Постанова 4857 № 500/3420/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/3420/25 пров. № А/857/36436/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гуляка В. В. Ільчишин Н. В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 500/3420/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Підлісна І.М., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 11 серпня 2025 року),- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі-відповідач ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14 квітня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просив здійснити перерахунок і виплату з 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а саме базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, який становить 166 540,00 грн (50 х 3 028х 1,1 = 166 540,00), виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 3 028 гривень та не врахування у загальний стаж для нарахування грошового утримання половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка за спеціальністю правознавство з 01.09.1979 по 25.06.1984 рр. та період проходження строкової військової служби з 11.05.1975 по 20.06.1977 рр., який складає 36 років 4 місяці 22 дні. 28 квітня 2025 року позивач отримав рішення відповідача про те, що ним відмовлено йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У відмові відповідач зазначив, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду в 2021-2025 роках не змінився в порівнянні з 2020 роком, оскільки статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з січня 2025 - 2102 грн. Також зазначив, що стаж роботи позивачу визначено відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді та врахування зазначеного наявного стажу, який становить 31 рік 09 місяців та 21 день. При цьому відповідач не зазначив жодного правового доводу, який би міг бути підставою для відмови у задоволені його заяви. Відповідачем, також порушено вимоги відомчого підзаконного акту - постанови Правління Пенсійного фонду України за № 3-1 від 25 січня 2008 року, яка, згідно п.п. 1,7, 8 зобов`язує пенсійний фонд проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді виключно відповідно до вимог ч.4 ст.124 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і ніяк не згідно Закону України «Про інформацію» тощо. Таким чином відповідач, розглядаючи заяву позивача порушив, окрім наведених вище законів відомчого підзаконного акту і рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року за №2-р/2020, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 (справа № 620/1116/20) щодо дотримання гарантованих державою Україна прав судді у відставці, автоматичного перерахунку його утримання. Вказана обставина стверджена і Рішенням Ради суддів України №7 від 09 квітня 2021 року. Позивач вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 500/3420/25 позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за №3083-3026/К-0218-1900/25 від 28 квітня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового в частині не врахування у загальний стаж для нарахування грошового утримання половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка за спеціальністю правознавство з 01.09.1979 по 25.06.1984 рр. та період проходження строкової військової служби з 11.05.1975 по 20.06.1977 рр., який складає 36 років 4 місяці 22 дні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка за спеціальністю правознавство з 01.09.1979 по 25.06.1984 рр. та період проходження строкової військової служби з 11.05.1975 по 20.06.1977 рр., що дає право на збільшення грошового утримання судді зарахувавши його у загальний стаж для нарахування грошового утримання, який складає 36 років 4 місяці 22 дні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як судді у відставці грошового утримання з врахуванням стажу роботи, що дає судді право на відставку половину строку навчання в Львівському державному університеті ім. І. Франка за спеціальністю правознавство з 01.09.1979 по 25.06.1984 рр. та період проходження строкової військової служби з 11.05.1975 по 20.06.1977 рр., з урахуванням зарахованого у загальний стаж для нарахування грошового утримання, стажу 36 років 4 місяці 22 дні та фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач та позивач оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційних скаргах. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Тернопільській області зазначає, що на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді позивачці чітко визначено перелік робіт на посадах, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді. Застосування норм статті 137 Закону №1402-VIII при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Отже, підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає. Головне управління зазначає, що на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді позивачці чітко визначено перелік робіт на посадах, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік. Закон України Про Державний бюджет України на 2022 рік. Закон України Про Державний бюджет на 2023 рік та Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, однак з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIIІ. Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом. Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн), 01 січня 2022 року (2481 грн), на 01 січня 2023 року (2684 грн) та на 01 січня 2024 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України Про судоустрій і статус суддів не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн (у період з 1 січня 2021 року поданий час включно) на підставі статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, статті 7 Закону України Про Державний бюджет на 2023 рік та статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік є неправомірним. Відзив на апеляційні скарги поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 08 грудня 2016 року рішенням Вищої ради юстиції за № 3268/0/15-16 позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області, у зв`язку з поданням ним заяви про відставку, а наказом голови Апеляційного суду Тернопільської області від 16.12.2016 - відраховано як суддю зі штату цього суду. Починаючи з грудня 2016 року і дотепер Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області) виплачує позивачу щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці. 14 квітня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просив здійснити позивачу перерахунок і виплату з 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а саме базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, який становить 166 540,00 грн (50 х 3 028х 1,1 = 166 540,00), виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 3 028 гривень. Зважаючи на те, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду збільшився і становить 166 540,00 грн, а доплата позивача за вислугу років у розмірі 70% становить 116 578, 00 грн, що разом складає суму 283 118,00 грн. (166 540,00 + 116 578,00 = 283 118,000), із якої його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% становить 232 156,76 гривень, а тому позивач просив ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року у розмірі 232 156,76 гривень. 28 квітня 2025 року позивач отримав рішення відповідача про те, що ним відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У відмові відповідач зазначив, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду в 2021-2025 роках не змінився в порівнянні з 2020 роком, оскільки статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з січня 2025 - 2102 грн. Також зазначив, що стаж роботи позивача визначено відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді та врахування у загальний стаж для нарахування грошового утримання половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка за спеціальністю правознавство з 01.09.1979 по 25.06.1984 рр. та період проходження строкової військової служби з 11.05.1975 по 20.06.1977 рр., який складає 36 років 4 місяці 22 дні.. При цьому відповідач не зазначив жодного правового доводу, який би міг бути підставою для відмови у задоволені заяви. Відповідачем, також порушено вимоги відомчого підзаконного акту - постанови Правління Пенсійного фонду України за № 3-1 від 25 січня 2008 року, яка, згідно п.п. 1,7, 8 зобов`язує пенсійний фонд проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді виключно відповідно до вимог ч.4 ст.124 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і ніяк не згідно Закону України «Про інформацію» тощо. Таким чином відповідач, розглядаючи заяву позивача порушив, окрім наведених вище законів відомчого підзаконного акту і рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року за №2-р/2020, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року (справа № 620/1116/20) щодо дотримання гарантованих державою Україна прав судді у відставці, автоматичного перерахунку його утримання. Вказана обставина стверджена і Рішенням Ради суддів України №7 від 09 квітня 2021 року. Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.04.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачу безпідставно, в порушення норм законів, не зараховано в стаж роботи судді половина строку навчання у ЗВО та період проходження строкової військової служби. Апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону №1082-ІХ установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2189 гривень, з 1 липня 2294 гривні, з 1 грудня 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 1921 гривня, з 1 липня 2013 гривень, з 1 грудня 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2395 гривень, з 1 липня 2510 гривень, з 1 грудня 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2270 гривень, з 1 липня 2379 гривень, з 1 грудня 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1769 гривень, з 1 липня 1854 гривні, з 1 грудня 1934 гривні. Крім того, статтею 7 Закону № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні. Також, статтею 7 Закону № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні. Статтею 7 Закону 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059) установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень. Таким чином Законом № 4059-IX для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018. 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII). Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій». З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України. Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11.03.2020р. діє в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. за №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2)судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV). Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені. Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає. Закони України про державний бюджет на 2022 - 2024 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Закони України про державний бюджет на відповідний рік не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII. Однак, статтею 7 Закону України №3460-IX разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, відповідно, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн. Так, до 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII. Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди станом на січень 2024 року, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні, Суд апеляційної інстанції враховує висновки, що викладені у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020 в яких зазначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи):закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) законзагальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість. Тож слід звернути увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно положень Закону №3460-IX, що прийняті пізніше. Разом з тим, Закон №3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII. Так, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21 вказав, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII. Верховний Суд у цій справі зауважив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIVвважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом. Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді. За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIVвважати загальними нормами. Отже, колегія суддів доходить висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 р. (3028 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) на підставі статті 7 Законів №3460-IX, була неправомірною. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.11.2021 у справі № 360/503/21. Також Верховний Суд у постанові та від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий: у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про застосування викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 правових висновків, колегія суддів бере до уваги, що у постанові від 17 лютого 2026 року в справі № 200/2309/25 Верховний Суд детально проаналізувавши як зміст протилежних між собою висновків по справам № 580/2522/24 та № 520/32171/24 з подібними правовідносинами, так і положення частини 5 статті 242 КАС України, вказуючи на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантної та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі, чітко навів розуміння «подібності правовідносин» і «обов`язковості врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах» (пункти 62, 63, 64), і такі висновки Верховного Суду у справі № 200/2309/25 колегія суддів визнає обов`язковими для застосування до спірних у цій справі правовідносин. Отже, питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. За наведених обставин та виходячи з того, що предмет спору у цій справі за позовом ОСОБА_1 стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024, а у розглянутій Великою Палатою Верховного Суду справі № 240/9028/24 предметом спору була протиправність дій Вищого адміністративного суду України щодо проведення неповного розрахунку при звільненні та виключенні зі штату суду судді, який полягає у виплаті за період з 27 грудня 2023 року до 8 лютого 2024 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, обчислених без застосування базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що визначений на підставі положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIІІ), а також без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн та абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028 грн. - колегія суддів висновує, що справа за позовом ОСОБА_1 , що розглядається, не є подібною до справи № 240/9028/24, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи № 200/2309/25, розглянутої Верховним Судом 17 лютого 2026 року, яка саме і стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024. Судом встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду збільшився і становить 166 540,00 грн, а доплата позивача за вислугу років у розмірі 70% становить 116 578, 00 грн, що разом складає суму 283 118,00 грн. (166 540,00 + 116 578,00 = 283 118,000), із якої його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% становить 232 156,76 гривень. Згідно з частинами 4, 5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», органи Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюють перерахунок та виплачують щомісячне довічне грошове утримання судді. Постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1), згідно з яким органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір грошового забезпечення чи суддівської винагороди або їх складові, що враховуються для перерахунку пенсій (довічного грошового уримання). До їх функцій належать виключно питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій (довічного грошового утримання) за наданими документами (зокрема, довідки роботодавця). Розділом IV Порядку № 3-1 врегульовано питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Так, абзацом першим п. 1 Розділу IV Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Пунктами 6 вказаного розділу передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. Довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання. Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. Відповідно до п. 7 вказаного розділу Порядку документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. З аналізу вищенаведених правових норм та обставин справи вбачається, що підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді є довідка встановленої форми, видана уповноваженим органом - Запорізьким апеляційним судом на підставі рішення суду, а орган пенсійного фонду зобов`язаний здійснити такий перерахунок у встановлений законом строк. Розмір складових грошового забезпечення (суддівської винагороди) визначається уповноваженим органом, в даному випадку Запорізьким апеляційним судом (на підставі рішення суду). При цьому за Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1), до компетенції органів ПФУ не входить оцінка змісту довідки компетентного органу, тим більш виданої на виконання та у відповідності до судового рішення, учасником якого в якості третьої особи було ГУ ПФУ. Предметом даної справи не є питання наявності чи відсутності у позивача права на розрахунок суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки це питання вже було вирішено у судовому порядку та наявність вказаного права позивача підтверджена рішенням суду у справі, яке набрало законної сили. Водночас, предметом цієї справи є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень - відповідача про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки уповноваженого органу, в якій зафіксовано розрахункову величину, право на застосування якої щодо позивача визначено рішенням суду в іншій справі, і не врахувавши вказане рішення суду у справі та видану на його підставі довідку, відповідач діяв поза межами визначених діючим законодавством повноважень та не у визначений законом спосіб, а тому не надавши відповіді на подану заяву і не провівши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки уповноваженого органу Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області вчинило протиправні дії щодо позивача, які підлягають задоволенню та захисту судом. Щодо рішення суду першої інстанції в частині не врахування у загальний стаж для нарахування грошового утримання половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка за спеціальністю правознавство з 01.09.1979 по 25.06.1984 рр. та період проходження строкової військової служби з 11.05.1975 по 20.06.1977 рр., то ця частина рішення підлягає скасуванню оскільки у позовній заяві позивачем такі не заявлялись, а суть даного спору була у застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 500/3420/25 скасувати, та ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій задовольнити частково. Визнати протиправними рішення Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області №3083-3026/К-0218-1900/25 від 28 квітня 2025 року щодо відмови у перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року відповідно до абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням фактично виплачених сум. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її уухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин