Постанова КЦС ВС № 643/10071/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Київ справа № 643/10071/24 провадження № 61-15998св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Харківська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лук`янова Олена Борисівна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуХарківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 25 листопада 2025 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , з якою вони разом проживали в квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з 1998 року до дня смерті матері.

3. Вказує, що квартира АДРЕСА_1 була спільною сумісною власністю родини ОСОБА_3 і частка матері в ній складала 1/4 частину, яку ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22 червня 2017 року подарувала позивачці.

4. Зазначає, що того ж дня (22 червня 2017 року) її мати ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 придбали в рівних частках по 1/2 частини кожен квартиру АДРЕСА_2 .

5. У зв`язку з тим, що в квартирі АДРЕСА_1 було зареєстровано чотири особи і сплата комунальних послуг була великою, матір позивачки змінила місце реєстрації на квартиру АДРЕСА_2 , проте залишилась проживати у квартирі на просп. Ювілейному. Таким чином, фактично мати постійно проживала з позивачкою, проте зареєстрована була за іншою адресою.

6. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частина у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 . Позивачка вважала себе такою, що прийняла спадщину, оскільки проживала зі спадкодавцем на час її смерті, у зв`язку з чим не зверталася до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини.

7. Звернувшись 16 серпня 2024 року до приватного нотаріусаХарківського міського нотаріального округу Лук`янової О. Б., отримала 28 серпня 2024 року постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що спадкоємець та спадкодавець на час відкриття спадщини мали різні адреси реєстрації місця проживання.

8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини за адресою: кв. АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

10. Рішення суду мотивоване тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Суд врахував суперечливі показання свідків щодо постійного місця проживання спадкодавця, відсутність обґрунтування ОСОБА_1 підстав реєстрації ОСОБА_2 за іншою, ніж фактичне місце проживання адресою, а також визнання позивачкою тієї обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла за адресою місця реєстрації. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: кв. АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

12. Постанова мотивована доведеністю факту того, що позивачка, яка є єдиним спадкодавцем за законом після смерті матері, на день відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем та вела з нею спільне господарство.

13. Апеляційний суд врахував, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: кв. АДРЕСА_2 , однак фактично там не проживала, що підтвердили зокрема свідки, які зазначали, що ОСОБА_2 мешкала разом з дочкою ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , де вела з позивачкою спільне господарство, перебувала під її доглядом та отримувала необхідну допомогу.

14. При цьому син спадкодавця ОСОБА_5 у своїй заяві нотаріусу від 16 серпня 2024 року зазначив, що на момент відкриття спадщини з матір`ю він не проживав, спадщину не приймав і звертатися за її прийняттям не буде, а в судовому засіданні зазначив, що саме його сестра ОСОБА_1 доглядала за матір`ю до її смерті.

15. Крім того, матеріали справи містять докази, які підтверджують, що ОСОБА_2 здійснювала оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 . Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У грудні 2025 року Харківська міська рада подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 643/10071/24, які у лютому 2026 року надійшли до Верховного Суду. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15, постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 521/14695/16, від 23 грудня 2019 року у справі № 303/1816/17, від 17 лютого 2020 року у справі № 127/4297/18, від 01 листопада 2023 року у справі № 522/18290/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка не надала доказів реєстрації місця проживання зі спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт постійного проживання ОСОБА_1 з матір`ю ОСОБА_2 , а ґрунтуються лише на показаннях свідків, що не може бути єдиною підставою для задоволення позову. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калініна О. Ю., подала відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані судом, оскільки відзив поданий з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

22. Відзив подано 01 березня 2026 року, в той час, як в ухвалі про відкриття касаційного провадження суд встановив строк для подання відзиву - до 12 лютого 2026 року.

23. ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття касаційного провадження 04 лютого 2026 року, а отже, з огляду на предмет та підстави позову, складність справи та обсяг її матеріалів, мала достатньо часу для подання відзиву на касаційну скаргу у визначений судом строк.

24. У клопотанні, доданому до відзиву, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калініна О. Ю., просить продовжити строк для подання відзиву, посилаючись на те, що 11 лютого 2026 року помилково надіслала відзив до Великої Палати Верховного Суду, який не був зареєстрований і не долучений до матеріалів справи.

25. Колегією суддів не встановлено підстав для поновлення строку на подання відзиву, оскільки для позивачки, яка представлена адвокатом, було очевидним те, що справа не перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду. Крім того після відмови у реєстрації відзиву направленого 11 лютого 2026 року до Великої Палати Верховного Суду, позивачка повторно подала відзив більш, ніж через два тижні, що не можна вважати розумним строком. Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

27. В результаті реєстрації та розірвання шлюбів, на час звернення до суду з позовом у розглядуваній справі, позивачка мала прізвище « ОСОБА_9 ».

28. Відповідно до договору дарування від 22 червня 2017 року № 1711, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук`яновою О. Б., дарувальники ОСОБА_2 і ОСОБА_4 передали безоплатно у власність обдаровуваній ОСОБА_1 , яка прийняла як дарунок 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаної квартири зареєстроване у Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно.

29. Згідно з договором купівлі-продажу від 22 червня 2017 року № 1706, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук`яновою О. Б., ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали кожен по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 . Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину вказаної квартири зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

30. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

31. Згідно з актами ПП «Мелешков» від 08 жовтня 2023 року № 003336 та від 08 жовтня 2023 року № 0010 замовник ОСОБА_1 замовляла ритуальні послуги для на поховання ОСОБА_2 . 32. 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лук`янової О. Б. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері. 33. 16 серпня 2024 року до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лук`янової О. Б. також звернувся син спадкодавця - ОСОБА_5 із заявою, у якій повідомив, що є спадкоємцем за законом після смерті матері, разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав, заяву про прийняття спадщини в установлені строки не подавав, за продовженням цього строку до суду не звертався та звертатися не буде, тому вважає себе таким, що не прийняв спадщину. 34. 16 серпня 2024 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук`янова О. Б. заведено спадкову справу № 53/2024 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

35. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова, станом на 07 жовтня 2023 року ОСОБА_2 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .

36. Постановою приватного нотаріуса Лук`яновою О. Б. від 28 серпня 2024 року №112/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до нотаріуса строк, встановлений статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини сплив, при цьому на час відкриття спадщини ОСОБА_1 була зареєстрована за іншою адресою ніж спадкодавець.

37. Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_10 , вона перебуває у шлюбі із братом позивачки. Померла ОСОБА_2 була її свекрухою, з якою вона мала гарні стосунки. Їй відомо, що ОСОБА_2 постійно проживала за адресою: кв. АДРЕСА_1 та інколи відвідувала квартиру на Салтівському шосе, де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

38. Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що є братом позивачки та сином померлої ОСОБА_2 . Він подав заяву про відмову від спадщини на користь сестри, яка більше доглядала за матір`ю. ОСОБА_2 все життя проживала за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Сестра зареєструвала матір у квартиру свого сина, по Салтівському шосе і ОСОБА_2 там інколи проживала.

39. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що є сусідкою позивачки та померлої ОСОБА_2 , з якою жили в одному під`їзді на проспекті Ювілейному з 1976 року. Їй відомо, що ОСОБА_2 інколи їздила до онука на Салтівське шосе.

40. Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що з 1976 року проживала з позивачкою та її батьками на одному поверсі. Їй відомо, що у 2017 році сусіди купили квартиру на Салтівському шосе де ОСОБА_2 подобався район і вона знайшла там однолітків для спілкування.

41. Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердив показання ОСОБА_13 .

42. Свідок ОСОБА_15 пояснила, що проживає з позивачкою в одному під`їзді з 1976 року. Матір позивачки - ОСОБА_2 також проживала за адресою: кв. АДРЕСА_1 , а її син не проживав з ними. Наскільки їй відомо ОСОБА_2 померла коли поїхала допомогти по господарству онуку, якого часто навідувала.

43. Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що є подругою позивачки з дитинства відколи заселилися в будинок. Матір позивачки - ОСОБА_2 проживала за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Також їй відомо, що ОСОБА_2 ходила в гості до онука. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

44. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

45. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

46. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

47. Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

48. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

49. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

50. Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

51. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

52. Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

53. У частині першій статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

54. Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

55. Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

56. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

57. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

58. У справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

59. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

62. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу (див. постанову Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 523/22514/23), а Європейський суд з прав людини визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) та вказує на відмінність стандартів доказування у цивільних і кримінальних справах (див. постанови Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23, від 25 березня 2026 року у справі № 157/230/25, рішення ЄСПЛ від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02, від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

63. Частиною першою статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

64. Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (наприклад, під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі, санаторії, тощо).

65. Верховний Суд також зазначав, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент відкриття спадщини не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджено іншими доказами. Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (див. постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).

66. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, забезпечив вирішення справи у відкритому змагальному процесі, з дотриманням принципів цивільного судочинства та стандартів доказування у цивільних справах та оцінивши наявні у справі докази в межах своїх повноважень, дійшов цілком обґрунтованого висновку про доведеність позивачкою факту її постійного проживання разом з матір`ю на час відкриття спадщини.

67. Відповідно до частини першої статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

68. За змістом частин першої - другої статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

69. Однак у суді першої інстанції відповідач відзив на позов у встановлений строк не подав, хоча 18 листопада 2024 року суд з цією метою оголошував перерву у підготовчому засіданні за клопотанням представника міської ради.

70. Не було подано міської радою у передбаченому ЦПК України порядку і відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

71. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою апеляційним судом доказів у справі, що не є підставою для скасування судового рішення, оскільки в силу вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

72. З оглядну на викладене, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15, постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 521/14695/16, від 23 грудня 2019 року у справі № 303/1816/17, від 17 лютого 2020 року у справі № 127/4297/18, від 01 листопада 2023 року у справі № 522/18290/16, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

74. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

75. За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

76. Отже, відсутні правові підстави для розгляду скарги з викликом учасників справи та в режимі відеоконференції, про що Харківська міська рада зазначає у касаційній скарзі. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников