Постанова Київський апеляційний суд № 367/7063/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №367/7063/25 Головуючий у І інстанції - Шестопалова Я.В. апеляційне провадження №33/824/2456/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Косенка Іллі Андрійовича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Косенка Іллі Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а провадження в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - установив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №793813 від 14 червня 2025 року, 13 червня 2025 року о 22 год. 07 хв. в Київській обл. сел. Гостомель по вул. Свято-Покровська, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем AUDI A6, н.з. НОМЕР_1 , не впевнився в безпечності маневру, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на електроопору. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Окрім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №793814 від 14 червня 2025 року, 13 червня 2025 року о 22 год. 07 хв. в Київській обл. сел. Гостомель по вул. Свято-Покровська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI A6, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку, за допомогою приладу «Драгер», результат тесту - 2,07 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а провадження в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник ОСОБА_1 - Косенко І.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що з матеріалів, долучених до протоколів про адміністративні правопорушення, не вбачається ані дій ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом, ані зупинення цього транспортного засобу працівниками поліції. Більше того, під час розгляду даної справи свої пояснення надали свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також безпосередньо сам ОСОБА_1 , з яких зрозуміло, що останній не керував того вечора транспортним засобом. Так, ввечері 13 червня 2025 року ОСОБА_1 з компанією чотирьох своїх друзів військовослужбовців святкували звільнення одного з них з військової служби. Відсвяткувавши, компанія вирушила по домівках на автомобілі AUDI A6 під керуванням ОСОБА_3 , який не впоравшись з керуванням допустив зіткнення з бетонною конструкцією по вул. Ярова в смт. Гостомель Бучанського району Київської області. В результаті зіткнення автомобіль AUDI A6 застряг та його подальший рух був неможливий, у зв`язку з чим всі пасажири та водій залишили транспортний засіб та намагались його зіштовхнути з бордюру. Через деякий час на місце події прибули працівники поліції, які склали відносно ОСОБА_1 адміністративні матеріали. Єдиний доказ на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, на який посилаються працівники поліції та суд першої інстанції - це письмові пояснення свідка ОСОБА_4 у неупередженості якого є об`єктивні сумніви з огляду на той факт, що він був відсутній на місці події та був самостійно викликаний працівниками поліції засобами телефонного зв`язку. Зазначає, що пояснення свідка мають явні протиріччя з поясненнями інших свідків, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Окрім непідтверджених пояснень даного свідка, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Апелянт просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2026 року, оскільки, повний текст оскаржуваної постанови надійшов до його електронного кабінету лише 07 лютого 2026 року, що підтверджується матеріалами справи. Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити Косенку І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин. В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Косенко І.А. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. В судове засідання представник Бучанської окружної прокуратури не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах. Відповідно до ст. 124 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9. «а» ПДР України та п. 12.1 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення від 14 червня 2025 року серії ААД №793814; - у протоколі про адміністративне правопорушення від 14 червня 2025 року серії ААД №793813; - у результаті тесту спеціального технічного приладу «Drager» на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 ; - у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; - у схемі місця ДТП, підписаного ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень; - у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 червня 2025 року; - у акті огляду тимчасового затримання транспортного засобу; - у письмових поясненнях ОСОБА_4 - на відеозаписах з нагрудної камери поліцейських, на якому зафіксовані події, які мали місце 13-14 червня 2025 року та зафіксовано огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 13-14 червня 2025 року за участю ОСОБА_1 . Зокрема, із відео вбачається, що особа, яка представилась як ОСОБА_4 без сумнівів та без затримок надав детальний опис особи, яка була за кермом автомобіля AUDI A6, та безпосередньо вказала на цю особу, а саме на ОСОБА_1 , дані свідчення були надані свідком самостійно, добровільно, без будь-якого тиску на нього. Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами Косенка І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який заперечив вину останнього у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Косенка Іллі Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько