Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5899/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5899/26 Суддя-доповідач Яремчук К.О. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Петричковичем А.І. у м. Хмельницькому) від 21 квітня 2026 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 26 березня 2026 року, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду без поважних причин. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 560/4237/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з 01 жовтня 2024 року у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. При цьому, вчиняючи дії щодо примусового виконання вказаного вище судового рішення, державний виконавець установив, що згадане вище судове рішення не виконане в частині, що стосується виплати пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Окружний адміністративний суд погодився із такими висновками державного виконавця та дійшов висновку, що факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин є доведеним, а тому не знайшов підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області накладено штраф в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду без поважних причин. Короткий зміст апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 560/4237/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2024 року в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком. При цьому розмір пенсії ОСОБА_1 склав 14336,82 гривень (2361 гривень (мінімальна пенсія за віком станом на 01 жовтня 2024 року) * 6 + 170,82 гривень (додаткова пенсія інвалідам ІІІ групи з числа потерпілих на Чорнобильській атомній електростанції). Як зазначає апелянт далі, на виконання вимог окремої ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2026 року у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (2595 гривень), а тому з 01 січня 2026 року розмір пенсії третьої особи збільшився та склав 15740,82 гривень (2595 гривень (мінімальна пенсія за віком станом на 01 січня 2026 року) * 6 + 170,82 гривень (додаткова пенсія інвалідам ІІІ групи з числа потерпілих на Чорнобильській атомній електростанції). Крім того, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 560/4237/25 ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 18 листопада 2025 року нарахована доплата в сумі 113135,26 гривень та щомісячно розраховується поточна заборгованість, яка включається до переліку в електронній пенсійній справі за кожне перше число місяця, сума якої за період з 19 листопада 2025 року по 30 квітня 2026 року складає 47822,08 гривень. При цьому представник апелянта вказує на те, що на даний час бюджет Пенсійного фонду України не дозволяє здійснити виплату третій особі нарахованих коштів, а виплата таких здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №

821. Скаржник наголошує на тому, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання присуджених коштів. З огляду на викладене скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову, а тому просить таке рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Інших заяв від учасників справи до суду не надходило. Стислий виклад встановлених обставин Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 560/4237/25, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з 01 жовтня 2024 року у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. У зв`язку із набранням вказаним судовим рішенням законної сили Хмельницьким окружним адміністративним судом 04 лютого 2026 року видано виконавчий лист № 560/4237/25. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколовим А.В від 09 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження № 80197973. 02 березня 2026 року державним виконавцем скеровано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вимогу, у якій йшлося про необхідність у строк до 07 березня 2026 року надати інформацію про стан виконання виконавчого документа. 11 березня 2026 року державним виконавцем на адресу боржника повторно направлено вимогу, у якій просив повідомити причини невиконання раніше надісланої вимоги від 02 березня 2026 року. 26 березня 2026 року державним виконавцем складено акт, у якому зафіксовано, що станом на 26 березня 2026 року рішення суду та законні вимоги державного виконавця Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не виконані. Того ж дня старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколовим А.В. винесено постанову, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області накладено штраф в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду без поважних причин. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 6 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Частиною 1 статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону № 1404-VIII). Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями статті 75 Закону № 1404-VIII. Відповідно до частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Відтак накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу державної виконавчої служби, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення. Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами. Водночас встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена державним виконавцем у зв`язку з невиконанням боржником рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 560/4237/25. Так, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 560/4237/25, окрі іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з 01 жовтня 2024 року у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, врахувавши при цьому раніше виплачені суми пенсії. За приписами частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Згідно зі статтею 7 законів України про Державний бюджет України на 2023-2025 роки прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 січня 2023 року становив 2093 гривні, станом на 01 січня 2024 року - 2361 гривню, станом на 01 січня 2025 року - 2361 гривню. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень. Таким чином, на виконання судового рішення боржник повинен був здійснити з 01 січня 2026 року нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на рівні 2595 гривень. Проте станом на день прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено нарахування пенсії ОСОБА_1 , виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 2361 гривень і після 01 січня 2026 року, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06 березня 2026 року вих. № 5235-3311/С-03/8-2200/26. Такі дії боржника суперечать вимогам чинного законодавства та постановленому у справі № 560/4237/25 судовому рішенню, оскільки після 01 січня 2026 року при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2595 гривень. Відтак наведені обставини не можуть свідчити про фактичне і повне виконання позивачем рішення суду станом на день прийняття постанови про накладення штрафу. На окрему увагу заслуговує й той факт, що окремою ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 560/4237/25 (винесена судом після прийняття оскаржуваної у цій справі постанови державного виконавця) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у порушенні вимог закону при виконанні рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року. При цьому, як свідчить зміст апеляційної скарги, на виконання вимог окремої ухвали Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (виходячи із розміру прожиткового мінімуму 2595 гривень). Водночас жодних поважних причин, які б перешкоджали позивачу здійснити належне нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не наводить. Що ж стосується доводів апелянта про те, що невиконання судового рішення зумовлено недостатнім фінансовим забезпеченням пенсійного органу, то колегія суддів зауважує, що боржником не надано органу державної виконавчої служби документів, які б підтверджували відсутність бюджетних асигнувань чи фактичну неможливість здійснення виплати (копії кошторисів, довідок органів казначейства, інформації про залишки коштів на рахунках тощо), а також не доведено, що ним вживались заходи з метою отримання відповідного фінансування. Таким чином, доводи апелянта про відсутність бюджетного фінансування як на поважну причину невиконання рішення не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі обставини не були належним чином підтверджені органу державної виконавчої служби під час примусового виконання та не доведені належними і допустимими доказами в суді. Більше того, оскільки боржником на виконання вимог окремої ухвали, що винесена в межах розгляду адміністративної справи № 560/4237/25, здійснено перерахунок пенсії третьої особи, виходячи із розміру прожиткового мінімуму 2595 гривень, тому безпідставно стверджувати про неможливість виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 560/4237/25. Таким чином, слід погодитись із висновком суду першої інстанції, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень, відповідач діяв у спосіб і порядку, визначеному Законом № 1404-VIII, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницкій області відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів переконана, що оскаржуване у цій справі судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим. Висновки щодо розподілу судових витрат Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 139, 243, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - без змін. Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України). Суддя-доповідач Яремчук К.О. Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.