Постанова Одеський апеляційний суд № 496/86/26

Номер провадження: 33/813/1030/26 Номер справи місцевого суду: 496/86/26 Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А., за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П., прокурора Гортолум В.А., захисника особи, яка притягається до відповідальності, Грицюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Грицюка Олександра Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 24 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст протоколів про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією 23.12.2025 відносно суб`єкта декларування ОСОБА_1 складено чотири протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією за ч.1 ст.172-6 КУпАП: -№144/2025 несвоєчасне (14.05.2024) подання без поважних причин щорічної декларації за 2021 рік; - №145/2025 - несвоєчасне (14.05.2024) подання без поважних причин щорічної декларації за 2022 рік; - №146/2025 несвоєчасне (14.05.2024) подання без поважних причин декларації при звільнені за період не охоплений раніше поданими деклараціями; - № 147/2025 несвоєчасне (24.10.2025) подання без поважних причин щорічної декларації після звільнення за 2023 рік. Короткий зміст судового рішення Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 24.03.2026 справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження. Суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60грн. Короткий зміст клопотання про поновлення строків та доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з судовим рішенням, захисник Грицюк О.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся 20.04.2026 із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В клопотанні про поновлення строку захисник, посилаючись на виготовлення повного тексту судового рішення лише 09.04.2026 та забезпечення доступу в ЄДРСР -15.04.2026, зазначив, що несвоєчасне виготовлення повного тексту рішення судом першої інстанції позбавило апелянта можливості вчасно підготувати обґрунтовану скаргу. В обґрунтування скарги захисник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернув увагу на таке: -судом не були належним чином досліджені обставини, що підтверджують відсутність вини апелянта; - судом не прийняті до уваги технічні збої в роботі офіційного реєстру та специфіка виконання службових обов`язків в умовах воєнного стану, що створювало об`єктивні перешкоди для доступу до системи декларування; -об`єднання декількох протоколів в одне провадження призвело до формального підходу, при якому обставини кожної затримки не аналізувалися окремо, що суперечить вимогам ст.280 КУпАП щодо всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи; - не враховано, що апелянт самостійно усунув порушення, подавши декларації до моменту складання протоколів, що свідчить про відсутність умислу на приховання відомостей; - в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованих правопорушень. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Грицюк О.О. в інтересах ОСОБА_1 підтримав клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги. Прокурор залишив на розсуд суду вирішення питання щодо поновлення строку, враховуючи несвоєчасне складання повного тексту судового рішення, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення. ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, що з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП та враховуючи думки захисника Грицюка О.О., прокурора щодо можливості розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , не перешкоджає апеляційному розгляду. Висновки щодо строків на апеляційне оскарження Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу. З матеріалів справи встановлено, що справа розглянута 24.03.2026 за участі захисника Грицюка О.О. та за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина рішення. Разом з тим, повний текст судового рішення складено судом 09.04.2026, про що зазначено в оскаржуваній постанові. За інформацією ЄДРСР, яка є відкритою та загальнодоступною, забезпечення надання загального доступу з 15.04.2026. Матеріали справи не містять доказів направлення стороні захисту копії постанови суду у виконання вимог ч.1 ст.285 КУпАП. 20.04.2026 захисник Грицюк О.О. в інтересах ОСОБА_1 скерував до суду в системі «Електронний суд» апеляційну скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого, зокрема зазначено, що несвоєчасне виготовлення повного тексту судового рішення позбавило апелянта можливості вчасно підготувати обґрунтовану скаргу. Апеляційний суд наголошує, що несвоєчасне виготовлення повного тексту судового рішення судом першої інстанції є об`єктивною обставиною, яка не залежить від волі скаржника, який був позбавлений можливості підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу, не знаючи повних мотивів ухваленого судового рішення, тому в такому випадку сторона захисту не може нести негативні процесуальні наслідки. Враховуючи, що апелянт виявив належну процесуальну поведінку та подав апеляційну скаргу через систему «Електронний суд» у розумний строк після отримання можливості ознайомитися з повним текстом постанови, суд вважає наведені причини пропуску строку поважними. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови суду для забезпечення права на доступ до правосуддя. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та прокурора, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, з огляду на таке. Мотиви апеляційного суду Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП). Положеннями ч.1 ст.172-6 КУпАП встановлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказана норма є бланкетною і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватись спеціальним Законом. Так, згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Відповідно до вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Водночас, пунктом 1 частини 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Крім того, за положеннями ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на теперішній час. Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітного характеру уповноваженими органами не здійснюється. Враховуючи викладене, у період дії воєнного стану або стану війни в осіб, зазначених у п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», відсутній обов`язок, передбачений ст.45 цього Закону, щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, зазначений обов`язок поновлено. Зокрема, згідно з п.2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника ГУНП в Одеській області від 07.11.2015 № 48 о/с з 07.11.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області та наказом від 15.11.2016 № 1427 о/с зараховано з 16.11.2016 в розпорядження ГУНП в Одеській області, як такого, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною. В зазначеній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_1 перебував до 20.10.2022 та приступив до виконання службових обов`язків у розпорядження ГУНП в Одеській області, відповідно наказу начальника ГУНП в Одеській області від 14.10.2022 № 1674 о/с. Наказом начальника ГУНП в Одеській області від 22.10.2022 № 1710 о\с з 20.10.2022 ОСОБА_1 призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області. Наказом начальника ГУНП в Одеській області від 23.02.2023 №171 о/с, з 28.02.2023 дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції «1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. За положеннями пп.з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону. ОСОБА_1 був ознайомлений і попереджений про спеціальні обмеження, пов`язані зі службою в поліції, визначені Законом, що підтверджується пам`яткою-застереження, підписаною ним 07.07.2011 (т.1 а.с.33-34). Отже, ОСОБА_1 , будучі суб`єктом декларування, зобов`язаний був подати: - у строк до 31.01.2024 (фактично подані 14.05.2024): щорічну декларацію за 2021 рік; щорічну декларацію за 2022 рік; декларацію при звільнені (декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями); - у строк до 01.04.2024 (фактично подана 24.10.2025) - декларацію (після звільнення) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги частин 1 та 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», п.2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.1 ст.172-6 КУпАП. Належних доказів поважності несвоєчасного подання вказаних декларацій скаржником не надано суду. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, серед яких, зокрема: - протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 23.12.2025 за № 144/2025, №145/2025, №146/2025, №147/2025; - скріншот з Єдиного державного реєстру декларацій щодо часу подачі відповідних декларації; - роздруківка з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції декларацій ОСОБА_1 ; - повідомлення Національного агентства про факт несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання/функцій держави або місцевого самоврядування; - повідомлення відділу запобігання корупції ГУНП в Одеській області до НАЗК про несвоєчасне подання декларацій; - послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період з 12.10.2023 по 15.05.2024; - матеріали УКЗ ГУНП в Одеській області, наданих на запит; - пояснення ОСОБА_1 від 13.11.2025; - листи НАЗК від 14.03.2025 та від 29.10.2025 щодо інформації про роботу інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»; -інші доказами, наявні в матеріалах справи. Апеляційний суд звертає окрему увагу, що згідно з послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_1 за період з 12.10.2023 по 15.05.2024, останній здійснив вхід в систему за вказаний період лише два рази 08.05.2025 о 12:21 (здійснювався перегляд декларацій, методичних настанов щодо заповнення документа, заповнювались декларації, збережено чернетки) та 14.05.2024 о 11:01 (заповнення декларацій, отримання даних для декларацій, підписання та подання декларацій). Посилання апелянта на технічні збої у роботі Реєстру є необґрунтованими. Так, аналіз інформації, що міститься у листах НАЗК від 14.03.2025 та від 29.10.2025, свідчить про епізодичний та нетривалий характер технічних збоїв у роботі Реєстру, що спростовує твердження сторони захисту про наявність непереборних перешкод для подання декларацій протягом усього визначеного законом періоду. Крім того, в наданих 13.11.2025 поясненнях ОСОБА_1 повідомив про наявність у нього поважних причин для несвоєчасного подання декларацій, посилаючись, зокрема, на те, що на час його звільнення декларування були зупинені на час воєнного стану, а так як воєнний стан діє до теперішнього часу, то йому не було відомо про поновлення декларування. Зазначав, що йому ніхто не повідомляв про необхідність подачі декларацій і яких саме. Після звільнення у нього було погане самопочуття, у зв`язку з наявністю захворювання неврологічного характеру (часті головні болі, гіпертонічна хвороба, підвищений тиск) і 2023 рік був сповнений обстрілами і постійною відсутністю електрики та інтернету відповідно. Також зазначав, що перебував на лікуванні в поліклініці МВС (Одеса) з 25.10.22 по 24.11.2022, з 09.01.2023 по 02.02.2023, з 10.02.2023 по 21.01.2023, пізніше знаходився на стаціонарному лікуванні з 08.03.2023 по 25.03.2023, з 01.04.2023 по 10.04.2023, з 15.05.2023 по 22.05.2023, з 22.06.2023 по 01.07.2023, з 10.10.2023 по 02.11.2023 (при цьому, матеріали справи не містять підтверджуючих доказів). В матеріалах справи наявні копії медичних документів про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні лише з 16.01.2023 по 03.02.2023 та з 11.04.2024 по 25.04.2024 (т.1 а.с.55-58). Насамперед, суд звертає увагу, що саме по собі захворювання, у тому числі гіпертонічна хвороба, без встановлення тяжкого стану, який би виключав можливість користування електронними сервісами або вчинення мінімально необхідних дій, не може визнаватися такою обставиною, що унеможливлює виконання обов`язку протягом тривалого часу. Посилання сторони захисту на перебуванні ОСОБА_1 у вказані періоди на лікуванні не підтверджує його неможливість своєчасно подати: - щорічну декларацію за 2021 рік; щорічну декларацію за 2022 рік; декларацію при звільнені (декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями) у строк з 12.10.2023 до 31.01.2024. У цей період, тривалістю понад 3,5 місяці, за поясненнями ОСОБА_1 він перебував на стаціонарному лікуванні лише з 10.10.2023 по 02.11.2023(доказів чого матеріали справи не містять). Натомість, у період з 03.11.2023 по 31.01.2024 (майже 3 місяці поспіль) будь-яких медичних документів про перебування на лікуванні ОСОБА_1 суду надано не було; - декларацію (після звільнення) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (2023) у строк з 01.01.2024 до 01.04.2024. Надана копія медичного документа підтверджує стаціонарне лікування лише з 11.04.2024 по 25.04.2024, тобто вже після спливу встановленого законом граничного строку подання відповідної декларації. Протягом усього визначеного законом тримісячного строку (січень - березень 2024 року) доказів перебування ОСОБА_1 на лікуванні суду надано не було. Крім того, враховуючи, що Єдиний державний реєстр декларацій є доступним у дистанційному режимі за наявності електронного цифрового підпису та не потребує значних фізичних зусиль, наявні у справі медичні документи не підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного подання вищезазначених декларацій. Отже, наведені стороною захисту обставини, пов`язані зі станом здоров`я, не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та безперервних перешкод для своєчасного подання декларацій, а відтак не можуть бути визнані поважними причинами пропуску встановленого законом строку. Стосовно посилань захисника на відключення електроенергії та специфіку виконання службових обов`язків в умовах воєнного стану, суд зазначає, що зазначені обставини мають загальний характер, є типовими умовами, у яких здійснюється діяльність значної кількості суб`єктів декларування, та не мають ознак безперервності або виключності. Самі по собі такі обставини не позбавляють особу можливості виконати обов`язок у проміжках часу між їх настанням, а також не виключають можливості використання альтернативних способів доступу до мережі Інтернет, а саме: пункти незламності, використання мобільного інтернету, подання в інші часові проміжки та інше. Стороною захисту не надано доказів безперервної відсутності електроенергії та Інтернету протягом усього періоду, коли у ОСОБА_1 виник обов`язок подати відповідні декларації, що свідчило б про об`єктивну неможливість виконання вимог закону. Таким чином, у сукупності наведені апелянтом обставини не свідчать про наявність таких виключних та непереборних перешкод, які б об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання декларацій, а тому не можуть бути визнані поважними причинами. Доводи захисника про відсутність умислу в діях ОСОБА_1 щодо несвоєчасного подання декларацій, не є підставою для висновку про відсутність складу інкримінованого правопорушення, оскільки суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу. Умисел особи при вчиненні зазначеного діяння охоплює усвідомлення нею свого обов`язку подати декларацію у визначений законом строк. Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю. ОСОБА_1 , маючи статус суб`єкта декларування, був достеменно обізнаний про вимоги статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», а отже, усвідомлював протиправний характер своєї бездіяльності, передбачав їх шкідливі наслідки у вигляді порушення вимог фінансового контролю та свідомо припускав їх настання (діючи з непрямим умислом). Сама по собі відсутність особистого ознайомлення чи окремого індивідуального повідомлення про відновлення строків декларування не є поважною причиною пропуску строку та не виключає вину особи. Крім того, склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є формальним, що означає, що відповідальність за вказаною нормою настає за сам факт несвоєчасного подання декларації за відсутності поважних причин, незалежно від мотивів особи чи наявності мети приховати власні статки. Доводи апеляційної скарги про те, що об`єднання декількох протоколів про адміністративні правопорушення в одне провадження нібито призвело до формального підходу суду та завадило окремому аналізу обставин кожної затримки (всупереч ст. 280 КУпАП), є безпідставними. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що захисник просив суд першої інстанції об`єднати справи в одне провадження, що підтвердив в суді апеляційної інстанції. Об`єднання справ в одне провадження жодним чином не звузило процесуальні права особи, яка притягається до відповідальності, не вплинуло на об`єктивність і повноту висновків суду. Таке об`єднання повністю відповідає приписам статті 36 КУпАП та забезпечило дотримання принципу процесуальної економії та розумних строків розгляду справи. Суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 280 КУпАП. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. Таким чином, під час апеляційного розгляду ретельно досліджені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції об`єктивно та повно і підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Остаточне стягнення ОСОБА_1 визначено судом, керуючись положеннями ст.36 КУпАП, у межах санкції ч.1 ст.172-6 КУпАП у мінімальному розмірі, що становить п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень). Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. У відповідності до припису п.1 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника Грицюка Олександра Олексійовича задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 24 березня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника Грицюка Олександра Олексійовича залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 24 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко