Постанова Велика Палата ВС № 990/332/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 990/332/24 провадження № 11-108заі26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Гімона М. М., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю. розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/332/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за апеляційними скаргами Вищої ради правосуддя та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року (судді Гончарова І. А., Бившева Л. І., Блажівська Н. Є., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.), та УСТАНОВИЛА: Вступ У цій справі прокурор не погодився із накладенням на нього Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (далі - третя особа, КДКП, Комісія) дисциплінарного стягнення у виді догани за вчинення дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, відповідальність за який передбачена пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), та оскаржив його до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач). За результатами розгляду скарги цього прокурора ВРП погодилася із висновком КДКП. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив та вказав, що рішення ВРП не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). За наслідками розгляду апеляційних скарги ВРП та КДКП у цій справі Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок суду першої інстанції та виснувала, що відсутність в оскаржуваному рішенні ВРП відповідей на всі значимі та суттєві доводи прокурора по суті поданої на нього скарги свідчить про невмотивованість такого рішення. Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що для кваліфікації вчиненого прокурором діяння як одноразового грубого порушення правил прокурорської етики мають бути враховані суб`єктивне ставлення до такого діяння (наявність умислу), характер проступку, його наслідки, особа прокурора. За результатами апеляційного розгляду справи Велика Палата Верховного Суду апеляційні скарги залишила без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 1. 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) через підсистему «Електронний суд» звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - КДКП, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 «Про залишення без змін рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани»; - зобов`язати ВРП повторно розглянути скаргу позивача про скасування окремих положень рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 в частині накладення дисциплінарного стягнення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 з урахуванням рішення суду.

2. Позивач наполягає, що не вчиняв дій, які полягали в отриманні 01 грудня 2023 року біля входу в будівлю Офісу Генерального прокурора на його прохання прокурором ОСОБА_2 для нього пакета від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 , що в сукупності із зовнішніми ознаками пакета, місцем, часом, обстановкою та способом його отримання обґрунтовано створило в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликало негативний суспільний резонанс.

3. В оскаржуваному рішенні ВРП відсутні визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків. ВРП не зазначила, в чому виразилося одноразове грубе порушення позивачем правил прокурорської етики, які конкретно норми Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Кодекс професійної етики), були порушені та в чому це виразилось.

4. Позивач вказував, що ВРП поклала в основу оскаржуваного рішення неналежний доказ - відеозапис з прокурором ОСОБА_2 , який, на переконання ОСОБА_1 , не має відношення до його справи. Не було оцінено відповідачем і доводів позивача, що він на робочому місці не перебував та не міг оцінити зміст пакета, який на його прохання забирав у слідчого прокурор ОСОБА_2 . Позивач був переконаний, що слідчий передав лише процесуальні документи у кримінальному провадження, про що повідомив у телефонній розмові. Відповідні пояснення слідчого також не були оцінені.

5. Проведений членами ВРП аналіз змісту Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12 лютого 2019 року № 27 (далі - Тимчасова інструкція), свідчить про перевищення ними своїх повноважень, адже виходить за межі скарги позивача. При цьому позивач не міг вплинути на реєстрацію відповідних документів відповідно до вимог Тимчасової інструкції, оскільки такі дії мав би вчинити ОСОБА_2 .

6. Крім того, в оскаржуваному рішенні ВРП посилалась на матеріали, які не були предметом дослідження КДКП.

7. Позивач також звертав увагу на те, що стосовно ОСОБА_2 дисциплінарне провадження було закрите. При цьому останній на засіданні ВРП повідомив, що пакет [відображений в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 розслідування в мережі «Інтернет» під назвою «На «дні» прокуратури. Як столичні прокурори відзначали професійне свято» - https://www.pravda.com.ua/articles/2023/12/4/7431642/ (далі - публікація УП)] містив його особисті речі. Натомість факт отримання пакета від слідчого на прохання позивача жодним чином не стосується публікації УП.

8. Поза увагою та правовою оцінкою ВРП залишилися доводи позивача про порушення КДКП його права брати участь у відповідному засіданні. Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на позов ВРП просила в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Звертала увагу, що, ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, КДКП виходила з доведеності того, що позивач був ознайомлений із положеннями Кодексу професійної етики і попереджений про необхідність дотримання правил професійної етики під час відзначення 01 грудня 2023 року Дня працівників прокуратури. Попри це ОСОБА_1 допустив вчинення дій, які не відповідають вимогам статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики. Відповідач наголошував, що КДКП притягнула позивача до відповідальності не за фактом отримання ним подарунку від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 , а саме за його дії, які як самостійно, так і в сукупності з діями інших прокурорів Офісу Генерального прокурора могли створити у стороннього спостерігача негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликали негативний суспільний резонанс. Заперечення позивачем «подарункового вмісту» пакета та його твердження, що він погоджував передачу слідчим у такий спосіб «процесуальних документів з додатками» не впливає істотно на правильність встановлених КДКП обставин та обґрунтованість її висновків. Стосовно розгляду КДКП дисціплінарної справи ОСОБА_1 без його участі ВРП зауважила, що він надав до Комісії письмову згоду про розгляд висновку члена КДКП про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку без його участі. Позивач мав усвідомлювати ризики можливого ухвалення Комісією рішення, яке за змістом може бути протилежним висновку члена КДКП, і на власний розсуд скористався правом не брати участь у засіданні.

10. КДКП також заперечувала проти доводів позивача і просила відмовити в задоволенні позову. Доводи поданих Комісією заперечень на позов за своїм змістом є аналогічними до наведених ВРП у відзиві. Установлені судом першої інстанції обставини справи

11. ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 2003 року, з 07 липня 2020 року перебуває на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора, а з 15 листопада 2022 року - на посаді прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора.

12. За фактом розміщення в мережі «Інтернет» публікації УП, за змістом якої 01 грудня 2023 року зафіксували працівників та прокурорів Офісу Генерального прокурора біля адміністративної будівлі в робочий час у День працівників прокуратури з пакетами в руках, наказом Генерального прокурора від 06 грудня 2023 року призначено службове розслідування.

13. За його результатами підрозділ внутрішньої безпеки Офісу Генерального прокурора склав висновок від 10 січня 2024 року № 17/1-3вн/ДСК-24, у якому, серед іншого, встановив у діях позивача наявність ознак дисциплінарного проступку, відповідальність за вчинення якого передбачена пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

14. На підставі дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку від 10 січня 2024 року № 17/1-18811-24/4вих/ДСК-24, яку склала Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора, член КДКП рішенням від 16 січня 2024 року № 07/3/2-33дс-8дп-24 відкрив дисциплінарне провадження щодо 16 прокурорів, у тому числі щодо ОСОБА_1 .

15. За результатами перевірки вимог дисциплінарної скарги член КДКП Любомир Війтович склав висновок від 31 травня 2024 року № 07/3/2-33дс-8дп-24, в якому констатував, що ознак дисциплінарного проступку в діях позивача немає, запропонував КДКП закрити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 . Такий висновок член КДКП обґрунтував тим, що ОСОБА_1 01 грудня 2023 року був відсутній на робочому місці, проте йому зателефонував слідчий поліції ОСОБА_3 та повідомив, що приніс для вивчення процесуальні документи в кримінальному провадженні - клопотання з додатками, які згідно з вимогами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надалі мали передаватися на підпис керівництву Офісу Генерального прокурора. Позивач повідомив слідчого про свою відсутність на робочому місці та погодив з ним отримання цих документів у приміщенні Офісу Генерального прокурора його колегою прокурором ОСОБА_2 , якого попросив це зробити. Передачу слідчим ОСОБА_3 пакета прокурору ОСОБА_2 у відеосюжеті публікації не зафіксовано. В подальшому 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 виявив пакет з документами у себе в робочому кабінеті. У пакеті з процесуальними документами ним також виявлено подарунковий пакет з продуктами харчування, про який він не знав та в подальшому повернув його слідчому. Позивач наголосив, що жодних реєстраційних дій з отриманими від слідчого ОСОБА_3 документами в Офісі Генерального прокурора не проводилося, оскільки реєстрацію вказаних клопотань не передбачено. У своїх поясненнях слідчий ОСОБА_3 підтвердив обставини передачі для ОСОБА_1 саме процесуальних документів у кримінальному провадженні.

16. Дотримуючись існуючої процедури, член КДКП передав вказаний висновок на розгляд КДКП, а також роз`яснив ОСОБА_1 право взяти участь у засіданні Комісії.

17. Позивач надіслав КДКП лист, яким повідомив, що з висновком члена КДКП погоджується, вважає дисциплінарну скаргу в частині наявності ознак дисциплінарного проступку в його діях необґрунтованою, просив закрити дисциплінарне провадження в частині, що стосується його. Дав згоду на розгляд висновку за його відсутності. 18. 19 червня 2024 року відбулося засідання КДКП, на якому розглядався висновок члена КДКП від 31 травня 2024 року № 07/3/2-33дс-8дп-24 про відсутність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку. За наслідками засідання Комісія ухвалила рішення про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани.

19. Наведене рішення мотивоване тим, що вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку підтверджується відомостями, які містяться у дисциплінарній скарзі та додатках до неї, поясненнями прокурора та слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 і матеріалами службового розслідування. Комісія зазначила, що виходить із принципу «балансу ймовірностей», згідно з яким сукупність зібраних під час перевірки доказів дає чітке переконання у тому, що порушення скоріше доведене, чим не доведене. Комісія виснувала, що ОСОБА_1 , будучи напередодні попереджений керівництвом Офісу Генерального прокурора про необхідність дотримання правил професійної етики під час відзначення Дня працівників прокуратури 01 грудня 2023 року, в порушення вимог статті 21 Кодексу професійної етики допустив дії, які створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликали негативний суспільний резонанс. Публікація УП була поширена іншими медіаресурсами та була переглянута більше, ніж 287 тисячами користувачів, які залишили понад 1800 негативних коментарів. КДКП зазначила, що, незважаючи на очевидний характер порушень, прокурор проявив нещирість та, намагаючись уникнути відповідальності, у поясненнях свою вину не визнав.

20. Цим же рішенням КДКП закрила дисциплінарне провадження № 07/3/2-33дс-8дп-24 стосовно прокурора ОСОБА_2 , погодившись із його доводами, що стоп-кадр відеозапису у фоє, на якому відповідно до його пояснень він отримує пакет для ОСОБА_1 , є неналежним доказом, оскільки не відноситься до предмета доказування та події, а тому не може створити в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало негативний суспільний резонанс, через сам факт несення речі в руках у фоє, який не потрапив під спостереження журналістів.

21. Не погоджуючись з рішенням КДКП, позивач оскаржив його до ВРП, яка рішенням від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 залишила рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани без змін.

22. ВРП виснувала, що встановлені КДКП обставини подій, що відбулися 01 грудня 2023 року, зокрема за участю ОСОБА_1 , є достатньо обґрунтованими для висновку про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, а отже, і про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, що є найм`якішим дисциплінарним стягненням, яке могло бути застосоване за вчинення дисциплінарного проступку.

23. Відхиляючи доводи скарги позивача, ВРП зазначила, що неспростовним є факт висловленого прокурором ОСОБА_1 прохання у день відзначення Дня працівників прокуратури про отримання прокурором ОСОБА_2 від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 подарункового пакета для передання йому. Стосовно посилань ОСОБА_1 на те, що у зазначеному пакеті містилися процесуальні документи, ВРП зауважила, що всупереч приписам Тимчасової інструкції жодних реєстраційних дій щодо таких документів в Офісі Генерального прокурора проведено не було. Поряд із цим КДКП, за висновком ВРП, правильно зазначила, що з огляду на зовнішній вигляд пакета останній міг створити у стороннього спостерігача враження подарункового. Твердження ОСОБА_1 про порушення вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора 16 червня 2021 року № 202, у частині призначення службового розслідування та можливості використання його результатів під час дисциплінарного провадження ВРП визнала безпідставними. Зазначила, що рішення КДКП ухвалене за наслідками розгляду, в тому числі, дисциплінарної скарги та доданих до неї матеріалів, а не ґрунтується тільки на матеріалах службового розслідування. Щодо посилань на розгляд Комісією дисциплінарної справи без участі ОСОБА_1 ВРП зазначила, що прокурор подав до КДКП письмову згоду на розгляд висновку без його участі, тому КДКП мала визначені частиною третьою статті 47 Закону № 1697-VII підстави на розгляд такого висновку за відсутності прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

24. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) рішенням від 16 лютого 2026 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ВРП від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 «Про залишення без змін рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани». Зобов`язав ВРП повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 про скасування окремих положень рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2024 року № 77дп-24 в частині накладення дисциплінарного стягнення з урахуванням рішення суду.

25. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Відтак для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. Суд погодився з тим, що поширення публікації УП дійсно викликало негативний суспільний резонанс. Проте зазначені обставини не звільняють як КДКП, так і в подальшому ВРП, від обов`язку кваліфікувати діяння в розрізі надання правової оцінки діям кожного прокурора, які встановлено на відео, окремо.

26. Касаційний адміністративний суд зауважив, що відповідач та третя особа не з`ясували, чи відповідає вміст спірного пакета визначенню подарунка, наведеному в статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII). Відповідно відбулося ототожнення припущення щодо можливого отримання позивачем подарунка із грубим порушенням правил прокурорської етики. Відсутня в оскаржуваному рішенні ВРП й оцінка того факту, що ОСОБА_1 01 грудня 2023 року був відсутній на робочому місці та не міг оцінити вміст пакета, який на його прохання забрав прокурор ОСОБА_2 . У самій публікації УП також відсутнє підтвердження отримання позивачем або ОСОБА_2 відповідного пакета, що, відповідно, не могло викликати негативний суспільний резонанс та обґрунтовано створити в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури. Касаційний адміністративний суд також врахував те, що самого ОСОБА_2 не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а провадження стосовно нього закрито.

27. Враховуючи, що ВРП не надала належної оцінки усім недолікам рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24, Касаційний адміністративний суд виснував, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 2 КАС України, а саме є необґрунтованим, недобросовісним і нерозсудливим. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Доводи ВРП

28. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що не відповідає вимогам процесуального закону та містить неправильно застосовані норми матеріального права, ВРП подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове - про відмову в позові.

29. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП діяла на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством. Рішення було прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

30. По суті висновків суду першої інстанції відповідач вказує, що стандарт доказування «поза розумним сумнівом» є традиційним для кримінального судочинства. Разом з тим дисциплінарна відповідальність за своє природою не є кримінальною. Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини та національним законодавством у справах щодо дисциплінарної відповідальності державних службовців та прокурорів застосовується стандарт «чітких та переконливих доказів» або «балансу ймовірностей». Вимога застосовувати кримінальний стандарт доказування фактично паралізує можливість притягнення до відповідальності за етичні порушення, де суб`єктивна сторона часто випливає з сукупності непрямих доказів. Враховуючи викладене, скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції в цій частині.

31. Скаржник також не погоджується із висновками Касаційного адміністративного суду в частині нез`ясування КДКП обставин того, чи відповідає вміст пакета визначенню подарунка, наведеному у Законі № 1700-VII. У спірному випадку прокурора ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за отримання неправомірної вигоди (корупційне правопорушення), а за грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII). Для кваліфікації порушення етики не обов`язково доводити факт отримання саме «подарунка» у грошовому еквіваленті. Достатньо встановлення факту поведінки, що створює уявлення про наявність корупційної складової та шкодить авторитету прокуратури. Сама ситуація отримання пакета від слідчого піднаглядного органу в День працівників прокуратури є компрометуючою. Скаржник зауважує, що суд першої інстанції залишив поза правовою оцінкою те, що ОСОБА_1 визнав встановлені обставини отримання та вмісту пакета, переданого для нього ОСОБА_3 .

32. Визнаючи висновок ВРП про «нещирість» позивача невмотивованим, суд першої інстанції не врахував, що оцінка щирості є частиною внутрішнього переконання дисциплінарного органу під час аналізу пояснень. Позивач стверджував, що у пакеті були лише процесуальні документи, проте Комісія встановила відсутність їх реєстрації в системі ІС «СЕД», що суперечить вимогам Тимчасової інструкції. У межах стандарту доказування «баланс ймовірностей» така нещирість та суперечливість показань є вагомим чинником, який схиляє терези доведеності на користь висновку про наявність дисциплінарного проступку.

33. Та обставина, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, не змінює того, що отримання пакета прокурором ОСОБА_2 відбулося саме на прохання позивача. Тобто ОСОБА_1 виступив ініціатором дій, які в сукупності з діями інших прокурорів викликали негативний суспільний резонанс.

34. Щодо закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_2 скаржник зазначив, що дисциплінарний орган наділений правом індивідуалізації відповідальності. ОСОБА_2 лише виконував прохання колеги, тоді як ОСОБА_1 був ініціатором і свідомо допустив дію, що дискредитує орган прокуратури.

35. Відсутність у публікації УП фіксації моменту передачі ОСОБА_1 пакета не спростовує загальної обстановки, яка склалась 01 грудня 2023 року біля Офісу Генерального прокурора, частиною якої, за власним визнанням, була домовленість ОСОБА_1 із слідчим Національної поліції України ОСОБА_3. Доводи КДКП

36. КДКП також не погодилася з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове - про відмову в позові.

37. Комісія також не згодна із висновками Касаційного адміністративного суду в частині необхідності обрання у спірному випадку саме стандарту доказування «поза розумним сумнівом», вважаючи, що означений стандарт притаманний саме кримінальному судочинству. Зауважує, що у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів за порушення правил прокурорської етики не існує чітко визначеного законом складу дисциплінарного правопорушення. Враховуючи юридичну природу дисциплінарного провадження та юридично значимі наслідки дисциплінарної відповідальності, стандарт «поза розумним сумнівом» не може застосовуватися у цьому провадженні. При цьому жодна норма національного законодавства не встановлює вимоги щодо обов`язкового застосування у дисциплінарному провадженні саме стандарту «поза розумним сумнівом».

38. Скаржник наголошує, що оцінка доказів як елемент процесу доказування у дисциплінарному провадженні щодо прокурорів належить до виключної компетенції КДКП як спеціально уповноваженого органу. Про дискреційність повноважень Комісії вказувала і Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 травня 2024 року у справі № 9901/865/18, від 23 грудня 2025 року у справі № 160/3384/21, від 12 квітня 2018 року у справі № 9901/424/18.

39. Комісія наполягає, що дії прокурора ОСОБА_1 , які полягали в отриманні 01 грудня 2023 року від сторонніх осіб речей, що мають ознаки подарунків, переміщення таких речей як у приміщення, так і з приміщення Офісу Генерального прокурора обґрунтовано створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової у діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало значний негативний суспільний резонанс. З урахуванням наслідків, такі дії правильно були кваліфіковані Комісією як грубе порушення правил прокурорської етики.

40. Щодо зауваження суду першої інстанції про нез`ясування Комісією обставин того, чи відповідає вміст пакета визначенню подарунка, наведеному в Законі № 1700-VII, скаржник наголошує, що він вжив всіх можливих дій щодо встановлення цієї обставини. Так, у поясненнях, наданих письмово члену КДКП Л. Війтовичу , ОСОБА_1 зазначав, що у пакеті містилися й інші предмети, які не відносяться до паперових носіїв інформації, а нагадували продукт для споживання. У засіданні ВРП прокурор ОСОБА_1 підтвердив, що виявив у пакеті пляшку алкогольного напою, яку, за його твердженням, одразу повернув ОСОБА_3 . При цьому Комісія також вжила заходів з метою підтвердження надання ОСОБА_3 матеріалів кримінального провадження до Офісу Генерального прокурора, зокрема про їх вхідну реєстрацію, візування тощо. Водночас таких обставин встановлено не було. Така очевидна непослідовна позиція позивача залишилася поза увагою суду першої інстанції.

41. Комісія вважає, що у спірній ситуації Касаційний адміністративний суд вийшов за межі наданих йому повноважень, визначивши, що обставини, наведені в оскаржуваному рішенні, не містять всіх необхідних ознак протиправного діяння, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, а саме грубого порушення статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики. У межах спірних правовідносин суд мав би перевірити оскаржуване рішення КДКП на предмет свавільності, упередженості чи прийняття явно необґрунтованого рішення. Короткий зміст відзиву на апеляційні скарги

42. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористався. Разом з тим 01 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав письмові пояснення, які просив врахувати під час розгляду справи. Аргументи, наведені за змістом указаних пояснень, фактично дублюють доводи, що наводив ОСОБА_1 за змістом позову та під час розгляду справи в суді першої інстанції. Рух апеляційних скарг

43. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 25 березня 2026 року та від 08 квітня 2026 року відкрила апеляційні провадження в цій справі.

44. Ухвалою від 20 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 03 червня 2026 року. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Межі розгляду справи апеляційним судом

45. Відповідно до частин першої - третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційних скарг правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

46. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

47. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

48. Частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII встановлено, що ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.

49. За правилами частини першої статті 5, частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена, її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

50. Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.

51. Згідно із частинами першою, третьою статті 53 Закону № 1798-VIII прокурор, щодо якого прийнято рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, може оскаржити таке рішення до ВРП не пізніше тридцяти днів з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.

52. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 53 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.

53. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

54. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду суд, який переглядає рішення ВРП, не обмежений перевіркою лише наведених вище формальних критеріїв, оскільки забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є визначеним статтею 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 9901/869/18).

55. З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного рішення убачається, що воно ухвалене повноважним складом та підписане всіма її 14 членами, які брали участь у його ухваленні. Прокурор ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання ВРП та брав у ньому участь. Ці обставини позивач не оспорює. Отже, підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача немає.

56. Оцінюючи рішення ВРП від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 в частині наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

57. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначає Закон № 1697-VII. Пункт 10 статті 3 вказаного Закону встановлює, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

58. Стаття 19 Закону № 1697-VII визначає загальні права та обов`язки прокурора. Так, серед іншого, прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури[пункт 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII].

59. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності визначені у статті 43 Закону № 1697-VII. Згідно із пунктом 6 частини першої цієї статті прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстави систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

60. Частина перша статті 49 Закону № 1697-VII встановлює, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

61. З аналізу пункту 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII слідує, що дотримання прокурором норм професійної етики є не просто моральним очікуванням від його службової та позаслужбової поведінки, а є юридичним обов`язком, порушення якого може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. При цьому указана норма розмежовує два види порушень: 1) систематичне, тобто повторне, протягом року, вчинення етичних проступків (визначальним є кількісний критерій); 2) одноразове грубе, тобто таке, яке за своїм характером і наслідками саме по собі підриває авторитет прокуратури та довіру до неї (визначальним є якісний критерій). У першому випадку кожне окреме порушення може бути відносно незначним, але у своїй сукупності та з урахуванням темпорального критерію такі порушення свідчать про стійку негативну модель поведінки прокурора (у професійному та/або приватному житті). Другий же випадок не потребує повторюваності, оскільки вчинене прокурором порушення правил професійної етики свідчить про умисне та свідоме нехтування прокурором професійними та моральними стандартами, а також значно шкодить авторитету прокуратури.

62. Для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19.

63. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що для кваліфікації вчиненого прокурором діяння як одноразового грубого порушення правил прокурорської етики мають бути враховані суб`єктивне ставлення до такого діяння (наявність умислу), характер проступку, його наслідки, особа прокурора.

64. Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду дотримується усталеного підходу, що кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі № 990SCGC/43/25, від 04 грудня 2025 року у справі № 990SCGC/34/25, від 27 листопада 2025 року у справі № 990SCGC/31/25 тощо).

65. Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, визначає Кодекс професійної етики. Так, до основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зокрема належать професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість (стаття 4 Кодексу професійної етики).

66. За змістом статті 11 Кодексу професійної етики прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживає заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому повинні керівники відповідних прокуратур.

67. Стаття 16 Кодексу професійної етики визначає, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність. Прокурор повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням.

68. Відповідно до статті 21 Кодексу професійної етики прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

69. Рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36 затверджено Коментар до Кодексу професійної етики та поведінки. Вказаний Коментар містить роз`яснення положень Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, ситуативні (ілюстративні) приклади, з урахуванням результатів його практичного застосування, діяльності КДКП, відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та судової практики.

70. У коментарі до статті 11 Кодексу професійної етики роз`яснено, що формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов`язків. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі. Професійна честь потребує від прокурора підтримувати репутацію своєї професії (ділової репутації), захищати інтереси професійної спільноти, до якої він належить.

71. Коментар до статті 16 Кодексу професійної етики роз`яснює, що доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість є основоположними нормами поведінки прокурорів. Уявлення про останніх формується у більшості громадян крізь призму цих категорій. Загальне визначення доброчесності зустрічається в Рекомендаціях Ради Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), яка трактує публічну доброчесність як послідовне дотримання та прихильність загальновизнаним етичним цінностям, принципам та нормам з метою відстоювання та забезпечення пріоритету суспільних інтересів над приватними в публічному секторі.

72. За змістом коментаря до статті 21 Кодексу професійної етики наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора. Очевидним є те, що прокурор не може бути ізольованим від суспільства, однак він має завжди пам`ятати, що повинен діяти на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого, на свої ідеологічні, релігійні чи інші особисті погляди, переконання.

73. З аналізу наведених положень Кодексу професійної етики та коментарів до них слідує, що до прокурора висувається комплекс взаємопов`язаних етичних і професійних стандартів поведінки, спрямованих не тільки на належне виконання службових обов`язків, але й на забезпечення суспільної довіри до органів прокуратури в цілому. З огляду на особливий статус прокурора суспільство оцінює не лише результати його професійної діяльності, але й загальну модель поведінки - як під час виконання службових повноважень, так і поза службою.

74. У постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії.

75. У справі, що розглядається, прокурора ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачено саме пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. У зв`язку із цим до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани (пункт 1 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII). Кваліфікуючи вчинені позивачем дії за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, КДКП виходила з того (і з її висновками погодилася ВРП), що дії прокурора ОСОБА_1 , які полягали в отриманні 01 грудня 2023 року від сторонніх осіб речей, що мають ознаки подарунків, переміщенні таких речей як у приміщення, так і з приміщення Офісу Генерального прокурора, обґрунтовано створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової у діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало значний негативний суспільний резонанс. Такі дії суперечать приписам статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики.

76. З наведеним підходом до кваліфікації вчиненого прокурором ОСОБА_1 діяння не погодився Касаційний адміністративний суд, визнавши, що встановлені КДКП обставини подій не є достатньо обґрунтованими для цього висновку. Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок суду касаційної інстанції з огляду на таке.

77. Так, за змістом оскаржуваного рішення ВРП виходила з того, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за його дії, які як самостійно, так і в сукупності з діями інших прокурорів Офісу Генерального прокурора під час відзначення Дня працівників прокуратури 01 грудня 2023 року могли створити у стороннього спостерігача уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликали негативний суспільний резонанс.

78. У скарзі на рішення КДКП ОСОБА_1 посилався на те, що в такому рішенні відсутні мотиви, з огляду на які Комісія встановила наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку в діянні скаржника, а також мотиви, з яких фотографії стоп-кадрів публікації УП та відеозапису обстановки фоє першого поверху будівлі Офісу Генерального прокурора були визнані належними та допустимими доказами. У світлі таких доводів ОСОБА_1 стверджував, що дисциплінарний орган не може ухвалювати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації. Наголошував також, що стоп-кадри відеозапису обстановки фоє першого поверху будівлі Офісу Генерального прокурора не стосуються події, зафіксованої у публікації УП. При цьому КДКП неправильно установила, що прокурор ОСОБА_2 отримав пакет біля входу в будівлю Офісу Генерального прокурора, оскільки спірний пакет від слідчого ОСОБА_3 був отриманий саме у фоє вказаної будівлі. Скаржник також наполягав на тому, що в рішенні КДКП не наведено доводів на підтвердження вчинення одноразово грубого порушення правил професійної етики, не описано, в чому саме виражається така грубість і чому вчинене діяння не є ординарним, тобто негрубим.

79. Відповідаючи на означені доводи ОСОБА_1 , ВРП вказала, що скаржник не оспорює факту висловленого ним прохання прокурору ОСОБА_2 про отримання ним пакета, але заперечує його «подарунковий вміст», стверджуючи, що погоджував у такий спосіб передачу процесуальних документів з додатками. ВРП також встановила, що отримання ОСОБА_2 пакета для ОСОБА_1 дійсно відбулося у фоє будівлі Офісу Генерального прокурора, і виснувала, що ці обставини не впливають на обґрунтованість висновків Комісії. ВРП вказала, що не є спростованим факт висловленого прокурором ОСОБА_1 прохання прокурору ОСОБА_2 у день відзначення Дня працівників прокуратури отримати від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 подарункового пакета. При цьому ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність дотримання правил професійної етики.

80. У світлі наведених доводів ОСОБА_1 у скарзі на рішення КДКП та наявних в оскаржуваному рішенні ВРП мотивів Велика Палата Верховного Суду не може визнати це рішення таким, що відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII.

81. Насамперед Велика Палата Верховного Суду зазначає, що використання у професійній діяльності або повсякденному житті пакета, який за зовнішніми ознаками нагадує або є подарунковим, саме по собі не може свідчити про наявність у такому діянні ознак грубого порушення правил професійної етики. Велика Палата Верховного Суду також не заперечує доводів ВРП, висловлених в апеляційній скарзі, що позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. Однак з огляду на позицію як КДКП, так і ВРП щодо подарункового вмісту переданого слідчим ОСОБА_3 прокурору ОСОБА_2 пакета позиція Касаційного адміністративного суду щодо необхідності звернення до норм Закону № 1700-VII видається обґрунтованою. Водночас будь-яких мотивів у цій частині спірне рішення ВРП не містить.

82. Не можна не погодитися і з висновками суду першої інстанції, що ВРП не відобразила в оскаржуваному рішенні будь-яких мотивів у частині відсутності ОСОБА_1 у спірний період на робочому місці, неотримання безпосередньо ним вмісту пакета і неможливості оцінити у зв`язку із цим його вміст. При цьому стосовно прокурора ОСОБА_2 дисциплінарне провадження було закрите з огляду на відсутність складу дисциплінарного правопорушення.

83. Разом з тим обов`язковим елементом кваліфікації діяння як дисциплінарного проступку є встановлення суб`єктивного ставлення особи до своєї поведінки та її наслідків. З`ясування того, чи усвідомлював прокурор неправомірність або неприйнятність своєї поведінки, чи діяв він свідомо та умисно або, навпаки, допустив порушення через збіг обставин чи необережність, має суттєве значення для встановлення ступеня тяжкості дисциплінарного проступку. Більше того, для кваліфікації діяння саме як одноразового грубого порушення правил прокурорської етики має значення саме усвідомлений характер таких дій.

84. З огляду на наведені у пункті 81 цієї постанови обставини ні КДКП, ні ВРП не навели змістовних та переконливих мотивів, які б свідчили про усвідомлений характер дій ОСОБА_1 , спрямованих на отримання пакета з подарунком.

85. Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в оскаржуваному рішенні ВРП (як і в рішенні КДКП) мотивів, з огляду на які дисциплінарний орган дійшов висновку, що вчинене ОСОБА_1 діяння (висловлення прохання прокурору ОСОБА_2 про отримання для нього пакета від слідчого поліції) є саме грубим порушенням правил професійної етики. З урахуванням того, що пункт 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII передбачає два види порушень правил професійної етики, наведення змістовного обґрунтування того, чому саме розглядуване діяння слід кваліфікувати як грубе, є необхідним запобіжником довільного тлумачення цього оціночного поняття та гарантією права особи на справедливе дисциплінарне провадження.

