Постанова 4876 № 912/3056/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.01.2026 м.Дніпро Справа № 912/3056/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В. Представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 (суддя Глушков М.С. повне рішення складено 14.04.2025р.) у справі № 912/3056/24 за позовом: Фізичної особи - підприємця Вигодянської Валентини Василівни ( АДРЕСА_1 ) до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (с. Мала Вільшанка, Голованівський (Вільшанський) район, Кіровоградська область, 26607) про стягнення 784 750,86 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Фізична особа - підприємець Вигодянська Валентина Василівна звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна про стягнення 784 750,86 грн, в тому числі 634 788,65 грн основного боргу, 97 548,39 грн інфляційних втрат, 52 413,82 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3/П3/Д6 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.02.2023 в частині оплати наданих послуг з перевезення. За твердженням позивача, на виконання умов договору ФОП Вигодянська В.В. надала послуги з перевезення на загальну суму 3 775 593,65 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 31.03.2023, № 9 від 03.05.2023 та № 10 від 25.10.2023 разом з реєстрами товарно-транспортних накладних. Відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 3 140 805,00 грн, внаслідок чого заборгованість становить 634 788,65 грн. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на користь Фізичної особи - підприємця Вигодянської Валентини Василівни 634 788,65 грн основного боргу, 80 696,97 грн інфляційних втрат, 52 048,64 грн 3% річних, а також 9 210,41 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення вантажу. На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 3 775 593,65 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними. Відповідач оплатив послуги частково в сумі 3 140 805,00 грн, заборгованість становить 634 788,65 грн. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про ненастання строку виконання зобов`язання з оплати через відсутність рахунків на оплату з боку позивача відповідно до пункту 4.1 Договору, зазначивши, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані йому послуги з перевезення. Суд послався на сталу правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 07.04.2021 у справі № 904/160/19 (904/1939/20), від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних суд першої інстанції здійснив власний перерахунок з урахуванням положень частини 1 статті 253 та частини 5 статті 254 ЦК України, а також з урахуванням періодів дефляції відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020, та встановив загальний розмір інфляційних втрат у сумі 80 696,97 грн та 3% річних у сумі 52 048,64 грн. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3056/24, Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна (далі - апелянт, відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3056/24 та відмовити в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Вигодянської Валентини Василівни до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна про стягнення коштів. Також апелянт просить відстрочити оплату судового збору до прийняття Центральним апеляційним господарським судом постанови у справі, посилаючись на складне матеріальне становище. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: Апелянт вважає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають вимогам закону, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Зокрема, суд першої інстанції помилково відхилив доводи відповідача про ненастання строку оплати через відсутність рахунків на оплату, не врахувавши умови укладеного між сторонами договору. Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна зазначає, що відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунок між Перевізником та Замовником здійснюється на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. Згідно з пунктом 4.2 Договору розрахунок здійснюється по факту за надані послуги на підставі акта приймання-передачі надання послуг, підписаного уповноваженими представниками сторін, протягом 10 банківських днів з дня їх підписання. При цьому пунктом 4.3 Договору передбачено, що вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу, а одиницею виміру в рахунках на оплату є тонно-кілометр перевезеного вантажу. На думку Відповідача, із сукупного аналізу положень Договору вбачається, що зобов`язання відповідача зі сплати наданих послуг виникають лише після отримання відповідачем рахунків на оплату, оскільки саме в них відповідно до умов пункту 4.3 Договору розраховується остаточна вартість послуг на основі погоджених тарифів, фактичного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Цим, на переконання апелянта, спростовується висновок суду про те, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України. Апелянт наголошує, що відсутність рахунку унеможливлює виникнення зобов`язання з оплати, а отже, не може вважатися простроченням з боку Замовника. Це, на його думку, узгоджується зі статтею 526 ЦК України, яка вимагає належного виконання зобов`язань відповідно до умов договору, та статтею 193 ГК України, яка встановлює аналогічні вимоги для суб`єктів господарювання. Прострочення виконання зобов`язання відповідно до статті 612 ЦК України настає лише після спливу строку, встановленого договором або законом, а враховуючи умови Договору, строк оплати починає обчислюватися з моменту отримання Замовником рахунку, що має бути підтверджено документально. Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна звертає увагу суду на те, що позивачем не додано до позову жодних рахунків, передбачених умовами Договору, та не надано інформації щодо направлення таких рахунків на адресу відповідача. Таким чином, позивачем не обґрунтовано та не надано суду будь-яких даних щодо самого моменту виникнення заборгованості (зобов`язання) у відповідача. Крім того, апелянт посилається на статтю 903 ЦК України, згідно з якою замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відсутність доказів надання Замовнику рахунків, як це передбачено умовами Договору, свідчить, на думку апелянта, про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості. Апелянт також зазначає, що у разі відсутності в договорі терміну оплати кредитор має право вимагати оплати в будь-який час, а боржник зобов`язаний її здійснити протягом 7 днів з дня пред`явлення вимоги відповідно до статті 530 ЦК України. Позивачем не було пред`явлено відповідачу жодної вимоги про оплату заборгованості, позивач не звертався до відповідача ні з листами, ні з претензіями про здійснення оплати, що, на переконання апелянта, також підтверджує передчасність позовних вимог. Відповідач вказує, що відсутність доказів надіслання Замовнику вимоги про оплату унеможливлює визначення моменту виникнення грошового зобов`язання, а відтак вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, як похідних від основного зобов`язання, також не підлягають задоволенню. З огляду на викладене, апелянт вважає, що місцевим господарським судом було порушено статті 903, 530 ЦК України, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, що відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення. Під час апеляційного розгляду відповідач просить дослідити обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Фізична особа - підприємець Вигодянська Валентина Василівна не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/3056/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3056/24 (суддя Глушков М.С.)відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції. 19.05.2025р. матеріали справи № 912/3056/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду -доказів оплати судового збору, у розмірі 14125 грн. 51 коп. На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3056/24 (суддя Глушков М.С.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.01.2026 об 11:00 годин. В призначене судове засідання 20.01.2026 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Про причини неявки в призначене судове засідання представники сторін не повідомляли. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі Цихановський проти України (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ Смірнова проти України (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), Карнаушенко проти України (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання. До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено. Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача. На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. 20.01.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: 01.02.2023 ФОП Вигодянська В.В., як перевізник, та ПСП ім. Ватутіна, як замовник, уклали договір про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом №3/П3/Д6 (далі - Договір, а.с. 13-14), за умовами якого: - перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажів (п. 1.1); - обов`язки перевізника: забезпечити своєчасне подання придатного для перевезення автотранспорту для навантаження вантажу, розпочати перевезення у час відправлення вантажу та дотримувати визначений договором строк доставки вантажу (п. 2.2); надавати замовнику акт наданих послуг (п. 2.4); - розрахунки між перевізником і замовником здійснюються на підставі наданого перевізником замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п. 4.1); - розрахунок здійснюється замовником перевізнику по факту за надані послуги, на підставі актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 банківських днів з дня їх підписання (п. 4.2); - цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 7.1); - строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2023, а за невиконаними зобов`язаннями, до повного їх виконання. У випадку, якщо будуть відсутні заперечення з боку обох сторін, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік (п. 7.2). Додаток 1 до договору визначає вартість послуг з урахуванням градації (км) та ціни в гривнях за т/км (а.с. 15). Додатковою угодою №1 від 01.10.2023 сторонами погоджено внести зміни до п. 4.3 Договору (а.с. 14 на звороті). Договір, додаток до нього та додаткова угода підписані сторонами та скріплені печатками. На виконання умов договору позивачем надані послуги з перевезення, про що між сторонами складено та підписано такі акти здачі-приймання робіт (надання послуг) разом з реєстрами товарно-транспортних накладних: - №8 від 31.03.2023 на суму 2 320 612,00 грн; - №9 від 03.05.2023 на суму 840 752,00 грн; - №10 від 25.10.2023 на суму 614 229,65 грн (а.с. 15 на звороті - 20). У вказаних актах зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не мав. Таким чином, загальна вартість наданих послуг становить 3 775 593,65 грн. Як вказує позивач, відповідач здійснив часткову оплату за послуги з перевезення в загальному розмірі 3 140 805,00 грн. Станом на день подання позову заборгованість становить 634 788,65 грн. Як вказує позивач, відповідач не оплатив послуги з перевезення у вказаному розмірі, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Відповідач у поданому суду відзиві на позов зазначив, що позивачем не обґрунтовано та не надано суду будь-які дані щодо самого моменту виникнення заборгованості (зобов`язання) у відповідача. Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна вважає, що момент несплати або прострочення сплати наданих послуг за договором починає обраховуватись в наступний день з моменту отримання рахунку поштовим відправленням або кур`єром або моменту вручення уповноваженій особі під розписку такого рахунку. Позивачем не додано до позову жодних рахунків, що передбачено умовами договору, та не надано інформації щодо направлення таких рахунків на адресу відповідача. Відповідач зазначає, що позивачем не було пред`явлено відповідачу жодної вимоги про оплату заборгованості, позивач не звертався до відповідача ні з листами, ні з претензіями про здійснення оплати. Відповідач вважає, що, у зв`язку із відсутністю визначеного умовами договору та специфікації строку оплати, моментом виникнення обов`язку відповідача на здійснення оплати є отримання від позивача вимоги про оплату, яку відповідач мав розглянути та виконати у семиденний строк. У зв`язку із не наданням позивачем вимоги, обов`язок відповідача на здійснення оплати не наступив, а відтак подання позову та, тим більше, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, є передчасним. Позивач у відповіді на відзив Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна зазначив таке. Пунктом 4.2 Договору № 3/П3/Д6 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.02.2023 визначено, що розрахунок здійснюється замовником перевізнику по факту за надані послуги, на підставі актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання. Позивач вважає, що договором чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг. Всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в Договорі № 3/П3/Д6 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.02.2023 року та в Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 31.03.2023, № 9 від 03.05.2023 та № 10 від 25.10.2023. Позивач зазначає, що рахунок на оплату за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На підставі викладеного позивач просить задовольнити позов у повному обсязі. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 01.02.2023 між ФОП Вигодянською В.В. (перевізник) та ПСП ім. Ватутіна (замовник) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом № 3/П3/Д6, за умовами якого перевізник зобов`язався доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язався сплатити плату за перевезення вантажів. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками. Додатком 1 до Договору визначено вартість послуг з урахуванням градації (км) та ціни в гривнях за т/км. Додатковою угодою № 1 від 01.10.2023 сторонами погоджено внести зміни до пункту 4.3 Договору. На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 3 775 593,65 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) разом з реєстрами товарно-транспортних накладних: № 8 від 31.03.2023 на суму 2 320 612,00 грн; № 9 від 03.05.2023 на суму 840 752,00 грн; № 10 від 25.10.2023 на суму 614 229,65 грн. У вказаних актах зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не мав. Відповідач здійснив часткову оплату за послуги з перевезення в загальному розмірі 3 140 805,00 грн. Заборгованість становить 634 788,65 грн. Факт надання послуг та їх обсяг, а також розмір здійсненої часткової оплати сторонами не оспорюються. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18). Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги. Наведена правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018р. у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019р. у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020р. у справі № 915/400/18. Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Суд відхилив доводи ПСП ім. Ватутіна про ненастання терміну оплати через відсутність рахунків на оплату з боку ФОП Вигодянська В.В. відповідно до пункту 4.1 договору, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На нашу думку зазначені висновки не відповідають вимогам закону, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунок між Перевізником та Замовником здійснюється на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунок здійснюється по факту за надані послуги на підставі Акта приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання. Відповідно до пункту 4.3. Договору вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату-тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних. Як вбачається із положень Договору, зобов`язання відповідача зі сплати наданих послуг виникають лише після отримання відповідачем рахунків на оплату, оскільки в них відповідно до умов п. 4.3 Договору розраховується остаточна вартість послуг. Таким чином, зобов`язання Замовника з оплати послуг Перевізника виникає після отримання рахунку, в якому, згідно з пунктом 4.3 Договору, визначається остаточна вартість послуг на основі погоджених тарифів, фактичного пробігу та ваги перевезеного вантажу (розрахунок тонно-кілометрів). Цим самим спростовується висновок суду про те, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє ПСП ім. Ватутіна від обов`язку оплатити надані йому послуги з перевезення. Відповідно до частин першої статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відсутність рахунку унеможливлює виникнення зобов`язання з оплати, а отже, і не може вважатися простроченням з боку Замовника. Це узгоджується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка вимагає належного виконання зобов`язань відповідно до умов договору, та статтею 193 Господарського кодексу України, яка встановлює аналогічні вимоги для суб`єктів господарювання. Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення виконання зобов`язання, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, настає лише після спливу строку, встановленого договором або законом. Враховуючи умови Договору, строк оплати починає обчислюватися з моменту отримання Замовником рахунку, що має бути підтверджено документально (поштовим відправленням, кур`єрською доставкою або врученням уповноваженій особі під розписку). Відповідно до змісту Договору та його тлумачення, перевізник мав надати замовнику рахунок на оплату (враховуючи наявний за Договором обов`язок замовника оплачувати послуги на підставі отриманого рахунку). Отже, момент несплати або прострочення сплати наданих послуг за Договором починає обраховуватись в наступний день з моменту отримання рахунку поштовим відправленням або кур`єром, або - моменту вручення уповноваженій особі під розписку такого рахунку. Зазначаємо, що позивачем не додано до позову жодних рахунків, що передбачено умовами договору, та не надано інформації щодо направлення таких рахунків на адресу відповідача. Таким чином, Позивачем не обґрунтовано та не надано Суду будь-які дані щодо самого моменту виникнення заборгованості (зобов`язання) у Відповідача. Як наголошувалося Відповідачем вище, пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок між Перевізником та Замовником здійснюється на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. В свою чергу, Позивачем не надано доказів щодо направлення на адресу Відповідача поштовим відправленням або кур`єрським відправленням рахунків на оплату. Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відсутність доказів надання Замовнику рахунків, як це передбачено умовами Договору та статтею 903 Цивільного кодексу України (оплата послуг здійснюється у строки та в порядку, встановлені договором), свідчить про необґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення заборгованості. У разі відсутності в договорі терміну оплати, кредитор має право вимагати оплати в будь-який час, а боржник зобов`язаний її здійснити протягом 7 днів з дня пред`явлення вимоги (ст. 530 ЦК України). Відсутність доказів пред`явлення такої вимоги також підтверджує передчасність позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не було пред`явлено відповідачу жодної вимоги про оплату заборгованості, також позивач не звертався до відповідача ні з листами, ні з претензіями про здійснення оплати. В свою чергу, відсутність доказів надіслання Замовнику вимоги про оплату унеможливлює визначення моменту виникнення грошового зобов`язання. Відповідно, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, як похідних від основного зобов`язання, не підлягають задоволенню…» Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі №912/3204/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація №4 на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 14 125,51 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3056/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3056/24 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної ьскарги у сумі 14 125,51 грн. покласти на Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено 15.06.2026 Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус