Постанова Київський апеляційний суд № 367/4935/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5181/2026 Справа № 367/4935/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області в складі судді Кухленка Д.С., постановлену в м. Ірпені 12 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В березні 2024 року позивач ТОВ «ФК «Просто Мані» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Просто Мані» заборгованість за договором № 06-09-21-01-26/9298 від 06 вересня 2021 року надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту в розмірі 2 002 338,61 грн., покласти на відповідача судові витрати на правничу допомогу. 08 квітня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - Бабенком С.С. подано клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання:

1. Чи відповідають первинні документи ТОВ «ФК «Просто Мані» щодо видачі та погашення кредиту, нарахування та сплати процентів за користування кредитом за Договором № 06-09-21-01-26/9298 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06 вересня 2021 року вимогам чинного законодавства щодо документального оформлення фінансово-економічних операцій? 2.Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок станом на 18 березня 2024 року заборгованості Позичальника ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Просто Мані» за Договором № 06-09-21-01-26/9298 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06 вересня 2021 року документам бухгалтерського обліку ТОВ «ФК «Просто Мані», розрахунковим документам ТОВ «ФК «Просто Мані» щодо видачі та погашення кредиту, а також умовам Договором № 06-09-21-01-26/9298 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06 вересня 2021 року? Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2025 року клопотання задоволено, у справі призначено економічну експертизу, на вирішення експертизи поставлено питання, запропоновано відповідачем, виконання експертизи доручено експертам КНДІСЕ; оплату проведення експертизи покладено на відповідача, зупинено провадження в справі на час проведення експертизи. Позивач ТОВ «ФК «Просто Мані», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про призначення економічної експертизи. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що клопотання ОСОБА_1 містить недостатні підстави для призначення експертизи, а саме відсутні обставини, що вимагають спеціальних знань. Наводив зміст ч. 1 ст. 103 ЦПК України, вказував, що позивачем по справі було подано всі належні первинні документи (договори, розрахунки, виписки тощо), які можуть бути перевірені судом шляхом аналізу бухгалтерії, арифметичної перевірки, звірки сум, підписів, штампів. В свою чергу відповідач не довів, що інші засоби роз`яснення документів (запити сторін, контррозрахунки) є неможливими або недостатніми. Як вбачається із поданого клопотання про призначення експертизи, заявником не доведено необхідність її призначення та не вказано обставини. які б свідчили про невірність здійснених розрахунків заборгованості та необхідності їх перевірки шляхом призначення експертизи. Заявник не надав суду власний контррозрахунок, який міг піддати сумніву розрахунок, наданий позивачем. Посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 червня 2021 року в справі № 172/1176/16-ц щодо підстав для призначення судової експертизи. Підкреслював, що умова ст. 103 ЦПК України щодо необхідності спеціальних знань не дотримана, тому призначення експертизи є необґрунтованим. Звертав увагу, що питання, поставлені перед експертом, належать до виключної компетенції суду, а не експерта. Верховний Суд чітко зазначає, що експерт не повинен давати правову оцінку, висновок експерта має бути обмежений фактичним аналізом документів, а не правовим тлумаченням. Якщо експерт даватиме правову оцінку, його висновок може бути визнаний недопустимим або непридатним для цілей вирішення справи, оскільки він виходить за межі безпечного і допустимого використання експертного доказу. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. В судове засідання учасники справи не з`явились. Позивач ТОВ «ФК «Просто мані» належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету. ОСОБА_1 повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу, однак поштове відправлення повернуто до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою, а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 вважається такою, що отримала судову повістку-повідомлення. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що в березні 2024 року ТОВ «ФК «Просто Мані» звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 06 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 уклали договір № 06-09-21-01-26/9298 надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, п. 1.1 якого передбачено, що на умовах укладеного договору кредитодавець (позивач) надав грошові кошти позичальникові (відповідачеві) у сумі 815000 грн., що на дату підписання цього договору згідно з курсом НБУ складає 30274,88 доларів США на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі: за період з 06 вересня 2021 року по 31 липня 2022 року, 01 вересня 2022 року по 05 вересня 2022 року включно користування кредитом - 30 % річних, за період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року включно користування кредитом - 1,2 % річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлені цим договором. Відповідно до заяви на отримання позики від 06 вересня 2021 року відповідач погодив наступний порядок надання позики за рахунок надання грошових коштів позивачем, а саме позивачем за завданням відповідача було надано: грошові кошти у сумі 800000 грн. перераховуються на поповнення карткового рахунку, відкритого на ім`я відповідача, грошові кошти у сумі 8000 грн. вартість послуг вчинення нотаріальних дій, грошові кошти у сумі 7000 грн. вартість послуг кредитного посередника. Таким чином відповідачу було надано позику у розмірі 815000 грн. Взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики та сплаті встановлених платежів відповідач не виконала, а тому станом на дату подання позовної заяви має непогашену заборгованість по тілу кредиту в розмірі 814763,67 грн. та заборгованість по нарахованих та не сплачених відсотках у розмірі 515982,17 грн. Додатково сторонами було обумовлено у п. 1.10 договору, що у разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки, сума позики, що підлягає сплаті позичальником на користь кредитодавця, збільшуються на суму девальвації, визначених за формулою СД=С*(К2-К1)/К1, де Кр - курсові різниці, С - сума відсотків, визначена в гривнях в графіку платежів на дату сплати відсотків або сума позики для цілей повного погашення; К1 - курс долара США, встановлений НБУ на момент укладення договору, К2 - курс продажу долара США на останній банківський день місяця, що передує даті сплати відсотків. У випадку повернення суми позики, для розрахунку курсових різниць К2 приймає значення курсу продажу долару США, встановленого НБУ на момент закриття торгів банківського дня, що передує дню повернення позики. Пунктом 1.11 договору встановлено, що сума процентів та сума позики збільшена на девальвацію, сплачується одночасно з поверненням позики та/або процентами за користування позикою відповідно до графіку платежів, визначених додатком № 1 до даного договору. Сторони домовились, що при розрахунку відсотків за користування позикою береться до уваги курс продажу долара США, що встановлений НБУ. Оскільки взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики та сплаті встановлених платежів відповідач не виконала, станом на дату подання позовної заяви має непогашену заборгованість зі сплати суми девальвації на тіло кредиту у розмірі 359147,83 грн. та заборгованості зі сплати суми девальвації на відсотки у розмірі 515982,17 грн. Також п. 5.3 договору сторони погодили, що відповідач, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання за цим договором з оплати процентів та/або суми позики, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми основного зобов`язання, передбаченого п. 1.1 договору. Оскільки відповідач допустила порушення умов оплати, що встановлені договором, до неї застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 85000 грн. До позовної заяви додані копія договору № 06-09-21-01-26/9298 надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту від 06 вересня 2021 року, копія заяви на отримання позики, копії платіжних доручень від 06 вересня 2021 року про переказ грошових коштів на суму 800000 грн., 8000 грн., 7000 грн., розрахунок заборгованості станом на 18 березня 2023 року. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2024 року відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01 липня 2024 року (а. с. 39 т. 1). 28 червня 2024 року відповідачем ОСОБА_2 у особі представника ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклала заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджувалася і просила відмовити в позові (а. с. 61 - 70 т. 1). 26 липня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення ТОВ «ФК «Просто Мані», до яких позивач також долучив копії платіжних інструкцій, якими ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором (а. с. 111 - 132 т. 1). 07 серпня 2024 року відповідачем ОСОБА_2 у особі представника ОСОБА_3 подано додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просила відмовити в позові (а. с. 141 - 148 т. 1). 15 серпня 2024 року, 03 жовтня 2024 року, 26 листопада 2024 року у справі було проведено підготовче засідання. 09 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про призначення судової економічної експертизи, в якій відповідач посилалася на зміст ст. 76, 81, 102, 103 ЦПК України, вказувала, що не погоджується з розрахованою сумою заборгованості, вважає, що розрахунок заборгованості позичальника здійснений невірно і він є абсолютно необґрунтованим, тому неправомірним буде винесене судове рішення, яке б ґрунтувалося на такому розрахунку. Позивачем не надано жодного доказу правильності наданого суду розрахунку заборгованості. ТОВ «ФК «Просто Мані» долучило до матеріалів справи разом з позовною заявою розрахунок, який не можна вважати належним і допустимим доказом, оскільки не відображає в повній мірі дійсний стан заборгованості відповідача перед позивачем, і є лише внутрішнім документом, який сформовано в автоматичному режимі і яких не може бути єдиним і наперед встановленим доказом обґрунтованості вимог ТОВ «ФК «Просто Мані». При цьому самостійно визначити/порахувати/встановити розмір дійсної заборгованості у випадку її наявності ОСОБА_1 не має можливості, адже не володіє спеціальними знаннями у сфері, що пов`язана з фінансово-кредитними (економічними) операціями. В той же час, доводи, обставини та факти, наведені нею, які підтверджують, на думку відповідача, незаконність та протиправність здійсненого розрахунку заборгованості позичальника, свідчать про те, що необхідним та доцільним заходом у визначенні дійсного розміру заборгованості позичальника (у випадку наявності такого) є призначення у справі судової економічної експертизи, яка надасть можливість визначити правильність розрахунку позивачем розміру заборгованості позичальника, її складових, методику нарахування позивачем відсотків та курсової різниці, а також підстави їх нарахування, чи підтверджується розмір заборгованості позичальника, що визначений позивачем у розрахунку, документам первинного обліку, тощо (а. с. 190 - 195 т. 1). 30 квітня 2025 року до суду надійшла заява ТОВ «ФК «Просто Мані», в якій позивач заперечував проти призначення експертизи, вважаючи клопотання необґрунтованим, оскільки питання, які ставляться перед експертом, не потребують спеціальних знань у галузі економіки, зокрема питання щодо відповідності первинних документів вимогам законодавства, а також відповідності розрахунку заборгованості умовам договору та даним бухгалтерського обліку можуть бути оцінені судом самостійно на підставі наданих доказів, це правові питання, які належать до виключної компетенції суду. Також відповідачем не надано належного обґрунтування неможливості оцінки наявних доказів без призначення експертизи. У матеріалах справи вже наявні всі необхідні документи, зокрема кредитний договір, платіжні документи, розрахунок заборгованості, що дозволяє суду самостійно надати їм правову оцінку. Вважав, що проведення експертизи за обставин, коли наявні документи не викликають обґрунтованого сумніву, є недоцільним і лише затягує судовий процес (а. с. 187 т. 1). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Задовольняючи клопотання представника відповідача про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що призначення експертизи є правом сторони на забезпечення доказів, а суд сприяє у поданні сторони будь-яких доказів на підтвердження і вимог і заперечень. Враховуючи викладене вище, що для вирішення спірних питання необхідні спеціальні знання, суд вважав клопотання обґрунтованим. Апеляційний суд не може погодитися із даними висновками, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. При цьому, судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи. Разом із тим, суд першої інстанції не звернув уваги, що клопотання відповідача про призначення експертизи не містить достатнього правового обґрунтування щодо необхідності призначення і проведення судової економічної експертизи, а також аргументів, які б доводили, що у відповідача існували будь-які перешкоди для отримання висновку спеціаліста з питань, які позивачу є незрозумілими. Так, поставлене на вирішення експертизи питання, чи відповідають первинні документи ТОВ «ФК «Просто Мані» щодо видачі та погашення кредиту, нарахування та сплати процентів за користування кредитом за Договором № 06-09-21-01-26/9298 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06 вересня 2021 року вимогам чинного законодавства щодо документального оформлення фінансово-економічних операцій, прямо суперечить вимогам ч. 2 ст. 102 ЦПК України, якою передбачено, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Зазначене питання належать до виключної компетенції суду, а не експерта. Суд першої інстанції не надав оцінки дійсній потребі у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, не врахувавши, що у справі наявний розрахунок заборгованості, наданий стороною позивача, який містить зрозумілі розрахунки, його дослідження не потребує спеціальних знань, необхідних у сфері іншій, ніж право, що дає можливість суду перевірити їх простим математичним шляхом. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду, а не експерта. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору (правові висновки Верховного Суду в постанові від 09 лютого 2021 року в справі № 303/2723/17, провадження № 61-11508св20). Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки підтримувалися Верховним Судом в подальшому, зокрема, в постанові від 18 квітня 2025 року у справі № 521/19522/16-ц, від 07 травня 2025 року у справі № 361/5566/17, від 03 вересня 2025 року у справі № 523/11666/16-ц та інших, що свідчить про усталеність правової позиції Верховного Суду з цього питання. Апеляційний суд приймає до уваги, що в клопотанні про призначення експертизи відповідачем не обґрунтовано, що позбавляло його можливості в строки, встановлені ст. 83 ЦПК України, надати контррозрахунок, в тому числі здійснений відповідним експертом на замовлення відповідача відповідно до вимог ч. 3 ст. 102 ЦПК України, однак судом першої інстанції жодної правової оцінки цим обставинам надано не було. Так, у відзиві на позовну заяву, поданому 28 червня 2024 року, ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на необґрунтованість поданого позивачем розрахунку, а з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи з тих же підстав звернулась лише 08 квітня 2025 року, допустивши нічим не обґрунтоване зволікання. Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку призначення судом експертизи. Зупинення провадження в справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є перешкодами ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року в справі «Краснощокова проти України»). Призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи має бути обґрунтованим. При цьому, призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто, вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд враховує, що за відсутності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, у випадку призначення експертизи стороною відповідача будуть понесені необґрунтовані витрати на її проведення, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про призначення судової економічної експертизи є передчасними та помилковими, зробленими без урахування дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування в даній справі. Таким чином, ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, оскільки постановлена в результаті неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи, та із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала перешкоджає подальшому провадженню. Керуючись ст. 367, 374, 376, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» задовольнити. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2025 року скасувати. Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про призначення судової економічної експертизи в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.