Постанова 4824 № 760/493/25

Справа № 760/493/25 Головуючий в суді І інстанції - Горбатовська С.А. Провадження № 33/824/2178/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 серпня 2025 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Сіваєва Ю.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ст. 185 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 18.12.2024, о 09.20 год., перебуваючи по вул. В. Гетьмана, 46/2 у м. Києві, вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків про здійсненні зупинки, залишатися на місці для здійснення адміністративного затримання, після чого, розпочав рух на автомобілі «Сітроен», н.з. НОМЕР_1 , та почав тікати. Крім того, ОСОБА_1 , 18.12.2024, о 09.20 год., керуючи автомобілем «Сітроен», н.з. НОМЕР_1 , по вул. В. Гетьмана, 46/2 у м. Києві, не виконав вимогу про зупинку, яка була здійсненна світлоповертаючим диском службового автомобіля, після чого, продовжив рух, чим порушив п.п. 2.4 ПДР України. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року накладено на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2, ст. 185 КУпАП, у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (170 грн.). Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн. на користь держави. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою однобічне та не повне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, при цьому суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи. Апелянт вказує, що в протоколі взагалі не зазначено які незаконні дії вчинив ОСОБА_1 . Тобто взагалі не вказано об`єктивну сторону правопорушення. До того ж, працівник поліції не навів жодних чітких безальтернативних вказівок, не повідомив що водій являється затриманим, та не має права рухатись. Дані, вказані в протоколі навпаки спростовуються відеозаписом на якому працівник поліції наводить кілька альтернативних варіантів дій. Місцевий суд не надав оцінки що працівники поліції не мали жодних законних підстав для здійснення адміністративного затримання. Також, твердження про те, що водій ОСОБА_1 не виконав вимогу про зупинку, яка була здійснена світлоповертаючим диском абсолютно не відповідає дійсності, та не підтверджене жодними доказами. Таких подій взагалі не було та такі обставини видумані працівниками поліції. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно із ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199303, 18.12.2024, о 09.20 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Сітроен», н.з. НОМЕР_1 , по вул. В. Гетьмана, 46/2 у м. Києві, не виконав вимогу про зупинку, яка була здійсненна світлоповертаючим диском службового автомобіля, після чого, продовжив рух, чим порушив п.п. 2.4 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Матеріали даного провадження також містять відеозапис з боді-камер працівників поліції, який є доказом у справі. Як убачається з вказаного відеозапису, зокрема, поліцейські на службовому автомобілі розпочали переслідування автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , увімкнувши відповідні проблискові маячки та звукові сигнали. Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Сітроен», н.з. НОМЕР_1 , за вимогу про зупинку не реагував та продовжив рух. В подальшому, автомобіль «Сітроен», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , був зупинений іншим патрулем. Отже, водій ОСОБА_1 , за яким прослідував патрульний автомобіль з увімкненими проблисковими маячками, міг та повинен був усвідомлювати, що поліцейськими вживаються заходи для зупинки автомобіля, яким він керує, а тому він був зобов`язаний зупинитися та виконати законні вимоги працівників Національної поліції. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції не зупинився, що підтверджується належними і допустимими доказами. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та мають значення при прийнятті рішення по справі, є належними та допустимими. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю доказів, оцінених судом першої інстанції. Апеляційний суд враховує те, що докази наявні в матеріалах справи взаємно узгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, як на те вказує скаржник, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об`єктивності оцінки доказів, зробленої судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду. За таких обставин оскаржувана постанова, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою, прийнята судом першої інстанції з урахування всіх фактичних обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції в цій частині. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Разом з тим, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, суддя суду першої інстанції наведених вище вимог закону в повній мірі не дотримався. Так, ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 549363 від 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 поставлено у провину те, що він 18.12.2024, о 09.20 год., перебуваючи по вул. В. Гетьмана, 46/2 у м. Києві, вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків здійснити зупинку, залишатися на місці для здійснення адміністративного затримання, після чого, розпочав рух на автомобілі «Сітроен», н.з. НОМЕР_1 , та почав тікати. Зі змісту вищезазначеного протоколу вбачається, що викладена у ньому фабула інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не відповідає об`єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Тобто, у протоколі не викладено, які саме дії вчинив ОСОБА_1 , які б узгоджувалися з диспозицією ст. 185 КУпАП, зокрема, у чому полягала злісна непокора працівникам поліції. Як слідує з відеозапису, який міститься в матеріалах провадження, працівник поліції не повідомляв ОСОБА_1 про те, що він є затриманим, навпаки, працівник поліції наводить декілька альтернативних варіантів дій. Наведені обставини не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи викладене, суддя суду першої інстанції розглянув справу в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, без дотримання вимог ст. ст. 278, 280 КУпАП, докази наявні у справі ретельно не перевірив, відповідно до ст. 252 КУпАП, внаслідок чого висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за суттю адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі, є помилковим. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до частково задоволення, а постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року слід скасувати в частині визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП із закриттям провадження у цій частині, у зв`язку з відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП - скасувати та закрити провадження у цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП з покладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень. В решті постанову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко