Постанова 4876 № 910/18228/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2026 року м.Дніпро Справа № 910/18228/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Дармін М.О. секретар судового засідання: Солодова І.М. За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі): Представник позивача: Мамотенко Олег Петрович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер Представник відповідача: Панченко Оксана Василівна (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 (повне рішення складено 24.07.2025, суддя Дупляк С.А.) у справі № 910/18228/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжметбрухт" про визнання відсутності прав за договором, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №910/18228/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжметбрухт", про визнання відсутності прав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016", як нового кредитора, згідно договору відступлення прав вимог, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжметбрухт" від 08.06.2023 з моменту укладення. В обґрунтування поданого позову зазначено, що договір відступлення укладено із порушенням; передано неіснуюче право; новий кредитор не має відповідного статусу; господарські операції мають ознаки системного факторингу без ліцензії.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі № 910/18228/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання відсутності прав у ТОВ "Олтрейд 2016" за договором, укладеним 08.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт») в означеній ситуації не є належним та ефективним способом захисту. Суд зазначив, що позивачу доступна можливість захисту його права у справі №908/3269/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016», про зобов`язання виконати умови договору (що узгоджується із висновком, викладеним у п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц). Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання відсутності права у даному випадку не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки фактично є додатковим спором щодо тих самих обставин, які підлягають встановленню у справі №908/3269/24 (наявності чи відсутності спірної заборгованості). Окремо, місцевий суд відзначив, що після укладення 08.06.2023 договору відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021 між ТОВ «Запоріжметбрухт» та ТОВ «Олтрейд 2016» останнім ініційовано в Господарському суді міста Києва процедуру банкрутства ТОВ «Енергомаш-Інвест» (справа № 910/18228/23). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/18228/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест". Водночас, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні 24.07.2025, вказану ухвалу він оскаржив в апеляційному порядку. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, місцевий суд вказав, що у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", в якій просить: вважати апеляційну скаргу такою, що подана у встановлений законом строк; відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 скасувати та ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016» задовольнити, визнати відсутність прав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016», як нового кредитора, згідно договору відступлення прав вимог, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжметбрухт" від 08.06.2023 з моменту укладення. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що для захисту прав позивача - ТОВ «Енергомаш-Інвест» - достатньо спору, який є предметом розгляду у справі №908/3269/24 та помилково виснував, що позовна вимога про визнання відсутності права у цій справі не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки фактично є додатковим спором щодо тих самих обставин. На користь наведених тверджень апелянт вказав на наступні обставини: - у справі № 908/3269/24 предметом розгляду є вимога ТОВ «Енергомаш-Інвест» про зобов`язання ТОВ «Запоріжметбрухт» прийняти (отримати) товар згідно договору поставки від 29.06.2021. Питання щодо того, чи було правомірним відступлення права вимоги (цесія), а також правомірності подальших дій ТОВ «Олтрейд 2016» як цесіонарія не входять до предмету позову. Відповідно, рішення у справі № 908/3269/24 не здатне остаточно виключити можливість для відповідача у подальшому використовувати договір цесії. Тобто, правова невизначеність між позивачем та відповідачем може тривати й після ухвалення рішення у справі № 908/3269/24; - предмет спору у справі № 908/3269/24 перебуває поза межами правовідносин цесії, і саме в іншому (в цьому) судовому процесі (справа 910/18228/23) має встановлюватися обґрунтованість чи не обґрунтованість вимог ТОВ «Олтрейд 2016» до ТОВ «Енергомаш-Інвест» на підставі документа під назвою «Договір відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021», датованого 08.06.2023; - суд першої інстанції не зазначив, яким чином, без розгляду окремого спору, та на підставі якої норми закону рішення у справі № 908/3269/24 автоматично скасовує документ під назвою «Договір відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021», датований 08.06.2023, реквізити та зміст якого формально відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до такого виду договорів; - з огляду на положення статті 204 ЦК України, якою встановлено презумпцію правомірності правочину, і на цьому постійно наголошує представник ТОВ «Олтрейд 2016», є очевидним факт відсутності правових підстав вважати укладений договір цесії недійсним чи таким, що автоматично втрачає чинність у зв`язку з розглядом спору у справі № 908/3269/24; - ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/18228/23 у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Енергомаш-Інвест» відмовлено; - якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц). Також, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту (п. 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц); - відповідачем не надано доказів апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/18228/2 та доказів ініціювання будь-якого іншого судового процесу щодо стягнення з позивача грошових коштів згідно договору цесії; - у справі відсутні докази, що підтверджують обставини, які б унеможливлювали для позивача реалізацію права на захист у обраний ним спосіб, зокрема - ті обставини, про які йдеться у підпунктах 61 та 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц; - відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Енергомаш- Інвест» не позбавляє ТОВ «Олтрейд 2016» звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості на підставі документу, який формально свідчить про наявність у нього права, а саме документ під назвою «Договір відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021», який датований 08.06.2023; - рішення суду першої інстанції не лише не усуває правову невизначеність між сторонами, а й залишає потенційну підставу для подальших судових спорів, що суперечить принципу процесуальної економії. Обраний позивачем спосіб захисту є таким, що дозволяє повною мірою захистити його інтереси від потенційно необґрунтованих вимог відповідача.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи За твердженням відповідача, позов ТОВ "Енергомаш-Інвест" у цій справі фактично повторює предмет і обставини справи № 908/3269/24. Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2025 у справі №908/3269/24 дійсно не скасовує Договір відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021, оскільки, відповідно до ст. 13 ЦПК України та ст. 16 ЦПК України, суд надає захист лише у випадку доведеності позовних вимог. У цій справі позовні вимоги були визнані необґрунтованими, тому й відсутні правові підстави для визнання недійсними права вимоги за основним Договором. Відповідач вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/18228/23, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест". ТОВ "Олтрейд 2016" оскаржило в апеляційному порядку зазначену ухвалу (ухвала про відкриття апеляційного провадження додається до відзиву). Відповідно ж до висновків, викладених у п. 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Відповідач наголошує, що ТОВ «Олтрейд 2016» вже звернувся до суду за захистом свого порушеного права як кредитор, тому позов щодо кореспондуючого обов`язку боржника є неналежним його способом захисту у цьому провадженні, про що суд першої інстанції правомірно відзначив у рішенні. Щодо твердження про незаконність відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «Олтрейд 2016», з тих підстав, що товариство не є фінансовою установою та не має права надання фінансових послуг, відповідач вказав, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Відповідач, посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20, зазначив, що дійсно фінансові послуги надаються, зокрема, за кредитним договором, оскільки вони надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за договором поставки у простій письмовій формі не суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі договору поставки, не характерним є наявність спеціального суб`єкту, а саме кредитора - банку або іншої фінансової установи. Отже твердження позивача про недійсність договору відступлення прав вимог від 08.06.2023 з підстав невідповідності нормам законодавства відповідач вважає безпідставними. Стосовно неналежного способу захисту порушеного права обраного позивачем «визнання відсутності права за договором відступлення прав вимог, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛТРЕЙД 2016» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт» відповідач стверджує, що позивач не є стороною Договору відступлення прав вимоги, є лише боржником за зобов`язаннями, які передані новому кредиторові, а відтак на його об`єм прав та обов`язків (розмір заборгованості) укладений Договір відступлення права вимоги від 08.06.2023 не впливає, відбулась лише заміна управленої сторони. Первісний кредитор відступає право вимоги, яке йому беззаперечно належить і який попередньо звертався до позивача з вимогою про сплату боргу у повному обсязі. Як вказує відповідач, не було у справі і обставин відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб`єкта). Заборгованість позивача перед новим кредитором реальна та не погашена. Звернення нового кредитора із вимогою про погашення заборгованості позивачем проігнороване. Отже, на думку відповідача, підстав для визнання відсутності прав у ТОВ «ОЛТРЕЙД 2016», як нового кредитора за Договором відступлення права вимоги від 08.06.2023, з моменту його укладання немає. Щодо заміни матеріальної вимоги на грошову вимогу попереднім кредитором, відповідач пояснив, що 02.05.2023 ТОВ «Запоріжметбрухт» надіслало Вимогу про повернення передплати №17-п від 02.05.2023, в якій вимагало від ТОВ «Енергомаш-Інвест» протягом 3-х днів з дня отримання вимоги повернути на розрахунковий банківський рахунок суму передплати у розмірі 30 458 502,48 грн. В результаті прострочення строку постачання Боржником, виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора ТОВ «Запоріжметбрухт», та він відмовився від прийняття виконання, відповідно вимагав відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України). Тобто матеріальна вимога була замінена грошовою вимогою попереднім кредитором. Окрім того, відповідач звертає увагу, що позивач виявляє суперечливу поведінку, адже вважає взагалі відсутнім предмет для відступлення прав, тобто вважає заборгованість повністю погашеною та одночасно стверджує про наявність непогашеної заборгованості, спираючись на обставини непереборної сили, що заважають виконанню обов`язку.