Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/16800/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/16800/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Ключкович В.Ю., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКОН БМЗ" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРКОН БМЗ" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України: Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року позов задоволено повністю: - визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунку коригування податкових накладних від 09.12.2024 №12169982/38038528, №12169983/38038528; - зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 02.02.2024 № 6, № 8, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "АРКОН БМЗ", датою фактичного подання; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області, відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКОН БМЗ" судовий збір в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.), сплачений відповідно до платіжної інструкції 17.12.2024 №2245, витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень); - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКОН БМЗ" судовий збір в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.), сплачений відповідно до платіжної інструкції 17.12.2024 №2245, витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій апелянт просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, крім того в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, що призвело до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "АРКОН БМЗ" зареєстровано як юридичну особу 03.12.2012. Основний вид діяльності за КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. За результатом господарських операцій, позивачем складено і подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні (далі-спірні ПН), від 02.02.2024 № 6, №

8. Разом з тим, позивач отримано квитанції від 01.03.2024 № 9045784662 № 9045767826, в яких вказано, що документ прийнято, реєстрація податкових накладних від 02.02.2024 № 6, № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D"=1.0262%, "Рпоточ"-0. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 04.12.2024 позивачем надіслано відповідачу 1 пояснення (2). За результатами розгляду поданих позивачем документів, Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті рішення від 09.12.2024 №12169982/38038528, №12169983/38038528. Підставою для відмови в реєстрації ПН зазначено: надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація - підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операції, не надано ТТН на транспортування. (2) Вважаючи рішення податкового органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно до пп. а, б п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізинго-отримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. З 1 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до п. 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Згідно п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Додатком 1 до Порядку №1165 установлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проведено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Відповідно до п. 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкових накладних/розрахунків коригування зупиняється. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Як вбачається з квитанцій реєстрації ПН від 02.02.2024 № 6,8 було зупинено, оскільки платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Як вже зазначалось, відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, ризиковим визнається платник податку, якщо у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування. Дослідивши зміст квитанцій про зупинення реєстрації ПН, колегія суддів встановила, що останні не містять у собі жодних обґрунтувань та причин віднесення позивача до ризикових платників податку на додану вартість, як і не містить чіткого переліку документів, необхідних відповідачу для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації РК в ЄРПН. Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.2. Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. Згідно п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. За приписами п.5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Згідно п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Пунктом 7 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до п.п. 9-13 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За приписами п. 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіна від 12.12.2019 № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Пунктом 13 Порядку № 520 визначено, що Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20, від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Як вже було зазначено вище, позивачем подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ПН №6 та ПН №8 від 02.02.2024. ГУ ДПС за наслідками проведеного моніторингу зупинено реєстрацію вказаного розрахунку коригування та запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. З наявних в матеріалах справи квитанціях про зупинення реєстрації ПН вбачається, що такі містять вимоги про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення. Колегія суддів зазначає, що квитанція про зупинення реєстрації РК не відповідаєть вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку № 1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. А також, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. Проте, у квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою. Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20, від 27 січня 2022 року (справа № 380/2365/21), від 18 червня 2019 року (справа № 0740/804/18), від 23 жовтня 2018 року (справа № 822/1817/1). Так, на виконання вимог підпункту 201.16.2 пункту 201.16. статті 201 ПК України та з метою підтвердження реальності здійснення операцій та правомірності формування показників по вищезазначеному розрахунку коригування до ПН, позивач надіслав на адресу податкового органу за місцем своєї реєстрації повідомлення та копії документів в обсязі, цілком достатньому, для підтвердження наявності фактичної можливості, законності та виконання господарських операцій, за здійснення яких складений та поданий для реєстрації в ЄРПН спірних ПН. Колегія суддів наголошує, що позивачем було подано пояснення щодо кожної з ПН та наступні документи на підтвердження наданих пояснень: ??Договір Nє 11/12-2023 від 11.12.2023 року; ??Рахунок Nє 29 від 11.12.2023 року; Рахунок Nє 4 від 31.01.2024 року; Рахунок Nє 5 від 02.02.2024 року ??Видаткова накладна Nє 7 від 02.02.2024 року; ??Акт приймання 1 від 02.02.2024 року ??Договір 31/01-2024 від 31.01.2024 року ??Акт послуги доставки Nє 3 від 02.02.2024 року ??Платіжна інструкція Nє 4893 від 06.02.2024 року; Платіжна інструкція Nє 4876 від 02.02.2024 року ТТН Nє 7 від 02.02.2024 року Акт звірки від 29.02.2024 року Штатний розклад від 15.09.2023 року; ЦПД Nє 1 від 13.10.2023 року; ???ЦПД Nє 2 від 17.10.2023 року; ???ЦПД Nє 3 від 17.10.2023 року; ???ЦПД Nє 4 від 07.11.2023 року; ???ЦПД Nє1 від 15.12.2023 року; ???ЦПД Nє2 від 14.12.2023 року ; ???ЦПД Nє 3 від 14.12.2023 року; ???ЦПД Nє 5 від 14.12.2023 року; ???ЦПД Nє 6 віл 14.12.2023 року; ???Платіжна відомість за 11.2023 року від 07.12.2023 року; ???Платіжна відомість за 12.2023 року від 05.01.2024 року; ???Платіжна відомість за 01.2024 року від 09.02.2024 року; ???Платіжна інструкція Nє 1003 від 07.12.2023 року; ???Платіжна інструкція Nє 1004 від 07.12.2023 року; ???Платіжна інструкція Nє 1005 від 07.12.2023 року; ???Платіжна інструкція Nє 1079 від 05.01.2024 року; ???Платіжна інструкція Nє 1080 від 05.01.2024 року; ???Платіжна інструкція Nє 1084 від 05.01.2024 року; Платіжна інструкція Nє 1170 від 09.02.2024 року; ???Платіжна інструкція Nє 1171 від 09.02.2024 року; ???Платіжна інструкція Nє 1172 від 09.02.2024 року; ???Платіжна інструкція Nє 1173 від 09.02.2024 року; ???Платіжна інструкція Nє 1174 від 09.02.2024 року ; ???Платіжна інструкція Nє 1175 від 09.02.2024 року ПАТ "АГАТ" : ???Договір оренди виробничих ділянок Nє 05 від 01.09.2023 року; ???Договір оренди виробничих ділянок Nє12 від 03.05.2023 року; ???Картка обліку рахунок 685 ПАТ «АГАТ» 4Ф ТОВ «Метал Холдінг Трейд»: ???Договір Nє 01/13/23 від 02.05.2023 року; ???Видаткова накладна Nє ЦЧН-0003425 від 18.10.2023 року; ???Видаткова накладна Nє ЦЧН -0003595 від 02.11 2023 року; ???Видаткова накладна Nє ЦЧН 0003780 від 16.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє ЦЧН-0002758 від 07.09.2023 року; ???Видаткова накладна Nє ЦЧН-0004124 від 12.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє ЦЧН-0004038 від 05.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє ЦЧН-0004119 від 12.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє ЦЧН-0004019 від 05.12.2023 року; ПП «АНКОРБУД» : Договір Nє 03/04 від 03.04.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 1538 віл 02.10.2023 року: ???Видаткова накладна N 1586 від 11.10.2023 року: ???Видаткова накладна Nє 1664 від 23.10.2023 року: ???Видаткова накладна Nє 1908 від 08.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 1735 від 07.11.2023 року: ТОВ «Сівермонд»: ???Договір Nє 14/04-2023 від 14.04.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 139 віл 14.08.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 141 від 20.09.2023 року; ПП «ЕКІПАЖ» : ???Договір Nє 230523/2-11 від 14.04.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 8616 від 20.10.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 9317 від 08.11.2023 року; ПП «ХАРКІВ ЕЛЕКТРО»: ???Договір Nє 21 від 18.04.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 11001687 від 31.10.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 11001702 від 03.11.2023 року: ???Видаткова накладна Nє 11001720 від 06.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 11001740 від 08.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 11002005 від 12.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 11002052 від 18.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 11002000 від 12.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 11001936 від 04.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє11001831 від 21.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 11001477 від 28.09.2023 року; ТОВ «Профальянс ЛТД» ???Договір Nє 50 від 19.04.2023 року; ???Видаткова накладна Nє РH-0000502 від 07.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє PH-0000570 від 01.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє РН-0000604 від 15.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє РН-0000607 від 15.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє РН-0000608 від 15.12.2023 року; ТОВ «ВПК-Сервіс»: ???Договір Nє38038528/1 від 17.05.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 634 від 12.09.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 1043 від 04.12.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 1090 від 14.12.2023 року ; ТОВ «ТЕМП-С»: Договір Б/Н від 21.04.2023 року; ???Видаткова накладна Nє К-0000301 від 03.10.2023 року; ???Видаткова накладна Nє К-0000354 від 15.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє К-0000363 від 27.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє К-0000364 від 27.11.2023 року : ТОВ «Кисневий завод»: ???Договір Nє 52 від 15.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 1071 від 16.11.2023 року; ТОВ «АЛМЕТ»: Договір Nє 08112023/2 від 08.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 3114 від 13.12.2023 року; ???TTH Nє 3114 від 13.12.2023 року; ТОВ « Суми -Стройінвест": ???Договір поставки Nє 10/04-01 від 01.04.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 1727 від 10.11.2023 року ; ???Видаткова накладна Nє 1755 від 16.11.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 1954 від 14.12.2023 року ; ???Видаткова накладна Nє 1676 від 31.10.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 1802 від 21.11.2023 року ???Видаткова накладна Nє023/10-069 від 18.10.2023 року; ???Видаткова накладна Nє 023/10-076 від 18.10.2023 року; ????Видаткова накладна Nє 023/11-002 від 01.11.2023 року; ????Видаткова накладна Nє 680 від 28.11.2023 року; Видаткова накладна Nє06/11 від 06.11.2023 року; ????Видаткова накладна Nє 4503 від 02.11.2023 року; ????Видаткова накладна Nє18610 від 11.09.2023 року; ????Видаткова накладна Nє 1308 від 30.11.2023 року; ????Договір безоплатного користування Nє29/05-2023 від 29.05.2023 року; ????Договір оренди автомобіля Nє02/01-2024/1 від 02.01.2024 року; ????Договір оренди автомобіля Nє 02/01-2024/2 від 02.01.2024 року ????Оборотно-сальдова відомість рахунок 685 за 01.2024 року; ????Оборотно-сальдова відомість рахунок 685за 02.2024 року; ????Оборотно-сальдова відомість рахунок 631 за 01.2024 року; ????Оборотно-сальдова відомість рахунок 63 Іза 02.2024 року; ????Оборотно-сальдова відомість рахунок 361 за 01.2024 року; ????Оборотно-сальдова відомість рахунок 361 за 02.2024 року; ????Сертифікат відповідності Nє UA.CRT.00090-23 від 04.04.2023 року ; ????Висновок санітарно-епідеміологічної експертизи Nє 62,2-18-105242 від 03.08.2022 року; Сертифікат на систему управління якістю Nє СУЯ 005-24 від 11.01.2024 року: Сертифікат на систему управління якістю Nє80108.СУЯ.007-24 від 11.01.2024 року ; Вимога - накладна Nє 18 від 11.01.2024 року: Вимога - накладна Nє 19 від 12.01.2024 року: Вимога - накладна Nє 22 від 15.01.2024 року: Вимога - накладна Nє 25 від 16.01.2024 року: Вимога - накладна Nє 26 від 17.01.2024 року; Вимога - накладна Nє 33 від 19.01.2024 року; Вимога - накладна Nє 42 від 24.01.2024 року ; Вимога - накладна Nє 330 від 19.12.2023 року; Вимога - накладна Nє 335 від 20.12.2023 року; ????Журнал 1 рахунок 311 від 31.2024 року; ????Журнал 1 рахунок 311 від 29.02.2024року. Колегія суддів зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу на стадії вирішення питання щодо реєстрації розрахунку коригування не може бути підставою для відмови в реєстрації такого розрахунку коригування без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, якщо інші надані документи підтверджують можливість їх реєстрації. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. В той же час, податковим органом, незважаючи на надані позивачем документи, прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН з підстави надання платником податку копій первинних документів складених/оформлених із порушенням законодавства, при цьому які саме документи податковий орган вважає складеними з порушенням законодавства в рішенні не зазначено. При цьому, додаткова інформація в обох рішеннях містить наступне формулювання: «Підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій, не надано ТТН на транспортування». Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані податковим органом підстави для зупинення реєстрації поданих позивачем спірних ПН (у відповідних квитанціях) та для прийняття оскаржуваних рішень є різними, що не відповідає принципу правової визначеності. Судом встановлено, що позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки, як вже було встановлено судом, відповідачем в квитанції про зупинення реєстрації ПН не зазначено які саме конкретно документи та в підтвердження якої обставини необхідно подати. Відтак, відповідачем прийнято рішення без належної перевірки достовірності наданих позивачем разом з поясненнями документів його діяльності, оскільки у податкового органу на розгляді були усі необхідні відомості із документальним підтвердженням щодо господарської операції, в межах якої складено розрахунок коригування, однак було прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН/РК. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що платник податків належним чином виконав свій обов`язок щодо надання належних пояснень та документів на підтвердження необхідності реєстрації ПН, у контролюючого органу були наявні достатні документи для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операції, а наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. При цьому, колегія суддів наголошує, що у цій справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено ПН/РК, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №1640/2650/18 та від 27 квітня 2020 року у справі №360/1050/19. Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника, що зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів, з огляду на наступне. Згідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. У цьому випадку, зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №480/4038/18 та від 28.11.2019 у справі №1640/2650/18, від 28 квітня 2023 року у справі № 640/24227/19, 17 травня 2023 року у справі № 140/14282/20, 18 квітня 2024 року у справі № 160/18840/22 та інші. Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення податкового органу про відмову в реєстрації спірних податкових накладних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКОН БМЗ" № 6, № 8 від 02.02.2024 датою їх фактичного подання. Щодо стягнення витрат на правову допомогу. Відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Отже, витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат, законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених ним витрат такого характеру. Як вбачається з аналізу наведених вище правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16. Належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 821/1594/17 від 15.05.2018. Колегія суддів встановила, що 17 грудня 2024 року між позивачем та АБ «Сніжани Потапової» було укладено договір про надання правової допомоги. Згідно Акту виконаних робіт, що підписаний сторонами, від 17 грудня 2024 року. АБ було надано наступні послуги: вивчення документів та надання консультацій - 3000 грн; підготовка та складання позову 5000 грн. Відповідно до платіжної інструкції №2246 від 17.12.2024 позивачем сплачено 8000 грн (призначення платежу - оплата з послуги по рах №17/12 від 17.12.2024. Отже, Позивачем подані необхідні документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката. При цьому, колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо». Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Оскільки відповідно до рішення суду позовні вимоги позивача були задоволені, на його користь підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, які надавались йому в ході розгляду справи адвокатом згідно з поданими документами та розрахунком. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Колегія суддів, враховує ціну позову у справі, наявність практики верховного суду з цієї категорії справ, відсутність судових засідань у яких брав участь адвокат, затрачений час в ході розгляду справи та погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена сума витрат у розмірі 8000,00 грн. є неспівмірною з наданою позивачу правничою допомогою, натомість сума у 4000,00 грн, що була солідарно стягнута судом з відповідачів відповідає принципу верховенства права та критеріям співмірності. За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Відтак, надання оцінки правомірності такому рішенню у межах судового оскарження на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідає завданням адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано доводів та аргументів позивача, не надано належних, достатніх доказів у підтримку своєї позиції, як і не доведено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. За результатами розгляду апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.77, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: І.О. Грибан В.Ю. Ключкович (Повний текст постанови суду виготовлено 12 червня 2026 року)