встановленого КМУ на момент укладення контракту за неконкурентною процедурою закупівель законодавчо була запроваджена лише з 16.03.2024, оскільки покладення такої відповідальності передбачено як у Законі України «Про оборонні закупівлі», так і Постанові № 335 та пункті 49 Порядку № 363 (який встановлює можливий розмір прибутку виконавця за державними контрактами у сфері оборони). 8.42. Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України (див. пункти 8.34.-8.39. цієї постанови) є загальними для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі. 8.43. Верховний Суд зазначає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник (див. пункти 8.34.-8.39. цієї постанови), ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема щодо застосування статті 551 ЦК України) зі справою, яка переглядається. Водночас, постановлені у цій справі судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін. 8.44. Аналіз змісту оскаржуваних судових рішень у справі свідчить, що суди реалізували надане їм законом право на зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу й оцінки доказів, дослідження конкретних обставин справи, а також з урахуванням фактичної та доказової бази, що визначає зміст і умови відповідних правовідносин, дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу. 8.45. Отже, ураховуючи підстави касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з того, що в питаннях підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, мають індивідуальний характер, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551, статтею 629 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. 8.46. Відтак, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду, які зазначені в пунктах 8.34.-8.39. цієї постанови, та на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в тому числі крізь призму наявності/відсутності підстав вважати, що має місце неврахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах не так (у інший спосіб), колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не зводяться до неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, означених у пунктах 4.1.1.-4.1.2. цієї постанови, у подібних правовідносинах, і не свідчать про подібність правовідносин, а зводяться до незгоди з встановленими обставинами та оцінкою судів, що свідчить про неподібність цих справ зі справою, що переглядається з точки зору фактичного визначення розміру щодо зменшення розміру пені та штрафних санкцій, фактично-доказової бази, юридично-значущих фактів та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи. Зміст судових рішень у цих справах свідчить про різні підстави для зменшення розміру пені та штрафних санкцій, які за своїми ознаками відрізняються від тих, що мають місце у справі, що розглядається. 8.47. Колегія суддів також відзначає, що у справах №910/353/19 , №915/222/24 інші підстави позову, у цих справах взагалі розглядалося питання щодо застосування статті 551 ЦК України, а отже, спірні правовідносини не відповідають критеріям подібності. 8.48. Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16). 8.49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19). 8.50. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. 8.51. Колегія суддів, також виходить з того, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі №373/626/17 (провадження №14-201цс21, пункт 51)). 8.52. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду за відсутності подібності правовідносин. 8.53. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. 8.54. Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду (пункти 4.1.1.- 4.1.2 цієї постанови) та, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №922/3194/25. 8.55. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 8.56. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №922/3194/25 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. 8.57. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилась. 8.58. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то Суд зазначає таке. 8.59. Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. 8.60. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору в частині зменшення неустойки. 8.61. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. 8.62. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23 тощо. 8.63. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з підстави зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні. 8.64. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом. 8.65. Доводи Компанії, викладені у відзиві та у додаткових поясненнях, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями. 8.66. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» тау справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 9.1. Доводи Товариства про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови. 9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. 9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваних частинах - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваних частинах - без змін.

10. Судові витрати 10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення в оскаржуваних частинах - без змін. Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсітіестейт» на рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №922/3194/25 в оскаржуваних частинах, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсітіестейт» на рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №922/3194/25 в оскаржуваних частинах, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №922/3194/25 в оскаржуваних частинах залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов