Ухвала КЦС ВС № 554/4651/25

УХВАЛА 02 червня 2026 року м. Київ справа № 554/4651/25 провадження № 61-6520ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2026 року (повний текст постанови складено 19 березня 2026 року) у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у квітні 2025 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та гарячі води, у якому просило стягнути з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 39 383,32 грн, а також просили стягнути судовий збір в сумі 3 028 грн за подання позовної заяви. Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2025 року позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість з оплати теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у загальній сумі 27 059,15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за послуги постачання гарячої води скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за постачання гарячої води, що утворилася за період з 01 грудня 2021 року по 01 лютого 2025 року в сумі 11 684,78 грн, індекс інфляції в сумі 1 134,53 грн, 3% річних в сумі 272,46 грн, а всього 13 091,77 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 11 травня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2026 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Ціна позову у цій справі становить 39 383,32 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правові питання, які постають та потребують вирішення в цій справі мають особливе значення не тільки для скаржника, але й для широкого кола суб`єктів правовідносин в сфері житлово-комунальних послуг, їх вирішення сприятиме однаковому тлумаченню закону та забезпечить однакове застосування норм права. Оскільки відсутні відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в правовідносинах, що виникають в сфері постачання теплової енергії, розгляд вказаної касаційної скарги покликаний забезпечили підхід, який має бути однаково правильним у вирішенні багатьох подібних справ в судах першої і апеляційної інстанцій. Отже, забезпечення сталості та єдності судової практики є одним із основних завдань діяльності Верховного Суду як найвищого органу у судовій системі України. Внаслідок цього, формується негативна судова практика, а тому є нагальна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики за цією категорією справ. Вважає, що вирішення виключної правової проблеми, якою є питання правомірності і законності нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, зможе забезпечити Однакове застосування норм права та попередити в подальшому порушення прав усіх споживачів комунальних послуг. Проте, ОСОБА_1 не обґрунтовує в чому саме проявляється ігнорування та чому саме справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім цього, справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи, оскільки проявляється у великій кількості судових справ як за позовами виконавця послуг, так і за позовами споживачів, численних зверненнях споживачів до органів державної влади і органу місцевого самоврядування. Значний інтерес з боку суспільства до проблеми системних зловживань ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» проявляється у різних формах протесту громадян проти неправомірних нарахувань за комунальні послуги, які наразі частково стримуються обмеженнями правового режиму воєнного стану, але які мають об`єктивні підстави активізуватися внаслідок неможливості захистити свої права в судових органах. Відмови Верховного Суду в розгляді малозначних справ за наявності в касаційних скаргах обгрунтованих процесуальних підстав розгляду малозначних справ, і насамперед - значного суспільного інтересу, є свідченням створення штучних перешкод в доступі громадян до правосуддя. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, у чому проявляється значний суспільний інтерес та виняткове значення і чому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення, а касаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2026 року у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат