Ухвала КЦС ВС № 712/15471/25

УХВАЛА 11 червня 2026року м. Київ справа № 712/15471/25 провадження № 61-7715ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кожина Тетяна Вікторівна, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2025 року Черкаська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 11 645,07 грн. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року, позов Черкаської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримувані кошти у розмірі 11 645,07 грн та судовий збір в розмірі 3 028 гривень. 08 червня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кожина Т. В., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Черкаської міської ради відмовити у повному обсязі. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження. Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України до категорії малозначних віднесено справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у цій справі складає 11 645,07 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 х 3 328 грн = 99 840грн). Таким чином ця справа відноситься до категорії малозначних. Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Кожина Т. В., зазначає, що справа має виняткове значення для заявника, оскільки оскаржувані судові рішення він вважає такими, що суперечать вимогам законодавства та сформованій практиці Верховного Суду, а відмова у відкритті касаційного провадження суттєво вплине на довіру заявника до національних судів України. Крім того, вказує, що справа становить значний суспільний інтерес, з огляду на значну кількість аналогічних справ, що перебувають у провадженні судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, складність справи, встановлені судами обставини (зокрема, фактичне користування відповідачем сформованою земельною ділянкою, на якій розміщена належна йому частина нерухомого майна, не виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати за користування земельною ділянкою, наявні відомості про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки), а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі. Незгода заявника з встановленим судами розміром суми, яка підлягають стягненню з відповідача за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому майно, не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи про те, що справа має виняткове значення для заявника та становить значний суспільний інтерес є необґрунтованими. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку двома судами попередніх інстанцій. Відповідач у цій справі не має права вимагати касаційного перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання справи. Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягали б касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Кожина Т. В., подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, не довів наявності винятків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кожина Тетяна Вікторівна, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович