Постанова 4855 № 640/18643/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18643/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дмитрієв В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Джі Ер Груп» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Джі Ер Груп» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.09.2022 №7356076/43215019, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 19.04.2022 №8; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.04.2022 №8. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність винесеного контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних через відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, з огляду на надання позивачем до контролюючого органу відповідних усіх необхідних для реєстрації первинних документів, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому спірне рішення прийнято протиправно та має бути скасоване. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позовну заяву задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що зупинення реєстрації податкової накладної №8 від 19.04.2022 ТОВ «Ей Джі Ер Груп» відбулося в межах чинного законодавства. Щодо вимоги про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну, апелянт зазначає, що це є втручанням у дискреційні повноваження податкового органу. Посилаючись на такі та інші аргументи, Головне управління ДПС у м. Києві просить задовольнити апеляційну скаргу. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 та від 24.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від представника ТОВ «Ей Джі Ер Груп» до суду 02.12.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Джі Ер Груп» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, основний вид економічної діяльності є Код КВЕД 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів). Інші види господарської діяльності: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 62.03 Діяльність із керуванням комп`ютерним устаткуванням; 62.09. Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 69.10 Діяльність у сфері права; 70.21 Діяльність у сфері зав`язків із громадкістю; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Джі Ер Груп» є платником податку на додану вартість, що сторонами не заперечується. Між ТОВ «Ей Джі Ер Груп» (Продавець) та ТОВ «ГЯДТ АГРО» (Покупець) 18.04.2022 укладено договір купівлі - продажу № 18/04/22-1, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця належний йому товар, а саме пакети для пакування у кількості 700 шт. за ціною 2 226,00 грн, а Покупець зобов`язаний прийняти та сплатити товар на умовах вищевказаного договору. Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна одиниці товару (1 шт.) становить 3,18 грн, з ПДВ. Оплата за товар здійснюється Покупцем у вигляді 100% вартості товару на підставі рахунку по факту поставки товару. Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Продавець зобов`язується передати Покупцю замовлений Товар належної якості, протягом п`яти днів з моменту підписання цього Договору. Відповідно до п. 5.2. Договору Сторони погоджуються, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) товару. Крім того, відповідно до п. 5.1. Договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Згідно видаткової накладної № 7 від 19.04.2022 ТОВ «Ей Джі Ер Груп» передано у власність ТОВ «ГЯДТ АГРО» 700 шт. пакетів п/е 40x60 за ціною 3,18 грн за 1 шт. на загальну суму 2 226,00 грн з ПДВ в тому числі ПДВ 371,00 грн. ТОВ «Ей Джі Ер Груп» 19.04.2022 виставлено рахунок № 86 на оплату ТОВ «ГЯДТ АГРО» на загальну суму 2 226,00 грн. Також 19.04.2022 ТОВ «Ей Джі Ер Груп» складено податкову накладну №8 на суму ПДВ 371,00 грн, реєстрацію якої зупинено. Згідно з квитанцією від 05.07.2022 № 9111013598, документ прийнято, реєстрація зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, в даному випадку це ТОВ «Ей Джі Ер Груп», відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач 14.09.2022 направив до податкового органу пояснення, у яких зокрема вказав, що на підставі рішення № 286121 від 10.08.2022 ТОВ «Ей Джі Ер Груп» не відповідає критеріям ризиковості платника податків. При цьому до пояснень додано: договір купівлі-продажу №18/04/22-1 від 18.04.2022; рахунок №86 від 19.04.2022; видаткова накладна №7 від 19.04.2022; платіжне доручення № 1248 від 12.05.2022. Проте, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у м. Києві від 19.09.2022 № 7356076/43215019 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 8 від 19.04.2022 з причини ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки накладних. При цьому в графі додаткова інформація зазначено: «Не надано інформацію та документальне підтвердження по постачальнику реалізованого товару. До ПН №8 від 19.04.2022 не надані документи підтверджуючі взаємовідносини з ТОВ «ГЯДТ АГРО» (надані документи по-іншому покупцю)». Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу до Державної податкової служби України. За результатом адміністративного оскарження спірного рішення, рішенням від 06.10.2022 №51585/43215019/2 скарга позивача залишена без задоволення та рішення Комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних без змін, із зазначенням підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси. Не погоджуючись з правомірністю прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з даним позовом. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За змістом пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Пунктом 201.16 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165). За приписами Порядку№1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Так, зі змісту квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Проте, матеріали справи не містять жодних мотивів, підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку. Колегія суддів зазначає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на зазначеній підставі, контролюючий орган має запропонувати платнику податків надати документи та пояснення на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях та які саме документи необхідно надати. Звертаючись до фактів цієї справи колегія суддів зазначає, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містить ні інформації, яка стала підставою для висновку про ризиковість платника податку, ні переліку документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної. Водночас позивачем до контролюючого органу 14.09.2022 направлено до податкового органу пояснення, у яких зокрема зазначено, що на підставі рішення № 286121 від 10.08.2022 ТОВ «Ей Джі Ер Груп» не відповідає критеріям ризиковості платника податків. При цьому до пояснень додано: договір купівлі-продажу №18/04/22-1 від 18.04.2022; рахунок №86 від 19.04.2022; видаткову накладну №7 від 19.04.2022; платіжне доручення № 1248 від 12.05.2022. Не містить посилання на відсутність конкретних документів і рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної від 19.09.2022 №7356076/43215019. В оскаржуваному рішенні Комісії ГУ ДПС у м. Києві в якості підстави для відмови в реєстрації податкової накладної №8 від 19.04.2022 вказано про ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів, послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити). Натомість, з огляду на докази, надані позивачем до податкового органу після зупинення реєстрації податкової накладної, які надані до матеріалів справи, що повністю розкривають зміст господарської операції, останнім підтверджено реальність здійснення господарської операції, надані пояснення, якими підтверджується законність та реальність таких операцій. При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. У постанові від 16.02.2023 по справі № 380/7648/22 Верховний Суд вказав, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. У свою чергу, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, контролюючий орган повинен зазначити конкретні документи, які складені із порушенням законодавства. Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення, повинне було б містити мотиви врахування та/або неврахування надісланих позивачем пояснень та доданих до нього документів, а саме: врахування поданих позивачем документів. Ненаведення мотивів прийнятого рішення не дають змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №826/5743/14, №823/1389/16, №260/410/19, №140/2715/28, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дані судові рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в них висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі. Що ж стосується посилань апелянта на правову позицію Верховного Суду у справі № 0940/1240/18 щодо неможливості дослідження судами попередніх інстанцій первинних документів, які не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки це призводить до безпідставного розширення предмету доказування, то колегія суддів зазначає, що такі висновки сформовані Верховним Судом не внаслідок того, що судами прийнято до уваги документи, подані платником податків на підтвердження неправомірності оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації ПН, а через те, що в ході розгляду справи контролюючий орган обґрунтовував правомірність оскаржуваного рішення не тими документами, які були в нього на момент прийняття рішень, а тими, що отримав разом із позовом, тобто змінив підстави прийняття оскаржуваних рішень вже в ході судового розгляду справи, що є неприпустимим та не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, всі документи, досліджені колегією суддів, були надані позивачем на вимогу контролюючого органу та покладені в основу спірного рішення. Щодо посилання апелянта на додаткову інформацію, яка зазначена в оскаржуваному рішенні від 19.09.2022 №7356076/43215019, а саме те, що позивачем не надано інформацію та документальне підтвердження по постачальнику реалізованого товару, до податкової накладної №8 від 19.04.2022 не надані документи, підтверджуючі взаємовідносини з ТОВ «Гядт Агро» (надані документи по-іншому покупцю), судова колегія зазначає, що судом першої інстанції досліджено те, що позивачем до повідомлення та письмових пояснень контролюючого органу подані первинні документи, на підставі яких сформовано податкову накладну № 8 від 19.04.2022. Отже, посилання Головного управління ДПС у м. Києві щодо подання позивачем копії документів по-іншому покупцю є необґрунтованими. Застосування в цій справі способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати подану позивачем податкову накладну №8 від 19.04.2022 не є втручанням в дискреційні повноваження, оскільки у даному випадку відповідач не вправі діяти на власний розсуд, такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства. Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №640/18643/22 - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді І.О.Грибан О.В.Карпушова