Постанова Одеський апеляційний суд № 504/80/26

Номер провадження: 33/813/1011/26 Номер справи місцевого суду: 504/80/26 Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.06.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Добряк Н.І., захисника ОСОБА_1 адвоката Гришко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гришко Сергій Олександрович, на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 02 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням її права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто з неї на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 27.12.2025р., о 23 год., 07 хв. водій ОСОБА_2 керувала автомобілем «Mercedes Benz C250», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Чехова, 2, в селищі Ліски, Одеського району Одеської області в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Drager 6820». Результат продуття - 0,57 %о (промілей). Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.2.9а Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Доброславського районного суду Одеської області від 02 квітня 2026 року про визнання винною і притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.92-95). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 07 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гришко С.Л., подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.97-100). Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Частиною 7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до п.п. «а» п.2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , суд першої інстанції додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до неї адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №552601 від 27.12.2025 року (а.с.1); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); - тестуванням ОСОБА_1 на алкоголь за допомогою приладу «Drager», результат тесту склав 0,57 проміле (а.с.3); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4); - диском з відеозаписом (а.с.9). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Доброславського районного суду Одеської області від 02 квітня 2026 року в порушенні ним вимог п. 2.9а ПДР, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі Порядок). Відповідно до ч.2. ч.3, ч.4 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. За змістом п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст. 266 КУпАП. Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що у працівників поліції виникає обов`язок пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у разі незгоди водія з результатами такого огляду. На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги, в частині того, що було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, є необгрунтованими, а тому апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки ОСОБА_1 з результатами Драгеру погодилася, що підтверджується підписом на протоколі про адміністративне правопорушення. Роздруківку з газоаналізатору «Alcotest Drager 6810» (тест № 213) ОСОБА_1 також підписала без будь-яких зауважень (а.с.1; 3). А як вже зазначалось вище, лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у разі незгоди водія з результатами такого огляду у працівників поліції виникає обов`язок пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. При цьому, слід зазначити, що незгоди з продемонстрованим їй результатом проведеного огляду на місці зупинки, ОСОБА_1 не висловила (файл 0018, урив. 0:01:17-0:01:56). Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, №552601 від 27.12.2025 року, не містить обов`язкових відомостей, є безпідставними та такими, що спростовуються самим протоколом. Так, досліджений апеляційним судом протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, №552601 від 27.12.2025 року, складений уповноваженою особою, повністю відповідає положенням ст. 256 КУпАП та містить усі обов`язкові реквізити. При цьому, зазначений протокол містить підпис ОСОБА_1 , будь-яких зауважень в ньому остання не зазначила. Як зазначалось раніше, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта водія транспортного засобу. Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР). Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Обставина керування особою транспортним засобом обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Аналізуючи наданий відеозапис, апеляційним судом встановлено, що під час розмови з інспектором поліції, ОСОБА_1 жодним чином не заперечувала факт керування транспортним засобом «Mercedes Benz C250», д.н.з. НОМЕР_1 . Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП, у випадку незгоди із обставиною керування, ОСОБА_1 могла скористатися своїм правом та зазначити в протоколі про адміністративне правопорушення, що вона не керувала транспортним засобом, проте протокол нею підписаний без зауважень (а.с.1). Наведене, у своїй сукупності, вказує на доведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для зупинки ОСОБА_1 , апеляційний суд не приймає до уваги, адже незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. Стосовно доводів скаржника про відсутність в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд їх відхиляє, оскільки зазначена обставина не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.9а ПДР та не може свідчити про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. З урахуванням викладеного, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою суду. Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про права людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гришко Сергій Олександрович, залишити без задоволення. Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 02 квітня 2026 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда