Ухвала КЦС ВС № 621/175/26

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 621/175/26 провадження № 61-5819ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», Товариство) подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

2. Зміївський районний суд Харківської області ухвалою від 30 січня 2026 року видав судовий наказ яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства 1 369,66 грн заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01 березня 2024 року до 31 грудня 2025 року та судові витрати зі сплати судового збору на суму 332,80 грн, які підлягали перерахуванню на р/р IBAN: НОМЕР_1 в ХОУ АТ «Ощадний банк», МФО: 351823, Код ЄДРПОУ: 45051254. 3. 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу.

4. Ухвалою від 10 березня 2026 року Зміївський районний суд Харківської області скасував судовий наказ у цивільній справі № 621/175/26, виданий Зміївським районним судом Харківської області 30 січня 2026 року за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення 1 369,66 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01 березня 2024 року до 31 грудня 2025 року та витрат зі сплати судового збору у розмірі 332,80 грн. Стягнув з ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір на суму 166,50 грн.

5. Не погодившись з ухвалою суду, Товариство оскаржило її в апеляційному порядку.

6. Ухвалою від 01 квітня 2026 року Харківський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 10 березня 2026 року.

7. Ухвалу суду мотивовано тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягало апеляційному оскарженню. 8. 30 квітня 2026 року Товариством за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 рокута направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

9. Ухвалу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги доводи апеляційної скарги, а саме оскарження ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 10 березня 2026 року у частині вирішення питання про розподіл судових витрат, тобто відповідно до пункту 13 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) така ухвала підлягає апеляційному оскарженню.

10. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на такі обставини.

11. Відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

12. Крім рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку можуть бути оскаржені також ухвали суду першої інстанції. У частині першій статті 353 ЦПК України законодавець визначив перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

13. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, керувався пунктом 1 частини першої статті 358 ЦПК України, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції про скасування судового наказу не підлягає апеляційному оскарженню.

14. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

15. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України).

16. Частиною другою статті 161 ЦПК України встановлено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

17. Частинами другою, третьою та сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

18. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

19. У частині першій статті 4 ЦПК України визначено право особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

20. Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

21. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що захист прав фізичних та юридичних осіб відбувається у порядку загального або спрощеного позовного провадження, яке передбачає наявність предмета спору, діаметрально протилежні вимоги та позиції двох і більше осіб щодо предмета спору.

22. Натомість захист приватного інтересу особи у порядку наказного та окремого провадження здійснюється лише щодо тих вимог, стосовно яких відсутній предмет спору.

23. Отже, характерною ознакою загального позовного провадження є наявність спору між сторонами, а наказного та окремого проваджень - безспірність позовних вимог.

24. Принцип змагальності, покладений у основу цивільного судочинства, полягає у необхідності врахування судом думки кожного з учасників справи щодо результату вирішення процесуальних питань, пов`язаних з розглядом справи, до яких належить також вирішення розподілу судових витрат, зокрема, пов`язаних зі сплатою судового збору.

25. Згідно з вимогами статті 164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

26. Отже, у наказному провадженні питання про розподіл судових витрат визначено імперативними нормами. При цьому, законодавець визначив, що у разі виникнення спору питання та звернення з вимогою про поновлення порушеного права у порядку спрощеного позовного провадження сплачений за подання судового наказу судовий збір зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

27. Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Статтею 142 ЦПК України визначено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

28. Зазначені норми дають підстави для висновку, що розподіл судових витрат здійснюється виключно під час загального або спрощеного позовного провадження.

29. Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції тієї обставини, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про розподіл судових витрат підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Цивільне процесуальне законодавство не наділяє суд повноваженнями здійснювати розподіл судових витрат у справах наказного провадження, що унеможливлює сам факт існування ухвали суду першої інстанції про розподіл судових витрат у справі наказного провадження.

30. Пунктом 1 частини першої статті 353 ЦПК України визначено право на апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу.

31. Відповідно до частини третьої статті 258 ЦПК України ухваленням рішення закінчується розгляд справи по суті позовних вимог, тобто у порядку спрощеного або загального позовного провадження.

32. За таких умов ухвала суду першої інстанції про скасування судового наказу, яка не входить до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду відповідно до переліку у частині першій статі 353 ЦПК України, не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки у наказному провадженні не ухвалюється рішення по суті позовних вимог, разом з яким вона може оскаржуватися відповідно до статті 353 ЦПК України. А отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, правильно застосувавши пункт 1 частини першої статті 358 ЦПК України.

33. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення норм процесуального права, яке не відповідає їх легітимному правозастосуванню.

34. Враховуючи зазначене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки скарга не містить достатньо вмотивованих підстав для відкриття касаційного провадження.

35. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

36. Оскільки колегія суддів визнає подану касаційну скаргу необґрунтованою, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена відповідно до вимог чинного процесуального законодавства, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України. Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Пророк