Постанова Одеський апеляційний суд № 521/5147/26

Номер провадження: 33/813/1234/26 Номер справи місцевого суду: 521/5147/26 Головуючий у першій інстанції Шевчук Н. О. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Скрипченко Г.В., за участі: адвоката Івкової Л.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок, В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №623607 від 25.03.2026 вбачається, що 25 березня 2026 року о 10 год. 25 хв., в м. Одесі, вул. Балківська, 112, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає дійсності, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП. Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) працівником поліції не було зафіксовано порядку проведення виявлених ознак наркотичного сп`яніння, які безпосередньо вказані в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того ОСОБА_1 чітко відповідав на запитання працівників поліції; 2) в матеріалах справи відсутня відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, оскільки о 10:32 останній дійсно відмовився від проходження огляду у зв`язку з находженням малолітніх дітей в транспортному засобі, прохав пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки (10:34), однак о 10:36 погодився пройти огляд, однак о 10:39 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; 3) в протоколі про адміністративне правопорушення наявні розбіжності в часі, а саме зупинка була о 10:23, однак в протоколі вказано 10:25; 4) в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд в медичному закладі, крім того під час складення протоколу також не було оголошено як додаток до протоколу. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, виходячи з такого. Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати такими, що повністю доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Положеннями КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд частково погоджується із доводами ОСОБА_1 , що в матеріалах справи відсутня безумовна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, оскільки о 10:32 останній дійсно відмовився від проходження огляду у зв`язку з находженням малолітніх дітей в транспортному засобі, прохав пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки (10:34), однак о 10:36 погодився пройти огляд, однак о 10:39 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №623607 від 25.03.2026долучено диск з відеозаписами з місця подій (а.с.6,23). Пунктом 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби). За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що о 10:32 годині працівники поліції оголосили ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували останньому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, від якого водій відмовився, що зафіксовано на хронометражі відеозапису 00:09:10 хв. Вподальшому працівник поліції попередили, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте о 10:36 годині ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що бажає пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі та готовий проїхати з представниками поліції до відповідного закладу охорони здоров`я. Така згода на проходження огляду ОСОБА_1 була висловлена декілька разів. Крім того останній о 10:37:01, 10:37:07 неодноразово наполегливо просив працівників поліції здійснити його доставку до медичного закладу з метою проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Проте вказане волевиявлення виконати вимоги п. 2.5 ПДР працівниками поліції було відхилено, та вмотивовано тим, що «протокол вже складено», що зафіксовано о 10:37:12 та відповідає хронометражу відеозапису 00:13:28 (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 623607 НАЗАРОВ М І ч1ст130 + ч»). Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками працівників поліції про складення протоколу на момент виявлення у ОСОБА_1 бажання пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі з огляду на такі обставини. Судом апеляційної інстанції встановлено, що електронний протокол фактично складено о 10:37:50.х відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 висловив згоду пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння о 10:36, 10:37:01 та 10:37:07. Тобто на момент висловлення згоди пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння протокол про адміністративне правопорушення ще складено не було, а тому працівники поліції на виконання КУпАП та Інструкції були зобов`язані забезпечити проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Однак відмовляючи виконаний вимоги чинного законодавства, працівники поліції формально послалися на те, що процедуру складення протоколу про адміністративне правопорушення розпочато, що свідчить про те, що останні не можуть здійснити доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу. Суд апеляційної інстанції зауважує, що до моменту фактичного збереження протоколу у інформаційній системі працівники поліції мають об`єктивну можливість зупинити процес складення протоколу та забезпечити проведення огляду водія на стан сп`яніння. Таким чином, досліджений відеозапис дійсно не містить безумовної відмови ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, оскільки останній погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі до складення протоколу про адміністративне правопорушення, проте працівники поліції залишили вказаний факт поза увагою, а тому представниками поліції не дотримано процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а тому результати огляду на стан алкогольного сп`яніння є недійними. Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому, на думку апеляційного суду, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами скаржника про те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 , про наявність в останнього конкретних ознак наркотичного сп`яніння, що свідчило б про наявність у поліцейських підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння, враховуючи таке. Згідно з п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Пунктом 2 розділу І огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Крім того з аналізу вищезаначеної інструкції не вбачається конкретний алгоритм дій працівників поліції та/або методик виявлення ознак наркотичного сп`яніння. Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння в частині виявлення ознак такого сп`яніння та визначення виду сп`яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Доводи апелянта щодо того, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд в медичному закладі, а під час складення протоколу також не було оголошено як додаток до протокол не впливають на правильність висновку суду першої інстанції. Так, системний аналіз положень ст.266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я загалом. Направлення до медичного огляду є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу. Слід зазначити, що сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду в медичному закладі, у зв`язку з чим суд вважає, що не зазначення такого доказу у протоколі про адміністративне правопорушення не є суттєвим порушенням. Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97). Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України») та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції. Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік