Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/19183/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19183/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.07.2025 №222030029429 про відмову у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 15.06.1984 по 10.08.1988 та у призначенні пенсії;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.06.1984 по 10.08.1988 на підставі наданих доказів та відповідно до вимог законодавства;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення та прийняти мотивоване рішення. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 01.07.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.07.2025 №222030029429 йому пртиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030029429 від 09.07.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.06.1984 по 10.08.1988. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.07.2025. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 01.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.07.2025 №222030029429 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Вказано, що страховий стаж особи становить 25 років 02 місяці 17 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , зокрема з 15.06.1984 по 10.08.1988, оскільки в трудовій книжці виправлення в даті прийнятті на роботу завірене не належним чином, не співпадають дати виправлень (виправлено 15.06 вказано на 15.09) та встановлено розбіжність з датою наказу про прийняття на роботу 14.11.1984. Крім того, відсутнє документальне підтвердження нездійснення російською федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №

562. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності набутого стажу роботи. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції,відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.06.1984 по 10.08.1988, оскільки в трудовій книжці виправлення в даті прийнятті на роботу, завірене не належним чином, не співпадають дати виправлень (виправлено 15.06 вказано на 15.09) та встановлено розбіжність з датою наказу про прийняття на роботу 14.11.1984. Крім того, відсутнє документальне підтвердження нездійснення російською федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №

562. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно статті 26 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Частиною 1 ст. 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Матеріалами справи підтверджується, що до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 внесено записи про його роботу у період з 15.06.1984 по 10.08.1988. При цьому відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей щодо самого факту роботи позивача у зазначений період, підроблення записів або відсутність трудових відносин. Сам по собі факт наявності виправлень у даті прийняття на роботу, а також розбіжностей між окремими реквізитами запису та датою наказу не спростовує факту здійснення позивачем трудової діяльності та не може бути безумовною підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що недоліки в оформленні документів не можуть нівелювати підтверджений факт трудової діяльності особи та бути підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи до стажу. Аналогічно у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 сформульовано правовий висновок про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, який не наділений повноваженнями щодо внесення записів та контролю за правильністю їх оформлення. Крім того, у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 наголошено, що окремі недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути самостійною підставою для неврахування відповідних періодів роботи під час обчислення стажу для призначення пенсії. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що працівник не несе відповідальності за належне оформлення роботодавцем кадрової документації, а тому виявлені відповідачем недоліки в оформленні записів трудової книжки не можуть бути покладені в основу рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності документального підтвердження нездійснення російською федерацією пенсійних виплат за спірний період. З матеріалів справи вбачається, що спірний період роботи припадає на час до 01.01.1992 та підлягає врахуванню відповідно до положень статті 24 Закону №1058-IV. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 визначено механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР. Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди. Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди. При цьому, не зазначення особою в заяві про призначення пенсії інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди на переконання суду не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу та як наслідок позбавлення особи в отриманні пенсії. Колегія суддів враховує, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 мають застосовуватись з дотриманням принципу верховенства права та не можуть тлумачитись у спосіб, який призводить до непропорційного обмеження гарантованого статтею 46 Конституції України права особи на соціальний захист. Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримує пенсійні виплати від російської федерації за спірний період роботи, тоді як відповідачем також не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин. За наведених умов покладення виключно на позивача негативних наслідків відсутності документів, отримання яких у сучасних умовах є об`єктивно ускладненим або фактично неможливим, не відповідало б засадам справедливості та правової визначеності. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може бути позбавлений права на врахування спірного періоду роботи до страхового стажу через формальні недоліки в оформленні трудової книжки або неможливість отримання документів від компетентних органів іншої держави. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 15.06.1984 по 10.08.1988, тому необхідно скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.07.2025 №222030029429 та зобов`язати відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу позивача і повторно розглянути його заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, а доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків не спростовують. При цьому колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому відповідно до положень статті 308 КАС України в цій частині апеляційним судом не переглядається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.