Постанова Одеський апеляційний суд № 2-705/11

Номер провадження: 22-ц/813/3394/26 Справа № 2-705/11 Головуючий у першій інстанції Присакар О. Я. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової С.О., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, встановлення земельного сервітуту,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення виконання рішення суду, якою просить: накласти заборону на користування та експлуатацію самовільних будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , до повного виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по цивільній справі № 2-705/11 по їх знесенню; стягнути з ОСОБА_1 на її користь судовий збір. В обґрунтування заяви заявник вказує, що 16.07.2021 року головний державний виконавець Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А.Д. Парапір своєю постановою відкрив виконавче провадження № 66101742 на підставі виконавчого листа № 2-705/11, виданого 23.06.2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року у цивільній справі № 2-705/11, якою суд зобов`язав боржницю ОСОБА_1 знести самовільні будівлі, усунути проникнення стоку зливних вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_6 , відновити межові знаки та демонтувати огорожу. Реєстраційний номер виконавчого провадження: 66101742. Ідентифікатор доступу: АБЕАДВ17555А. Досі виконавче провадження не виконано. Хоча при сумлінному виконанні посадових обов`язків, з дотриманням усіх процесуальних строків, державний виконавець зобов`язаний був виконати рішення суду ще у травні 2023 року. 30.10.2025 року на черговому прийомі громадян з відео зв`язку начальник УЗПВР в Одеській обл. ПМУ МЮ (м. Одеса) І.В. Бондарев ще раз наказав державному виконавцю Парапіру А.Д.: протягом двох тижнів вирішити питання щодо залучення підрядника для знесення самовільних будівель. 14.11.2025 року, зазначений двотижневий термін закінчився, при цьому від державного виконавця Парапіра А.Д., як і раніше, немає жодної роботи, а тому і результат, як і раніше, нульовий. Проте, державний виконавець Парапір А.Д. діє навпаки, його зусилля спрямовані на затягування виконання виконавчого провадження на користь боржниці ОСОБА_7 , тобто вигодонабувачем від такого затягування є боржниця ОСОБА_7 , яка продовжує незаконну експлуатацію самовільних будівель, яких уже понад два з половиною роки не повинно існувати. Очевидно, що у даному виконавчому провадженні існує корупційний ризик. На його усунення необхідно заборонити боржниці ОСОБА_1 користуватися самовільними будівлями до повного виконання рішення суду щодо їх знесення, тим самим державний виконавець Парапір А.Д. та боржниця ОСОБА_1 будуть позбавлені сенсу та вигоди у затягуванні виконання виконавчого провадження. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення виконання рішення суду задоволено. Заборонено ОСОБА_1 користування та експлуатацію самовільних будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , до повного виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по цивільній справі № 2-705/11 по їх знесенню. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на теперішній час боржник у виконавчому провадженні № 66101742 ОСОБА_1 вживає усіх необхідних заходів щодо добровільного виконання рішення суду у справі №2-705/11. Незважаючи на високу вартість проведення робіт щодо знесення споруд, передбачених в рішенні суду (більше 100 000 грн., яких немає у хворої пенсіонерки), ОСОБА_1 врешті-решт знайшла джерела фінансування і уклала відповідний договір з підрядною будівельною організацію, яка одночасно знесе споруди, які розташовані з порушенням прав сусідки ОСОБА_3 , та відновить їх у межах, які відповідають чинному будівельному законодавству України і не будуть порушувати права сусідки. При цьому, останні 4 роки судами України розглядалися скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, оскільки існувало одночасно 2 судових рішення, які суперечать один одному постанова Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 (провадження № 22-ц/813/2214/21), якою зобов`язано знести самовільні будівлі, та постанова Одеського апеляційного суду від 21.12.2023 року по справі № 500/1288/18, яка залишила в силі правовстановлюючі документи ОСОБА_1 на ті ж самі об`єкти. Таким чином, виконавче провадження № 66101742 жодним чином не затягувалося, а навпаки наразі тривають активні дії щодо виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 (провадження № 22-ц/813/2214/21). Крім того, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 не була обізнана про розгляд Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області заяви ОСОБА_3 про забезпечення виконання рішення суду, де судом вирішувалося вкрай важливе для неї питання можливість користуватися будівлями, які є єдиним житлом для ОСОБА_1 . Також вказує на те, що заявлений ОСОБА_3 захід щодо заборони користуватися ОСОБА_1 своїм житлом є неспівмірним із заявленими позовними вимогами щодо знесення самовільних будівель. Застосування вказаного заходу залишить сім`ю ОСОБА_1 без житла, тобто обмежить у основоположному праві людини, у той час як вже знайдено варіант виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 (провадження № 22-ц/813/2214/21), який забезпечить права та інтереси як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 . Від ОСОБА_3 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання призначене на 28.04.2026 року на 14:30 год. ОСОБА_3 не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення судового засідання та про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавала. Присутній у судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Воронков В.О. не заперечував проти розгляду справи за фактичною явкою сторін. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 28.04.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 66101742 триває вже більше чотирьох років, проте судове рішення у даному виконавчому провадженні досі не виконано. Суд вважав, що продовження користування та експлуатації ОСОБА_1 самовільними будівлями, розташованими в АДРЕСА_1 ускладнює виконання рішення суду про знесення цих самовільних будівель, оскільки продовження користування та експлуатації будівель унеможливлює їх відключення від комунікацій та проведення інших підготовчих дій перед знесенням. Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважав за можливе заборонити ОСОБА_1 користування та експлуатацію самовільних будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , до повного виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по цивільній справі № 2-705/11 по їх знесенню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Статтями 124 та 129-1 Конституції України проголошено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Положенням частини 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Крім того, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року). Отже, обов`язковість судового рішення є однією зі складових принципу правової визначеності, а також реалізації в дії права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом норми частини 1 статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення судом здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду (частина 2 статті 267 ЦПК України). Відповідно до частини 6 статті 431 ЦПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу. Аналіз наведених вище норм ЦПК України дає підстави для висновку, що цивільним процесуальним законом визначено можливість забезпечувати виконання рішення суду, вживати заходів його забезпечення, які передбачені для вжиття судом заходів забезпечення позову. Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України. Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частина 3 статті 150 ЦПК України закріплює, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 виклала правовий висновок та зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року у справі № 2-705/11 (провадження №2/500/89/13) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічної експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19 березня 2013 року експертом ОСОБА_8 ); зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічної експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19 березня 2013 року експертом ОСОБА_8 ); зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановити межевий знак у поворотній точці № НОМЕР_1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_4 встановити 1/2 частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межи в напрямку від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до поворотної точки № 4 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015597, 140; Y, м. - 3247955, 710) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ВГ); зобов`язано ОСОБА_3 встановити частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межи від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до початку лінійної споруди - цегляної огорожі, яка визначає суміжну межу землевласників, в напрямку до поворотної точки № 1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015573, 550; Y, м. - 3247933, 110) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ГА). Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_9 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_4 , незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23 березня 2005 року. Ухвалено нове судове рішення у скасованій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення. Задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ), зобов`язано ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ), незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду 23 березня 2005 року. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ) відмовлено. 23 червня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист по справі № 2-705/11. Постановою державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 16 липня 2021 року відкрито виконавче провадження №66101742 за виконавчим листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області виданого 23 червня 2021 року по справі № 2-705/11. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 2-705/11 було зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження. 16 серпня 2021 року на підставі ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду за справою № 2-705/11 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66101742. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 2-705/11 касаційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишено без змін. 24 травня 2023 року державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіром А.Д. прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області виданого 23 червня 2021 року по справі № 2-705/11. Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 26.11.2025 року було відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-705/11 виданого 23.06.2021 року до 10.12.2025 року. Таким чином, виконавче провадження № 66101742 досі триває. Отримавши судове рішення, яке набрало законної сили, про зобов`язання знести самовільні будівлі, відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_3 ) і обґрунтовано вважаючи, що за час здійснення виконавчого провадження, що триває уже більше 4 років, виконання судового рішення може істотно ускладнитися або ж взагалі стати неможливим, без застосування заходів забезпечення його виконання у вигляді заборони ОСОБА_1 вчиняти певні дії щодо самовільних будівель, ОСОБА_3 звернулася до суду з даною заявою. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження») Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження № 66101742 з примусового виконання виконавчого листа № 2-705/11 розпочато з 16 липня 2021 року та триває вже більше чотирьох років. Отже, судове рішення у даному виконавчому провадженні досі не виконано. Суд першої інстанції, враховуючи указані вище норми процесуального закону, обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, відсутність заходів забезпечення позову у даній справі та фактичні обставини справи, цілком правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність належних і достатніх законних підстав для вжиття заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді заборони вчиняти певні дії, дотримавшись при цьому також принципу співмірності. Доводи скаржника про те, що застосування судом такого заходу забезпечення виконання судового рішення залишить сім`ю ОСОБА_1 без житла, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вжиті судом заходи направлені на забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і обов`язковість виконання якого прямо закріплено в Конституції України. Більш того, такі заходи мають тимчасовий характер і не можуть визнаватися такими, що порушують права відповідача, оскільки лише тимчасово (у даному випадку до фактичного виконання рішення суду) обмежують можливість відповідача розпорядження самовільними будівлями, рішення про знесення яких увалено Одеським апеляційним судом 22 квітня 2021 року, забезпечуючи тим самим ефективну можливість виконання судового рішення за немайновою вимогою. Крім того, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 лютого 2022 року у справах № 644/3734/21, № 367/3628/21. Отже, вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, узгоджується з вимогами процесуального закону та забезпечує баланс інтересів сторін до моменту фактичного виконання рішення суду. Доводи скаржника про неспівмірність вжитих заходів за встановлених обставин є неспроможними. Послання скаржника на неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області заяви ОСОБА_3 про забезпечення виконання рішення суду не заслуговують на увагу з огляду на таке. За змістом норми частини 2 статті 267 ЦПК України забезпечення виконання рішення судом здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням (частина 3 статті 153 ЦПК України). У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (частина 4 статті 153 ЦПК України). Отже. заява про забезпечення виконання рішення суду розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи та виключно у виняткових випадках суд може призначити розгляд такої заяви у судовому засіданні з викликом сторін. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Отже, доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення виконання рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 15.06.2026 року. Головуючий: О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова