LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС440/14254/25

від 15.06.2026 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026…

УХВАЛА 15 червня 2026 року м. Київ справа № 440/14254/25 адміністративне провадження № К/990/27254/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі № 440/14254/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУМА Плюс» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- УСТАНОВИВ: До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі № 440/14254/25. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Зі змісту поданої касаційної скарги неможливо встановити, на якій саме підставі, передбаченій частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вона подається. Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження податковий орган цитує частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому виділяє жирним шрифтом пункти 1 та 4 цієї частини. Також контролюючий орган окремо цитує пункт перший частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому зазначає, що підставами касаційного оскарження є саме частина 4 статті 328 та пункт 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. На останньому аркуші касаційної скарги відповідач зазначає, що у даній справі наявні підстави для касаційного перегляду справи з підстав визначених у пункті 1 та пункті 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, касаційна скарга містить непослідовні та взаємосуперечливі посилання на різні пункти частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, що не дає можливості встановити, яка саме підстава касаційного оскарження покладена скаржником в основу його вимог. При цьому наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного обґрунтування жодної із зазначених скаржником підстав касаційного оскарження. Скаржник фактично обмежився формальним цитуванням окремих положень процесуального закону, не розкривши їх змісту у взаємозв`язку з обставинами цієї справи та висновками судів попередніх інстанцій. Зокрема, касаційна скарга не містить обґрунтування того, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування норми права не був врахований судами попередніх інстанцій, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, а також які конкретні порушення норм процесуального права були допущені судами та яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору. Отже, касаційна скарга не містить ані чіткого визначення підстав касаційного оскарження, ані належного обґрунтування таких підстав у розумінні положень частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо визначеннян підставою касаційного оскарженння пункт 4 частини четвертої статті 328 в поєднання з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд звертає увагу на наступне. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Таким чином, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі №440/14254/25 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяР.Ф. Ханова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»