Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2673/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/2673/26 пров. № А/857/21631/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сала П.І., суддів: Димарчук Т.М., Москаля Р.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (суддя Гресько О.Р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом щодо оскарження відмови Головного управління ПФУ в Рівненській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР), виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 11.08.2025 (в межах шестимісячного строку звернення до суду). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління ПФУ в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII з 11.08.2025. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-XII, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", щомісячно, з урахуванням раніше виплачених коштів, з 11.08.2025. У поданій апеляційній скарзі Головне управління ПФУ в Рівненській області просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні таких вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що пенсія по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII правомірно виплачується позивачу у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, з урахуванням норм Закону № 1584-ІХ від 29.06.2021. При цьому відповідач вважає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, оскільки Верховною Радою України було виконано Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)2021 шляхом внесення відповідних змін до Закону № 796-XII, які на сьогодні є чинними. Також звертає увагу на те, що в період з 11.08.2025 по 20.11.2025 позивач не отримував пенсію по інвалідності за нормами ст. 54 Закону № 796-XII, оскільки був переведений на цей вид пенсії з 21.11.2025 на підставі заяви від 05.01.2026. Відтак в цей період Головне управління не могло порушувати прав позивача непроведенням спірного перерахунку пенсії. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи першої категорії, є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-ХІІ. У відповідь на звернення позивача щодо здійснення перерахунку та виплати йому пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідач листом повідомив про відсутність правових підстав для цього. Вважаючи надану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції визнав можливим застосувати до спірних правовідносин норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, відповідно до яких особам з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи гарантовано право на одержання пенсії у розмірах, не нижче 10 мінімальних пенсій за віком для I групи, 8 - для II групи та 6 - для III групи інвалідності. Перевіряючи вказані висновки у визначених статтею 308 КАС України межах, колегія суддів враховує, що згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 796-XII, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 54 Закону № 796-XII, у редакції до 01.01.2015, було встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Водночас порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. В подальшому, а саме 28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, яким текст ст. 54 Закону № 796-ХІІ викладено в редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 частину третю статті 54 Закону № 796XII у редакції Закону України № 76-VIII щодо уповноваження Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано неконституційною, із вказівкою на те, що така редакція втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення рішення. Водночас Верховній Раді України у цей же строк запропоновано привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням. 29.06.2021 на виконання зазначеного рішення Верховною Радою України прийнято Закон № 1584-ІХ, який набрав чинності 01.07.2021 та яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: "В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.". Визначаючись щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1584-ІХ, на чому наголошує апелянт, колегія суддів враховує, що у Рішенні від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю. Тим часом, як можливо встановити зі змісту статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX, визначені нею розміри пенсій по інвалідності є нижчими, аніж були закріплені редакцією Закону № 230/96-ВР. Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України. У вказаному Рішенні, за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України та Рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, Конституційний Суд України констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми ст. 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX, колегія суддів вважає, що, незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені Законом № 1584-IX нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Отже, прийняттям Закону № 1584-IX всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту для потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо обґрунтованості нарахування позивачу пенсії відповідно до Закону № 1584-IX, зважаючи на те, що частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ хоч і визнана такою, що суперечить Конституції України, однак Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності цієї норми (через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану). Згідно з усталеною позицією Верховного Суду, оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині. Крім того, змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 і має враховуватись судом. Водночас у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України підтвердив повторне запровадження законодавцем такого правового регулювання пенсійного забезпечення осіб з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи з обмеженням (зменшенням) пенсійної виплати, яке у Рішенні від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 вже визнано неконституційним. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто відповідні правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Повертаючись до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, колегія суддів зауважує, що згідно із цим Рішенням, у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Також у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10, по ІІ групі - 8 та по III групі - 6 мінімальних пенсій за віком. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23 та інших. Крім того, така позиція була додатково підтверджена й Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, яка не знайшла підстав для відступлення від наведеного вище правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у згаданих вище постановах Верховного Суду. Отже, позивач має право на отримання пенсії, виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021. Тому відмова Головного управління ПФУ в Рівненській області у здійсненні перерахунку та виплаті позивачу пенсії у вказаному розмірі є протиправною. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність відмови у задоволенні вимог позивача з тих підстав, що він в установленому законодавством порядку не звертався до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії. Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання перерахунку пенсії або відмови в її перерахунку саме у формі прийняття рішення (чи наказу), коли з наданої листом відповіді стає зрозуміло, що відповідь для заявника є негативною, має ознаки формалізму. Оскільки процес надання особі відмови у перерахунку пенсії без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про визнання протиправною відмови пенсійного органу, викладеної у листі, та зобов`язання вчинити певні дії (або ж відмовити в задоволенні цих вимог). Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_1 з 2003 року отримував пенсію по інвалідності (третя група) згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, розмір якої визначався статтею 30 Закону № 1058-IV. Відповідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 206/25/4418/В від 21.11.2025, який додано до позовної заяви, позивачу з 21.11.2025 встановлено другу групу інвалідності; причина інвалідності: захворювання, пов`язане з впливом радіоактивного опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС. Згідно з протоколом про призначення (перерахунок) пенсії, пенсію по інвалідності другої групи з числа потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС призначено позивачу з 21.11.2025 на підставі рішення про перерахунок пенсії № 956020130170 від 15.01.2026. Таким чином, оскільки пенсію по інвалідності за нормами ст. 54 Закону№ 796-ХII позивачу призначено з 21.11.2025, підстави для зобов`язання відповідача здійснити її перерахунок починаючи з 11.08.2025 відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, колегія суддів доходить висновку, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Враховуючи, що позивач від сплати судового збору звільнений, а судом апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу суб`єкта владних повноважень, питання про розподіл судових витрат за результатами апеляційного розгляду не вирішується. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 460/2673/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 21 листопада 2025 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 21 листопада 2025 року перерахунок та виплату основної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше виплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач П. І. Сало судді Т. М. Димарчук Р. М. Москаль Повне судове рішення складено 12.06.26