Постанова 4857 № 302/130/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 302/130/26 пров. № А/857/12429/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року (суддя Кривка В.П., ухвалене в смт. Міжгір`я) у справі № 302/130/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Рішко С.І. до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Рішко С.І. звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1954759 від 11.01.2026 року, винесену поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Марюничем Р.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 гривень та закриття провадження у справі. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року позов задоволено повністю. Скасовано постанову серія ЕГА № 1954759 від 11.01.2026, винесену поліцейським ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області Марюнич Р.В. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 183 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. Закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийнято на підставі: неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.02.2026 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зокрема зазначає, що до моменту визнання особи недієздатною та призначення їй опікуна, ОСОБА_1 вважається обмежено дієздатним та самостійно несе відповідальність за вчинене правопорушення. Отже висновок судово-психіатричного експерта у справі № 302/929/25 є процесуальним джерелом доказів, який набуває остаточної юридичної сили лише після оцінки судом та прийняття відповідного судового рішення . Крім того, суд при прийнятті рішення, зокрема у справі про визнання особи недієздатною в сукупності оцінює докази разом з іншими матеріалами справи та приймає кінцеве рішення. Зазначає, що рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області у 2024 році, де було закрито провадження у справі № 302/683/24 та містить рішення про визнання ОСОБА_1 обмежено дієздатним не дає підстави не складати відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі вчинення нового адміністративного правопорушення. Крім того, позивач ОСОБА_1 не надає на місці документів про визнання його обмежено дієздатним. Звертає увагу суду, що судом першої інстанції взагалі не була надано оцінку на підставі всіх зібраних доказів чи підтверджується сам факт вчинення правопорушення позивачем Отрода В.В. на підставі якого була складено постанова ЕГА № 1954759 від 11.01.2026 року, що є предметом оскарження. Також зазначає, що гр. ОСОБА_1 неодноразово звертається до органів поліції безпідставно, що відповідно дестабілізує роботу поліцейських. Зокрема у Міжгірському районному суді перебувала також справа про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик спеціальних служб ( суддя Готра В.Ю .) 17.02.2026 року було прийнято рішення Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/128/26 (головуючий суддя Готра В.Ю) з урахування і дослідженням всіх доказів вчинення правопорушення ОСОБА_1 , де визнано було позивача винуватим у вчинені правопорушення. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. В судовому засіданні представник позивача просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апелянт, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, що згідно з постановою серії ЕГА № 1954759 від 11.01.2026, яка винесена працівником поліції ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Марюнич Р.В., 11.01.2026 року Закарпатська Хустський р-н с. Пилипець вул. Пилипець гр. ОСОБА_1 зателефонував на спец лінію 102 і повідомив завідомо неправдиві факти, чим здійснив неправдивий виклик працівників поліції, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. Постанова не містить опису обставин правопорушення, тобто які відомості повідомляв на «службу 102» Отрода В.В. Представник позивача- Отроди В.В. не погодившись з даною постановою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області звернувся в суд з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов суд першої інстанції зробив висновок, що за медичним критерієм ОСОБА_1 станом на час вчинення правопорушення, має підтверджені ознаки психічного захворювання, що дає підстави суду констатувати його неосудність і застосувати положення статей 17, 20 КУпАП. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 7 КУпАП регламентовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Аналіз зазначених вище положень законодавства дозволяє зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. З матеріалів справи вбачається, що стороною позивача заперечуються обставини, викладені в оскаржуваній постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП. Слід зазначити, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Разом з тим, при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський не врахував особу позивача, стан його здоров`я. Також колегія суддів зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото, аудіо або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення, здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, чого в даному випадку поліцейським, при складенні постанови не зроблено. Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 74 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови не з`ясовано всіх обставин згідно ст. 280 КУпАП. Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕГА №1954759 від 11.01.2026. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення на те, що ОСОБА_1 є неосудним, а відтак слід застосувати положення ст. ст. 17,20 КУпАП, оскільки на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, в матеріалах справи відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили та підтверджувало факт недієздатності позивача. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.317 КАС України). З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій адміністративній справі, разом з тим, колегія суддів не погоджується з мотивами задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції відповідно до ст.317 КАС України необхідно змінити в частині мотивів задоволення позову. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити частково, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року у справі №302/130/26 змінити в частині мотивів задоволення позову. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 15.06.2026