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 здійснено запит матеріалів справи №910/18228/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 18.08.2025 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Відповідно до розпорядження керівника апарату суду № 673/25 від 15.09.2025, у зв`язку з відрядженням судді Дарміна М.О. (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М. Ухвалою суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі № 910/18228/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 04.02.2026 о 12:00 год. 01.02.2026, документ сформовано в системі «Електронний суд», від представника позивача/ТОВ "Енергомаш-Інвест" до Центрального апеляційного господарського суду (зареєстровано 02.02.2026) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки повноважний представник позивача не має можливості прийняти участь в судовому засіданні, яке призначено на 04.02.2026 через зайнятість в іншій справі у Верховному Суді. Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О. В судове засідання 04.02.2026 представник третьої особи/ТОВ "Запоріжметбрухт" не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Розглянувши у судовому засіданні 04.02.2026 заявлене клопотання представника позивача/скаржника, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення. Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Зважаючи на поважність підстав неприбуття у судове засідання представника позивача/скаржника, з метою об`єктивного повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, дотримання рівності сторін та змагальності процесу ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі № 910/18228/23 відкладено до 27.05.2026 року о 12-00 год. 19.05.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест» подано додаткові пояснення у справі, в яких позивач вказав, що у цій справі інтерес позивача полягає у правовій визначеності щодо відсутності у ТОВ «Олтрейд 2016» права вимоги до ТОВ «Енергомаш-Інвест», оскільки наявність у відповідача договору відступлення права вимоги від 08.06.2023 створює для позивача постійний ризик використання такого документа у правовідносинах із третіми особами. Як вважає позивач, у межах даної справи підлягають встановленню обставини щодо наявності або відсутності у ТОВ «Олтрейд 2016» статусу кредитора за договором цесії, обсягу та дійсності переданого права вимоги, а також наявності правових підстав для переходу права вимоги від ТОВ «Запоріжметбрухт» до ТОВ «Олтрейд 2016». У свою чергу, у справі № 908/3269/24 предмет доказування охоплював обставини належного або неналежного виконання сторонами умов договору поставки, факту поставки товару, його прийняття, виконання сторонами обов`язків на умовах EXW та наявності підстав для застосування відповідних способів захисту у межах договірних правовідносин поставки. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нетотожність хоча б одного з елементів позову - предмета, підстав або сторін - виключає висновок про тотожність спорів та не перешкоджає повторному зверненню до суду. Більше того, позивач звернув увагу, що на момент ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області оскаржуваного рішення ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/18228/23 було відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Енергомаш-Інвест» у зв`язку з непідтвердженістю безспірного характеру вимог ТОВ «Олтрейд 2016» у розмірі 30 458 502,48 грн. У межах справи №910/18228/23 судом встановлено відсутність доказів вчинення ТОВ «Запоріжметбрухт» дій, спрямованих на отримання повного обсягу товару на умовах EXW, а також недоведеність обставин, які б свідчили про невиконання ТОВ «Енергомаш-Інвест» обов`язку щодо забезпечення фізичної наявності товару та наявність підстав для повернення попередньої оплати. Також позивач наголосив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зазначила, що якщо особа відступає право вимоги, яке їй не належить або яке фактично не існує, заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Крім того, апелянт додатково зазначив, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі № 910/18228/23 залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 та постановою Верховного Суду від 24.02.2026. При цьому, на думку позивача, ухвала у справі про банкрутство не припинила існування спірного договору відступлення права вимоги та не позбавила ТОВ «Олтрейд 2016» можливості використання цього документа. У судове засідання 27.05.2026 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні. У судовому засіданні 27.05.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

