Постанова КЦС ВС № 991/6455/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 991/6455/24 провадження № 61-3292св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки Ігоря Володимировича на рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року у складі колегії суддів: Михайленко В. В., Мойсака С. М., Хамзіна Т. Р., та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Никифорова А. С., Чорної В. В., і ухвалив постанову. Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У липні 2024 році держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернулась до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою при виконанні повноважень, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», частиною п`ятою статті 290 Цивільного процесуального кодексу України, і за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виявлено факти набуття необґрунтованих активів начальником 3-го відділу (зонального контролю) 3-го управління (протидії правопорушенням на об`єктах легального обліку наркотиків) Департаменту боротьби з наркозлочинністю ОСОБА_1 .

3. У деклараціях ОСОБА_1 за 2020 та 2021 роки вказано, що він спільно проживає та не перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . 4. 14 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

5. Зазначав, що відповідачі набули необґрунтовані активи, а саме: - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,4 кв. м, вартістю 3 606 299,00 грн; - п`ять нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 179 845,21 грн; - автомобіль «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 684 723,96 грн.

6. Зазначена квартира була придбана відповідачами у рівних частках на підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко І. П., за ціною 3 606 299,00 грн, яку покупці сплатили повністю під час підписання цього договору, тобто по 1 803 150,00 грн (пункт 5 договору купівлі-продажу). 7. 01 березня 2021 року ОСОБА_1 придбав два нежитлові приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), а саме: приміщення № 88, загальною площею 4,9 кв. м, реєстраційний № 1125431680000, вартістю 36 296,85 грн та приміщення № 85, загальною площею 4,1 кв. м, реєстраційний № 1125354880000, вартістю 30 370,83 грн. 8. 14 січня 2021 року та 20 липня 2021 року ОСОБА_2 придбала три нежитлові приміщення в цьому ж будинку, а саме: приміщення № 69, загальною площею 3,3 кв. м, реєстраційний № 1126256380000, вартістю 26 313,61 грн; приміщення № 72, загальною площею 5,2 кв. м, реєстраційний № 1126042980000, вартістю 38 554,10 грн; приміщення № 109, загальною площею 7,1 кв. м, реєстраційний № 1121108080000, вартістю 48 309,82 грн. 9. 07 листопада 2023 року ОСОБА_2 придбала автомобіль «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 . Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів вартість цього автомобіля становить 385 600,99 грн. Проте, відповідно до інформації Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість такого транспортного засобу становить 834 760,00 грн. У результаті пошуку за VIN-кодом вказаного вище автомобіля на сайті AUTO.RIA.com знайдено оголошення про продаж такого транспортного засобу, і його вартість становила 18 999,00 дол. США (1 долар США за офіційним курсом НБУ станом на 07 листопада 2023 року становив 36,04 грн), тобто вартість такого автомобіля на час його придбання становила 684 723,96 грн.

10. Прокурор вважав, що придбані відповідачами об`єкти нерухомості й автомобіль є необґрунтованими активами, адже доходи подружжя у 2021, 2022 та 2023 роках, витрати на проживання та готівкові кошти, наявні у 2021, 2022 та 2023 роках, не давали можливості придбати об`єкти нерухомого та рухомого майна на загальну суму 4 470 868,17 грн. Оскільки відповідачі є подружжям, вказані активи можна вважати спільною сумісною власністю. Оскільки ОСОБА_2 набула у власність відповідні активи спільно з ОСОБА_1 , останній має можливість вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

11. Враховуючи наведене, прокурор просив суд визнати необґрунтованими і стягнути активи: - квартиру (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) загальною площею 73,4 кв. м, реєстраційний № 1068376980000, вартістю 3 606 299,00 грн; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) загальною площею 3,3 кв. м, реєстраційний № 1126256380000, вартістю 26 313,61 грн; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) загальною площею 5,2 кв. м, реєстраційний № 1126042980000, вартістю 38 554,10 грн; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ) загальною площею 7,1 кв. м, реєстраційний № 1121108080000, вартістю 48 309,82 грн; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ) загальною площею 4,9 кв. м, реєстраційний № 1125431680000, вартістю 36 296,85 грн; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_7 ) загальною площею 4,1 кв. м, реєстраційний № 1125354880000, вартістю 30 370,83 грн; - автомобіль «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 684 723,96 грн.

12. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 серпня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Службу у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації. Стислий виклад позиції відповідачів

13. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти заявлених позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. Зазначали, що майно, яке прокурор просить визнати необґрунтованими активами та стягнути в дохід держави, придбано до реєстрації шлюбу, за особисті кошти кожного з них, а тому ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі.

14. Витрачені ОСОБА_2 кошти на купівлю частини квартири у розмірі 65 000,00 дол. США та на купівлю автомобіля у розмірі 10 000,00 дол. США були зароблені нею самостійно, зокрема вона мала заробіток як репетитор з хімії та була неофіційно працевлаштована у компанії «ЄНАМІН» і ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез». Відносини між ними передбачали роздільний бюджет. ОСОБА_1 не був обізнаний про походження зазначених коштів.

15. Акцентували увагу на тому, що вони знімали з банківських рахунків готівкові кошти, що дало змогу заощадити значну суму грошових коштів. Крім того, 10 січня 2021 року ОСОБА_1 отримав від своєї матері подарунок у розмірі 1 804 000,00 грн, який використав при купівлі частки квартири. Наявність у матері таких коштів підтверджується доходом від продажу його батьком автомобіля 08 жовтня 2007 року вартістю 4 700,00 дол. США, а також від здачі матір`ю квартири її сестри в оренду.

16. Вважали, що прокурор не врахував походження коштів, що згодом були подаровані ОСОБА_1 , у зв`язку з чим віднесення придбаних активів до необґрунтованих є безпідставним. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

17. Рішенням Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено частково.

18. Визнано 1/2 частину квартири АДРЕСА_8 (реєстраційний № 1068376980000), яка належить ОСОБА_1 на праві власності, необґрунтованим активом.

19. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави вартість 1/2 частини квартири, що складає 1 803 150,00 грн.

20. В іншій частині позову відмовлено.

21. Скасовано арешт, накладений на: - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) загальною площею 3,3 кв. м, реєстраційний № 1126256380000; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) загальною площею 5,2 кв. м, реєстраційний № 1126042980000; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ) загальною площею 7,1 кв. м, реєстраційний № 1121108080000; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ) загальною площею 4,9 кв. м, реєстраційний № 1125431680000; - нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_7 ) загальною площею 4,1 кв. м, реєстраційний № 1125354880000; - автомобіль «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 .

22. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 в період набуття активів з 11 січня 2021 року до 07 листопада 2023 року відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» був особою, уповноваженою на виконання функцій держави. ОСОБА_2 на момент придбання спірного нерухомого майна проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , а на момент придбання спірного автомобіля - перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. Встановлено, що ОСОБА_3 , як особа, уповноважена на виконання функцій держави, має можливість вчиняти щодо спірних активів, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 , дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

23. Перевіряючи відповідність заявлених прокурором активів відповідачів ознакам, визначеним у частині другій статті 290 ЦПК України, суд вважав, що версія прокурора у сукупності з наданими доказами відповідає стандарту більшої переконливості щодо 1/2 частини квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 73,4 кв. м. Зокрема, під час судового розгляду підтверджено позицію позивача про наявність зв`язку спірного активу з відповідачем та необґрунтованість його набуття. ОСОБА_1 не надав достатніх та переконливих доказів на спростування доводів позивача щодо необґрунтованості набуття цього активу, хоча сукупність представлених ним доказів є значною. Спробам довести версію про подарунок матір`ю особі, уповноваженій на виконання функцій держави, значної грошової суми, на думку суду, не вистачило логічності, послідовності, достовірності і підтвердження. Щодо іншої частини квартири та трьох нежитлових приміщень, власником яких є дружина суб`єкта декларування - ОСОБА_2 , то її версія у сукупності з наданими доказами визнана судом більш переконливою для висновку про те, що вони придбані нею, хоч і за умов декларування її, як особи, з якою суб`єкт декларування спільно проживає, однак за її особисті кошти. Позиції позивача в доведенні необґрунтованості об`єктів нерухомого майна, належних ОСОБА_2 , не вистачило ґрунтовності і пов`язаності з конкретними фактами, щоб надати суду можливість дійти висновку, що вони придбані або за дорученням ОСОБА_1 або за його грошові кошти. Стверджуючи, що автомобіль «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 , є необґрунтованим активом, позивач обрав некоректний спосіб обрахунку, що, очевидно, шкодить його версії.

24. Визначаючи спосіб стягнення необґрунтованого активу (1/2 частини квартири) в дохід держави, суд, врахувавши права іншого співвласника цього об`єкта - ОСОБА_2 , яка придбала другу частку цієї квартири за свої особисті кошти, а також реєстрацію та фактичне проживання у ній малолітніх дітей, вважав за доцільне застосувати альтернативний спосіб виконання рішення шляхом стягнення вартості частини активу. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

25. Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки І. В. залишено без задоволення, рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року залишено без змін.

26. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання необґрунтованим активом та стягнення його вартості в дохід держави 1/2 частини квартири АДРЕСА_8 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначено, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновку суду першої інстанції, що встановлені обставини у поєднанні з іншими неточностями та суперечностями в показаннях свідків, ставлять під сумнів версію про накопичення та передання ОСОБА_4 усього сімейного капіталу на купівлю квартири для ОСОБА_1 . Договір дарування, який мав бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений, до матеріалів справи не надано, а факт декларування подарунку не підтверджує законність його отримання. Враховуючи недоведеність спроможності матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подарувати відповідачу грошові кошти у сумі 1 803 150,00 грн, недоведеність укладення договору дарування, а також законний дохід останнього у 2020 році, який склав 353 594,46 грн, різниця між вартістю активу та законними доходами ОСОБА_1 склала 1 449 555,54 грн, що узгоджується з вимогами частини другої статті 290 ЦПК України.

27. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для висновку про придбання ОСОБА_2 нерухомого майна за особисті кошти та кошти, надані її матір`ю. Наявними відомостями підтверджується сукупний офіційний дохід ОСОБА_2 за період з 2001 року до моменту придбання квартири, який становив 1?705?115,79 грн (без урахування витрат). Порівняння цієїсуми з підтвердженими видатками свідчить пропевну нестачу коштів, аби повною мірою профінансувати придбання частини квартири інежитлових приміщень виключно з офіційного доходу, однак сукупність наданихпоказань відповідачіві свідків свідчать пронаявність додатковихнеофіційних джерелзаробітку, якімогли покривати якчастину повсякденних витрат, так і формувати необхідний резерв для купівлі нерухомості. Сам факт відсутності офіційної фіксації таких доходів не спростовує їх можливого реального існування, натомість в сукупності з аналізом її банківських виписок (де простежується практика регулярного зняття готівки) та порівняно скромними витратами на побутові потреби існують підстави вважати, що ОСОБА_2 формувала грошові заощадження саме за рахунок поєднання офіційних і неофіційних доходів. Рівень доходів батьків ОСОБА_2 дозволяв надати доньці кошти на придбання нежитлового приміщення вартістю 48 309,82 грн. Зазначено, що сам по собі факт отримання неофіційних доходів не доводить незаконності набуття активів.

28. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що подружжя відповідачів станом на 07 листопада 2023 року мало достатні фінансові спроможності для набуття транспортного засобу «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р. в., VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю від 385 600,99 грн до 684 723,96 грн. Крім того, оскільки різниця між вартістю транспортного засобу «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р. в., VIN-код: НОМЕР_1 , придбаного 07 листопада 2023 року, і законними доходами відповідача ОСОБА_1 не перевищує 1 003 500,00 грн, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову прокурора в цій частині. Узагальнені доводи касаційних скарг 29. 13 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з обов`язковими вказівками щодо застосування стандарту «переваги більш вагомих доказів», заборони надмірного формалізму та необхідності оцінки інтересів дітей як істотної обставини.

30. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц та постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 991/7187/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

31. Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки сукупності доказів, застосували надмірно формалізований стандарт доказування та повністю проігнорували інтереси дітей, для яких спірна квартира є єдиним місцем постійного проживання.

32. Зазначає, що суди підкреслили доказове значення всієї сукупності показань свідків, однак зосередились на другорядних неузгоджених обставинах та застосували формальний підхід, за яким наявність розбіжностей свідчить про відсутність доказів. Вважає, що такий підхід фактично підміняє оцінку сукупності доказів пошуком ідеальної узгодженості, що не відповідає природі доказування у цивільному процесі. У результаті суд не оцінив переконливість загальної картини обставин, а звів аналіз доказів до формальної дискваліфікації показань свідків, чим неправильно застосував стандарт доказування і допустив надмірний формалізм.

33. Акцентує увагу на тому, що суд фактично ототожнив відсутність письмових договорів за окремі періоди з відсутністю самого факту оренди квартири, проігнорувавши узгоджені показання кількох свідків щодо систематичної здачі квартири в оренду протягом багатьох років, обставин фактичного користування квартирою орендарями, їх змінюваність та тривале проживання, а також характер правовідносин, які виникли у період, коли укладення формалізованих письмових договорів оренди не було типовою побутовою практикою.

34. Також, визнаючи доведеним факт управління квартирою та її постійної експлуатації для проживання третіх осіб, суд відмовився зробити логічний та правовий висновок про отримання доходу від оренди виключно з мотивів відсутності документального підтвердження регулярних грошових надходжень саме на ім`я ОСОБА_4 . Вважає, що такий підхід ігнорує реальний механізм орендних правовідносин, у яких передача коштів може здійнюватися готівкою, через інших членів сім`ї або без формалізованого фіксування кожного платежу.

35. Помилковими вважає також висновки судів, що отримання ОСОБА_4 матеріальної допоги від благодійного фонду розвитку Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова свідчить про те, що вона не мала накопичень.

36. Зауважує, що виплата матеріальної допомоги через благодійні фонди є поширеною та загальновідомою практикою у державних медичних установах, зокрема як форма преміювання, додаткового матеріального заохочення або компенсаційних виплат у межах обмеженого бюджетного фінансування. Такі виплати не є соціальними у класичному розумінні та не свідчать про фінансову неспроможність працівника. Навпаки зазначене підтверджує те, що ОСОБА_4 постійно працювала у державному медичному закладі та мала стабільне фінансове забезпечення.

37. Крім того, суди не врахували, що відсутність формального відображення готівки у спадкових документах його батька не означає її відсутність. Грошові кошти у розмірі 73 000,00 дол. США перебували у квартирі спадкоємиці ОСОБА_4 , у якій вона проживала, а тому після смерті чоловіка вони перейшли у її фактичне володіння.

38. У частині відхилення факту декларування подарунку грошових коштів від матері, суди попередніх інстанцій не урахували, що цим він відкрито заявив про отримання коштів саме від матері, усвідомлюючи правові наслідки подання недостовірних відомостей. Фіктивності такого подарунку або заперечення його з боку дарувальника не встановлено. Крім того, суди не урахували родинний характер правовідносин, у межах яких грошові кошти часто передаються без формалізації у вигляді нотаріально посвідчених договорів, що саме по собі не спростовує факту їх реального отримання. Також суди не зіставили такий подарунок з іншими встановленими обставинами, зокрема наявністю у матері відповідних джерел коштів, фактом тривалого управління майном та накопичення заощаджень, а також з відсутністю будь-яких доказів зворотнього.

39. Суд недостатньо дослідив фінансові можливості його родини, які підтверджували наявність ресурсів на придбання 1/2 частини спірної квартири.

40. Акцентує також увагу на неврахування відсутності корупційних ризиків у його діяльності. Зазначає, що його робота мала переважно аналітичний характер і не передбачала доступу до ресурсів чи повноважень, які могли б створити передумови для корупційних дій.

41. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції повинен був застосувати редакцію частини другої статті 290 ЦПК України, яка була чинною на час розгляду справи.

42. Також суди не дослідили істотні для справи обставини, зокрема інтереси дітей, які втрачають житло, доступ до звичного соціального середовища та побутову стабільність, та безпідставно залишили без будь-якої оцінки позицію третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. 43. 13 березня 2026 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яка І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання необґрунтованими активами квартири АДРЕСА_8 (реєстраційний № 1068376980000) (у т.ч. 1/2 частини квартири, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ), вартістю 3 606 299,00 грн, а також автомобіля «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 684 723,96 грн, стягнення їх на користь держави, та ухвалити нове судове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

44. Підставами касаційного оскарження судових рішень прокурор зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 991/1786/22, від 20 червня 2024 року у справі № 991/5169/23, від 29 жовтня 2025 року у справі № 991/7187/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень ЦПК України щодо можливості пред`явлення/задоволення позову при обрахунку сукупної вартості активів на підставі поданих декларацій, набутих у різні звітні періоди, у випадку, якщо вартість окремого активу не перевищує 1 003 500,00 грн (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

45. На обґрунтування касаційної скарги прокурор зазначив, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували неофіційні доходи ОСОБА_2 , наявність яких та їх конкретні розміри не підтверджені належним чином. Зняття коштів з банківського рахунку готівкою саме по собі не свідчить, що вони конвертувалися в долари чи були використані для придбання відповідних активів. ОСОБА_2 об`єктивно не могла заощадити всі доходи, які вона отримувала, бо природньо несла витрати на харчування, лікування, на утримання іншого майна, а також інші побутові витрати. Більш того, «економний» спосіб життя ОСОБА_2 , крім показань самої ОСОБА_2 та членів її родини, більше нічим не підтверджений. Про наявність будь-яких заощаджень у ОСОБА_2 не було зазначено і у деклараціях ОСОБА_1 . Доходів родини ОСОБА_5 очевидно не вистачало на придбання належного їм нерухомого майна та дарування 50 000,00 дол. США ОСОБА_2 . Вважає, що відповідачі не довели відповідного розміру неофіційних доходів, який міг би свідчити на користь їхньої версії (з урахуванням різниці вартості 1/2 частини квартири та офіційних доходів ОСОБА_2 і витрат).

46. Посилається на те, що обрахунок загальної вартості активів ніяким чином не відобразився на позиції, яку доводив позивач. Загальна вартість активів використана лише для визначення різниці між вартістю необґрунтованих активів та законними доходами осіб, а також для визначення ціни позову. Законодавцем використано термін «активи» в множині, будь-яка законодавча заборона обраховувати сукупну вартість активів і виходячи з цього різницю між активами і законними доходами відсутня, а наявна судова практика свідчить про можливість відповідних обрахунків і пред`явлення/задоволення відповідних позовів.

47. Вважає, що оскільки автомобіль придбаний у 2023 році, то необхідно застосовувати спосіб обрахунку законних доходів відповідачів, за якого в першу чергу необхідно брати до уваги декларацію ОСОБА_1 за 2022 рік, а також відповідні доходи і витрати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за 2023 рік. Разом з тим, слід врахувати, що заощадження ОСОБА_1 протягом 2023 року суттєво збільшилися, тобто заощадження за минулі роки для придбання автомобіля не використовувалися. Акцентує увагу, що будь-який спосіб обрахунку суми законних доходів, який враховує витрачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти на придбання доларів США протягом 2021-2023 років, вказує на неможливість придбання автомобіля. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

48. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.

49. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 991/6455/24 за касаційною скаргою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки І. В. на рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

50. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 991/6455/24за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року. 51. 03 квітня 2026 року матеріали цивільної справи № 991/6455/24 надійшли до Верховного Суду.

52. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року у справі № 991/6455/24. Зупинено виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року про стягнення на користь держави вартості 1/2 частини квартири, що складає 1 803 150,00 грн, до закінчення перегляду судових рішень у касаційному порядку.

53. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2026 року повернуто без розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Панасюка О. Г., про зупинення виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року.

54. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року відмовлено узадоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Панасюк О. Г., про зупинення виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року.

55. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Короткий зміст відзивів на касаційні скарги 56. 07 квітня 2026 року Жук Є. Ю. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки І. В., у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

57. На обґрунтування доводів відзиву ОСОБА_1 зазначає, що наведені у касаційній скарзі прокурора аргументи спрямовані на повторний аналіз доказів та формування нових висновків щодо фактичних обставин справи, що є неприпустимим на стадії касаційного перегляду. Суди попередніх інстанцій при відмові у задоволенні позовних вимог надали оцінку зібраним у справі доказам, дослідили обставини, на які посилалися сторони, та дійшли обґрунтованих висновків у межах своїх процесуальних повноважень.

58. На момент купівлі автомобіля вони з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, мали спільну дитину, ОСОБА_2 перебувала у декретній відпустці. Автомобіль придбаний за їхні спільні кошти, оскільки у 2021 році ОСОБА_2 здійснила значні витрати на придбання частини квартири та нежитлових приміщень, що фактично «обнулило» її заощадження на той час. Таким чином, подальші накопичення грошових коштів могли формуватися виключно з доходів, отриманих після придбання цих активів. Зауважує, що у них була реальна можливість законно накопичити відповідні кошти для кожної конкретної покупки, рівень фінансового забезпечення сім`ї дозволяв їм самостійно (без залучення суттєвих доходів чи запозичень з інших джерел) придбати спірний транспортний засіб.

59. Акцентує увагу на тому, що на момент ухвалення постанови апеляційного суду була чинною редакція частини другої статті 290 КПК України, яка передбачала вищий поріг для цивільної конфіскації необґрунтованих активів.

60. Додатково зауважує про відсутність правових підстав для звільнення прокурора від сплати судового збору за подання касаційної скарги. 61. 08 квітня 2026 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кривенко В. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки І. В., у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог, заявлених до неї, залишити без змін.

62. Відзив обґрунтований посиланням на те, що касаційна скарга прокурора по суті зводиться до переоцінки доказів і фактичних обставин, що прямо заборонено на стадії касаційного перегляду справи.

63. ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кривенко В. В., зазначає, що у справах про необґрунтовані активи позивач (прокурор) зобов`язаний навести фактичні дані про зв`язок активів з публічною особою, про необґрунтованість (наявність різниці відповідно до частини другої статті 290 ЦПК України). Лише якщо суд визнає достатньо доведеними ці факти, тягар спростування незаконності активів переходить до відповідача.

64. Акцентує увагу на тому, що частина спірної частини квартири була придбана нею ще до шлюбу з ОСОБА_1 , а тому не є їхньою спільною сумісною власністю. Жодних доказів того, що вона набула спірні активи за дорученням ОСОБА_1 або що він міг здійснювати розпорядження цими активами від її імені, прокурор не надав.

65. Зазначає, що судом правильно встановлено, що вона мала можливість заощадити як мінімум 1 201 289,00 грн лише з офіційних доходів, а тому позовна заява також не могла бути до неї пред`явлена, оскільки не підтвердженими (офіційно) є лише 601 861,00 грн, що є меншим від встановленого у частині другій статті 290 ЦПК України порогу цивільної конфіскації необґрунтованих активів.

66. Вважає, що при визначенні законних доходів на купівлю спірного автомобіля прокурор помилково враховує лише доходи 2023 року (698 575,11 грн) та завищену оцінку (834 760,00 грн, замість 385 600,99 грн), ігноруючи реальну угоду та накопичення за 2021-2022 роки. Суд обґрунтовано визнав, що законних доходів подружжя вистачило на придбання автомобіля за фактичною вартістю. 67. 01 квітня 2026 року Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації подала пояснення, у яких, посилаючись на те, що у спірній квартирі з народження проживають двоє малолітніх дітей, у власності чи користуванні яких немає іншого житла, просить суд при винесенні судового рішення врахувати якнайкращі інтереси дітей. 68. 04 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та забезпеченням його участі у судовому розгляді справи у суді касаційної інстанції.

69. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

70. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

71. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

72. Оскільки судом касаційної інстанції в межах касаційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін суд касаційної інстанції не знаходить, отже клопотанняОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Фактичні обставини справи, встановлені судами

73. Із 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду до центрального органу управління поліції в порядку переведення з Департаменту стратегічних розслідувань (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України та з 01 серпня 2020 року призначено до Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України. Надалі ОСОБА_1 призначено до центрального органу управління поліції в порядку переведення з Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України.

74. Згідно з наказом Голови Національної поліції України від 09 грудня 2019 року № 1494 о/с ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим 1-го відділу (оперативної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності.

75. Наказом Голови Національної поліції України від 29 липня 2020 року № 844 о/с ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 2-го відділу (оперативної та негласної роботи) Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган).

76. Відповідно до наказу т.в.о. Голови Національної поліції України від 24 травня 2023 року № 774 о/с ОСОБА_1 призначено начальником 3-го відділу (зонального контролю) 3-го управління (протидії правопорушенням на об`єктах легального обліку наркотиків) Департаменту боротьби з наркозлочинністю.

77. ОСОБА_1 у розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2020 та 2021 роки вказав ОСОБА_2 як особу, з якою спільно проживає та не перебуває у шлюбі.

78. Згідно з актовим записом у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян № 524 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14 червня 2022 року.

79. ОСОБА_2 не мала статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на момент придбання активів.

80. У період 2021-2023 роки відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набуто у власність: - квартиру АДРЕСА_9 , реєстраційний № 1068376980000, вартістю 3 606 299,00 грн, придбану ними (по 1/2 частки) на підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко І. П.; - нежитлове приміщення № 69 площею 3,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний № 1126256380000, вартістю 26 313,61 грн, придбане ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М. О.; - нежитлове приміщення № 72 площею 5,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний № 1126042980000, вартістю 38 554,10 грн, придбане ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М. О.; - нежитлове приміщення № 109 площею 7,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний № 1121108080000, вартістю 48 309,82 грн, придбане ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю.; - нежитлове приміщення № 88 площею 4,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний № 1125431680000, вартістю 36 296,85 грн, придбане ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н. М.; - нежитлове приміщення № 85 площею 4,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний № 1125354880000, вартістю 30 370,83 грн, придбане ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н. М.; - автомобіль «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2023 року № 8301/23/001042, вартість автомобіля вказана 385 600,99 грн. Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу власником транспортного засобу марки «LAND ROVER DISCOVERY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .

81. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, ОСОБА_2 з 2001 року до дати придбання квартири отримала дохід у розмірі 1 891 537,07 грн, (після вирахування податків і зборів - 1 705 115,79 грн): у 2021 році дохід ОСОБА_2 - 456 892,27 грн (374 651,65 грн); у 2022 році - 437 935,70 грн (386 502,44 грн); у 2023 році - 21 500 грн.

82. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_2 з 2001 року до 2008 року отримала дохід 24 615,59 грн.

83. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 28 травня 2024 року, ОСОБА_2 за період 2008-2017 роки від джерела отримання доходів - Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, отримала всього: стипендії у 2008 році - 20 151,88 грн; стипендії та заробітної плати у 2009 році - 21 849,49 грн; заробітної плати у 2010 році - 23 913,76 грн; заробітної плати у 2011 році - 3 003,00 грн; заробітної плати у 2011 році - 23 939,57 грн; заробітної плати у 2012 році - 39 970,16 грн; заробітної плати у 2013 році - 46 770,36 грн; заробітної плати у 2014 році - 11 604,00 грн; заробітної плати у 2014 році - 47 513,78 грн; заробітної плати у 2015 році - 32 820,66 грн; заробітної плати у 2016 році - 40 282,95 грн; заробітної плати у 2017 році - 13 890,60 грн.

84. За період з 2017 року до 2020 року від джерела отримання доходів - Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, ТОВ «Селена-Плюс», ТОВ «НВП «ЄНАМІН», ОСОБА_2 отримала всього: заробітної плати у 2017 році - 72 492,25 грн; заробітної плати у 2018 році - 226 150,44 грн; заробітної плати у 2019 році - 328 327,14 грн; заробітної плати у 2020 році - 76 000,00 грн.

85. За період з 2020 року до 2023 року від джерела отримання доходів - ТОВ «НВП ЄНАМІН» та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, ОСОБА_2 отримала всього: заробітної плати у 2020 році - 342 739,04 грн; поворотної фінансової допомоги у 2020 році - 600 000,00 грн (договір позики № ФДО-22122020, згідно з яким ОСОБА_2 надано фінансову допомогу строком до 22 грудня 2021 року); заробітної плати у 2021 році - 456 892,27 грн; заробітної плати у 2022 році - 437 935,70 грн; соціальних виплат у 2023 році - 13 760,00 грн.

86. Відповідно до виписок з АТ КБ «ПриватБанк» за банківськими рахунками ОСОБА_2 : - з 03 березня 2014 року до 31 грудня 2018 року зараховано 2 620,05 грн, з яких 2 570,05 грн витрачено; - з 15 серпня 2018 року до 31 грудня 2018 року зараховано 128 181,73 грн, з яких витрачено на життєві потреби 7 730,76 грн і знято готівкою 120 250 грн; - з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року зараховано 272 485,78 грн, з яких врахованої вище заробітної плати - 264 301,35 грн, тобто сума отриманих ОСОБА_2 за цей період інших грошових коштів склала 8 184,43 грн, витрачено 272 119,52 грн, з яких 259 200 грн знято готівкою, а 12 919,52 - безготівково; - з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року зараховано 895 172,18 грн, з яких врахована вище поворотна фінансова допомога на суму 600 000,00 грн і заробітна плата у сумі 275 904,92 грн, отже інших отриманих грошових коштів - 19 267,26 грн; із зазначеної сукупної суми надходжень витрачено 637 953,48 грн, з яких знято готівкою 611 500,00 грн, 26 453,28 грн витрачено безготівково; - з 01 січня 2021 року до 11 січня 2021 року знято готівкою 140 000,00 грн.

87. Відповідно до виписок з АТ «Райффайзен Банк Аваль» за банківськими рахунками ОСОБА_2 з 12 грудня 2006 року до 22 листопада 2014 року (рахунок № НОМЕР_3 ) зараховано 72 567,21 грн (врахованої вище заробітної плати), з яких 70 339,00 грн знято готівкою, інші витрати - безготівкові платежі у сумі 2 228,21 грн).

88. Підтверджені банківською інформацією понесені ОСОБА_2 витрати на проживання за період з 03 березня 2014 року до 11 січня 2021 року становлять 53 375,00 грн, а з 11 січня 2021 року до 07 жовтня 2023 року - 51 282,00 грн.

89. Відповідно до договору позики № ФДО-22122020 від 22 грудня 2020 року ОСОБА_2 отримала поворотну фінансову допомогу у сумі 600 000,00 грн. Термін дії позики згідно з умовами договору визначений до 22 грудня 2021 року. Як зазначено в договорі (пункт 5.1), позика повертається позикодавцю шляхом утримання щомісяця із заробітної плати позичальника суми в розмірі 12 500,00 грн до повного погашення всієї суми позики. 90. 23 грудня 2020 року ОСОБА_2 на банківський рахунок отримала частину поворотної фінансової допомоги в сумі 149 000,00 грн від ТОВ «ЄНАМІН», після чого в банкоматі за адресою: вул. Червоноткацька, 67, м. Київ, зняла 20 000,00 грн готівки, цього ж дня у банкоматі за адресою: вул. Івана Їжакевича, 1/24, м. Київ, вона зняла 40 000,00 грн. 91. 24 грудня 2020 року ОСОБА_2 отримала другу частину фінансової допомоги у розмірі 149 000,00 грн, після чого в банкоматі за адресою: АДРЕСА_10 , з 24 грудня 2020 року до 27 грудня 2020 року зняла 140 000,00 грн, здійснивши 7 операцій по 20 000,00 грн кожна. 92. 28 грудня 2020 року ОСОБА_2 знову отримала 149 000,00 грн і того ж дня у банкоматах за адресами: вул. Івана Їжакевича, 1/24, м. Київ та вул. Вишгородська, 44, м. Київ, зняла готівку на суму 43 000,00 грн. 93. 29 грудня 2020 року ОСОБА_2 отримала четверту частину позики у сумі 149 000,00 грн на власний рахунок, після чого цього ж дня в банкоматі за адресою: АДРЕСА_10 , зняла готівку у сумі 3 000,00 грн та у банкоматі за адресою: АДРЕСА_11 , зняла 37 000,00 грн. 94. 30 грудня 2020 року ОСОБА_2 отримала заробітну плату у сумі 20 688,50 грн та іншу частину фінансової поворотної допомоги у сумі 4 000,00 грн. Після чого 30 та 31 грудня 2020 року, 01, 02, 03, 04 січня 2021 року у банкоматах за адресами: вул. Івана Їжакевича, 1/24, вул. Вишгородська, 45 та просп. Правди, 19-А, м. Київ, зняла готівку на суму 220 000,00 грн. 95. 15 січня 2021 року ОСОБА_2 отримала заробітну плату у сумі 6 038,00 грн та у відділенні № 15 філії «Розрахунковий центр» зняла з картки готівкою 120 000,00 грн.

96. Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 з 1998 року до 2020 року (включно) отримала 198 981,84 грн (дохід без врахування податків і зборів - 197 969,87 грн).

97. Відповідно до даних Пенсійного фонду України ОСОБА_6 з 2015 року до 2020 року отримала пенсію у розмірі 189 500,15 грн.

98. Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_7 з 1998 року до 2020 року (включно) отримав дохід у розмірі 281 088,10 грн (чистий дохід - 280 355,07 грн).

99. Відповідно до витягу з Пенсійного фонду України ОСОБА_7 з 2015 року до 2020 року отримав пенсію у розмірі 309 044,10 грн.

100. У декларації за 2020 рік ОСОБА_1 у розділі «Доходи, у тому числі подарунки» зазначив, що отримав заробітну плату за основним місцем роботи (джерело доходу - Національна поліція України) у розмірі 177 791,00 грн та заробітну плату за основним місцем роботи (джерело доходу - ДБН НПУ) у розмірі 175 804,00 грн.

101. У розділі «Грошові активи» вказав про наявність в нього готівкових коштів у розмірі 20 000,00 дол. США.

102. Щодо доходів особи, з якою він спільно проживав, але не перебував у шлюбі на момент подачі декларації за 2020 рік - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відобразив отримання заробітної плати за основним місцем роботи без зазначення розміру, вказавши «член сім`ї не надав інформацію».

103. Згідно з декларацією за 2021 рік ОСОБА_1 у розділі «Доходи, у тому числі подарунки», а також у розділі «Видатки та правочини суб`єкта декларування» зазначив, що 11 січня 2021 року отримав від матері ОСОБА_4 подарунок у грошовій формі у розмірі 1 804 000,00 грн. Окрім того, у розділі «Видатки та правочини суб`єкта декларування» зазначено, що того ж дня, 11 січня 2021 року, ОСОБА_1 здійснив правочин (купівлю-продаж) нерухомого майна та набув право власності (у тому числі спільної) володіння чи користування на це майно, розмір видатку становив 1 803 150,00 грн. Відповідно до розділу «Об`єкти нерухомості» ОСОБА_1 11 січня 2021 року придбав 50 % (частка власності) спільної часткової власності на квартиру вартістю 3 606 299,00 грн. Разом з тим отримав заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 281 807,00 грн (джерело доходу - ДБН НПУ) та у розділі «Грошові активи» зазначив про наявність в нього готівкових коштів у розмірі 25 000,00 дол. США.

104. У декларації за 2021 рік ОСОБА_1 також зазначив ОСОБА_2 як особу, з якою він проживає, але не перебуває у шлюбі, не вказуючи розмір її заробітної плати, обравши позначку «член сім`ї не надав інформації».

105. Також ОСОБА_1 у декларації відобразив придбання 01 березня 2021 року двох нежитлових приміщень, одне з яких вартістю 36 297,00 грн, інше - 30 371,00 грн.

106. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2022 рік ОСОБА_1 вказав дружину ОСОБА_2 , не зазначивши розмір її заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи, обравши позначку «член сім`ї не надав інформацію».

107. У розділі «Доходи, у тому числі подарунки» ОСОБА_1 відобразив заробітну плату, отриману ним у 2022 році за основним місцем роботи, у розмірі 731 558,00 грн (джерело доходу - ДБН НПУ).

108. У розділі «Грошові активи» ОСОБА_1 відобразив, що у 2022 році він мав на 15 000,00 дол. США більше грошових коштів, ніж у 2021 році, зазначивши про перебування у його власності 40 000,00 дол. США.

109. Відповідно до декларації за 2023 рік ОСОБА_1 у розділі «Доходи, у тому числі подарунки» отримав заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 280 024,00 грн (джерело доходу - ДБН НПУ) та 409 109,00 грн (джерело доходу - НПУ). Також ОСОБА_1 у цьому розділі відобразив соціальні виплати на дитину, отримані його дружиною ОСОБА_2 , без зазначення їх розміру («член сім`ї не надав інформацію»). У розділі «Грошові активи» ОСОБА_1 уточнив, що у його власності перебуває 55 000,00 дол. США.

110. Придбаний ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль марки «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р.в., зазначений у декларації за 2023 рік у розділі «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», вартістю 385 601,00 грн, із уточненням про інше право користування ним.

111. Державна податкова служба України на лист НАЗК від 24 квітня 2024 року № 282-01/2660-24 надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідно до яких ОСОБА_1 : за 2021 рік отримав дохід у розмірі 281 807,47 грн (чистий дохід - 231 082,13 грн); за 2022 рік отримав дохід у розмірі 731 558,23 грн (чистий дохід - 599 877,75 грн); за 2023 рік отримав дохід у розмірі 689 132,09 грн (чистий дохід - 565 088,30 грн).

112. Згідно з наданими виписками АТ КБ «ПриватБанк» за банківськими рахунками ОСОБА_1 : за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року витратив на життєві потреби 31 229,50 грн, зняв готівкою 251 400,00 грн; за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року витратив на життєві потреби 98 963,11 грн, зняв готівкою 644 700,00 грн; за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року витратив на життєві потреби 137 683,69 грн, зняв готівкою 653 200,00 грн. Усього за період з 2021 року до 2023 року (включно) ОСОБА_1 зняв готівкою 1 549 300,00 грн.

113. Підтверджені витрати ОСОБА_1 згідно з випискою за договором за період з 01 січня 2020 року до 11 січня 2021 року (до дати набуття квартири) становили 28 114,48 грн та знято готівкою 152 600,00 грн.

114. Підтверджені витрати ОСОБА_1 згідно з випискою за договором за період з 01 січня 2020 року до 01 березня 2021 року (до дати набуття нежитлових приміщень) становили 43 332,89 грн та знято готівкою 181 100,00 грн. 115. 01 березня 2021 року ОСОБА_1 придбав два нежитлові приміщення (місцезнаходження: вул. Іллєнка Юрія, 51-Б, м. Київ), а саме: приміщення № 88, загальною площею 4,9 кв. м, реєстраційний № 1125431680000, вартістю 36 296,85 грн та приміщення № 85, загальною площею 4,1 кв. м, реєстраційний № 1125354880000, вартістю 30 370,83 грн.

116. Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 1998 року до 2018 року (включно) отримав 533 941,15 грн (чистий дохід - 452 305, 65 грн).

117. Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 з 1998 року до 2020 року (включно) отримала дохід у розмірі 1 037 401,05 грн (чистий дохід - 903 019,07 грн).

118. Згідно з виписками з АТ КБ «ПриватБанк» за банківськими рахунками ОСОБА_4 : за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2018 року витратила усього 353 154,90 грн з надходжень у розмірі 353 194,78 грн, з яких з 20 липня 2013 року до 26 грудня 2018 року знято готівкою 314 260,00 грн; за період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року отримала 137 955,50 грн зарахувань на картку, з яких витрачено 133 938,35 грн (знято готівкою 68 500,00 грн); за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року на картку зараховано 245 865,62 грн, з яких витрачено 241 356,36 грн (знято готівкою 81 100,00 грн).

119. Згідно з інформацією з АТ «БАНК СІЧ» 22 лютого 2020 року ОСОБА_4 здійснила операцію без відкриття рахунку, транзакцію на суму 587,35 грн.

120. З банківських виписок слідує, що ОСОБА_4 щомісячно отримувала матеріальну допомогу від благодійного фонду розвитку Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова, зокрема 02 грудня 2019 року отримала 2 576,00 грн (двома транзакціями), 23 грудня 2019 року - 1 529,5 грн, 24 грудня 2019 року - 1 046,5 грн.

121. Згідно з наявними відомостями ОСОБА_4 отримала всього з 01 січня 2019 року до 11 січня 2021 року таких нарахувань від благодійного фонду на загальну суму 131 849,25 грн.

122. Згідно з довіреністю ОСОБА_9 , виданою 08 січня 2014 року строком на 10 років, остання уповноважила ОСОБА_4 : 1) користуватися, управляти, здавати в оренду (без права продажу) належною їй на праві приватної власності квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 ; 2) представляти її інтереси у відомих представнику банківських установах та розпоряджатися відкритими на ім`я ОСОБА_9 рахунками (вкладами, депозитними рахунками) в будь-яких банківських фінансових установах України, відкривати та закривати рахунки (в тому числі достроково) та розпоряджатися відкритими рахунками, замовляти та одержувати (переоформлювати) банківські картки, одержувати грошові кошти.

123. У вказаній довіреності з метою належного виконання дорученого представнику надано право, поміж іншим: одержувати належні ОСОБА_10 грошові суми за договорами оренди, у разі досягнення домовленості вносити в установленому порядку зміни та доповнення до договорів оренди, в тому числі щодо продовження строку дії договору; одержувати готівкою з рахунків ОСОБА_10 гроші, компенсації тощо у повних сумах.

124. Згідно з договором оренди квартири від 11 жовтня 2014 року, укладеним між ОСОБА_4 та « ОСОБА_11 », вартість оренди квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , складає 4 000,00 грн за місяць, строк оренди - з 11 жовтня 2014 року до 11 жовтня 2015 року. 125. 07 листопада 2023 року ОСОБА_2 придбала автомобіль «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р. в., VIN-код: НОМЕР_1 .

126. ОСОБА_2 після набуття квартири і нежитлових приміщень у січні 2021 року до листопада 2023 року отримала: 308 490,88 грн у 2021 році (за вирахуванням витрачених коштів, зокрема, 20 липня 2021 року - на купівлю третьої комірки за 40 258,18 грн), не менше 386 502,44 грн - у 2022 році та 19 780,00 грн - за 10 місяців 2023 року. Всього з моменту купівлі квартири до моменту придбання автомобіля ОСОБА_2 отримала 714 773,32 грн.

127. Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що подаровані нею сину грошові кошти у сумі 65 000,00 дол. США для придбання квартири - це накопичені з чоловіком грошові кошти, які вони заощаджували з різних джерел, в тому числі від здачі в оренду квартири її рідної сестри. Квартиру сестри здавала в оренду з 2004 року за 400 дол. США на місяць. Станом на 2008 рік у них з чоловіком були заощадження у сумі 45 000,00 дол. США. Договори про оренду квартири оформлювала вона, а грошові кошти отримував її чоловік. Комунальні послуги за квартиру також сплачував її чоловік. З 2015 року вона отримувала грошові кошти від здачі в оренду другої квартири, яка залишилася їй після смерті батьків. Крім того, оскільки вона працювала медичною сестрою, то також мала додатковий заробіток, який відкладала. Станом на 2019 рік у неї з чоловіком було заощаджено 73 000,00 дол. США. Після смерті її чоловіка ОСОБА_8 вона отримала у спадок від нього автомобіль, квартиру та ці грошові кошти, про які під час оформлення спадщини нотаріусу не повідомляла.

128. Свідок ОСОБА_12 у суді першої інстанції повідомила, що ОСОБА_13 є її племінником та хрещеним сином. Вона виїхала з України у 2000 році до Канади. Свою квартиру по довіреності з 2000 року віддала в управління своїй сестрі (матері ОСОБА_1 ). Грошові кошти від здачі в оренду її квартири ОСОБА_4 відкладала та через деякий час їх використала на придбання квартири своєму сину ОСОБА_1 . Довіреність вона надала як тільки покинула Україну та після цього ще декілька разів; останній раз, коли померла їх мати, вона надала довіреність строком на десять років. Таким чином, ОСОБА_4 могла весь час керувати (розпоряджатися) її квартирою. Грошові кошти, отримані від здачі в оренду квартири, вона дозволила використати на придбання квартири для ОСОБА_1 . Йому необхідно було 65 000,00 дол. США. Враховуючи місцерозташування квартири, вартість оренди сягає 500,00 дол. США. Зазначала, що у неї є дочка, яка також переїхала жити в ОСОБА_14 . Дочка мала свій власний бізнес, могла сама себе забезпечувати, тому в них не було необхідності отримувати грошові кошти за оренду цієї квартири. Крім того, сестра доглядала за їх батьками. На цей час квартиру продовжують здавати в оренду та відкладати грошові кошти на придбання квартири молодшому сину.

129. Свідок ОСОБА_15 повідомила суду, що коли її син почав зустрічатися з дівчиною, він захотів жити окремо від неї. Син шукав квартиру в тому ж районі, оскільки звик до нього і недалеко працював у фірмі, яка займалася будівництвом. Син працював виконробом. Під час спілкування з власницею квартири вона дізналася, що з квартири виїжджають попередні орендарі. Вони домовилися, що син подивиться квартиру та вирішить з приводу оренди. Квартира була двокімнатна і знаходилася в будинку, в якому вона проживала на 8-му поверсі. Оскільки вона спілкувалася з власницею ( ОСОБА_16 ), то неодноразово бувала в цій квартирі. Після проведеного ремонту син почав проживати у квартирі. Хто саме займався ремонтом їй не відомо. Винаймали житло, починаючи з кінця 2011 року до кінця 2014 року. Вартість оренди на той час була 400 дол. США, але вони домовилися за 350 дол. США в місяць та сплату орендарем комунальних послуг. Домовилися по телефону з власницею квартири про розрахунок у доларах. Розраховувався за оренду квартири її син. Забирав грошові кошти ОСОБА_1 , він займався цією квартирою. Квартира здавалася в оренду весь час, після того, як дочка власниці також поїхала за кордон (з початку 2000 років). Договір оренди вони не укладали. Після того, як її син розійшовся з дівчиною, відпала потреба в оренді житла і вони знову почали проживати разом. На цей час квартиру продовжують здавати в оренду.

130. Свідок ОСОБА_17 повідомила, що з 1989 року проживає за адресою: АДРЕСА_13 . ОСОБА_9 , її сусідка, виїхала в Канаду приблизно у 2000 році. Після виїзду ОСОБА_9 за кордон, остання вирішила здавати в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_12 . Першими орендарями квартири була сім`я ОСОБА_18 : чоловік ОСОБА_19 , дружина ОСОБА_20 та двоє дітей, проживали років 4-5. Після цього проживали ОСОБА_21 : мати з сином, сусідка з першого поверху, приблизно 1-2 роки. Згодом років 2-3 проживали дві дівчини. Потім недовго проживала ще одна сім`я. Після чого знову орендували квартиру Динтани десь у 2020 році. Станом на зараз, шостий рік проживає сім`я ОСОБА_19 і ОСОБА_22 з малолітньою дитиною. На сьогоднішній день сім`я з трьох людей за двокімнатну квартиру платять 500 дол. США. Станом на 2003 рік оренда квартир у їхньому будинку коштувала 300-400 дол. США. При передачі коштів за орендну плату квартири особисто присутня не була, на початку здачі квартири гроші приїжджала забирати ОСОБА_23 , інколи батько відповідача. Останні роки приїжджав ОСОБА_24 забирати кошти. ОСОБА_25 далі дівались кошти їй невідомо. Орендарі забирали квитанції за комунальні платежі, хто конкретно здійснював їх оплату їй невідомо. В основному орендарі проживали по 3-4 роки. Квартира не простоювала, можливо тиждень. Чи укладались договори оренди, їй невідомо. Квартира облаштована для проживання, бачила, як орендарі заїжджали у квартиру та з`їжджали з неї. Яким чином знаходили орендарів квартири, їй невідомо. Сім`я ОСОБА_21 платила приблизно 350-400 дол. США. ОСОБА_9 останній раз приїжджала 10 років назад.

