Постанова КГС ВС № 920/1017/25

ДОДАТКОВА УХВАЛА 15 червня 2026 року м. Київ cправа № 920/1017/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Студенця В. І., розглянув у порядку письмового провадження заяву Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі з розгляду касаційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 14.10.2025, додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2025 (суддя Вдовенко Д. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 (головуюча - Сітайло Л. Г., судді: Демидова А. М., Шапран В. В.) у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" Сумської міської ради до Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Державний реєстратор Виконавчого комітету Сумської міської ради Гримайло Валерія Валеріївна; 2) Сумська міська військова адміністрація Сумського району Сумської області; 3) Сумська міська рада про скасування реєстраційної дії ВСТАНОВИВ: Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" Сумської міської ради (далі - позивач, КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня № 5" Сумської міської ради (далі - відповідач, КНП "Клінічна лікарня № 5") про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради Гримайло Валерії Валеріївни (запис, що здійснений 07.12.2023 у відомостях ЄДРПОУ щодо юридичної особи КНП "Клінічна лікарня № 5" за номером реєстраційної дії № 1006321320009016864, назва реєстраційної дії: Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу або державного органу про відміну рішення щодо припинення юридичної особи на підставі рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи про відміну рішення про припинення юридичної особи від 05.12.2023 № 64-СМР). 14.10.2025 Господарський суд Сумської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026, про відмову у задоволенні позову. Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 10.11.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026, стягнуто з КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" на користь КНП "Клінічна лікарня №5" 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, а також постанову апеляційного господарського суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову. 19.05.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.10.2025, додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 закрив на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України. 22.05.2026 КНП "Клінічна лікарня № 5" подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить стягнути з КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" на користь заявника 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції. КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" подало заперечення на заяву КНП "Клінічна лікарня № 5" про ухвалення додаткового рішення у справі, в яких просить: відмовити КНП "Клінічна лікарня №5" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - зменшити їх розмір до мінімально обґрунтованої суми, виходячи з критеріїв розумності, співмірності та пропорційності. Заперечення обґрунтовані тим, що: - представник КНП "Клінічна лікарня № 5" не здійснював глибокого аналізу нових правових позицій та не формував нову стратегію захисту. Правова позиція була сформована ще в суді першої інстанції; - сума у 12 000,00 грн за участь у процесі, який завершився процедурним закриттям провадження, є явно завищеною; - заявником не доведено співмірності витрат із обсягом реально виконаної роботи на стадії касаційного перегляду. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги (такий висновок викладено в додатковій ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ять та шість статті 126 ГПК України ). У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ять та шість статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ять - сім та дев`ять статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі додано копії: - договору про надання правової (правничої) допомоги № 165 від 06.05.2026, укладеного між КНП "Клінічна лікарня № 5" та Адвокатським Бюро "Касьяненко Денис і Партнери"; - акта надання послуг № 08/05/2026 від 08.05.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 165 від 06.05.2026, в якому зазначено, що адвокатом надано замовнику такі послуги: "Представництво інтересів замовника, як відповідача, у суді касаційної інстанції у справі № 920/1017/25, а саме - аналіз касаційних скарг поданих на основні та додаткові рішення, а також підготовка і подання відзиву на касаційні скарги; витрачено 3 години; загальна вартість наданих послуг складає 9 000, грн."; - акта надання послуг № 20/05/2026 від 20.05.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 165 від 06.05.2026, в якому зазначено, що адвокатом надано замовнику такі послуги: "Представництво інтересів замовника, як відповідача, у суді касаційної інстанції у справі № 920/1017/25, а саме - участь у судовому засіданні 19.05.2026; витрачено 1 годину; загальна вартість наданих послуг складає 3 000, грн."; - платіжної інструкції № 8725 від 13.05.2026; - платіжної інструкції № 8837 від 22.05.2026. Отже, відповідачем, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу. При розгляді заяви відповідача колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22). У постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/2990/24 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Суд також враховує, що: - правова позиція КНП "Клінічна лікарня № 5" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат Касьяненко Д. С. надавав правову допомогу відповідачу в усіх інстанціях, тому представник відповідача був обізнаний у справі з усіма деталями, які з неї випливають. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи; - в акті надання послуг № 08/05/2026 від 08.05.2026 зазначено, що адвокат здійснив аналіз касаційних скарг на основне і додаткові рішення, а також підготував і подав відзив на касаційні скарги. Однак Верховний Суд ухвалою від 22.04.2026 відкрив касаційне провадження лише щодо однієї касаційної скарги КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона", та відповідно установив учасникам справи строк для подання відзиву на одну касаційну скаргу КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона". При цьому, заява КНП "Клінічна лікарня № 5" не містить доводів щодо необхідності отримання адвокатських послуг в частині аналізу іншої касаційної скарги та викладення у відзиві обґрунтування заперечень на зміст такої касаційної скарги, касаційне провадження за якою відкрите не було; - представник позивача у суді касаційної інстанції приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало витрат на транспорт, часу на доїзд до приміщення суду і очікування тощо (див. постанову Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 910/173/23, додаткові постанови Верховного Суду від 05.11.2024 у справі № 27/55(914/536/23), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, 13.03.2025 у справі № 910/11564/23, від 22.04.2025 у справі № 916/407/24). Разом з тим, колегія суддів відхиляє аргументи позивача про те, що КНП "Клінічна лікарня № 5" не доведено співмірності витрат із обсягом реально виконаної роботи на стадії касаційного перегляду, оскільки частиною шостою статті 126 ГПК України у даному випадку саме на позивача покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат, заявлених відповідачем. Враховуючи наведене, дослідивши заяву КНП "Клінічна лікарня № 5" про ухвалення додаткового рішення у справі, а також надані заявником документи, беручи до уваги заперечення позивача на дослідивши заяву КНП "Клінічна лікарня № 5" про ухвалення додаткового рішення у справі, Суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції. Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд УХВАЛИВ :

1. Заяву Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" Сумської міської ради (40007, м. Суми, вул. М. Вовчок, 2; ідентифікаційний код 01981498) на користь Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради (40007, м. Суми, вул. М. Вовчок, 2; ідентифікаційний код 02000317) 5 000 грн (п`ять тисяч гривень) 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 920/1017/25.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №5" Сумської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити. Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча І. Кондратова Судді О. Баранець В. Студенець