7. Встановлені судом обставини справи Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест» (ТОВ «Енергомаш-Інвест», Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт» (ТОВ «Запоріжметбрухт», Покупець) 29.06.2021 укладено Договір поставки б/н (далі - Договір). За умовами Договору поставки Постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити брухт чорних металів, номенклатура, кількість та ціна якого вказується у специфікації (п. 1.1). Постачальник підтвердив, що Товар належить йому на праві власності на момент укладення Договору та вільний від будь-яких обтяжень (п. 1.2). Ціна Товару за одиницю визначена в Специфікаціях, які є Додатком до даного Договору. Загальна сума цього Договору складається з суми всіх накладних, за якими здійснювались поставки Товару на виконання цього Договору. Орієнтовна загальна сума Договору складає 30.000.000,00 грн (п. 2.1). Покупець має право робити попередню оплату в будь-якому розмірі (п. 2.3). Постачальник зобов`язався передати товар покупцю протягом строку, зазначеного у Специфікації (п. 3.1). Товар відвантажується на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс (в редакції 2010 р.) (п. 3.2). Перехід права власності на Товар та ризику випадкової загибелі або пошкодження Товару від Постачальника до Покупця здійснюється в момент фактичної передачі Товару Покупцю, що оформлюється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної (п. 3.4). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язання за ним; договір може бути змінений, доповнений або розірваний лише за взаємною згодою сторін (п.9.3). Умовами Договору не передбачено конкретного способу повідомлення Покупця про готовність Товару. Також сторонами 29.06.2021 підписано Додаток до Договору Специфікацію №1 (далі Специфікація), якою погоджено вид та кількість товару, ціну, строк та умови поставки. Так, сторони домовились, що предметом Договору є металобрухт вид 510 згідно з ДСТУ 4121-2002, у кількості 4762 тони за ціною 6300 грн з тону без ПДВ на загальну суму без ПДВ 30.000.000,00 грн. Відповідно до п. 2 Специфікації строк поставки Товару: 4 календарні місяці з дати підписання Специфікації на умовах EXW (Інкотермс 2010) («Франко завод») за умови внесення Покупцем 100% попередньої оплати. Вимоги до Товару: металобрухт, вид 510, згідно з ДСТУ 4121-2002 (п. 4 Специфікації). Адреса постачання: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд. 59 (територія Токмацького ковальсько-штампувального заводу) (п. 5 Специфікації). Договір та Специфікацію підписано без зауважень. На виконання зазначеного Договору та Специфікації Покупцем перераховано Продавцеві кошти у загальному розмірі 30.458.502,48 грн. Зазначене не оспорюється сторонами. Факт укладення договору поставки, підписання Специфікації, їх зміст, факт здійснення оплати Товару Покупцем на зазначену суму визнаються учасниками справи. У подальшому, 02.05.2023 Покупцем на адресу Продавця направлено вимогу про повернення передоплати № 17-п, за змістом якої Покупець вимагав у Продавця повернути сплачені за договором поставки б/н від 29.06.2021 кошти у сумі 30.458.502,48 грн у зв`язку з невиконанням останнім обов`язків щодо поставки товару. Між Покупцем (ТОВ «Запоріжметбрухт») та відповідачем (ТОВ «Олтрейд 2016») 08.06.2023 укладено договір відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021. Відповідно до п. 1.2. Договору право вимоги за Договором поставки від 29.06.2021 між Первісним кредитором і Боржником, передається Новому кредитору в розмірі суми вартості оплаченого (передоплата), але не поставленого Боржником товару (металобрухт (вид 510), що складає 30 458 502,48 грн. із врахуванням Вимоги про повернення передоплати від 02.05.2023р. за №17-п, направленої Боржнику поштовим відправленням "Укрпошти" за №6901404318119. У результаті передачі права вимоги за цим Договором Первісний кредитор передає Новому кредитору право вимоги щодо здійсненної передоплати в сумі 30 458 502,48 грн. (п.1.3. Договору). На виконання зазначеного договору 08.06.2023 між його сторонами підписано акт приймання-передачі документів. Покупцем (ТОВ «Запоріжметбрухт») на адресу продавця (ТОВ «Енергомаш-Інвест») 12.06.2023 за вих. № 12/06 направлено повідомлення про заміну кредитора у зв`язку з укладенням договору відступлення права вимоги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного 29.06.2021 договору поставки металобрухту ТОВ «Енергомаш-Інвест» здійснено всі передбачені договором дії та виконано всі обов`язки з поставки, а тому у ТОВ «Енергомаш-Інвест» відсутня заборгованість (обов`язок з повернення коштів) у розмірі 30.458.502,48 грн. Позивач вважає, що було передане неіснуюче право вимоги за договором поставки від 29.06.2021, ТОВ «Запоріжметбрухт» не був кредитором, оскільки зобов`язання були виконані позивачем та діє загальновизнаний принцип, що ніхто не може передати більше прав ніж має сам, тобто заміна кредитора не відбулась.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, апеляційний господарський суд зазначає таке. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України). Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Сполученого Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02)). Підсумовуючи, слід зазначити, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17). За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (щодо захисту інтересу у правовій визначеності), сформульовано такі правові висновки: «

56. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

57. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

58. Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

59. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

60. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

61. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

62. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

63. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

64. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

65. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.» Отже, апеляційний суд зазначає, що виходячи з наведеного висновку Верховного Суду, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися виходячи з обставин справи, залежно від того, чи приведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). З позовних вимог ТОВ "Енергомаш-Інвест" вбачається, що обставиною, яка на думку позивача потребує встановленню окремо, є обставина щодо відсутності/наявності у ТОВ "Олтрейд 2016" права вимоги до ТОВ «Енергомаш-Інвест», набутого на підставі договору відступлення права вимоги від 08.06.2023. Метою позовних вимог за цим позовом є дослідження питання правомірності переходу до відповідача права вимоги повернення попередньої оплати, існування такого права у первісного кредитора на момент його відступлення відповідачу. Так, 08.06.2023 між ТОВ «Запоріжметбрухт» (Первісний кредитор) та ТОВ «Олтрейд 2016» (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за договором поставки від 29.06.2021. Відповідно до п. 1.2. цього Договору право вимоги за Договором поставки від 29.06.2021 між Первісним кредитором і Боржником, передається Новому кредитору в розмірі суми вартості оплаченого (передоплата), але не поставленого Боржником товару (металобрухт (вид 510), що складає 30 458 502,48 грн. із врахуванням Вимоги про повернення передоплати від 02.05.2023р. за №17-п, направленої Боржнику поштовим відправленням "Укрпошти" за №6901404318119. У результаті передачі права вимоги за цим Договором Первісний кредитор передає Новому кредитору право вимоги щодо здійсненної передоплати в сумі 30 458 502,48 грн. (п.1.3. Договору від 08.06.2023). Як вірно встановлено місцевим господарським судом та досліджено судом апеляційної інстанції, після укладення 08.06.2023 договору відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021 у листопаді 2023 року ТОВ "Олтрейд 2016" звернулося із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Енергомаш-Інвест" у зв`язку з наявною непогашеною заборгованістю (справа №910/18228/23). Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" з метою захисту його порушеного права, а саме доведення неправомірності як відступлення права вимоги так і обґрунтованості заявлених до нього кредитором грошових вимог, визначення їх розміру, подано 01.07.2024 позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" про визнання відсутності прав за договором про відступлення права вимоги, який був прийнятий до провадження у межах справи № 910/18228/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест» (що узгоджується з висновком у п.61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 передано матеріали справи №910/18228/23 (910/8255/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжметбрухт" про визнання відсутності прав за договором відступлення прав вимог від 08.06.2023, для подальшого розгляду за належною територіальною підсудністю, а саме до Господарського суду Дніпропетровської області. Ухвала від 03.03.2025 у справі №910/18228/23 мотивована тим, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" не відкрито. У подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 (яка набрала законної сили 18.06.2025), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 та постановою Верховного Суду від 26.01.2026, Товариству з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Енергомаш-Інвест». Отже суд першої інстанції не врахував, що на момент розгляду 24.07.2025 позову ТОВ «Енергомаш-Інвест» про визнання відсутності прав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016", як нового кредитора, відповідно до договору відступлення прав вимог від 08.06.2023, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Енергомаш-Інвест» відкрито не було, ухвала суду про відмову у відкриті провадження у справі про банкрутство набрала законної сили. Також є помилковим висновок господарського суду, що позивачу доступна можливість захисту його права у справі №908/3269/24 (що узгоджується із висновком, викладеним у п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц). Предметом позову у справі №908/3269/24 є вимога ТОВ "Енергомаш-Інвест" про зобов`язання ТОВ "Запоріжметбрухт" прийняти (отримати) товар на умовах EXW (Інкотермс 