Ухвала КЦС ВС № 523/10017/20

УХВАЛА 15 червня 2026 року м. Київ справа № 523/10017/20 провадження № 61-7532ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М.розглянув касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Поплавського Дмитра Павловича на рішення Пересипського (рініше - Суворовський) районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року в справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Каралкіна Юлія Григорівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Несвітайло Ігор Іванович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фадєєва Наталя Олексіївна, про визнання права власності, витребування майна із незаконного володіння та ВСТАНОВИВ: У червні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Поплавський Д. П. подав до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Пересипського (рініше - Суворовський) районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Касаційні скарги подані з пропуском строку на касаційне оскарження. Частиною першою статті 390 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, а підстави для його поновлення необхідно визнати неповажними, з огляду на таке. 11 лютого 2026 року Одеським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено 09 березня2026 року. З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що надання загального доступу до оскаржуваної постанови надано 19 березня 2026 року. 08 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Поплавський Д. П. вперше подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Пересипського (рініше - Суворовський) районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року. 21 квітня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поплавського Д. П. повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга була підписана особою, яка не має права її підписувати. Звертаючись вдруге з касаційними скаргами, представник ОСОБА_1 - адвокат Поплавський Д. П.обґрунтовує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що ордер, який став підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, не був завантажений до системи «Електронний суд» з технічних причин. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення. У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. З інформації ЄДРСР встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови складено 09 березня 2026 року. 08 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попласький Д. П. вперше подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, яку 21 квітня 2026 року ухвалою Верховного Суду повернуто заявнику відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України. Указану ухвалу Верховного Суду отримано представником Сухіної В. О. 23 квітня2026 року. Отже, повернення вперше поданої касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки заявник як учасник справи повинен бути обізнаним з вимогами щодо оформлення касаційної скарги та надання документів на підтвердження представництва в суді. Вдруге з касаційною скаргою представник в інтересах ОСОБА_1 звернувся 04 червня2026 року, через 42 дніпісля отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги. Інформації про наявність повідомлення (або код) помилки,який видаласистема«Електронний суд» щодо неприкріплення ордеру, на що посилається в клопотанні про поновлення строку заявник, не надано. Тому не заслуговують на увагу доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки повернення вперше поданої касаційноїскаргивідбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження К/990/17155/23). Адвокат не наводить підстав неможливості своєчасного оскарження постанови апеляційного суду. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази. Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. Згідно з частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. З матеріалів касаційного оскарження вбачається, що доказів, які б підтвердили надсилання заявником касаційних скарг, які подані ним у червні 2026 року, разом з доданими до них документами в електронній формі з використанням електронного кабінету/ засобами поштового зв`язку для учасників справи, не надано. Надані адвокатом Поплавським Д. П. докази надсилання касаційної скарги 08 квітня 2026 року учасникам справи Верховний Суд не бере до уваги, оскільки такі докази стосуються касаційної скарги, поданої у квітні 2026 року, яка ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 року повернута заявникові. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставки судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставки судового збору за подання юридичною особою або фізичною особою-підприємцем до суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складав 2 102,00 грн. Убачається, що заявник оскаржує судові рішення, якими задоволено вимоги майнового характеру (при визнання права власності та витребування майна). Під час подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону). Згідно з пунктами 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості За приписами частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) сформульовано правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Позовні вимоги Одеської міської ради спрямовані на визнання за територіальною громадою м. Одеси права власності та витребування з володіння відповідачів однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Ураховуючи викладене, ціна позову в цій справі має визначатися з урахуванням вартості об`єкта нерухомого майна. Ні касаційна скарга, ні судові рішення в справі № 523/10017/20 не містять інформації про вартість нерухомого майна. Тому за подання касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір за формулою (А ? 1,5 % ? 200 % х 0,8), де А - це вартість спірного майна. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За таких обставин, особі, яка подала касаційні скарги, необхідно: 1) звернутися до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження; 2) надати докази надсилання до електронного кабінету/засобами поштового зв`язку за поштовою адресою учасників справи копій поданих у червні 2026 року касаційних скарг; 3) надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційні скарги вважатимуться неподаними та будутьповернуті. Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Визнати наведені в касаційних скаргах підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Поплавського Дмитра Павловича на рішення Пересипського (рініше - Суворовський) районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційних скарг протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Ситнік