Постанова 4851 № 520/32199/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 р. Справа № 520/32199/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 19.03.26 по справі № 520/32199/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення № 203750007214 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.11.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , період перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною з 03.03.2004 по 31.12.2004, та до пільгового стажу роботи по списку № 2 періоди роботи зазначені в довідці про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 186 від 25.04.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до первинної заяви від 14.02.2025, з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку 50 років, а саме з 06 лютого 2025 р. згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020. В обґрунтування позову зазначено, що рішення №203750007214 ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №203750007214 від 05.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15), та прийняти рішення по суті заяви від 16.07.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 484,48 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Зазначає, вік позивача - 50 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не враховано: - період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.03.2004 по 31.12.2004 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, - періоди роботи за списком № 2 згідно пільгової довідки № 186 від 15.04.2025, оскільки відсутні накази про проведення атестації робочих місць та перелік посад. Згідно трудової книжки записами про роботу не підтверджено характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи. Страховий стаж позивача становить 27 років 06 місяців 20 днів. Пільговий стаж роботи на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 позивача становить 00 років 00 місяців 00 днів. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу зараховано усі періоди трудової діяльності. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 06.02.2038. Оскаржуваним рішенням відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № № 1058-IV) у зв`язку з не настанням пенсійного віку (55 років) та не підтвердженням пільгового стажу. Отже, відповідач вважає, що у зв`язку із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права відбулося ухвалення незаконного судового рішення. Позивач по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині. Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 28.10.2025 подав через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. ГУ ПФУ в Житомирській за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення № 203750007214 від 05.11.2025 про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №203750007214 від 05.11.2025, результати розгляду документів, доданих до заяви: період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03.03.2004 по 31.12.2004 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги. Згідно пільгової довідки № 186 від 15.04.2025, періоди роботи за списком № 2 не зараховано, оскільки відсутні накази про проведення атестації робочих місць та перелік посад. Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відмова в зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду з 03.03.2004 по 21.12.2004, у якому вона перебувала у декретній відпустці і здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку є протиправною. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання рішення № 203750007214 відповідача від 05.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) протиправним та необхідність його скасування, з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15), та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем частині з таких підстав. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон № 1058-IV і Закон № 1788-ХІІ, які у спірній частині регулюють одні й ті самі правовідносини. Положеннями пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), який набрав чинності 01.04.2015, пункт "б" частини першої статті 13 Закону України №1788-XII викладено у наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Зазначеною редакцією статті 13 Закону №1788-XII фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (пункт 1 резолютивної частини). Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини). Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону. Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 резолютивної частини). Водночас, частиною першою пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Колегія суддів звертає увагу, що вказані положення статті 114 Закону №1058-IV є чинними та неконституційними не визнавалися. Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом №213-VIII, колегія суддів зазначає, що на даний час існує дві чинні норми для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: статтею 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. У той час коли статтею 114 Закону №1058-IV передбачено права осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Також, відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак, колегія суддів зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VІІІ). Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, тому колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Оскільки наданими до матеріалів справи письмовими доказами (копією трудової книжки НОМЕР_2 , довідкою № 186 від 15.04.2025) підтверджується, що позивачка до 1 квітня 2015 року працювала на посадах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 за результатами перегляду рішення Верховного Суду від 21.04.2021. Відтак на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Житомирській області № 20375007214 від 05.11.2025 встановлено, що вік заявниці - 50 років 08 місяців 23 дні. З цих підстав колегія суддів відхиляє аргументи відповідача про те, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку, що відмова в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, є протиправною. Щодо не підтвердження пільгового стажу, колегія суддів виходить з наступного. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383). Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. У пункті 4 Порядку № 383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначений Порядок набув чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку № 442) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку №442. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком №

442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось. Наведені вище висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.07.2025 у справі №380/2838/24. Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637). Згідно зі ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 1 Порядку №637 також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Комплексний аналіз норм Порядку №383 та Порядку №637, дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. При цьому, період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списком №2 до 21.08.1992 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи, а період роботи після 21.08.1992 - зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці. У свою чергу, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу, уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку №637. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи за Списком №2, яка надає право на пенсію на пільгових умовах, в першу чергу визначається органом, що призначає пенсію, на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці особи, оскільки вона є основним документом, що підтверджує стаж. Натомість надання для підтвердження стажу роботи за Списком № 2 уточнюючої довідки, передбаченої пунктом 20 Порядку №637, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Відповідно за записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 встановлено: - запис №1 від 20.10.1997 (мовою оригіналу): "принята машинистом топливоподачи 3 разряда на период отпуска по уходу за ребенком" на підставі наказу №258 від 28.11.1997; - запис №2 від 01.12.1997: Енергоуправління перейменовано на державне відкрите акціонерне товариство "Павлоградське енергопідприємство" - дочірнє підприємство державної холдингової компанії "Павлоград-вугілля", наказ №258 від 28.11.1997; - запис №3 від 02.04.1998: "переведена аппаратчиком ХВО 4 разряда на период отпуска отпуска по уходу за ребенком" на підставі наказу №89к від 02.04.1998; - запис №4 від 16.06.1999: "переведена аппаратчиком ХВО постоянно" на підставі наказу №183к від 06.06.1999; - запис №5 від 22.12.2003: Державне відкрите акціонерне товариство "Павлоградське енергопідприємство" - дочірно підприємство відкритого акціонерного товариства державної Холдингової компанії "Павлоградугілля" реорганізоване в філію відкритого в кіснерного товариства "Державна Холдингова компанія "Павлоградвугілля" "Павлоградське енергопідприємство; - запис №6 від 25.10.2004: ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДЕРЖАВНА ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" перейменовано у ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" 3 25.10.2004 р. Статут ВАГ "Павлоградвугілля", затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ ДХК "Павлоградвугілля" - протокол №1 від 15.10.2004; - запис №7 від 01.10.2006: переведена машиністом (кочегаром) котельной 3 розряду на підставі розпорядження №275к від 28.09.2006; - запис №8 від 15.11.2006: переведена машиністом (кочегаром) котельной 4 розряду на підставі розпорядження №366к від 15.11.2006; - запис №9 від 01.02.2007: переведена машиністом (кочегаром) котельной 6 розряду на підставі розпорядження №72к від 31.01.2007 - запис №10 від 01.07.2010: переведена машиністом (кочегаром) котельной 6 розряду в котельний цех центральної збагачувальної фабрики на підставі розпорядження №970к від 01.07.2010; - запис №11 від 22.04.2011: Філія ВАТ "Павлоградвугілля "Павлоградське енергопідприємство" перейменовано у ФІЛІЯ "ПАВЛОГРАДСЬКЕ-ЕНЕРГОПІДПРИЄМСТВО" ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ з 22.04.2011; - запис №12 від 21.02.2012: переведена на посаду в.о. майстра цього ж котельного цеху на підставі розпорядження №143к від 21.02.2012; - запис №13 від 16.08.2012: переведена на посаду в.о. начальника котельного цеху у ВСП "Шахта "Дніпровська" на підставі розпорядження №1290к від 16.08.2012; - запис №14 від 10.06.2016: ФІЛІЯ "ПАВЛОГРАДСЬКЕ ЕНЕРГОПІДПРИЄМСТВО ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" перейменовано у ФІЛІЯ "ПАВЛОГРАДСЬКЕ ЕНЕРГОПІДПРИЄМСТВО ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАВУГІЛЛЯ" з 10.06.2016; - запис №15 від 04.05.2017: переведена на посаду майстра на підставі наказу №579к від 06.04.2017; - запис №16: за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, розпорядження №432 від 31.12.2004; - запис №17: за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, розпорядження №1008 від 31.12.2009; - запис №18: за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, розпорядження №99 від 16.02.2015; - запис №19 від 01.11.2017: переведена на посаду майстра в котельній цех ВСП "Шахта ім. М.І.Сташкова" на підставі наказу №2239 від 27.10.2017; - запис №20: за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, наказ №122 від 13.02.2020; - запис №21 від 15.07.2021: переведена на посаду майстра в котельній цех 3Блок ВСП "Шахта "Західно-Донбаська" на підставі наказу №563к від 30.06.2021; - запис №22 від 12.08.2022: звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу №811к від 12.08.2022. Доказів на підтвердження недостовірності записів в трудовій книжці позивача суду не надано. Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб. Крім того, відповідно до копії довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №186 від 15.04.2025, яка видана позивачу: " ОСОБА_1 працювала повний робочий день на (в) Енергоуправління в/о «Павлоградвугілля» на котельні ЦЗФ, котельний цех ВСП «ШАХТА «ДНІПРОВСЬКА» котельний цех ВСП « ШАХТА ім. М.І.СТАШКОВА»., котельний цех III блок ВСП «ШАХТА «ЗАХІДНО-ДОНБАСЬКА» і за період з 20 жовтня 1997р. Наказ №288к від 17.10.1997р. по 12 серпня 2022р. Наказ № 811к від 12.08.2022р. виконувала роботи з виробітки теплової енергії у вигляді гарячої води, для виробничих цілій. Котельні працюють та працювали на твердому палеві, вугіллі, і за період з 20.10.1997р. Наказ №288к від 17.10.1997 р. по 01.04.1998р. за професією, посадою машиніст паливо подання з розряду що передбачена Списком два розділ XIII підрозділ код КП 2140000a-14261 підстава КМУ від 11.03.1994р. № 162 Відповідно до ч 2. п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». за період 3 20 жовтня 1997р. по 01 квітня 1998р. 00 років 05. місяців 11 днів і за період з 01.10.2006р. Наказ №275к від 28.09.2006р. по 20.02.2012р. за професією, посадою машиніст (кочегар) котельні 3,4,6р. (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті видаленням золи що передбачена Списком два розділ XXXIII підрозділ код КП 33 підстава КМУ від 16.01.2003р. № 36 Відповідно до частини 2 пункт 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період 3 01 жовтня 2006р. по 20 лютого 2012р. за період з 01 жовтня 2006р. по 20 лютого 2012р. 05 років 04 місяця 19 днів і за період з 21.02.2012р. Розпорядження № 143к від 21.02.2012 р. по 15.08.2012р. за професією, посадою виконуюча обов`язки майстра що передбачена Списком два розділ XIII підрозділ код КП 136 підстава КМУ від 16.01.2003р. № 36 Відповідно до частини 2 пункт 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 21 лютого 2012 р. по 15 серпня 2012р. 00 років 05 місяців 24 дня і за період з 16.08.2012р. Розпорядження № 1290к від 16.08.2012 р. по 02.08.2016р. за професією, посадою виконуюча обов`язки начальника котельні що передбачена Списком два розділ х підрозділ код КП 136 підстава КМУ від 16.01.2003р. № 36 Відповідно до частини 2 пункт 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 16 серпня 2012р. по 02 серпня 2016р. 03 роки 11 місяців 16 днів і за період 3 04.05.2017р. Наказ № 579к від 06.04.2017р. по 12.08.2022р. Наказ №81к від 12.08.2022р. за професією, посадою майстра що передбачена Списком два розділ ХХIII -підрозділ код КП підстава КМУ від 24.06.2016р. № 461 Відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 04 травня 2017р. по 12 серпня 2022р. 05 років 03 місяця 08 днів за період з 20 жовтня 1997р. по 12 серпня 2022р. 15 років 06 місяців 18 днів. Додаткові відомості суміщення професій не було. Відпустками без збереження заробітної плати користувалась з 08.07.2014р. по 03.05.2017р. знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років Розпорядження №2136к від 07.07.2014р. Атестація робочих місць: Наказ № 285 від 30.12.1994 р., Наказ №313 від 31.12.1999р., Розпорядження №432к 31.12.2004р., Розпорядження № 1008 від 31.12.2009 р., Розпорядження № 99 від 16.02.2015 р., Наказ №122 від 13.02.2020р. Отже, копією трудової книжки НОМЕР_2 та пільговою довідкою № 186 від 15.04.2025 підтверджено періоди роботи позивача за Списком №2. При цьому, посилання у пільговій довідці на накази про проведення атестації робочих місць є достатнім підтвердженням наявності таких наказів, а їх ненадання разом із довідкою не може бути підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу. Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII. При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а дійшла висновку, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Відтак, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, з огляду на те, що періоди та пільговий характер роботи позивача у спірні періоди підтверджені як записами у трудовій книжці, так і уточнюючою довідкою №186 від 15.04.2025, колегія суддів дійшла висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області, відмовляючи зарахувати пільгові періоди роботи позивача з підстав відсутності наказів про проведення атестації робочих місць та переліку посад, діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Щодо періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03.03.2004 по 31.12.2004 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №686/1015/16-а, від 19.02.2020 № 607/19152/15-а зроблено висновок, що до спеціального стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 03.03.2004 по 21.12.2004 перебувала в трудових відносинах. Водночас, відповідач в рішенні від 05.11.2025 № 20375007214 зазначає, що період з 03.03.2004 по 31.12.2004 не зарахований до стажу, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Однак, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування почав діяти з 1 січня 2011 року (Положення про вказаний реєстр було затверджено Постановою Кабміну від 08.10.2010 року №22-1, яка набрала чинності саме з 2011 року, відповідно до вимог Закону про єдиний соціальний внесок, який запровадив цей реєстр), тому були відсутні підстави для внесення інформації в цей реєстр щодо періоду з 03.03.2004 по 31.12.2004. Натомість, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_2 . Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 03.03.2004 по 31.12.2004, у якому вона перебувала у декретній відпустці і здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є протиправною. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.11.2025 № 20375007214 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування. Як установлено частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15), та прийняття рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 по справі № 520/32199/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий