Постанова 4873 № 910/3027/24 (607/7457/24)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" квітня 2026 р. Справа№ 910/3027/24 (607/7457/24) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Шапрана В.В. Буравльова С.І. секретар судового засідання - Король Д.А. учасники справи: від позивача : Ракушинець А.А.; від відповідача : Воронков О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 (Повне рішення складено 04.12.2025) у справі №910/3027/24 (607/7457/24) (суддя - Чеберяк П.П.) За позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про захист прав споживача В межах справи № 910/3027/24 За заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про банкрутство УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом, у якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним в іноземній валюті між ОСОБА_1 та АКБ "Форум", відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" №1381-ІХ, здійснити реструктуризацію відповідно до вимог Закону та надіслати позичальнику та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.07.2024 справу № 607/7457/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про захист прав споживача передано до Господарського суду м. Києва, у провадженні якого перебуває справа № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" для розгляду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/3027/24 (607/7457/24) позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним в іноземній валюті між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком "Форум", відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" здійснити реструктуризацію відповідно до вимог Закону та надіслати позичальнику та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатам проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). В іншій частині позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з указаним рішенням, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшла апеляційна скарга, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/3027/24 (607/7457/24) та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. За твердженням апелянта, місцевим господарським судом будо необґрунтовано задоволено відповідну частину позовних вимог. Зокрема, на думку апелянта, заяви про проведення реструктуризації було подано позивачем поза межами встановлених судовим рішенням строків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/3027/24 (607/7457/24), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/3027/24 (607/7457/24), зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/3027/24 (607/7457/24), апеляційну скаргу у справі №910/3027/24 (607/7457/24) призначено до розгляду на 01.04.2026. У судовому засіданні 01.04.2026 була оголошена перерва до 22.04.2026. 17.03.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.07.2008 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 231/08/26 CLNv про надання банком позичальнику споживчого кредиту у розмірі 25000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту до 20.07.2018. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.07.2008 між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки, за яким співвласниками передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 93.1 м.кв., житловою площею 61.3 м.кв., що розташований на земельній ділянці, котра підлягає приватизації в АДРЕСА_1 , та належить по 1/7 частки кожному іпотекодавцю на праві спільної часткової власності. Дослідженням обставин справи встановлено, що під час виконання сторонами вказаного договору, 16.08.2013 укладено Додатковий договір б/н до вказаного кредитного договору № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, згідно якого сторони провели реструктуризацію існуючої на той час кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008 без зміни валюти кредиту та встановили новий графік погашення кредиту. Матеріали справи свідчать, що в подальшому, 26.03.2019 між ПАТ "Банк Форум" та TOB "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, згідно якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, що був укладений між АКБ "Форум", правонаступником якого є ПАТ "БанкФорум", та ОСОБА_1 . Здійснюючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, слід зазначити, що 23.04.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до някои законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381IX від 13.04.2021, яким визначено, що зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим Законом. Хронологія спірних правовідносин свідчить, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", в якому просила визнати причини пропуску строку на подання заяви про реструктуризацію заборгованості за споживчим кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним в іноземній валюті між ОСОБА_1 та АКБ "Форум", поважними та поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про реструктуризацію заборгованості за споживчим кредитом в іноземній валюті за кредитним договором; визнати реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним між ОСОБА_1 та АКБ "Форум", проведеною 16.09.2021. Перевіркою матеріалів справи підтверджується, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2022 у справі № 607/17402/21, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 03.08.2023, позов задоволено частково. Згідно з ухваленими судовими актами, поновлено позичальнику ОСОБА_1 строк для подання заяви про реструктуризацію заборгованості за споживчим кредитом в іноземній валюті за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним між ОСОБА_1 та АКБ "Форум". Правова оцінка обставин справи вказує на те, що в частині вимог про визнання реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним між позивачкою та Акціонерним комерційним банком "Форум" проведеною 16 вересня 2021 року, суд відмовив з огляду на відсутність порушеного права ОСОБА_1 в цій частині. Зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчить, що зверненню з такими позовними вимогами до суду має передувати відмова ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" провести реструктуризацію заборгованості за споживчим кредитом в іноземній валюті за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, яка ще не мала місця з огляду на те, що строк звернення до відповідача із заявою про реструктуризацію, згідно з рішенням суду, ще не настав. Подальший розвиток правовідносин підтверджує, що на виконання вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" позивач подав відповідачу заяву про проведення обов`язкової реструктуризації зобов`язань за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008. Оскільки листом від 09.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" повідомило, що не здійснює реструктуризацію зобов`язань за відповідним кредитним договором, позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" протиправною та зобов`язати відповідача здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним в іноземній валюті між ОСОБА_1 та АКБ "Форум", відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" здійснити реструктуризацію відповідно до вимог Закону та надіслати позичальнику та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Апелянт стверджує, що позивачем заяви про проведення реструктуризації було подано поза межами встановлених судовим рішенням строків. Правовий аналіз положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України вказує на те, що підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. У контексті правозастосовчої практики під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. З урахуванням правової природи інституту захисту прав, обраний спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Для правильного вирішення спору слід зазначити, що під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, при цьому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам. З метою забезпечення належного судового розгляду, першочерговому з`ясуванню підлягають такі питання: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Правовий аналіз вказаних критеріїв свідчить, що у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Разом з тим, за умови, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. Слід зауважити, що питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем. Аналогічні правові висновки, які враховуються при вирішенні даного спору, висловлені Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 року у справі № 922/2529/19. Застосовуючи наведені процесуальні стандарти, задоволення позову є можливим лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту. На підтвердження вказаної позиції доцільно звернутися до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/7164/19, згідно з якими під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, а порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Забезпечення відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу здійснюється, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до приписів частини першої статті 16 Цивільного кодексу України. Системний аналіз статті 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, свідчить про наявність у кожної особи права звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу за допомогою визначених матеріальним законом способів захисту, перелік яких не є вичерпним. З огляду на вказане, захист цивільного права або інтересу може бути реалізований судом іншим способом, що встановлений договором або законом, при цьому застосування конкретного способу захисту безпосередньо залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При вирішенні даного спору враховується обов`язок суду з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу, а також можливість його поновлення та захисту в обраний позивачем спосіб, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.01.2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 року у справі № 910/11511/18. Здійснюючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати на його ефективність у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення передбачених Конвенцією прав і свобод, незалежно від форми їх вираження в національній правовій системі. Аналіз змісту цієї міжнародно-правової норми вказує на вимогу надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, які б дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, попри наявність у держав-учасниць певної свободи розсуду щодо способів забезпечення виконання своїх зобов`язань. Окрім того, правова позиція Європейського суду з прав людини підтверджує, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися сукупною дією всієї системи засобів, передбачених національним правом країни. З огляду на встановлені судом обставини справи, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У контексті наведеного матеріально-правового регулювання, вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Дослідженням фактичних обставин та наявних матеріалів справи встановлено, що із першою заявою про проведення реструктуризації позивач звернувся до відповідача 10.11.2022 року, тобто протягом двох місяців з дня набрання рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2022 року у справі № 607/17402/21 законної сили. Як вбачається з процесуальних документів попередніх судових інстанцій, в подальшому ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21.12.2022 року у відкритті апеляційного провадження у справі № 607/17402/21 було відмовлено. Перевіркою хронології надіслання відповідних звернень підтверджується, що друга заява про проведення реструктуризації була направлена позивачем на адресу відповідача 15.01.2023 року, тобто протягом 2 місяців з дня винесення апеляційним судом ухвали від 21.12.2022 року. Подальший хід судового розгляду пов`язаного спору свідчить, що постановою Верховного Суду від 19.04.2023 року ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано та направлено справу № 607/17402/21 для здійснення розгляду до суду апеляційної інстанції. З матеріалів справи також відомо, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 03.08.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2022 року у справі № 607/17402/21 залишено без задоволення. Аналіз процесуальних подій у вищих інстанціях вказує на те, що ухвалою Верховного Суду від 01.12.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03.08.2023 року. Зі змісту письмових доказів у даній справі вбачається, що третя заява про проведення реструктуризації була направлена позивачем на адресу відповідача 08.01.2024 року. Резюмуючи викладене, враховуючи ту обставину, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2022 року у справі № 607/17402/21 набрало законної сили 15.10.2022 року, перша заява про проведення реструктуризації, яка була направлена позивачем на адресу відповідача 10.11.2022 року, була подана в межах двомісячного строку, встановленого наведеним вище рішенням суду. Нормативно-правове регулювання вказаних правовідносин свідчить, що Закон України "Про споживче кредитування" визначає вичерпний перелік обставин, при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям (незалежно від дати укладення договору) та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків на подачу заяви, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"). З урахуванням імперативних положень законодавства, заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обовязки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Аналіз правових наслідків недотримання цих умов вказує на те, що якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів. Дослідженням фактичних обставин справи встановлено, що заява про проведення реструктуризації подана позивачем до відповідача без пропуску строку такого звернення. Правовий аналіз спірних правовідносин свідчить, що оскільки норма Закону України "Про споживче кредитування" щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним в іноземній валюті між ОСОБА_1 та АКБ "Форум", відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті". На підтвердження обґрунтованості вказаної позиції доцільно звернутися до судової практики, оскільки подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 07.09.2022 року у справі № 274/6004/21. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21.07.2008, укладеним в іноземній валюті між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком "Форум", відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" здійснити реструктуризацію відповідно до вимог Закону та надіслати позичальнику та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатам проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29). Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/3027/24 (607/7457/24) обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/3027/24 (607/7457/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/3027/24 (607/7457/24) залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/3027/24 (607/7457/24).

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2026 Головуючий суддя В.В. Андрієнко Судді В.В. Шапран С.І. Буравльов