86. Таким чином, доводи апеляційних скарг про наявність в оскаржуваному рішенні ВРП мотивів його ухвалення не знайшли свого підтвердження.

87. Стосовно посилань ВРП та КДКП в апеляційних скаргах на правомірність застосування у спірному випадку стандарту доказування «баланс ймовірностей» замість «поза розумним сумнівом» (на що звернув увагу суд першої інстанції) Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

88. У постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/855/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

89. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вмотивованих підстав для відступу від означеного висновку ні ВРП, ні КДКП за змістом апеляційних скарг не навели.

90. Водночас не можна залишити поза увагою те, що висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/855/18, стосуються правовідносин, які мали місце станом на вересень 2018 року.

91. Станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (червень - вересень 2024 року) у питанні стандартів доказування у дисциплінарному провадженні щодо прокурора законодавець сформував такий підхід.

92. Відповідно до пункту 62 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (із змінами, прийнятими всеукраїнською конференцією прокурорів 21 грудня 2018 року; далі - Положення), Комісія не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації. Абзац перший пункту 110 цього Положення передбачає, що якщо за результатами перевірки член Комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається його характер та наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також обґрунтована пропозиція члена Комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

93. Частина третя статті 53 Закону № 1798-VIII встановлює, що скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається Вищою радою правосуддя у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.

94. У свою чергу Законом України від 06 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) статтю 49 Закону № 1798-VIII було доповнено частиною шістнадцятою такого змісту: «Підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності».

95. Отже, з 19 жовтня 2023 року законодавець закріпив певний підхід до стандартів доказування у дисциплінарних провадженнях. Так, підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності слід вважати встановленою за умови, що докази, отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими і переконливими. В абзаці другому частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII розкрито зміст того, що законодавець вважає чіткими і переконливими доказами. Таким чином, з урахуванням приписів Закону № 1798-VIII для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності законодавцем встановлено підвищені вимоги до доказової бази у дисциплінарних справах. Водночас ці вимоги не є тотожними до вимог, що висуваються до найвищого стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

96. Стаття 53 Закону № 1798-VIII прямо передбачає, що розгляд ВРП скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора здійснюється в порядку, встановленому статтею 49 Закону № 1798-VIII. Відповідно під час розгляду скарги на рішення КДКП у ВРП виникає обов`язок із перевірки такого рішення, в тому числі, на відповідність вимогам частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII. Такий підхід не суперечить і приписам пункту 62 Положення, який також передбачає, що рішення Комісії не може ґрунтуватися на припущеннях, неперевіреній чи недостовірній інформації.

97. У справі, що розглядається, не є спірним, що КДКП, формулюючи висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, застосувала при оцінці доказів саме стандарт доказування «баланс ймовірностей», що не відповідає підходам, які мали б бути застосовані дисциплінарним органом станом на час розгляду спірної дисциплінарної скарги. ВРП означених помилок не виправила. З огляду на викладене, посилання Касаційного адміністративного суду в оскаржуваному рішенні на незастосування дисциплінарним органом стандарту доказування «поза розумним сумнівом» є помилковим, проте не впливає на результат розгляду справи та не може бути підставою для задоволення апеляційних скарг.

98. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи КДКП про переоцінку Касаційним адміністративним судом доказів у цій справі. На виконання вимог статті 2 КАС України суд перевірив оскаржуване рішення на предмет його явної необґрунтованості та встановив, що низці змістовних аргументів позивача, що наводилися ним у скарзі, не було надано належної правової оцінки. Водночас за відсутності аргументованого мотивування висновків про те, чому дії прокурора, кваліфіковані за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (одноразове грубе порушення правил професійної етики), акт дисциплінарного органу не може вважатися обґрунтованим.

99. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок Касаційного адміністративного суду, що невідповідність рішення відповідача вимогам статті 2 КАС України є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24.

100. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, дотримався норм процесуального права та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 . Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені відповідачем та третьою особою в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять підстав для його зміни чи скасування. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

101. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (частина перша статті 316 КАС України). Оскільки Касаційний адміністративний суд розглянув справу з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Висновки в частині розподілу судових витрат

102. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 139, 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Вищої ради правосуддя та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів залишити без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року у справі № 990/332/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Гімон Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко О. А. Губська А. А. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк С. О. Погрібний Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець М. Ю. Тітов І. В. Ткач В. Ю. Уркевич