Ухвала КЦС ВС № 361/65/18

УХВАЛА 12 червня 2026 року м. Київ справа № 361/65/18 провадження № 61-7047ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2026 року у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» в частині поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено. Заяву АТ «Сенс Банк» в частині видачі дубліката виконавчого листа від 19 березня 2020 року задоволено. Видано АТ «Сенс Банк» дублікат виконавчого листа від 19 березня 2020 року на виконання рішення року Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2019 року у справі № 361/65/18, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнено заборгованість за договором кредиту в розмірі 3 393 дол. США та судовий збір у розмірі 1 362,15 грн. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 у лютому 2026 року звернувся з апеляційною скаргою. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 березня 2026 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків скарги, а саме запропоновано подати нову редакцію апеляційної скарги з зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає апеляційну скаргу разом з копіями скарги та доданими письмовими матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2026 року визнано неподаною та повернуто заявнику. Судове рішення мотивовано тим, що апеляційний суд двічі надсилав ухвалу, якою залишено без руху апеляційну скаргу, на поштову адресу ОСОБА_1 , зазначеної ним в скарзі, проте, поштові відправлення повернулися до суду без вручення зі відміткою «за закінченням терміну зберігання», документи на усунення недоліків апеляційної скарги до апеляційної інстанції не надходили. Київський апеляційний суд вважав, що застосування вимог статті 357 ЦПК України та повернення апеляційної скарги не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки особа, яка звернулася зі скаргою має цікавитися ініційованим нею провадженням, серед іншого повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду. У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року. Скарга мотивована тим, що він не отримував копії ухвали апеляційного суду від 09 березня 2026 року, якою залишено його апеляційну скаргу без руху, вважає, що Київський апеляційний суд допустив обмеження його в доступі до правосуддя. Зазначає, що апеляційний суд не з`ясував причини неотримання ним поштової кореспонденції, відповідно заявник не був належним чином повідомлений про необхідність усунення недоліків. Також, ОСОБА_1 вбачає в процесуальних діях Київського апеляційного суду надмірний формалізм в частині підстав залишення апеляційної скарги без руху. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У частині другій статті 357 ЦПК України вказано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Київський апеляційний суд, здійснюючи заходи з метою повідомлення ОСОБА_1 про залишення його апеляційної скарги без руху, двічі надсилав копію ухвали від 09 березня 2026 року на поштову адресу заявника, зазначену ним в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 , що також відповідає адресі, зазначеної в касаційній скарзі. Проте, поштові відправлення повернулися до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Крім того, загальний доступ в Єдиному державному реєстрі судових рішень до ухвали Київського апеляційного суду від 09 березня 2026 року забезпечено 10 березня 2026 року. Таким чином, Київський апеляційний суд на виконання вимог закону належним чином поінформував ОСОБА_1 про залишення його апеляційної скарги без руху, проте останній своїм процесуальним правом на усунення недоліків скарги не скористався. Отже, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує на необхідності дотримання особою належної процесуальної поведінки, спрямованої на отримання інформації щодо перебігу розгляду справи стосовно неї. З урахуванням наведеного, принципу правової визначеності та засади розумності строків, оцінюючи поінформованість ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги, колегія суддів дійшла висновку, що заявник мав альтернативні та передбачені законом джерела отримання інформації. Подібних висновків дійшов Касаційний кримінальний суд, повертаючи 02 червня 2026 року, повертаючи касаційну скаргу особі, якій двічі надсилалась копію ухвали про залишення без руху скарги, проте поштові відправлення повернуто до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (справа № 758/21009/25, провадження № 51-755ск26). За подібних обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 640/17236/20 (провадження № К/990/3167/26). Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання правомірності повернення апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків за обставин повернення до суду поштового конверту, яким направлялася ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, з відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 215/452/23. У вказаній справі, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. За висновком Верховного Суду у справі № 215/452/23, як положення статті 126, так і положення статті 251 КАС України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», з врахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Отже, встановивши, що апеляційна скарга подана 02 лютого 2026 року, яка ухвалою від 09 березня 2026 року залишена без руху, копію ухвали направлено ОСОБА_1 двічі на поштову адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі, проте, жодних документів на усунення недоліків скарги не подано, жодних заяв, клопотань до суду не надходило, зокрема й про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, заявник тривалий час, а саме з лютого 2026 року до 23 квітня 2026 року не цікавився ініційованим ним апеляційним провадженням, підставно визнав її неподаною та повернув заявнику. Довід касаційної скарги, що Київський апеляційний суд допустив надмірний формалізм є безпідставним, оскільки вимога зазначити в апеляційній скарзі відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка звернулася зі скаргою, є легітимною вимогою щодо дотримання форми та змісту апеляційної скарги відповідно до пункту 2 частини другої статті 356 ЦПК України, а враховуючи, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному поверненню до суду, відсутні підстави вважати, що апеляційний суд обмежив ОСОБА_1 у доступі до правосуддя. Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року є необґрунтованою. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк