Ухвала КЦС ВС № 753/789/24

УХВАЛА 15 червня 2026 року м. Київ справа № 753/789/24 провадження № 61-7220ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовк Сергій Петрович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «БТА Банк», ОСОБА_9 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: 26 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовк С. П., засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у цій справі. Касаційна скарга на вказане судове рішення надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). У касаційній скарзі порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року отримано в суді першої інстанції 29 квітня 2026 року, оскільки апеляційний суд не надіслав її копію заявниці. Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовк С. П., про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року, Верховний Суд виходить із такого. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. У разі доведення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовк С. П., недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, то в цьому випадку для відліку строку на касаційне оскарження застосовуються положення частини другої статті 390 ЦПК України, відповідно до якої заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення їй такого судового рішення. Проте представник заявниці не надав доказів на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень. Крім того, до касаційної скарги не додано доказів отримання копії оскаржуваної постанови в суді першої інстанції саме 29 квітня 2026 року. На підтвердження наведених обставин пропуску строку ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовк С. П., має надати належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень. Слід також зазначити, що до відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження. Відповідні докази мають бути надані заявником до суду касаційної інстанції, зокрема у виді довідки суду про ненаправлення (неотримання) копії оскаржуваного рішення або копії матеріалів справи, з яких можливо встановити відсутність доказів на підтвердження вручення судового рішення стороні, довідка поштового відділення зв`язку або інші докази на підтвердження цих обставин та докази отримання копії оскаржуваної постанови в суді першої інстанції саме 29 квітня 2026 року. Крім того, відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. 18 жовтня 2023 року набув чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким змінено редакцію, зокрема, частини шостої статті 14 ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. Вказана касаційна скарга подана та підписана адвокатом Вовком С. П., наявність електронного кабінету якого у скарзі не зазначено. Разом із тим, починаючи з 18 жовтня 2023 року наявність, зокрема, у адвоката електронного кабінету, за загальним правилом, є обов`язковою. Також Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що реєстрація ОСОБА_1 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, є добровільною. Крім того, адвокатом Вовком С. П. у касаційній скарзі не зазначено його місце проживання чи перебування. Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги представнику, який діє в інтересах заявниці, необхідно надати уточнену касаційну скаргу разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити відомості про наявність у нього електронного кабінету або існування обставин, зазначених в абзаці 3 частини шостої статті 14 ЦПК України, та зазначити своє місце проживання чи перебування. Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Представником заявниці до касаційної скарги додано квитанції про сплату судового збору в розмірі 26 840,00 грн. Разом з тим, на день подання касаційної скарги неможливо встановити точний розмір судового збору за подання касаційної скарги. Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - визначається вартістю майна. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначила, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18)). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці». Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України). Тому вимога у цій справі про витребування майна з чужого незаконного володіння має майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці, проте судові рішення судів попередніх інстанцій та матеріали касаційного провадження не містять відомостей про ціну позову (вартість спірної квартири АДРЕСА_1 ). Отже, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовк С. П., слід надати докази (наприклад, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел щодо ринкової вартості спірної квартири, тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовк С. П., строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовк Сергій Петрович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк