Постанова 4805 № 293/1572/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/1572/25 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й. Категорія 56 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Коломієць О.С., Шевчук А.М. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №293/1572/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Проценко Л.Й. в селищі Черняхів Житомирської області, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 60 252 грн. В обґрунтування позову зазначало, що в ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області перебуває на обліку та одержує пенсію по інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №630332 від 18.12.2023 ОСОБА_1 була встановлена II група інвалідності загального захворювання на період з 10.11.2023 по 01.12.2024. Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №658667 від 21.12.2024 ОСОБА_1 подовжено II групу інвалідності загального захворювання на період з 01.12.2024 по 01.01.2026. Листом ГУ Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 19.08.2025 №0400-011101-9/157153 (вх.6873/9) надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від Державної установи «Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 04.08.2025 №ЦО-15676, яким ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено з 10.11.2023. Виплату пенсії припинено з вересня 2025 року. За період з 10.11.2023 по 31.08.2025 виникла надміру виплачена сума пенсії у розмірі 60 252 грн. ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області 04.09.2025 направлено лист на адресу відповідача з проханням добровільно повернути безпідставно набуті грошові кошти, проте вказана вимога залишена без задоволення, а кошти в добровільному порядку не відшкодовано. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, тому надміру виплачена сума пенсії в розмірі 60 252 грн підлягає стягненню саме з ОСОБА_1 . Заперечення відповідача проти позовних вимог серед іншого ґрунтується насамперед на непогодженні з рішенням експертної команди про скасування рішення про встановлення їй інвалідності відповідно до висновків якого ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про припинення виплат та утримання суми переплати пенсії, що відповідно є предметом розгляду суду адміністративної юрисдикції. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. 20 травня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначала, що пенсія по інвалідності була призначена їй виключно на підставі офіційних документів МСЕК. На момент призначення та виплати пенсії акти огляду МСЕК були чинними, не скасовані та не визнанні недійсними. Вказує, що навіть у випадку подальшої зміни обставин, пенсія не підлягає поверненню за відсутності недобросовісності набувача та рахункової помилки. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до довідки ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.09.2025 ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримувала пенсію згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №630332 від 18.12.2023 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності загального захворювання на період з 10.11.2023 по 01.12.2024. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №658667 від 21.12.2024 ОСОБА_1 продовжено ІІ групу інвалідності загального захворювання на період з 01.12.2024 до 01.01.2026. Пенсія за період з 10.11.2023 по 31.08.2025 проводилась шляхом зарахування коштів на рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» в наступних розмірах: листопад 2023 року 1764 грн.; грудень 2023 року по лютий 2024 року включно 2520 грн.; березень 2024 року по лютий 2025 року 2725грн.; березень 2025 року по серпень 2025 року 3038 грн. Всього разом за період з 10.11.2023 по 31.08.2025 ОСОБА_1 отримала 60 252 грн. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 04.08.2025 №ЦО-15676 ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено 10.11.2023. Центром оцінювання повсякденного функціонального стану особи (ЦОФСО) Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» 13.08.2025 складено акт №899 приймання-передачі витягів з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, згідно якого передано три витяги, один з яких щодо ОСОБА_1 від 04.08.2025, №ЦО-15676. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 04.08.2025 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.11.2023 група інвалідності їй не встановлена. Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 21.08.2025 №о/р НОМЕР_1 на підставі вимог ст. ст. 34, 35, 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 вирішено припинити виплату пенсії по інвалідності. Листом №0600-0306-8/76266 від 04.09.2025 ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що 19.08.2025 на адресу управління надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 04.08.2025 №ЦО-15676, згідно якого за результатами переогляду група інвалідності з 10.11.2023 їй не встановлена. У зв`язку з цим управлінням прийнято рішення про припинення виплати пенсії по інвалідності з 10.11.2023 та встановлено надміру виплачені кошти за період з 10.11.2023 по 31.08.2025 у розмірі 60 252 грн., які підлягають поверненню на рахунок управління. Також, у матеріалах справи містяться: - копії виписних епікризів: №789 від 20.02.2023; №2286 від 19.06.2023; №3480 від 20.09.2023; №1460 від 25.03.2024; №3095 від 24.06.2024 №5773 від 18.11.2024; №6498 від 27.12.2024; №6308 від 06.12.2025; №2019 від 16.04.2025; копії виписки епікріза із медичної картки стаціонарного хворого №44142 від 19.11.2025, №483 від 06.02.2026, згідно яких встановлено, зокрема, наступні діагнози: Гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. Атеросклопічний кардіосклероз, Недостатність ТК, Недостатність МК, Легенева гіпертензія ІІ ст. Фібриляція передсердь, тахісистостолічний варіант, постійна форма. Цукровий діабет ІІ тип, інсулінопотребуюча форма, середньої важкості, стадія медичної субкомпенсації, ІЗФ, важкого ступеня, субкомпенсований ГХ ІІ, 3 ст., ризик

4. ІХС: стенокардія напруги ФК ІІІ. ПФФП, тахісистологія, СН ІІ А. Ожиріння ІІ ст. аліментарно-конституційного ґенезу. Діабетична полінейропатія. Діабетична мікроангіопатія н/кінцівок. Діабетична енцефалопатія); - копії ехокардіографії від 03.10.2024 (згідно заключення: атеросклеротичні зміни аорти. Дилятація лівого передсердя, правого передсердя та правого шлуночка. Мітральна регургітація 1-2. Відносна недостатність мі трального клапана. Трикуспідальна регургітація 3-4 ступеня. Значна відносна недостатність трикуспідального клапана. Легенева гіпертензія 2 ст.); - копія висновку №4/10 від 14.01.2025 про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Висновок дійсний до 01.01.2026. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що виписки з акту огляду МСЕК, на підставі яких ОСОБА_1 встановлено первинним та повторним оглядами другу групу інвалідності, недійсними не визнавалися. Вказані акти суб`єктів владних повноважень ніким не скасовані. Водночас витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від Державної установи «Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 04.08.2025 №ЦО-15676, яким ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено з 10.11.2023, не вважав належним доказом, тобто таким, що прямо чи опосередковано підтверджує існування або відсутність обставин, що входять до предмета доказування у цій справі. На думку суду першої інстанції, вказане рішення в розумінні ст. 102 ЦПК України, не є висновком експерта, який може бути покладений в основу для прийняття рішення судом. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV від 09.07.2003), пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Стаття 31 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 передбачає, що залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи. Відповідно до ч. 1 ст. 33 вказаного Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Стаття 34 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 регламентує, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою. Частина перша статті 35 зазначеного Закону передбачає, що у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність. Пункт 14-6.1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV від 09.07.2003 визначає, що для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період воєнного стану не менш як на весь строк їх військової служби). Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду. Згідно з частиною 1 статті 50 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Проте стаття 1215 ЦК України передбачає, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Отже, законодавцем передбачені два винятки із вказаного правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року вказано, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії». Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення таких коштів. З 01 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова №1338). Зазначеною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. Відповідно до пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою №1338. Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я. Відповідно до п.7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 №2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно зі ст.35 Закону № 1058 державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО. У справі, що переглядається встановлено, що ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області мотивує свої позовні вимоги недобросовісністю відповідача при набутті пенсії по інвалідності, що підтверджується рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.08.2025 №ЦО-15676, яким встановлено відсутність групи інвалідності та підстав визнати відповідача особою з інвалідністю з 10.11.2023. Матеріали справи свідчать, що відповідача було визнано особою з інвалідністю другої групи з 10.11.2023 по 01.12.2024, про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №630332 від 18.12.2023. В подальшому, ОСОБА_1 продовжено ІІ групу інвалідності загального захворювання на період з 01.12.2024 до 01.01.2026, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №658667 від 21.12.2024. Відсутність підстав для встановлення відповідачу групи інвалідності було встановлено у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 04.08.2025, оскільки ОСОБА_1 не прибула на додаткове медичне обстеження функціонального стану пацієнта, що підтверджується відповіддю Державної установи «Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №3467/01-19/2026 від 18.02.2026. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що медико-соціальна експертна комісія встановила, що наявні підстави для встановлення ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи. У зв`язку з цим відповідач подала документи для призначення пенсії по інвалідності. Позивач не навів належних та допустимих доказів щодо подання ОСОБА_1 свідомо фальшивих документів, документів із неправильними відомостями або приховання достовірних даних про свій стан здоров`я та інші обставини, що впливають на встановлення права особи з інвалідністю на пенсію по інвалідності. Відтак, системний аналіз вказаних обставин свідчить про відсутність з боку відповідача недобросовісності. Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04 серпня 2025 року не доводить недобросовісності дій зі сторони ОСОБА_1 при зверненні до позивача для призначенням їй пенсії по інвалідності. Тому, з огляду на викладене, саме по собі скасування рішення медико-соціальної експертної комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО, не може бути достатньою підставою для покладення на відповідача обов`язку повернути отримані кошти. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин, у мотивувальній частині рішення зазначив відповідні норми законодавства, навів їх зміст, дав оцінку наданим сторонами доказам. На підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Павицька Т. М. Судді Коломієць О. С. Шевчук А. М.