Постанова 4856 № 120/19339/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/19339/23 Суддя-доповідач Яремчук К.О. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Заброцькою Л.О. у м. Вінниці) від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено. Так, рішенням суду: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 025350009773 від 07 грудня 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1982 року по 24 липня 1985 року включно згідно з довідкою, виданою Державним професійно-технічним навчальним закладом "Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище" від 17 вересня 2023 року № 094, а також період роботи з 25 лютого 1990 року по 17 грудня 2001 року включно згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19 серпня 1985 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 06 грудня 2023 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що долученими до заяви про призначення пенсії документами підтверджується факт навчання ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1982 року по 24 липня 1985 року у Державному професійно-технічному навчальному закладі "Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище" на денній формі. Крім того, суд погодився з доводами позивача про те, що невідповідність прізвища, вказаного в довідці № 094 від 17 вересня 2023 року, що видана зазначеним вище навчальним закладом, пов`язана саме з перекладом прізвища позивача з російської мови на українську, а тому пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу спірний період навчання. Також суд звернув увагу на те, що запис про період роботи позивача з 25 лютого 1990 року по 17 грудня 2001 року міститься в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19 серпня 1985 року і такий запис зокрема засвідчено печаткою відповідного підприємства, а тому пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу такий період роботи. З огляду на наявність підстав для призначення позивачеві пенсії, визначених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити з 06 грудня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Короткий зміст апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що позивач не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Зазначає, що страховий стаж позивача складає 20 років 8 місяців 7 днів при необхідному - не менше 24 років. Також представник пенсійного органу вказує на помилковість висновків суду щодо необхідності зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання відповідно до довідки від 17 вересня 2023 року № 094, оскільки прізвище у такій довідці не відповідає паспортним даним заявника, а також періоду роботи з 25 лютого 1990 року по 17 грудня 2001 року, оскільки запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 про такий період роботи засвідчено печаткою старого зразка (УРСР). Інших заяв від учасників справи до суду не надходило. Стислий виклад встановлених обставин Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 11 вересня 1996 року ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 06 грудня 2023 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 025350009773 від 07 грудня 2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зі змісту такого рішення слідує, що до страхового стажу не зараховано період навчання позивача згідно з довідкою від 17 вересня 2023 року № 094, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним заявника, а також період роботи з 25 лютого 1990 року по 17 грудня 2001 року, оскільки запис про звільнення завірено печаткою старого зразка (УРСР). При цьому у такому рішенні йдеться про те, що заявник проживав у зоні посиленого радіологічного контролю (Вінницька область, Тростянецький район, м. Ладижин) 4 роки 19 днів на 1 січня 1993 року, що дає право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом а досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV). Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV. Водночас статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Разом із тим факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю не є спірним в межах розгляду цієї справи, адже оскаржуваним рішенням пенсійного органу підтверджено, що заявник проживав у зоні посиленого радіологічного контролю (Вінницька область, Тростянецький район, м. Ладижин) 4 роки 19 днів на 1 січня 1993 року, що дає право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії. Водночас дійсною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку слугувала відсутність, на думку пенсійного органу, у нього необхідного страхового стажу (в оскаржуваному рішенні йдеться про те, що необхідний страховий стаж становить 24 роки, а страховий стаж позивача складає 20 років 8 місяців 7 днів). При цьому суд першої інстанції з такими аргументами пенсійного органу не погодився та дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1982 року по 24 липня 1985 року та період роботи з 25 лютого 1990 року по 17 грудня 2001 року. Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що ОСОБА_1 в період з 25 лютого 1990 року по 17 грудня 2001 року працював електромонтером 5 розряду, про що свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому засвідчення запису про звільнення печаткою старого зразка не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії. Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що період роботи ОСОБА_1 з 25 лютого 1990 року по 17 грудня 2001 року підлягає зарахуванню до страхового стажу. Також колегія суддів вважає слушними висновки суду першої інстанції і в частині безпідставності незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01 вересня 1982 року по 24 липня 1985 року у Вінницькому середньому міському професійно-технічному училищі, адже довідкою № 094, що видана Державним професійно-технічним навчальним закладом "Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище" 17 вересня 2023 року, підтверджується факт навчання позивача на денній формі. Водночас згідно з пунктом "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. При цьому суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав на те, що невідповідність прізвища, вказаного в довідці № 094, що видана Державним професійно-технічним навчальним закладом "Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище" 17 вересня 2023 року, пов`язана саме з перекладом прізвища позивача з російської мови на українську та вказана помилка допущена саме відповідальними особами закладу, який її видав. За наведених обставин окружний адміністратвиний суд цілком обгрунтовано вважав, що період навчання ОСОБА_1 з 01 вересня 1982 року по 24 липня 1985 року підлягає зарахуванню до страхового стажу. Оскільки спору між позивачем і пенсійним органом з приводу наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні посиленого радіологічного контролю фактично не існує (адже рішенням пенсійного органу такий факт підтверджено), тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим. Висновки щодо розподілу судових витрат Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року - без змін. Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України). Суддя-доповідачЯремчук К.О. Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.