Постанова 4855 № 640/15482/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15482/20 Суддя (судді) першої інстанції: Врона Олена Віталіївна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключковича В.Ю. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, У С Т А Н О В И В: 07.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0233544-3314-2655 від 17.06.2020 року на суму 1498,11 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні розрахунку податкового зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідачем застосовано неправильну ставку податку, а тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. За змістом частини 1 статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. За приписами 2 другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 обліковувалось нежитлове приміщення у розмірі 1/6 частки від загальної площі (загальна площа - 1148, 8 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 . Контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення №0233544-3314-2655 від 16.06.2020 року на суму 1498,11 грн. та надіслано ОСОБА_1 на податкову адресу: АДРЕСА_2 рекомендованим листом з повідомленням засобами поштового зв`язку (№01011 31713815), тобто у порядку встановленому статтею 42 ПК України, який отримано за довіреністю ОСОБА_2 02.07.2020 року. Вважаючи це податкове повідомлення-рішення №0233544-3314-2655 від 16.06.2020 року протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приміщення є лікувальними закладами, то до останнього повинна застосовуватися нульова ставка, яка встановлена Рішенням Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, натомість у відповідності до наданого Розрахунку до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві, при розрахунку податкового зобов`язання помилково застосовано ставку 0,5 відсотка (від мінімальної заробітної плати). При за застосуванні вірної ставки (0,00 %), сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням дорівнюватиме нулю, а тому податкове повідомлення рішення є протиправним і підлягало скасуванню. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Пунктом 266.5.1 статті 266 ПК України установлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України). Згідно з абзацу 7 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України установлено, що податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Судом першої інстанції встановлено, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, позивач є власником 1/16 частини нежитлового приміщення, лікувального закладу загальною площею 1148.8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Село Капітанівка відноситься до адміністративного управління Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району (з 2020 Бучанського) Київської області. Рішенням 30 сесії 7 скликання Дмитрівської сільської ради від 24.05.2018 року затверджено "Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", які встановлюються на 2019 рік і вводяться в дію з 01 січня 2019 року (арк. 26, 29 том І). Відповідно до коду класифікації будівель і споруд 1264 встановлено ставки для «Будівель лікарень та оздоровчих закладів», які для фізичних осіб складають 0,000 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. З аналізу норм права та матеріалів справа колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку Дмитрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області встановлено ставку податку, зокрема для лікарень у розмірі « 0», а отже в даному випадку контролюючим органом при проведенні розрахунку податку на нежитлове приміщення (лікувальний заклад) не було враховано рішення селищної ради та вимоги пункту 266.5.1 статті 266 ПК України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що приміщення позивача є лікувальним закладом і до нього відповідно до рішення Дмитрівської сільської ради застосовується 0 (нульова) ставка, Головним управлінням ДПС у м. Києві при розрахунку податкового зобов`язання помилково застосовано ставку 0,5 відсотка (від мінімальної заробітної плати), а тому податкове повідомлення рішення є протиправним і підлягало скасуванню. Також, судом першої інстанції звернуто увагу на те, що аналогічні податкові-повідомлення рішення отримували від ГУ ДПС у м. Києві інші співвласники приміщення, а саме ОСОБА_3 було отримано податкове повідомлення-рішення №1036884-2408-2655 від 29.06.2021 року та ОСОБА_4 було отримано податкове повідомлення-рішення №1037169-2408-2655 від 29.06.2021 року. Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної податкової служби України, за результатом розгляду яких були прийнятті рішення №13327/6/99-00-06-01-04-06 і №13333/6/99-00-06-01-04-06, якими вказані податкові повідомлення-рішення скасовані з тих підстав, що контролюючим органом при проведенні розрахунку податку на нежитлове приміщення - лікувальний заклад, не враховано, що рішенням Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було встановлено ставку податку, зокрема для лікарень у розмірі "0". Щодо посилання у апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві, що ОСОБА_1 не зверталася до контролюючого органу з заявою про проведення звірки по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що у 2019 році, співвласники приміщення зверталися з відповідною заявою, та отримали відмову від відповідача, та починаючи з 2019 року (щороку) співвласники приміщення оскаржують нарахування податку на нерухоме майно, з тих підстав, що до приміщення має застосовуватися нульова ставка. Колегія суддів звертає увагу, що позивач по даній справі на власний розсуд вибрав спосіб захисту своїх прав та інтересів звернувшись до суду з даним позовом, що не заборонено законом. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про протиправність дій контролюючого органу щодо не застосування 0 (нульова) ставки до приміщення позивача, які є лікувальним закладом, і до нього не підлягає застосуванню 0,50 ставки податку. Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду. Разом з тим, при розгляді цієї справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 15.06.2026р.)