131. Допитана у суді першої інстанції матір ОСОБА_2 - ОСОБА_6 повідомила суду, що після того, як її чоловік вийшов на пенсію у 2008 році, ОСОБА_2 почала шукати роботу. Працюючи у компанії «ЄНАМІН», ОСОБА_2 отримувала заробітну плату близько 1 000,00 дол. США, з яких заощаджені грошові кошти віддавала їй на зберігання. ОСОБА_2 тривалий час проживала у гуртожитку, тому відкладала грошові кошти на придбання власного житла. До 2008 року її дочка займалася репетиторством. Кожного місяця ОСОБА_2 привозила додому по 1 000 - 2 000 дол. США. Станом на 2020 рік ОСОБА_2 заощаджено 70 000,00 дол. США. Батько ОСОБА_2 має право проїзду у локомотиві, тому до м. Києва для придбання квартири він привіз гроші потягом. Вони упакували грошові кошти по 1 000,00 дол. у пачку, тобто по 10 купюр по 100 дол. США у кожну. На упакуванні написали букву «Т», щоб їх не поплутали з грошовими коштами ОСОБА_1 перед купівлею квартири, які поклали у чоловічу сумку.

132. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 повідомив, що ОСОБА_2 під час навчання на старших курсах в університеті, у 2005-2006 роках і в подальшому, будучи аспіранткою, працювала в компанії «ЄНАМІН», як і деякі інші студенти факультету хімії. Свідку відомо, що ОСОБА_2 працювала на приладі, тому отримувала заробітну плату в «ЄНАМІН» вище за середню. Вона могла заробляти від 500 до 1 000,00 дол. США, але точну суму він не знає.

133. Свідок ОСОБА_27 підтвердила надання ОСОБА_2 приватних уроків з хімії. Зазначила, що з листопада 2006 року до травня 2008 року (14 місяців) вона два рази на тиждень займалася з ОСОБА_2 хімією. За заняття ОСОБА_2 отримувала по 10 дол. США. Позиція Верховного Суду

134. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

135. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

136. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

137. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

138. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

139. Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

140. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

141. Пунктом 12 частини першої статті 346 ЦК України до підстав припинення права власності віднесено визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

142. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів здійснюється частково в ЦК України, ЦПК України, Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікації рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності.

143. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22.

144. Відповідно до частини першої статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.

145. Європейський суд з прав людини зауважував, що обговорюваний порядок, незважаючи на термінологію, яка використовується у національному законодавстві, за своєю суттю є цивільною процедурою in rem, яка спрямована на повернення майна, набутого незаконним шляхом або походження якого неможливо пояснити і яке належить державним посадовим особам та їхньому близькому оточенню. Тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримане незаконним шляхом, міг бути правомірним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. У випадку, коли рішення про конфіскацію було видано в результаті цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від серйозних злочинів, у таких процедурах суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатнім для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide) (рішення ЄСПЛ Gogitidze and others v. Georgia», № 36862/05, § 91, 107, від 12 травня 2015 року).

146. З урахуванням доводів касаційних скарги, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень у справі та згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України становлять межі розгляду справи судом касаційної інстанції, перед Верховним Судом постали питання щодо: - належності відповідачів як суб`єктів, до яких може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; - відповідності заявлених активів вимогам, визначеним у частині другій статті 290 ЦПК України; - застосування стандартів доказування у справі щодо цивільної конфіскації необґрунтованих активів; - способу виконання рішення суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Щодо належності відповідачів як суб`єктів, до яких може бути пред`явлено позов про стягнення необґрунтованих актів

147. Відповідно до частини четвертої статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

148. Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 290 ЦПК України у редакції, яка була чинною на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

149. Фактичне володіння через третіх осіб (частина четверта, пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України) «за дорученням»: 1) вказує на відносини, відмінні від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного; 2) означає набуття суб`єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту набуття цих активів; 3) вчинення дії «за дорученням» може бути встановлене із сукупності ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, у свою чергу, отримує вигоду від набутого активу. Тоді як «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження», означає: 1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності; 2) трактується ширше передбаченої статтею 316 ЦК України складової права власності, як розпорядження.

150. У справах про визнання необґрунтованими активів суд має встановити, чи може (або міг) суб`єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності.

151. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несуть обов`язок вносити до щорічної декларації відомості і про таке опосередковане володіння активами (абзац перший частини третьої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»).

152. Серед обставин, що можуть свідчити про неформалізований контроль за майном з боку особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можуть бути: 1) користування активом, у тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування; 2) систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним); 3) наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо; 4) набуття активу номінальним власником на підставі правочину, в якому задіяна повірена особа, що діє формально за дорученням від первісного власника та яка одночасно пов`язана із суб`єктом декларування, в інтересах якої набувається актив; 5) фінансова неспроможність третьої особи самостійно набути актив у власність; 6) створення суб`єктом декларування умов для набуття активів третьою особою; 7) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу; 8) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з використанням, трансформацією активу; 9) поліпшення властивостей активу, підлаштування умов його використання під власні потреби; 10) можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї); 11) можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу; 12) можливість суб`єкта декларування впливати на юридичну долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення номінальному власнику тощо.

153. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період набуття спірних активів (з 11 січня 2021 року до 07 листопада 2023 року) відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» був особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

154. Зазначений факт сторонами не оспорювався.

155. Посилання відповідача на виконання ним функцій переважно аналітичного характеру, які не передбачали доступу до ресурсів чи повноважень, що могли б створити передумови для корупційних дій, правильно були відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наявність у ОСОБА_1 статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що відповідає суб`єктному складу позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (частина четверта, пункт 3 частини восьмої статті 290 ЦПК України).

156. Порядок виконання обов`язків особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обсяг та характер посадових обов`язків не мають визначального значення для поширення цивільної конфіскації на таку особу, якщо актив було набуто в період, коли вона мала статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

157. Про відсутність підстав для оцінки порядку виконання обов`язків особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, своїх посадових функцій для застосування цивільної конфіскації необґрунтованого активу зазначав Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 991/7774/24.

158. Крім того, з огляду на визнаний сторонами факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 у період придбання спірного нерухомого майна однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а у період придбання рухомого майна - у зареєстрованому шлюбі, беручи до уваги порядок придбання такого майна (в один і той же час, на підставі одного договору купівлі-продажу квартири), а також фактичне користування таким майном обома відповідачами, а також заявлення вимог про визнання необґрунтованим активом і стягнення всієї квартири, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо належного суб`єктного складу відповідачів у справі, що переглядається. Щодо відповідності заявлених позивачем активів вимогам, визначеним у частині другій статті 290 ЦПК України

159. Згідно з частиною другою статті 290 ЦПК України у редакції, яка була чинною на час ухвалення судом першої інстанції рішення, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`являється щодо: 159.1.активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України; 159.2. активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного; 159.3. доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.

160. При визначенні різниці між вартістю набутих активів і законними доходами відповідно до частини другої цієї статті не враховуються активи, враховані при кваліфікації діяння у триваючому кримінальному провадженні за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, у рішенні про закриття кримінального провадження, крім випадків його закриття на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, або у вироку суду за зазначеною статтею Кримінального кодексу України, які набрали законної сили (частина шоста статті 290 ЦПК України).

161. У пункті 1 частини восьмої статті 290 ЦПК України визначено, що термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

162. Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України).

163. Відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

164. Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (стаття 291 ЦПК України).

165. Звертаючись до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, прокурор посилався на набуття відповідачами у власність у 2021 році квартири та п`яти нежитлових приміщень, а у 2023 року - автомобіля при недостатності законних доходів.

166. Суди встановили, що подружжя відповідачів мало достатні грошові кошти для придбання 07 листопада 2023 року транспортного засобу «LAND ROVER DISCOVERY», 2013 р. в., VIN-код: НОМЕР_1 , за ціною від 385 600,99 грн до 684 723,96 грн. Сукупна грошова маса, яку відповідачі могли спрямувати на придбання автомобіля, становить 714 773,32 грн + 562 878 грн + 565 089 грн = 1 842 740,32 грн. Отже, цей транспортний засіб не підлягає стягненню як необґрунтований актив.

167. Водночас, оскільки різниця між вартістю придбаного ОСОБА_1 у 2021 році нерухомого майна та офіційно задекларованими доходами ОСОБА_1 та члена його сім`ї - ОСОБА_2 у п`ятсот і більше разів перевищувала розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі (вирішення справи), такі необґрунтовані активи відповідали приписам частини другої статті 290 ЦПК України та підлягали стягненню в дохід держави.

168. Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на необхідність застосування положень частини другої статті 290 ЦПК України у редакції, яка набрала чинності з 17 липня 2025 року, тобто діяла на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, є безпідставними.

169. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (частини третя-четверта статті 3 ЦПК України).

170. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

171. Відповідно до частин першої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

172. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

173. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

174. Суд першої інстанції застосував норми процесуального права, які були чинними на час вирішення спору по суті. Тоді як суд апеляційної та касаційної інстанцій перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Отже, судом касаційної інстанції не виявлено порушень норм процесуального права при вирішенні справи судом першої інстанції. Щодо застосування стандартів доказування у справі стосовно цивільної конфіскації необґрунтованих активів

175. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

176. Водночас в абзаці другому частини другої статті 81 ЦПК України визначено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

177. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (частина четверта статті 89 ЦПК України).

178. Отже, чинне національне законодавство врегульовує порядок визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і передбачає, що суд вирішує справу на основі стандарту «переваги доказів» або «більш переконливих доказів» щодо того, що активи набуті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прямо або опосередковано з непідтверджених джерел, не конкретизуючи, яка саме неправомірна поведінка була джерелом отриманих доходів.

179. З урахуванням наведених положень, прокурор має у достатньому обсязі навести дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими. Спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

180. ЄСПЛ у справах «PACURAR v. Romania» (рішення від 24 червня 2025 року), «Xhoxhajv. Albania» (рішення від 09 лютого 2021 року) зазначав, що для цілей цивільного аспекту § 1 статті 6 Конвенції не може бути нічого свавільного в перекладенні тягаря доказування на відповідачів у провадженнях про конфіскацію майна in rem після того, як органи влади надали обґрунтовану вимогу.

181. Колегія суддів зазначає, що відповідач, обґрунтовуючи наявність у нього достатніх грошових коштів для придбання активів, отриманих у законний спосіб, повинен не просто вказати джерело їх отримання, а й надати суду докази, які підтверджують ці обставини. Ступінь повноти та переконливості таких доказів залежить від того, чи є відповідач безпосередньо особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або ж особою щодо майна якої особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прямо чи опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

182. Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приступаючи до виконання своїх посадових обов`язків, повинна усвідомлювати свою відповідальність та звітність перед суспільством, а тому повинна з більшою ретельністю ставитися до обґрунтування рівня свого життя протягом перебування на посаді.

183. Суд при перевірці обґрунтованості активів повинен виходити з реальної фінансової спроможності відповідача придбати такий актив за законні доходи. Це означає, що для обґрунтування відповідачем можливості придбати актив (активи), що є предметом позову у справах цієї категорії, не можуть враховуватися: 1) фактично здійснені видатки (безповоротного характеру) на проживання та інші цілі, підтверджені документально; 2) не витрачені на момент придбання спірного активу грошові активи відповідача (заощадження, кошти на рахунках, вклади тощо).

184. Водночас встановлення необхідності надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.

185. У справі «Xhoxhaj v. Albania», № 15227/19, рішення від 09 лютого 2021 року, ЄСПЛ відзначив висновки національних органів, згідно з якими заявниця не мала достатнього доходу для виправдання ліквідних активів у певні роки, не розкрила походження коштів на своїх іноземних банківських рахунках, і її партнер своєчасно не повідомив про значну суму коштів, що є порушенням відповідного законодавства.

186. У справі, що переглядається в касаційному порядку, суди попередніх інстанцій встановили, що законні доходи ОСОБА_1 не дозволяли йому придбати 1/2 частину спірної квартири.

187. Заперечуючи проти вимог прокурора в частині необґрунтованості набутого ним спірного активу (1/2 частини квартири), ОСОБА_1 посилався на купівлю такого майна за рахунок грошових коштів, отриманих у подарунок від його матері.

188. Встановивши, що між ОСОБА_1 та його матір`ю ОСОБА_4 не укладався письмовий та нотаріально посвідчений договір дарування грошових коштів, сума яких перевищувала п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а офіційні доходи ОСОБА_4 були значно меншими від нібито подарованої її сину суми коштів, суди попередніх інстанцій дійшли достатньо обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для визнання придбаної ОСОБА_1 1/2 частини квартири необґрунтованим активом.

189. Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на недостатнє дослідження судами попередніх інстанцій фінансових можливостей його родини, наявності у його матері неофіційних доходів від здачі нерухомості в оренду та успадкування заощаджень її чоловіка, а також застосування надмірного формалізму при оцінці наданих ним доказів колегія суддів відхиляє.

190. Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції надав обгрунтовану правову оцінку поданим ОСОБА_1 доказам на підтвердження достатності коштів для купівлі 1/2 частини спірної квартири за законні доходи. Суди правильно врахували, що факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів від його матері не підтверджений належними, допустими й достовірними доказами. Договір дарування між ними не був укладений у належній формі відповідно до приписів частини п`ятої статті 719 ЦК України, а надані докази у сукупності не підтверджують наявності у матері відповідача - ОСОБА_4 фінансової спроможності на здійснення такого подарунку. На підтвердження доводів відповідача про здачу в оренду квартир у м. Києві не було надано достатніх і достовірних доказів. Офіційних доходів від здачі нерухомості в оренду ОСОБА_4 не отримувала, суду не були надані договори оренди нерухомого майна за період, зокрема, 2015-2019 років, отже, відповідачі не довели, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу отримувала дохід у розмірі, який би дав їй можливість заощадити значну суму коштів, використаних на подарунок одному із своїх синів, а тому відсутні підстави для висновку про набуття відповідачем 1 804 000 грн із законних джерел.

191. Покази свідків правильно було критично оцінено судами, з огляду на значну кількість неточностей щодо років здачі квартир в оренду, осіб, які фактично отримували кошти від найму житла, а також розміру орендної плати.

192. Наявність у батька ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також у діда та баби ОСОБА_1 по лінії матері - ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , значних фінансових заощаджень, а також начебто отримання їх відповідачем поза законною процедурою спадкування майна та залученням інших їхніх спадкоємців, не була підтверджена переконливими доказами.

193. Про недопустимість підтвердження факту передання грошових коштів лише показами свідків зазначав Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 991/7774/24.

194. Також Верховний Суд зазначав про необґрунтованість активу у формі грошових коштів, отриманих особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за договором оренди нерухомого майна, яке не перебуває у її власності (постанова Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 991/3401/21).

195. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сукупність наведених позивачем доводів та наданих доказів щодо відсутності у ОСОБА_1 законних активів на придбання 1/2 частини спірної квартири, враховуючи, зокрема, недоведення відповідачем отримання подарунку у сумі 1 804 000 грн, є більш переконливою.

196. Вирішення питання про звернення стягнення на нежитлові приміщення у будинку на АДРЕСА_2 , враховуючи доводи касаційних скарг, не є предметом касаційного перегляду.

197. У частині доводів касаційної скарги прокурора щодо порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки доказів, наданих на підтвердження законності набуття ОСОБА_2 1/2 частини спірної квартири, колегія суддів зазначає наступне.

198. При встановленні обставин наявності у ОСОБА_2 законних доходів на придбання спірної нерухомості, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні підстави для стягнення 1/2 частини спірної квартири, оскільки відповідачка довела наявність у неї достатніх доходів. Матеріали справи не дають підстав для висновку, що різниця між вартістю набутого нею в особисту власність нерухомого майна й законними доходами ОСОБА_2 перевищувала 1 003 500,00 грн.

199. Колегія суддів зауважує, що приписи статті 290 ЦПК України визначають терміном «законні доходи» ті доходи, які були правомірно отримані із законних джерел.

200. Суди попередніх інстанцій надали обґрунтовану правову оцінку наявним у ОСОБА_2 офіційним доходам, а також звернули увагу на ймовірність отримання інших доходів.

201. Суди попередніх інстанцій урахували спосіб життя ОСОБА_2 щодо здійснених нею витрат, який прослідковується з року в рік, систематичне зняття готівки, що обґрунтовано дало підстави встановити намір акумулювати грошові кошти, у зв`язку з чим дійшли мотивованого висновку про можливість заощадження відповідачкою коштів, які було спрямовано на купівлю спірної нерухомості.

202. Посилання прокурора на неврахування необхідних побутових витрат відповідачки, що, на його думку, підтверджує неможливість заощадження ОСОБА_2 необхідних для купівлі 1/2 частини квартири грошових коштів, не є переконливими.

203. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (в результаті цивільного провадження in rem) суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони. Наявність доказів високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне є достатньою для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Щодо способу виконання рішення суду

204. Згідно з частинами першою-третьою статті 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, у дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

205. Колегія суддів зауважує, що положення статті 292 ЦПК України закріплюють пріоритетність стягнення в дохід держави самого активу або його частини, визнаної необґрунтованою. Частина друга зазначеної статті констатує, що лише у разі неможливості виділення частини активу, визнаної необґрунтованою, в дохід держави стягується її вартість.

206. Водночас частиною третьою статті 292 ЦПК України передбачено випадки стягнення як вартості необґрунтованих активів, так і звернення стягнення на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів. Підставою для застосування таких способів стягнення є неможливість звернення стягнення безпосередньо на активи, визнані необґрунтованими.

207. З урахуванням наведеного, конструкція статті 292 ЦПК України свідчить про можливість трьох способів виконання судового рішення про стягнення необґрунтованого активу: 1) стягнення безпосередньо необґрунтованого активу або його частини, визнаної необґрунтованою, в дохід держави; 2) стягнення вартості частини активу, визнаного необґрунтованим, в дохід держави, якщо виділ такої частини є неможливим; 3) стягнення вартості активу або звернення стягнення на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані судом необґрунтованими.

208. У справі, що переглядається, судом було визнано необґрунтованим 1/2 частку (частину) активу, набутого ОСОБА_1 . Врахувавши права іншого співвласника цього об`єкта - ОСОБА_2 , яка придбала іншу 1/2 частку цієї квартири, а також реєстрацію та фактичне проживання у квартирі сім`ї з малолітніми дітьми, недопустимість надмірного втручання у права інших осіб, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав за доцільне застосувати альтернативний (субсидіарний) спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення вартості частини активу, визнаного необґрунтованим.

209. Колегія суддів зауважує, що за обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, такий спосіб виконання судового рішення про стягнення необґрунтованого активу (не виділеної в натурі частини квартири) відповідає положенням частини другої статті 292 ЦПК України.

210. У цьому контексті колегія суддів ураховує, що у справі відсутні докази на підтвердження технічної можливості поділу двокімнатної квартири та виділу 1/2 частини квартири в окреме житлове приміщення, без порушення прав іншого співвласника, дітей чи мешканців багатоквартирного будинку.

211. Колегія суддів зауважує, що врегульований цивільним процесуальним законодавством інститут визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави є передбаченою національним законодавством майновою конфіскаційною санкцією, спрямованою на захист публічних інтересів.

212. Особливістю такої санкції є те, що вона наступає не за порушення цивільного законодавства, а за порушення антикорупційного законодавства.

213. Метою цивільного провадження in rem є запобігання незаконному збагаченню через корупційні дії, шляхом надіслання чіткого сигналу особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вже були причетні до корупції або розглядали можливість її вчинення, що такі протиправні дії, навіть якщо вони залишаться поза рамками кримінальної відповідальності, все ж не принесуть матеріальної вигоди ані їм, ані їхнім сім`ям.

214. Відповідно до частини першої статті 31 Конвенції ООН проти корупції, яка набрала чинності для України 01 січня 2010 року, кожна держава-учасниця вживає, наскільки це можливо в рамках своєї внутрішньої правової системи, таких заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення конфіскації, зокрема доходів, отриманих від злочинів, встановлених відповідно до цієї Конвенції, або майна, вартість якого відповідає вартості таких доходів.

215. Якщо такі доходи від злочинів були перетворені або конвертовані, частково або повністю, в інше майно, до такого майна застосовуються заходи, зазначені у цій статті. Правопорушники прагнуть якомога швидше розлучитися з первинними доходами від злочинної діяльності, щоб перешкодити їх відстеженню, тому модель цивільної конфіскації застосовується проти об`єкта (речі). В суспільних інтересах важливо не дозволити правопорушникам збагачуватися незаконним шляхом. Згідно з теорією «заплямованої власності», коли заплямовану власність обмінюють на «чисту власність», остання стає заплямованою.

216. Держави-учасниці можуть розглянути можливість вимоги до правопорушника продемонструвати законне походження таких ймовірних доходів від злочинної діяльності або іншого майна, що підлягає конфіскації, тією мірою, якою така вимога відповідає основоположним принципам їхнього внутрішнього законодавства та характеру судових та інших проваджень.

217. Конвенція Ради Європи 2005 року про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму, яка набула чинності для України 01 червня 2011 року, проголосила, що одним із сучасних та ефективних методів боротьби з тяжкими злочинами є позбавлення злочинців доходів, одержаних злочинним шляхом.

218. У статті 5 Конвенції зазначено, що кожна сторона вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення того, щоб заходи щодо заморожування, арешту та конфіскації також охоплювали: (a) майно, в яке було перетворено або конвертовано доходи; (b) майно, набуте із законних джерел, якщо доходи були повністю або частково змішані з таким майном, до оціночної вартості змішаних доходів; (c) доходи або інші вигоди, отримані від доходів, від майна, в яке було перетворено або конвертовано доходи від злочинів, або від майна, з яким були змішані доходи від злочинів, до оціночної вартості змішаних доходів, таким самим чином та в тому ж обсязі, що й доходи

219. ЄСПЛ згадував про існування спільних європейських і навіть універсальних правових стандартів, які заохочують, по-перше, конфіскацію майна, пов`язаного з серйозними кримінальними злочинами, такими, як корупція, відмивання грошей, злочини, пов`язані з наркотиками, тощо, без попереднього існування кримінального засудження. По-друге, тягар доведення законного походження майна, яке вважається незаконно набутим, може бути законно перекладений на відповідачів у таких некримінальних провадженнях щодо конфіскації, включаючи цивільні провадження in rem. По-третє, заходи конфіскації можуть застосовуватися не лише до прямих доходів від злочинної діяльності, але й до майна, включаючи будь-які доходи та інші непрямі вигоди, отримані шляхом конвертації або перетворення прямих доходів від злочинної діяльності або їх змішування з іншими, можливо, законними активами. Нарешті, заходи конфіскації можуть застосовуватися не лише до осіб, безпосередньо підозрюваних у скоєнні кримінальних злочинів, але й до будь-яких третіх осіб, які володіють правами власності без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої неправомірної ролі у накопиченні відповідного багатства (рішення ЄСПЛ «Gogitidze and others v. Georgia», № 36862/05, § 105, ЄСПЛ, 12 серпня 2015 року).

220. ЄСПЛ не вбачав жодних проблем у визнанні заходів конфіскації пропорційними навіть за відсутності обвинувального вироку, який би встановив вину обвинувачених. Суд також визнав законним для відповідних національних органів видавати постанови про конфіскацію на основі переваги доказів, які свідчать про те, що законних доходів відповідачів не могло бути достатньо для придбання відповідного майна. Дійсно, щоразу, коли постанова про конфіскацію була результатом цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від злочинної діяльності, суд не вимагав доказів «поза розумним сумнівом» щодо незаконного походження майна у такому провадженні. Натомість доказ на основі балансу ймовірностей або високої ймовірності незаконного походження, у поєднанні з нездатністю власника довести протилежне, був визнаний достатнім для цілей тесту на пропорційність згідно зі статтею 1 Першого Протоколу. Національним органам влади було надано додаткові повноваження згідно з Конвенцією застосовувати заходи конфіскації не лише до осіб, безпосередньо обвинувачених у правопорушеннях, але й до членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які, як вважалося, неофіційно володіли та розпоряджалися незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, або які іншим чином не мали необхідного статусу добросовісності (рішеннях ЄСПЛ «Arcuri and Others v. Italy», № 52024/99; «Morabito and Others v. Italy», № 58572/00, від 07 червня 2005 року; «Butler v. the United Kingdom», № 41661/98, від 27 червня 2002 року; «Webb v. the United Kingdom (dec.)», № 56054/00, від 10 лютого 2004 року; «Saccoccia v. Austria,» № 69917/01, §§ 87?91, від 18 грудня 2008 року).

221. У справі «PACURAR v. Romania», рішення від 24 червня 2025 року, ЄСПЛ, встановивши наявність достатньо чіткої правової бази для конфіскації майна заявника (законність), здійснення заходу конфіскації відповідно до загального інтересу щодо збереження доброчесності осіб, які обіймають державні посади, та забезпечення того, щоб використання відповідного майна не надавало заявнику жодних переваг на шкоду суспільству (легітимність мети), виснував, що конфіскація є пропорційною, оскільки вона застосовувалася до конкретної групи осіб, лише у разі порушення правил декларування та при наявності розбіжності (понад 10 000 євро), яку неможливо виправдати.

222. З урахуванням національного контексту рівень такої розбіжності частиною другою статті 290 ЦПК України встановлений значно вище.

223. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, легітимної мети, спрямованої на збереження доброчесності осіб, які обіймають державні посади, колегія суддів вважає, що конфіскація вартості необґрунтованих активів у цій справі є законним й пропорційним заходом втручання у права особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

224. Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неврахування інтересів малолітніх дітей та пояснень Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, з огляду на те, що саме права й інтереси зареєстрованих та проживаючих у спірному житлі малолітніх дітей стали однією з підстав визначення судом альтернативного способу звернення стягнення на частину активу, визнаного необгрунтованим, - стягнення його вартості. Водночас інтереси дітей у цій справі не пов`язані з доказуванням необгрунтованості активів, набутих особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

225. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вирішив справу на основі принципу «переваги доказів» (балансу ймовірностей або високої ймовірності), обґрунтовано зазначивши, що сукупність доказів, наданих прокурором щодо відсутності законних доходів у ОСОБА_1 на купівлю 1/2 частини спірної квартири за 1 803 150,00 грн, є більш переконливою, ніж сукупність доказів, наданих відповідачем. У той же час сукупність доказів, наданих ОСОБА_2 , щодо наявності у неї законних доходів для купівлі 1/2 частини спірної квартири, є більш переконливою, ніж сукупність доказів, наданих прокурором, і спростовує доводи прокурора про те, що різниця між вартістю набутого нею в особисту власність нерухомого майна й законними доходами перевищувала 1 003 500,00 грн.

226. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів осіб, які подали касаційні скарги, по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться значною мірою до переоцінки доказів.

227. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

228. Щодо доводів ОСОБА_1 про необхідність залишення касаційної скарги прокурора без руху у зв`язку з несплатою судового збору, колегія суддів зауважує наступне.

229. Відповідно до пункту 15 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

230. За приписами вказаної норми права від сплати судового збору звільняється лише особа, яка звернулась до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, як при зверненні до суду із позовом, так і при поданні інших процесуальних документів у межах цієї справи.

231. Зазначене кореспондується із судовою практикою Верховного Суду, який зазначав, що положення вказаної норми поширюються на особу, яка подає (має намір подати) позовну заяву про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи заяву про забезпечення відповідного позову (постанова Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справі № 991/2568/25).

232. Такі висновки підтверджуються практикою Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що заявники, позивачі та інші категорії осіб, які згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами (постанова від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17).

233. Колегія суддів ураховує, що оскільки інститут визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави є передбаченою національним законом майновою конфіскаційною санкцією, спрямованою на захист публічних інтересів, тому звільнення прокурора як суб`єкта, який наділений правом на звернення до суду з позовом у такій справі, базується на необхідності захисту саме публічних інтересів на всіх стадіях розгляду справи.

234. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

235. Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

236. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

237. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

238. З урахуванням доводів касаційних скарг ОСОБА_1 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки І. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень. Щодо розподілу судових витрат

239. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

240. Враховуючи, що касаційні скарги ОСОБА_1 та прокурораСпеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки І. В. залишені без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні. Щодо поновлення виконання рішення суду

241. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

242. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року зупинено виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року про стягнення на користь держави вартості 1/2 частини квартири, що становить 1 803 150,00 грн,до закінчення перегляду судових рішень у касаційному порядку

243. Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року, яке суд касаційної інстанції залишає без змін, підлягає поновленню. Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та прокурораСпеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки Ігоря Володимировича залишити без задоволення.

2. Рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2025 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович