Постанова Львівський апеляційний суд № 461/2058/25

Справа № 461/2058/25 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/3426/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Хоцяновича О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2025 року в справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, встановив: У березні 2025 року акціонерне товариство (далі АТ) «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 99149 грн. та 3028 грн. судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 27.02.2020 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено договір кредиту та страхування №D44.00301.006437734 (далі кредитний договір), за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 49999 грн. зі сплатою 20% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, в тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно з кредитним договором, проте, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін і не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж відповідачем було здійснено 02.02.2022 року. Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 07.02.2025 року становить 99149 грн., з яких: прострочений борг 34520 грн. 94 коп., прострочені проценти 19579 грн. 08 коп., прострочена плата за обслуговування кредиту 45048 грн. 98 коп. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 07.02.2025 року. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, 04.12.2024 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно з вимогою, АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2025 року позов АТ «Ідея Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 54100 грн. 02 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 1652 грн. 21 коп. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення. Звертає увагу, що суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, однак, розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження. Суд фактично провів спрощене провадження без постановлення належної ухвали, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений права знати, в якому порядку розглядається його справа (загальному чи спрощеному) і як будуть застосовуватись процесуальні строки. Також звертає увагу, що позивачем приховано інформацію про проходження відповідачем військової служби. 09.12.2025 року позивач АТ «Ідея Банк» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта. Звертає увагу, що суд першої інстанції розгляд справи проводив у порядку спрощеного позовного провадження, про, що зазначено в ухвалі про відкриття провадження. Під час розгляду справи в суді першої інстанції суд вжив усіх заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 19.05.2026 року, є дата складення повного судового рішення 28.05.2026 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 27.02.2020 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено договір кредиту та страхування №D44.00301.006437734. Згідно з кредитним договором, відповідач отримав кредит в розмірі 49999 грн. зі сплатою 20% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів, у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. 04.12.2024 року АТ «Ідея Банк» надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно з вимогою АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості, та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Згідно наданої АТ «Ідея Банк» довідки, у відповідача станом на 07.02.2025 року облікується заборгованість в розмірі 99149 грн., яка складається із: 34520 грн. 94 коп. простроченого боргу; 19579 грн. 08 коп. прострочених процентів; 45048 грн. 98 коп. простроченої плати за обслуговування кредиту. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 , у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, допустив перед банком заборгованість з повернення основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, в задоволенні вимоги банку про стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту суд відмовив. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору допустив перед банком заборгованість за тілом кредиту та процентами. ОСОБА_1 , уклавши з АТ «Ідея Банк» 27.02.2020 року кредитний договір, отримав кредит у сумі 49999 грн. Між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору. В апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору чи неправильності здійснених банком розрахунків заборгованості, яку суд першої інстанції стягнув оскаржуваним рішенням. Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції розгляд даної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, про що зазначено в ухвалі Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2025 року про відкриття провадження у справі, в зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи мав здійснюватися за правилами загального позовного провадження є безпідставними. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про обов`язок суду першої інстанції зупинити провадження у справі, оскільки суду не було надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які є в матеріалах справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 травня 2026 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич