Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/275/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1105/26 Справа № 175/275/26 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови ОСОБА_1 03.11.2025 приблизно о 23:54 в м. Краматорськ по бульвару Краматорський біля буд. 2 керував т/з Шеролет Авео д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою Алкотесту Драгер та у наркологічному диспансері м. Краматорськ відмовився, чим водій порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумі доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн. З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду, а лише просив працівників поліції роз`яснити різницю між проходженням такого огляду та відмовою від нього. Зазначає, що під час спілкування з працівниками поліції висловив згоду на проведення огляду на місці зупинки, однак працівники поліції, на його думку, незаконно не відреагували на таку згоду та огляд не провели. Вказує, що працівник поліції безпідставно самостійно визначив, що він нібито відмовився від проведення огляду, хоча такої відмови він жодного разу не висловлював. Зазначає, що факт його згоди на проходження огляду на місці зупинки зафіксовано на відеозаписі з бодікамери 472187, зокрема на часі запису 00:13:18 - 00:13:24 та 00:37:54 - 00:37:56. Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що працівник поліції самостійно зазначав про його нібито відмову від проведення огляду на часі запису 00:10:54 - 00:10:58, а також не навів мотивів відхилення доводів сторони захисту щодо зафіксованої на відеозаписі згоди на проходження огляду на місці зупинки. Зазначає, що суд першої інстанції перебрав на себе функції обвинувача та позбавився статусу незалежного органу правосуддя, що, на думку апелянта, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилається на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії», вказуючи, що суд не має права змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу, та самостійно відшукувати докази винуватості особи. Вказує, що судом першої інстанції було проігноровано алгоритм дій та процедуру огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, передбачені ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а також Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. Зазначає, що відповідальність за відмову від проходження огляду може наставати лише у разі дотримання встановленого законом порядку такого огляду. На думку апелянта, працівники поліції повинні були першочергово запропонувати огляд на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, а вже у разі відмови або незгоди з результатом направити його до закладу охорони здоров`я. Вказує, що він не відмовлявся від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а навпаки надав згоду на проведення такого огляду. Також зазначає, що до закладу охорони здоров`я його не доставляли та від такого огляду він також не відмовлявся, що, на його думку, підтверджується відсутністю його письмової відмови у направленні на медичний огляд водія транспортного засобу від 04.11.2025 року. Крім того, вказує, що додатковою підставою для закриття провадження у справі є те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії АБА № 010936 зазначено, що він 03.11.2025 року о 23:54 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, тоді як з відеозапису бодікамери 472187, який розпочинається 03.11.2025 року о 23:52:48, вбачається, що він не керує транспортним засобом, а спілкується з працівником поліції біля автомобіля. Вважає, що у зазначені в протоколі дату та час 03.11.2025 року о 23:54 він не міг керувати транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та не міг відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Зазначає, що суд першої інстанції фактично виправдав розбіжності у часі, зазначивши у постанові «приблизно о 23:54», чим, на його думку, знову перебрав на себе функції обвинувача. Посилається на ст. 62 Конституції України та зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Від сторони захисту надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема відеозапис з боді-камер працівників поліції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника Опанасенка Є.В. підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню із закриттям провадження у справі, за таких підстав. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таких вимог суддя районного суду, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза належною оцінкою залишились обставини, які істотно впливають на висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно з п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив із того, що 03.11.2025 приблизно о 23:54 у м. Краматорську по бульвару Краматорському біля буд. 2 він керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотесту «Драгер» та у наркологічному диспансері м. Краматорська. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис, рапорт та направлення. Проте з таким висновком апеляційний суд погодитися не може. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено чіткої, однозначної та остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. З дослідженого відеозапису вбачається, що після роз`яснення водію наслідків відмови від проходження огляду, о 00:12:57 ОСОБА_1 запитав у працівників поліції, що йому необхідно зробити, зокрема чи потрібно пройти огляд із застосуванням алкотестера. Зміст подальшого спілкування свідчить про те, що ОСОБА_1 висловлював готовність пройти необхідний огляд на стан сп`яніння. Разом із тим працівники поліції не забезпечили проведення такого огляду та фактично відмовили ОСОБА_1 у його проходженні, мотивуючи це тим, що останній уже відмовився від огляду. Надалі ОСОБА_1 також вказував на готовність пройти необхідні огляди, однак працівники поліції ці обставини належним чином не врахували та не вжили заходів для проведення огляду у встановленому законом порядку. Істотним у цій справі є те, що на момент висловлення ОСОБА_1 готовності пройти огляд протокол про адміністративне правопорушення ще не був складений, а його складання та ознайомлення особи зі змістом протоколу відбулося лише після 00:35. За таких обставин висновок працівників поліції про наявність уже сформованої відмови від проходження огляду був передчасним. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП у цій справі пов`язувалась саме з відмовою від проходження огляду, а не з установленим фактом перебування водія у стані сп`яніння. Тому для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення необхідним є належне підтвердження того, що особа після законної та зрозумілої вимоги поліцейського пройти огляд, після роз`яснення наслідків такої відмови, маючи реальну можливість пройти огляд, чітко й однозначно відмовилася від його проходження. У цій справі сукупність досліджених доказів такого висновку не підтверджує. Сам факт попередньої невизначеної поведінки водія, його запитання щодо порядку подальших дій, прохання роз`яснити різницю між проходженням огляду та відмовою від нього, а також подальша зафіксована на відеозаписі готовність пройти огляд не можуть бути ототожнені з відмовою від огляду у розумінні п. 2.5 ПДР України, ст. 266 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівники поліції, отримавши від водія згоду або готовність пройти огляд до завершення складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинні були забезпечити реальну можливість проходження такого огляду у передбаченому законом порядку або належним чином зафіксувати обставини, які об`єктивно унеможливлювали його проведення. Натомість матеріали справи не містять достатніх даних про те, що після висловленої ОСОБА_1 готовності пройти огляд працівники поліції забезпечили його проведення, надали водієві реальну можливість виконати вимогу п. 2.5 ПДР України. За таких обставин апеляційний суд вважає поспішними як дії працівників поліції щодо оформлення матеріалів за відмову від проходження огляду, так і висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. У даній справі відомості, викладені в протоколі, у частині саме відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, оскільки зміст відеозапису свідчить про наявність у поведінці особи готовності пройти огляд до завершення оформлення матеріалів адміністративного правопорушення. Наявність у матеріалах справи рапорту та направлення на огляд також не усуває вказаних сумнівів, оскільки ці документи не спростовують встановлених апеляційним судом обставин щодо готовності ОСОБА_1 пройти огляд і фактичного ігнорування такої готовності працівниками поліції. Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський суд з прав людини поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, якщо такі провадження за своєю суттю та характером стягнення мають кримінально-правовий характер. З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що у цій справі залишилися неподолані сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Інші доводи апеляційної скарги свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли та не впливають на прийняте апеляційним судом рішення, оскільки підставою для скасування постанови судді першої інстанції є недоведеність належними, допустимими та достатніми доказами саме відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. За сукупністю наведених обставин апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя