Ухвала КАС ВС № 420/20259/25

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 15 червня 2026 року м. Київ справа № 420/20259/25 адміністративне провадження № К/990/26430/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості відібраних зразків та зустрічною позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило: - стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області вартість відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 59939,40 грн. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та його посадових осіб щодо складання акту відбору зразків продукції №000003885 від 09.04.2025 на підставі рішення про відбір зразків продукції від 08.04.2025 №5 та скасувати його. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026, адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задоволено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. В частині обґрунтування підстави касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а також на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2025 у справі №420/31220/24 і застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути належним чином аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Водночас скаржник фактично обґрунтовує необхідність відступу від такого висновку потребою здійснити правову переоцінку Верховним Судом спірних правовідносин. Таким чином, посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу відкриття касаційного провадження є безпідставним та не приймаються до уваги Судом. Суд роз`яснює скаржникові, що відкриття касаційного провадження на підставі пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України можливе у тому випадку, коли скаржник обґрунтує, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості відібраних зразків та зустрічною позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується. Суддя Н.В. Коваленко