Окрема думка КГС ВС № 910/6208/24

ОКРЕМА ДУМКА 13 квітня 2026 року м. Київ cправа № 910/6208/24 суддів Баранця О.М., Вронської Г.О., Кролевець О.А. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 2 489 079,86 грн, Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітязь" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Відповідач, Скаржник), у якому просило стягнути з Відповідача 2 489 079,86 грн заборгованості, з яких: 2 065 063,45 грн - основний борг, 116 202,83 грн - три проценти річних за період з 01 липня 2022 року до 15 травня 2024 року, 307 813,58 грн - інфляційні втрати за період з липня 2022 року до квітня 2024 року.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що станом на 01.07.2022 він був власником 51 204 шт. простих іменних акцій Відповідача. У зв`язку з тим, що загальними зборами акціонерів Відповідача рішення про розподіл прибутку та нарахування дивідендів за 2021 рік до 01.05.2022 не приймалося, Позивач вважає, що Відповідач згідно з вимогами статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" зобов`язаний був сплатити до Державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій у статутному капіталі, частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90%, до 01.07.2022. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025, у справі №910/6208/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача частину чистого прибутку за 2021 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів, у розмірі 2 065 063,45 грн, три проценти річних у розмірі 116 033,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 307 813,58 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що Відповідач станом на момент виникнення спірних правовідносин 01.05.2022 та під час розгляду цієї справи, рішень про нарахування дивідендів акціонерам за звітній 2021 рік не приймав, тоді як Позивач, будучи акціонером Відповідача, мав право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій. У зв`язку з наведеним суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що акціонери Відповідача мають право на частину чистого прибутку за 2021 рік відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми чистого прибутку, встановленої незалежним аудитором у розмірі 2 430 047 000,00 грн, на підставі положень статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у зв`язку з невиконанням Відповідачем свого обов`язку щодо прийняття рішення про виплату дивідендів у визначений законом строк. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи 5. 23 травня 2025 року Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №910/6208/24, у якій просив оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

6. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказавши, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували абзац 2 статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" без урахування висновків, викладених у: - пунктах 60- 65 постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №910/13331/23: "Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори. Акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов`язково вносяться питання, передбачені пунктами 11 (затвердження річного звіту товариства), 12 (розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом) і 24 (прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) частини другої статті 33 цього Закону. Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства. Аналіз наведених норм свідчить, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів. Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням. Відтак задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому разі дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання. Аналогічні висновки неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.10.2021 у справі №910/12317/18, від 02.02.2023 у справі №910/10164/21, від 11.04.2024 у справі №910/11136/23 та інших"; - пунктах 87, 88 постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №910/13331/23: "Тобто саме загальні збори ПАТ "Укрнафта" в межах наданих їм повноважень приймають рішення про розподіл прибутку за підсумками відповідного року (у даному випадку 2021 року) та, зокрема, мають право визначити спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік". Звідси Верховний Суд зазначає, що, враховуючи аналіз наведених вище норм чинного законодавства, порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку (у даному випадку за 2021 рік) встановлюється статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" у сукупності з рішенням загальних зборів".

7. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №910/6208/24 залишити без змін. Зміст та мотиви окремої думки

8. Постановою Верховного Суду від 13.04.2026 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №910/6208/24 залишено без змін.

9. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 13.04.2026 у цій справі, не погодився з висновком, викладеним у постанові від 06.02.2025 у справі №910/13331/23 про те, що задоволення позовних вимог акціонера про стягнення частини чистого прибутку на підставі статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи, у зв`язку з чим відступив від висновку, викладеного у постанові від 06.02.2025 у справі №910/13331/23 щодо того, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку (у цьому випадку за 2021 рік) встановлюється статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у сукупності з рішенням загальних зборів.

10. Не можемо погодитися з висновками Верховного Суду, викладеними у цій справі №910/6208/24 у постанові від 13.04.2026, з огляду на таке.

11. Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога Позивача, як акціонера, до Відповідача (Скаржника) про виплату частини чистого прибутку за 2021 рік.

12. Відповідно до статті 152 ЦК України акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Особливості діяльності акціонерних товариств врегульовані Законом України "Про акціонерні товариства".

13. Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

14. Акціонерне товариство може виплачувати акціонерам частину свого чистого прибутку з розрахунку на одну належну їм акцію певного типу та/або класу. Порядок виплати дивідендів визначається законом та статутом акціонерного товариства (стаття158 ЦК України).

15. Особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України "Про акціонерні товариства".

16. Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

17. Акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (частина перша статті 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки").

18. Згідно зі статтею 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі. Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права. Товариство не може встановлювати обмеження щодо кількості акцій або кількості голосів за акціями, що належать одному акціонеру.

19. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів (стаття 25 Закону України "Про акціонерні товариства").

20. Дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (стаття 30 Закону України "Про акціонерні товариства").

21. Відповідно до статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори. Акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов`язково вносяться питання, передбачені пунктами 11 (затвердження річного звіту товариства), 12 (розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом), 24 (прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора)) частини другої статті 33 цього Закону.

22. Згідно з пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

23. Підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.

24. Отже, враховуючи наведене, рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймає вищий орган управління товариством - загальні збори, що є його виключною компетенцією.

25. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що Скаржник рішень про нарахування дивідендів акціонерам за звітній 2021 рік ані станом на 01.05.2022, ані станом на час розгляду цієї справи не приймав.

26. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій у цій справі №910/6208/24 керувалися нормами частини другої статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", якими встановлено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

27. Вказуючи про те, що наведена норма є імперативною та спрямована на забезпечення виконання господарськими товариствами з корпоративними правами держави обов`язку з розподілу прибутку через виплату дивідендів навіть у випадках, коли відповідне рішення не було прийняте загальними зборами, а тому носить характер спеціальної для певної категорії акціонерних товариств, суди дійшли висновку про те, що Скаржник відповідно до вимог частини другої статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" зобов`язаний сплатити акціонерам частину чистого прибутку.

28. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, керуючись статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про акціонерні товариства" дійшли висновку про те, що неприйняття загальними зборами Скаржника рішення про розподіл прибутку за підсумками 2021 року відповідно до вимог статей 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства" не звільняє його від обов`язку сплатити (без будь-яких додаткових умов) до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку до 01.07.2022 відповідно до статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік".

29. Водночас справа передана на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 06.02.2025 у справі №910/13331/23 щодо того, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку (у даному випадку за 2021 рік) встановлюється статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у сукупності з рішенням загальних зборів.

30. У зв`язку з цим звертаємо увагу на наступне.

31. Статтею 1 Закону України "Про акціонерні товариства" окреслено сферу застосування цього закону, а саме визначено, що цей закон визначає порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

32. За змістом частини другої статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" Порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними законами щодо таких акціонерних товариств: 1) державна керуюча холдингова компанія; 2) державні акціонерні товариства та державні холдингові компанії, єдиним засновником та акціонером яких є держава; 3) товариства, що перебувають у процесі приватизації та корпоратизації, - у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій); 4) товариства, більше 50 відсотків акцій яких належать державі або територіальній громаді; 5) фінансові установи.

33. Відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об`єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

34. Абзацом восьмим частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлювалася норма, відповідно до якої господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів податковими органами нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

35. Рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі № 3-313/2019 цю норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

36. Отже, з 22 липня 2020 року абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" втратив чинність.

37. Предмет регулювання закону про Державний бюджет України визначено у частині першій статті 40 Бюджетного кодексу України, де встановлено, що Законом про Державний бюджет України визначаються: 1) загальні суми доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди); 2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету у відповідному бюджетному періоді, державного і гарантованого державою боргу на кінець відповідного бюджетного періоду, граничний обсяг і напрями надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій відповідно до статті 17 цього Кодексу; 3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону); 4) фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону); 5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов`язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до закону); 6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону); 7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету; 8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період; 9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період; 10) перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій для підготовки та реалізації публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій, із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних програм (у додатку до закону); 11) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

38. Враховуючи сферу правового регулювання, із наведеного вище слідує, що закон про Державний бюджет України не відноситься до спеціальних законів, які регулюють діяльність акціонерних товариств, більше 50 відсотків акцій яких належать державі або територіальній громаді, у розумінні Закону України "Про акціонерні товариства". Тому немає підстав для висновку, що сама лише наявність у законі про Державний бюджет України певної норми, яка стосується акціонерних товариств, більше 50 відсотків акцій яких належать державі, скасовує чинність норм, які містяться у Законі України "Про акціонерні товариства".

39. Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" не зупинялася дія Закону України "Про акціонерні товариства", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" не скасовував та не вносив зміни до Закону України "Про акціонерні товариства".

40. Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

41. Відповідно до пункту 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

42. Виходячи з системного аналізу наведених вище норм, їх співвідношення з нормами статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", враховуючи спрямованість та об`єкт регулювання наведених вище законодавчих актів, застосовуючи комплексний підхід при визначенні правової бази у питанні регулювання правовідносин, що склалися між сторонами у справі, що розглядається, можна дійти висновку, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку (у даному випадку за 2021 рік) встановлюється статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у сукупності з рішенням загальних зборів.

43. Такий висновок підтверджується, зокрема, положеннями абзацу четвертого статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", за змістом якого суб`єкти управління об`єктами державної власності забезпечують реалізацію дивідендної політики держави стосовно господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, шляхом здійснення відповідних заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими товариствами згідно з їх установчими документами та законодавством.

44. Інакший висновок означав би виведення частини акціонерних товариств (таких господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків) з поля правового регулювання Закону України "Про акціонерні товариства", а відтак, штучного надання таким акціонерним товариствам іншого правового статусу, несумісного з самою природою акціонерного товариства.

45. Отже, ми погоджуємося з висновком, викладеним у постанові від 06.02.2025 у справі №910/13331/23 про те, що задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, або наявності рішення загальних зборів про розподіл прибутку за підсумками відповідного року. В іншому разі дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.

46. Враховуючи викладене вище, вважаємо, що відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові від 06.02.2025 у справі №910/13331/23 щодо того, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку (у даному випадку за 2021 рік) встановлюється статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у сукупності з рішенням загальних зборів. Такий висновок відповідає нормам чинного законодавства та усталеній судовій практиці, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18, від 02.02.2023 у справі № 910/10164/21, від 11.04.2024 у справі № 910/11136/23 та інших.

47. У касаційній скарзі Скаржник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у пунктах 60- 65 постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №910/13331/23 стосовно того, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства, прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів; та пунктах 87, 88 постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №910/13331/23 щодо того, що саме загальні збори Скаржника в межах наданих їм повноважень приймають рішення про розподіл прибутку за підсумками відповідного року (у даному випадку 2021 року) та, зокрема, мають право визначити спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік".

48. Вважаємо доводи касаційної скарги обґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог Позивача про стягнення чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій зі Скаржника за 2021 рік у справі, що розглядається, передчасними та необґрунтованими з огляду на відсутність рішення загальних зборів Скаржника щодо вирішення питання про розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2021 року та виплату дивідендів і затвердження розміру річних дивідендів товариства, оскільки задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за умови наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних Позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому випадку дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.

49. З огляду на викладене, вважаємо, що у цій справі необхідно було скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Суддя О. Баранець Суддя Г. Вронська Суддя О. Кролевець