Постанова Сумський апеляційний суд № 592/17302/24

Справа №592/17302/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Алфьоров А. М. Номер провадження 33/816/253/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 126 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 18 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/17302/24 за апеляційною скаргою захисника КАЗМІРЕНКО Л. О. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.11.2024, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: захисника адвоката Казміренко Л. О., установив: У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвокат КАЗМІРЕНКО Л. О. просить змінити постанову судді суду першої інстанції та накласти на ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн без позбавлення права керування т/з строком 5 років, оскільки ОСОБА_2 повністю визнає вину, щиро розкаюється, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, має молодий вік, відсутні обтяжуючі відповідальність обставини та негативні наслідки. Крім того, справа розглянута без участі ОСОБА_2 . Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.11.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування т/з строком 5 років. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно постанови судді, 07.10.2024 о 23 год. 42 хв. в м. Суми по вул. Чехова, 2, водій ОСОБА_2 здійснив рух т/з HYUNDAI Tucson р. н. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування т/з, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1а ПДР. Вислухавши доводи захисника Казміренко Л. О., яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), а правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечують кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та відповідно до визначених законом процедур судочинства (ст. 2, 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Належна правова процедура це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання суддею, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУпАП), а повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП). При цьому суддя при підготовці до розгляду справи, крім іншого, вирішує такі питання: 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (ч. 1 ст. 278 КУпАП). Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП). При цьому розгляд справи здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу (ст. 248 КУпАП). Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об`єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи. Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову по справі, є невід`ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008), ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції». Як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення з додатками надійшов до суду першої інстанції 17.10.2024, а судове засідання було призначено на 08.11.2024. Однак ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що потягло за собою істотне порушення його прав та законних інтересів, передбачених ст. 268, 279 і 280 КУпАП, внаслідок чого судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому постанова судді підлягає скасуванню з цих підстав. Однак, під час апеляційного розгляду встановлено, що 07.10.2024 о 23 год. 42 хв. в м. Суми по вул. Чехова, 2, водій ОСОБА_2 здійснив рух т/з HYUNDAI Tucson р. н. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування т/з, повторно протягом року, чим порушив п. 2.1а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, крім протоколу про адміністративне правопорушення, об`єктивно підтверджується дослідженими у справі доказами, а саме: відеозаписами події правопорушення із спеціальних технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини керування ОСОБА_2 т/з, встановлення його особи, повідомлення ОСОБА_2 про відсутність у нього посвідчення водія, а також те, що він вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; копією постанови про накладення стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2613639 від 15.07.2024, згідно якої на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за керування т/з, не маючи права керування таким т/з. Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Відеозапис події правопорушення є об`єктивним доказом у справі і не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної події, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які формували матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_2 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється. Необхідно зауважити, що саме Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3). На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР). Відповідно п. 2.1а ПДР водій механічного т/з повинен мати при собі посвідчення на право керування т/з відповідної категорії, а ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті, а саме, за керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, або передача керування т/з особі, яка не має права керування таким т/з (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування т/з особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування т/з особою, позбавленою права керування т/з (ч. 4 ст. 126 КУпАП), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з і надання відповідних документів відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП). Тобто, саме внаслідок недотримання імперативних вимог ПДР, а не дій поліцейських, відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, вчинене повторно протягом року, конкретний пункт ПДР 2.1а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП, тому апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху. Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 т/з без відповідних документів, а й дотримання поліцейськими законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971). Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини. Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Враховуючи викладене, сукупність всіх фактичних обставин справи, здійснена апеляційним судом перевірка, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ОСОБА_2 повторно протягом року керував т/з, не маючи права керування таким т/з, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів. Таким чином, апеляційний суд у межах обставин, зазначених у протоколі, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі уповноваженою особою Національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, дійшов висновку про їх достатність у сукупності та взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП), і накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При цьому санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування т/з на строк від 5 до 7 років та з оплатним вилученням т/з чи без такого. Разом з тим, відповідно ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через 3 місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч. 3-8 цієї статті. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, крім іншого, за таких обставин: 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу (ст. 247 КУпАП). У справі про адміністративне правопорушення, суддя виносить одну з таких постанов: 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП (ч. 1 ст. 284 КУпАП). Правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_2 вчинив 07.10.2024, тому процесуальний строк, установлений ч. 2 ст. 38 КУпАП для цієї категорії правопорушень, сплинув 07.01.2025, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю з наведених вище підстав. З огляду на викладене, постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 248 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу захисника. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу захисника КАЗМІРЕНКО Л. О. задовольнити частково. Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.11.2024 відносно ОСОБА_3 скасувати у зв`язку з порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права, а провадження у справі за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов