Постанова Сумський апеляційний суд № 585/4993/25

Справа №585/4993/25 Номер провадження 22-ц/816/2055/26 Категорія - 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2026 року в складі судді Цвєлодуб Г.О., ухваленого в м. Ромни, Сумської області (повний текст рішення виготовлено 06 березня 2026 року) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : 25.12.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 13.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2934310, відповідно до умов якого останній отримав у кредит 15000 грн, за що зобов`язався сплачувати проценти. 23.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу №01.02-25/23, згідно з яким товариство набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі й до ОСОБА_1 . Вказувало, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 73966 грн 46 коп., з яких: 14999 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 58966 грн 47 коп. - заборгованість за відсотками. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.03.2026 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» 73966 грн 46 коп. заборгованості за договором від 13.02.2022 №2934310, 2422 грн 40 коп. судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом кредитора та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами або банківськими виписками, що суперечить вимогам законодавства про бухгалтерський облік. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні технічні докази, які підтверджують ідентифікацію його, як особи, що укладала договір. Крім того, вважає, що позивач не довів факту отримання коштів, не надав належних банківських документів, які підтверджують фактичне перерахування коштів саме на його банківський рахунок. Зазначає, що не доведено перехід права вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що право вимоги саме за його договором було передано ТОВ «Свеа Фінанс». Також вказує, що відповідно до норм цивільного законодавства боржник повинен бути належним чином повідомлений про зміну кредитора. Повідомлення про зміну кредитора він не отримував. Крім того, нараховані відсотки є не співмірними, оскільки сума кредиту становила 15000 грн, а загальна сума стягнення складає більше 73000 грн. Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладення електронного договору саме ним, факт отримання ним кредитних коштів та належний перехід права вимоги до позивача. Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися. Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2934310, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надало останньому кредит у сумі 15000 грн строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, дата повернення кредиту 08.02.2023 (а. с. 5 - 13). Згідно з п. 1.4, 1.8 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 1,99% у день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% у день та застосовується на умовах, які вказані в кредитному договорі №2934310. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Відповідно до п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Вказаний договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В452 (а. с. 13 зв.). З додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.2022 №2934310 вбачається, що загальна вартість кредиту становить 113550 грн (а. с. 16). З розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.2022 №2934310 вбачається, що станом на 23.05.2023 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 73966 грн 46 коп., з яких: 14999 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 58966 грн 47 коп. - заборгованість за відсотками (а. с. 24 - 28). Листом від 04.03.2024 №37202-0403 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Лінеура Україна», що відповідно до договору від 12.03.2019 №ФК-П-19/03-01 було здійснено успішний переказ коштів у сумі 15000 грн, маска карти № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 137590919 (а. с. 29). 23.05.2023 ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» уклали договір факторингу №01.02-25/23, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 73966 грн 46 коп., з яких: 14999 грн 99 коп. сума основного боргу за кредитом, 58966 грн 47 коп. сума нарахованих відсотків (а. с. 30 - 36). Згідно з рішенням ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 25.03.2024 №1 товариство змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс» (а. с. 37). Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідач, скориставшись кредитними коштами, умови договору не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогам закону. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»). Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19. У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). У даній справі відповідач оспорює факт укладення кредитного договору та отримання коштів у сумі 15000 грн. Колегія суддів вважає доводи відповідача, про те, що товариством не надано доказів укладення кредитного договору та отримання коштів безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. За встановленими в цій справі обставинами кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» відповідач подав заявку на отримання кредиту та підтвердив умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надіслало останньому за допомогою засобів зв`язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору. Ідентифікація ОСОБА_1 на вебсайті здійснена відповідно до вимог чинного законодавства з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію». Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачем не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачем згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20. Крім того, згідно з розрахунком за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.22022 №2934310 ОСОБА_1 один раз здійснив оплату процентів за користування кредитом (а. с. 24). Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №526/405/13 тривале невчинення будь-яких дій, спрямованих на розірвання кредитного договору або визнання його недійсним, а також користування кредитними коштами та здійснення відповідачем платежів у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, свідчать про визнання такого кредитного договору укладеним. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції відповідач декілька разів подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з бажанням укласти мирову угоду, до якого додавав проєкт мирової угоди (а. с. 69 70, 72 74). Відповідно до вказаного проєкту ОСОБА_1 пропонував товариству зменшити його заборгованість за кредитом до 33000 грн, 10000 грн з яких зобов`язувався заплатити протягом двох робочих днів, а решту протягом 10 місяців. Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.22022 №2934310. Крім того, факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 15000 грн, підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 №37202-0403, з якого вбачається, що відповідно до договору від 12.03.2019 №ФК-П-19/03-01 було здійснено успішний переказ коштів у сумі 15000 грн, маска карти № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 137590919 (а. с. 29). Доводи відповідача про те, що суду не надано доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, колегія суддів вважає безпідставними. На підтвердження даного доводу позовної заяви ТОВ «Свеа Фінанс» надало договір факторингу від 23.05.2023 №01.02-25/23, платіжну інструкцію від 24.05.2023 №9152, реєстр боржників до договору факторингу від 23.05.2023 №01.02-25/23, з яких вбачається, що позивачу було відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 73966 грн 46 коп., з яких: 14999 грн 99 коп. сума основного боргу за кредитом, 58966 грн 47 коп. сума нарахованих відсотків (а. с. 30 - 36). Посилання в апеляційній скарзі на неповідомлення відповідача про зміну кредитора в зобов`язанні як на підставу для відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, оскільки наслідки неотримання повідомлення про заміну кредитора в зобов`язанні визначені частиною другою статті 516 ЦК України. Так, частиною 2 ст. 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За змістом наведеного положення закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання вважається належним. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. При переуступленні прав вимоги за договором факторингу до нового кредитора переходить право вимоги саме в тому обсязі та способі виконання, яке мав і попередній кредитор. За таких умов дані обставини для боржника залишаються незмінними, незважаючи на заміну кредитора. Права та обов`язки боржника не змінюються, відтак такий договір не породжує порушення або зачіпання інтересів такого боржника. Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі №761/30670/20. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №234/3840/15-ц зроблено висновок, що суд першої інстанції, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі. Вказаний розрахунок відповідає умовам кредитного договору, в ньому вірно враховано суму кредиту, відсоткову ставку, строк кредиту, суму, сплачену відповідачем на погашення заборгованості. ОСОБА_1 , ставлячи під сумнів розрахунок, контррозрахунку не надав, як і належних та достатніх доказів на спростування встановленої судом заборгованості, що є його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України. З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи відповідача в зазначеній частині безпідставними. Посилання в апеляційній скарзі на те, що нараховані товариством відсотки є неспівмірними до суми кредиту, колегія суддів також відхиляє, оскільки укладаючи кредитний договір ОСОБА_1 підписав додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.2022 №2934310, в якому було погоджено суму кредиту 15000 грн, проценти за користування кредитом 98550 грн, загальну вартість кредиту - 113550 грн (а. с. 16). Умови нарахування відсотків колегія суддів вважає справедливими та законними з огляду на наступні мотиви. У справі, що переглядається, відсоткова ставка повністю відповідала Закону України «Про споживче кредитування» станом на час укладення кредитного договору. Умови кредитного договору не є несправедливими та відповідають вимогам чинного законодавства. Вони не ставлять позичальника в невигідне становище і не порушують балансу інтересів сторін. Відповідач ознайомився з розміром відсоткової ставки та конкретними сумами до сплати, засвідчивши це власним підписом. Таким чином, відсутні правові підстави вважати умови нарахування відсотків несправедливими чи такими, що порушують права боржника. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - А.О. Замченко Судді: В.І. Криворотенко О.М. Черних