2010) за адресою постачання Запорізька область, місто Токмак, вулиця Ковальська, буд. 59, а доказуванню підлягали обставини строку виконання сторонами зобов`язань, наявність товару у продавця, факт виконання сторонами обов`язків за договором поставки в частині оплати, передачі, отримання товару. У справі №908/3269/24 питання наявності чи відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" права вимоги як нового кредитора за договором відступлення прав вимог від 08.06.2023 не досліджувалося. Таким чином, підстави та предмет позову у справі № 908/3269/24 про зобов`язання ТОВ "Запоріжметбрухт" виконати умови договору поставки віл 29.06.2021 не збігаються з предметом та підставними позову у справі №910/18228/23 про визнання відсутності прав у ТОВ "Олтрейд 2016" за договором відступлення права вимоги від 08.06.2023. Предмети доказування у цих справах також відмінні. Отже, судове рішення у справі № 908/3269/24 не усуває правової невизначеності ТОВ «Енергомаш-Інвест» у відносинах з новим кредитором ТОВ "Олтрейд 2016" за Договором відступлення права вимоги від 08.06.2023. З урахуванням наведеного, судова колегія констатує, що правова невизначеність щодо наявності у ТОВ «Олтрейд 2016» права вимоги до ТОВ «Енергомаш-Інвест» є триваючою; у справі №910/18228/23 за заявою ТОВ "Олтрейд 2016" про банкрутство ТОВ «Енергомаш-Інвест» відмовлено у відкриті провадження; будь-який інший спір, ініційований ТОВ "Олтрейд 2016", щодо стягнення з позивача грошових коштів згідно з Договором відступлення прав вимог від 08.06.2023, у межах якого позивач міг би ефективно захистити свої права як боржник - відсутній; наявний ризик пред`явлення необґрунтованих майнових вимог ТОВ "Олтрейд 2016" до позивача та можливість подальшого відступлення ТОВ «Олтрейд 2016» спірного права третім особам. Вказані обставини свідчать про доведеність того, що застосування ТОВ «Енергомаш-Інвест» способу захисту у вигляді визнання відсутності права вимоги кредитора є належним способом захисту інтересу особи у правовій визначеності. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що у цьому випадку відсутнє порушення принципу процесуальної економії, та розгляд заявленого спору по суті забезпечить відсутність необхідності звернення ТОВ «Енергомаш-Інвест» до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Тому висновки місцевого суду про неналежність обраного позивачем способу захисту не відповідають встановленим у справі обставинам та суд першої інстанції безпідставно не вирішив спір по суті заявлених позовних вимог. Щодо існування чи відсутності у ТОВ «Олтрейд 2016» права вимоги до ТОВ «Енергомаш-Інвест» за Договором відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжметбрухт" від 08.06.2023 апеляційний суд зазначає наступне. У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18. Відповідно до п. 1.2. Договору право вимоги за Договором поставки від 29.06.2021 між Первісним кредитором і Боржником, передається Новому кредитору в розмірі суми вартості оплаченого (передоплата), але не поставленого Боржником товару (металобрухт (вид 510), що складає 30 458 502,48 грн. із врахуванням Вимоги про повернення передоплати від 02.05.2023р. за №17-п, направленої Боржнику поштовим відправленням "Укрпошти" за №6901404318119. У результаті передачі права вимоги за цим Договором Первісний кредитор передає Новому кредитору право вимоги щодо здійсненної передоплати в сумі 30 458 502,48 грн. (п.1.3. Договору). Тобто предметом відступлення визначено не право Первісного кредитора прийняти товар (металобрухт) за договором поставки від 29.06.2021, а саме право вимоги повернення сплачених коштів як попередньої оплати за непоставлений товар. Проте, за загальним правилом, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України). Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20). У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. У розрізі викладеного, враховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Як встановлено вище, за Договором відступлення права вимоги від 08.06.2023 ТОВ "Запоріжметбрухт" відступило ТОВ "Олтрейд 2016" право вимоги щодо здійсненної ТОВ "Запоріжметбрухт" передоплати в сумі 30 458 502,48 грн. Господарським судом міста Києва в ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство від 18.06.2025 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" (№ 910/18228/23), яка набрала законної сили 18.06.2025, залишеної без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 та постановою Верховного Суду від 24.02.2026, встановлено: «Із умов Договору поставки від 29.06.2021 слідує, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010) за рахунок майна Токмакського ковальсько-штампувального заводу за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд.

29. Строк поставки - до 29.10.2021. Згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року усі терміни для зручності в користуванні, що визначають умови поставки, поділяються на чотири групи: Е, F, C, D. До групи Е входить термін ЕХW-EX WORKS/Франко-завод, що в перекладі означає "самовивіз". Термін "Франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад на складі). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Отже, фактично сторони між собою погодили в Договорі поставки від 29.06.2021 порядок поставки товару шляхом передачі покупцю товару на складі постачальника (самовивіз), за рахунок майна Токмакського ковальсько-штампувального заводу за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд.

29. Разом із цим, матеріали справи не містять доказів, що ТОВ "Запоріжметбрухт", як первісний кредитор (покупець), вчиняло дії, направлені на отримання в межах установленого договором строку повного обсягу товару на умовах EXW (Інкотермс 2010), тобто самовивізом, за рахунок майна Токмакського ковальсько-штампувального заводу за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд.

29. Суд зауважує, що оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, і у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. При цьому, норми частини 2 статті 693 ЦК України передбачають альтернативне право продавця на повернення суми попередньої оплати саме якщо продавець не передав товар у встановлений строк. За таких обставин, заявником не доведено, що саме боржник не міг виконати своєчасно свій обов`язок з поставки товару та не забезпечив фізичної наявності товару в повному обсязі в указаний у договорі строк, що є підставою для задоволення вимоги про повернення суми попередньої оплати.». Положеннями частини 1 статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У силу вимог частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з усталеної практики Верховного Суду, не потребують доказування преюдиційні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. У п.9.3. Договору поставки від 29.06.2021 сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язання за ним; договір може бути змінений, доповнений або розірваний лише за взаємною згодою сторін. Враховуючи викладене та узгоджене положення сторонами у п. 9.3. Договору поставки від 29.06.2021, апеляційний суд наголошує, що договір поставки від 29.06.2021 залишився чинним, не був розірваний чи припинений. Встановлені судовими рішеннями у справі № 910/18228/23 обставини свідчать, що зобов`язання Покупця (ТОВ "Запоріжметбрухт") за Договором поставки від 29.06.2021 щодо прийняття товару є невиконаними. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Водночас за змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на те, що первісний кредитор (Покупець, ТОВ "Запоріжметбрухт"), не вчиняло дії, направлені на отримання в межах установленого договором строку повного обсягу товару на умовах EXW (Інкотермс 2010), тобто самовивізом та, враховуючи, що факт прострочення поставки товару Постачальником (ТОВ "Енергомаш-Інвест") за Договором поставки від 29.06.2021 не був встановлений, то відповідно у ТОВ «Запоріжметбрухт» право вимоги повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України не виникло. Оскільки право вимоги повернення попередньої оплати у ТОВ «Запоріжметбрухт» не виникло, предмет відступлення у відповідній частині був відсутній. З огляду на те, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки право вимоги щодо здійсненної передоплати в сумі 30 458 502,48 грн. на момент укладення договору відступлення 08.06.2023 не існувало у ТОВ «Запоріжметбрухт», то таке право не було передане цим товариством на підставі Договору відступлення прав вимог від 08.06.2023 ТОВ «Олтрейд 2016». Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Олтрейд 2016» права вимоги про повернення попередньої оплати у розмірі 30 458 502,48 грн. за Договором поставки від 29.06.2021 згідно з договору відступлення прав вимог, укладеного між ТОВ «Олтрейд 2016» та ТОВ «Запоріжметбрухт» від 08.06.2023, що є підставою для задоволення позовних вимог ТОВ "Енергомаш-Інвест". Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року). Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що укладення Договору відступлення права вимоги від 08.06.2023 створило ситуацію правової невизначеності у відносинах учасників даних правовідносин, оскільки з одного боку, чинним залишається Договір поставки від 29.06.2021, за яким обов`язок Покупця (ТОВ «Запоріжметбрухт») щодо прийняття товару на умовах EXW (Інкотермс 2010) не припинений та продовжує існувати. З іншого боку, наявність у ТОВ «Олтрейд 2016» права вимоги про повернення попередньої оплати у розмірі 30 458 502,48 грн. за Договором відступлення права від 08.06.2023 створює для ТОВ «Олтрейд 2016» можливість і надалі використовувати його як підставу для пред`явлення майнових вимог до позивача, ініціювання нових судових процесів або вчинення інших юридично значущих дій, зокрема, шляхом подальшого відступлення спірного права тертім особам. Отже, враховуючи конкретні обставини цієї справи на переконання апеляційного суду у позивача об`єктивно існувала правова невизначеність щодо наявності у відповідача права вимоги та кореспондуючого обов`язку позивача з повернення здійсненої передоплати в сумі 30 458 502,48 грн. Задоволення заявленого позову забезпечує остаточне усунення правової невизначеності між сторонами щодо статусу ТОВ «Олтрейд 2016» як кредитора за Договором відступлення права вимоги від 08.06.2023, виключає можливість подальшого пред`явлення до позивача вимог, які ґрунтуються на Договорі відступлення права вимоги від 08.06.2023, та відповідає завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту прав та законних інтересів учасників господарських правовідносин.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною 1 ст. ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", а відтак рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі №910/18228/23 - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов слід задовольнити.

10. Судові витрати. Відповідно ч.14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за результатом розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції прийнято нове судове рішення - про задоволення позову, витрати скаржника зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн. підлягають покладенню на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016». Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі № 910/18228/23 задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі № 910/18228/23 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати відсутність прав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016» (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 9 А, секція 4, прим. 101; код ЕДРПОУ 41048384), як нового кредитора, згідно договору відступлення прав вимог, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжметбрухт" (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/бульвар Парковий, буд. 1/2, офіс 36; код ЄДРПОУ 42693800) від 08.06.2023 з моменту укладення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016» (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 9 А, секція 4, прим. 101; код ЕДРПОУ 41048384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2; код ЕДРПОУ 31839996) витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3028,00 грн., про що видати наказ. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016» (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 9 А, секція 4, прим. 101; код ЕДРПОУ 41048384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2; код ЕДРПОУ 31839996) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок), про що видати наказ. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена: 15.06.2026. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв Суддя М.О. Дармін