Постанова 4857 № 380/13589/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13589/24 пров. № А/857/34830/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кравців О.Р.), ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження в м. Львові 21 липня 2025 року у справі № 380/13589/24 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Степова» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И В : 25.06.2024 Державне підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Степова» звернулось в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі Управління), просило: визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийняті заяв-розрахунків №26360457-2024-251 від 29.05.2024, №26360457-2024-252 від 29.05.2024, №26360457-2024-253 від 29.05.2024, №26360457-2024-254 від 29.05.2024, №26360457-2024-255 від 29.05.2024, №26360457-2024-256 від 29.05.2024; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати та провести оплату заяви-розрахунки №26360457-2024-251 від 29.05.2024, №26360457-2024-252 від 29.05.2024, №26360457-2024-253 від 29.05.2024, №26360457-2024-254 від 29.05.2024, №26360457-2024-255 від 29.05.2024, №26360457-2024-256 від 29.05.2024 подані ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечує той факт, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості. Суд першої інстанції вказав, що сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що призводить до незарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та, водночас, до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць. Суд першої інстанції зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Суд першої інстанції дійшов висновку, що застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року та в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у випадках, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць. Скаржник вказує, що у зв`язку з наявною заборгованістю страховий стаж у більшості працівників позивача відсутній. Скаржник зауважує, що позивачем при формуванні заяв-розрахунків №26360457-2024-251 від 29.05.2024, №26360457-2024-252 від 29.05.2024, №26360457-2024-253 від 29.05.2024, №26360457-2024-254 від 29.05.2024, №26360457-2024-255 від 29.05.2024, №26360457-2024-256 від 29.05.2024 в кабінеті страхувальника на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України неправильно зазначено страховий стаж працівників за останні дванадцять місяців перед настанням страхового випадку, обчислений з порушенням норм статті 14 Закону №1105, що призвело до неправомірного визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норми пункту 1 частини 4 статті 12 Закону №1105. Також вказує, що єдиний внесок спрямовується на забезпечення застрахованим особам страхових виплат, кошти, що надходять від сплати єдиного внеску не можуть зараховуватись до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що Управління не відмовляло у прийнятті заяв, а лиш повернуло такі на доопрацювання. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2024 відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» подав до ГУ ПФ України у Львівській області заяви-розрахунки №26360457-2024-251, №26360457-2024-252, №26360457-2024-253, №26360457-2024-254, №26360457-2024-255, №26360457-2024-256 про нарахування застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності. Причинами відмови в прийнятті вказаних заяв-розрахунків зазначено: - «Немає сплати ЄСВ за останні 6 міс., тому згідно п. 4 ст. 12 ЗУ 1105 - розрахунок повинен проводитись з мін. з/п» (заява-розрахунок №26360457-2024-251); - «По застрахованим особам відсутня сплати ЄСВ - застосовуйте обмеження мінімальною заробітною платою. По працівникам, які мають пільги, як донори - долучіть копії довідок, які підтверджують право на отримання пільги» (заява-розрахунок №26360457-2024-252); - «Протягом 12 місяців до настання страхового випадку відсутній стаж 6 місяців (немає сплати ЄСВ). Розрахунок необхідно провести з мінімальної заробітної плати згідно пп. 1 п. 4 ст. 12 ЗУ №1105» (заява-розрахунок №26360457-2024-253); - «У разі несплати ЄСВ страхувальником-допомога по ТН має нараховуватись із обмеженнями ч. 4 ст. 12 №1105» (заява-розрахунок №26360457-2024-254); - «Порушено ч. 4 ст. 12 ЗУ №2620. Не застосовано обмеження до мін. з/пл., відсутня сплата ЄСВ» (заява-розрахунок №26360457-2024-255); - «Згідно пункту 4 статті 12 закону « 1105 в ред.. 2620 - за останні 6 міс немає сплати ЄСВ, застосуйте обмеження мінімальною з/п» (заява-розрахунок №26360457-2024-256). Вважаючи такі відмови Управління протиправними, Державне підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Степова» звернувся з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1105-XIV). Пунктом 3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону №1105-XIV встановлено, що: загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством; мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід); страхові внески - кошти відрахувань на окремі види соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску; страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом; суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик. Уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України (частина 1 статті 4 Закону №1105-XIV). Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №1105-XIV кошти соціального страхування, що надходять від сплати єдиного внеску, повинні забезпечувати: 1) здійснення страхових виплат застрахованим особам та надання їм соціальних послуг, передбачених цим Законом; 2) створення резерву коштів соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку в розмірі суми, необхідної для здійснення всіх видів страхових виплат, передбачених цим Законом, протягом не менше п`яти календарних днів; 3) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу управління, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, у тому числі на розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем уповноваженого органу управління; 4) фінансування заходів з профілактики страхових випадків. Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №1105-XIV закріплено право застрахованої особи на отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом. Право громадян на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності врегульовано у статті 12 Закону №1105-XIV, де встановлено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом. Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах: допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що до спірних заяв-розрахунків включено допомогу по тимчасовій непрацездатності, обчислену із нарахованої заробітної плати, що в розрахунку на місяць перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку, а саме: - по заяві-розрахунок №26360457-2024-251 від 29.05.2024: Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26360457-2024-251 від 29.05.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у листопаді 2023 року (розрахунковий період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року) та у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року). У заяву-розрахунок включено 90 застрахованих осіб по 132 листках непрацездатності на 617 календарних днів на суму 454241,68 грн. Серед них у 1 застрахованої особи (1 листок непрацездатності на суму 1407,35 грн за 5 календарних дні) сплата єдиного соціального внеску у розрахунковому періоді більше шести місяців. У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (6700грн: 30,44=220,11Х612=134707,32 грн). Однак страхувальником у заяві-розрахунку №26360457-2024-251 від 29.05.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та складає 452835,33 грн за 612 календарних днів. Переплата по заяві-розрахунок складає 318127,01 грн; - по заяві-розрахунок №26360457-2024-252 від 29.05.2024: Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26360457-2024-252 від 29.05.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у листопаді 2023 року (розрахунковий період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року). У заяву-розрахунок включено 42 застрахованих осіб по 47 листках непрацездатності на 227 календарних днів на суму 181805,36 грн. Серед них у 2 застрахованих осіб (2 листки непрацездатності на суму 6219,10 грн за 22 календарних дні) сплата єдиного соціального внеску у розрахунковому періоді більше шести місяців. У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (6700грн: 30,44=220,11Х205=45122,55 грн). Однак страхувальником у заяві-розрахунку №26360457-2024-252 від 29.05.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та складає 175586,26 грн за 205 календарних днів. Переплата по заяві-розрахунок складає 130463,71 грн; - по заяві-розрахунок №26360457-2024-253 від 29.05.2024: Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26360457-2024-253 від 29.05.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року). У заяву-розрахунок включено 61 застрахованих осіб по 76 листках непрацездатності на 368 календарних днів на суму 284419,62 грн. У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (6700грн: 30,44=220,11Х368=81000,48 грн). Однак страхувальником у заяві-розрахунку №26360457-2024-253 від 29.05.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та складає 284419,62 грн за 368 календарних днів. Переплата по заяві-розрахунок складає 203419,14 грн; - по заяві-розрахунок №26360457-2024-254 від 29.05.2024: Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26360457-2024-254 від 29.05.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року). У заяву-розрахунок включено 45 застрахованих осіб по 49 листках непрацездатності на 247 календарних днів на суму 199731,11 грн Серед них у 1 застрахованих осіб (1 листок непрацездатності на суму 3249,12 грн за 7 календарних дні) сплата єдиного соціального внеску у розрахунковому періоді більше шести місяців У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (6700грн: 30,44=220,11Х240=52826,40 грн). Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26360457-2024-254 від 29.05.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та складає 196481,99 грн за 240 календарних днів. Переплата по заяві-розрахунок складає 143655,59 грн; - по заяві-розрахунок №26360457-2024-255 від 29.05.2024: Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26360457-2024-255 від 29.05.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року) та у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року). У заяву-розрахунок включено 71 застраховану особу по 96 листках непрацездатності на 586 календарних днів на суму 470568,02 грн. Серед них у 1 застрахованої особи (1 листок непрацездатності на суму 2784,96 грн за 6 календарних дні) сплата єдиного соціального внеску у розрахунковому періоді більше шести місяців У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (6700грн: 30,44=220,11Х364=80120,04 грн (для випадків, які настали в 2023 році) та 7100грн: 30,44=233,25Х216=50382,00 грн (для випадків, які настали в січні 2024 року). Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26360457-2024-255 від 29.05.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та складає 467801,06 грн за 580 календарних днів. Переплата по заяві-розрахунок складає 337299,02 грн; - по заяві-розрахунок №26360457-2024-256 від 29.05.2024: Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26360457-2024-256 від 29.05.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2024 року). У заяву-розрахунок включено 72 застраховані особи по 90 листках непрацездатності на 520 календарних днів на суму 429602,72 грн. Серед них у 1 застрахованої особи (2 листки непрацездатності на суму 3575,88 грн за 11 календарних дні) сплата єдиного соціального внеску у розрахунковому періоді більше шести місяців У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (7100грн: 30,44=233,25Х509=118724,25 грн). Однак страхувальником у заяві-розрахунку №26360457-2024-256 від 29.05.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та складає 426026,84 грн за 509 календарних днів. Переплата по заяві-розрахунок складає 307302,59 грн. Управління щодо нарахування та сплати позивачем поточних страхових внесків разом із виплатою заробітної плати не заперечує, однак вказує, що наявність недоїмки зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та має наслідком виникнення поточної заборгованості. Так, відповідно до положень статті 14 Закону №1105-XIV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою: ТП = Св:В, де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях; Св - сума єдиного внеску, сплаченого за відповідний місяць; В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Частиною 2 статті 15 Закону №1105-XIV встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності) (частина 1 статті 22 Закону №1105-XIV). Частиною 1 статті 26 Закону №1105-XIV встановлено, що фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України. Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі. Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, у тому числі резидента Дія Сіті, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі Порядок №1266). Пунктами 32, 33 Порядку №1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС. У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком. Водночас пунктом 29 Порядку №1266 передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку. У спірній ситуації виникла правова ситуація, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та, водночас, до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць. Порядок ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування врегульовує Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-IV, сплачуються їх роботодавцями. Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено положеннями статті 20 Закону №1058-IV, якими передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до частини 12 статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо. Відповідно до приписів статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Законом покладено на страхувальника і працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством (роботодавцем) - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для обмеження соціальних гарантій працівників позивача. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою зокрема у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 22.11.2018 у справі №242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, від 27.02.2019 у справі №242/1871/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16). Суд апеляційної інстанції зауважує, що наймані працівники позивача самостійно не сплачують єдиний внесок. Обов`язок щодо сплати ЄСВ покладено саме на позивача, який здійснив нарахування цього внеску та його сплату одночасно із виплатою заробітної плати працівникам. Так, із матеріалів справи суд першої інстанції встановив, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений єдиний соціальний внесок, проте платіж зарахований пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості. Внаслідок несвоєчасного виконання роботодавцем свого обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України працівники позбавлені соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Тому правильним є висновок суду першої інстанції, що застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню. Згідно з статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо. Підсумовуючи вказане, оскільки несвоєчасна сплата або несплата страхових внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмови у прийняті заяв-розрахунків №26360457-2024-251 від 29.05.2024, №26360457-2024-252 від 29.05.2024, №26360457-2024-253 від 29.05.2024, №26360457-2024-254 від 29.05.2024, №26360457-2024-255 від 29.05.2024, №26360457-2024-256 від 29.05.2024 є протиправними. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню, адже несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам в належному розмірі. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 380/13589/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний