Постанова Львівський апеляційний суд № 441/2946/24

Справа № 441/2946/24 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В., Провадження № 22-ц/811/4274/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Хоцяновича О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа орган опіки та піклування Городоцької міської ради Львівського району Львівської області, особа, щодо якої розглядається справа, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, встановив: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його ( ОСОБА_1 ) опікуном недієздатного. Свої вимоги заявник ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що проживає разом із ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю другої групи через наявне у нього психічне захворювання, внаслідок чого він не розуміє значення своїх дій, не може керувати ними та потребує опіки і догляду, яку заявник виявив бажання надавати, враховуючи відсутність інших осіб, які могли б здійснювати опіку над ОСОБА_2 . Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 , недієздатним та встановлено над ним опіку. Тимчасово покладено обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на орган опіки та піклування Городоцької міської ради Львівської області, до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством. Строк дії рішення в частині визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги заявника про призначення його опікуном недієздатного, оскаржив заявник ОСОБА_1 , просив рішення скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким цю вимогу задовольнити та призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували існування близьких родичів або інших осіб, що проживають разом із ОСОБА_2 чи фактично здійснюють догляд за ним, в матеріалах справи немає, навпаки, суд сам вказав, що відповідно до відомостей ЦНАП від 11.09.2025 року, ОСОБА_2 зареєстрований один, відтак, суд фактично визнав відсутність будь-яких інших осіб, які б могли здійснювати догляд, але водночас, зробив протилежний висновок без жодного доказу, що суперечить вимогам статті 263 ЦПК України. Також, заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він не звертався до органу опіки та піклування із заявою про призначення його опікуном недієздатного, оскільки 15.09.2025 року ним було направлено заяву, однак, така залишилася без належного реагування, що свідчить про бездіяльність органу опіки та піклування. Окрім того, зазначає, що конституційний обов`язок захисту Вітчизни, визначений статтею 65 Конституції України, не скасовує та не обмежує право особи бути опікуном, тим більше, не забороняє суду призначати опікуном особу призовного віку. Додає, що жодним законом не встановлено, що особа призовного віку не може бути опікуном, закон не ставить право на опіку в залежність від мобілізаційних заходів. Вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що звернення заявника пов`язане з діями щодо мобілізації, є припущенням, що суперечить статті 89 ЦПК України. Вважає, що суд першої інстанції фактично оцінив мобілізаційний статус заявника так, ніби це є критерієм для визначення можливості бути опікуном, хоча це виключна компетенція органу опіки та піклування, який повинен з`ясувати реальний стан здоров`я, оцінити можливість виконувати обов`язки, врахувати потреби підопічного, за наслідком чого надати подання, проте, орган опіки та піклування свою функцію не виконав. На переконання заявника, посилання суду на воєнний стан, його призовний вік є такими, що не ґрунтуються на законі, побудовані на припущеннях, а не доказах, не стосуються критеріїв, визначених статтями 63, 64, 66 ЦК України, для призначення опікуна, не враховують найкращих інтересів недієздатного. В судове засідання апеляційного суду учасники справи повторно не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від сторони заявника надійшла заява про розгляд справи у їхній відсутності, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02.06.2026 року, є дата складення повного судового рішення 12.06.2026 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. У статті 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України). Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016). Згідно зі статтею 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України). Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можна дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі №736/1508/17, від 23 листопада 2021 року в справі №751/9572/19, від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21, від 24 липня 2024 року в справі №727/597/24, від 27 листопада 2024 року в справі №341/1526/23, від 04 грудня 2024 року в справі №634/1126/23, від 28 травня 2025 року в справі №641/7190/23 та від 14 вересня 2025 року в справі №686/21841/24 (провадження №61-4759св25), що свідчить про сталість судової практики щодо застосування частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року в справі №753/1905/22 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2025 року в справі №590/1440/23. Відповідно до статті 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Згідно зі статтею 64 ЦК України, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування. Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України). Тобто, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88. Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому, за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи, суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування. Ураховуючи наведені вище вимоги закону й те, що в справі відсутнє подання органу опіки та піклування з питання доцільності призначення заявника опікуном недієздатного ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимоги заявника ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_2 . У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року в справі №712/10043/20 додатково зазначено, що зацікавлена особа не позбавлена права звернутися до органу опіки та піклування з метою призначення її як опікуна недієздатної особи, який, у разі доцільності призначення її опікуном, уповноважений внести відповідне подання до суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині рішення правильності висновків суду першої інстанції по суті вирішення вимог заявника не спростовують і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення у вказаній частині, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 12 червня 2026 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич