Постанова КАС ВС № 280/2597/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Київ справа №280/2597/22 адміністративне провадження № К/990/11499/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Мацедонської В.Е., Жука А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року (головуючий суддя - Сацький Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі № 280/2597/22 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. I. РУХ СПРАВИ

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застування адміністративно-господарського штрафу від 25 січня 2022 року № 308484.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при розгляді справи про порушення транспортного законодавства не взято до уваги що для подільного вантажу дозвіл не потрібен. На місці габаритно-вагового контролю були відсутні документи на обладнання, на якому проводилось зважування автомобіля. Він не був повідомлений про розгляд справи про порушення транспортного законодавства. За відповідне правопорушення мав бути застосований абзац чотирнадцятий, а не абзац шостий частини першої статті 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову в.о. начальника відділу держаного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті О. Яніцького від 25 січня 2022 року № 308484 про застосування адміністративно - господарського штрафу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно -господарського штрафу в сумі 34 000 грн, за допущене порушення вимог статті 53 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачено абзацом шостим частини першої статті 60 цього Закону.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 25 січня 2022 року № 308484 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн. 5. 25 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 280/2597/22. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та займається вантажними автомобільними перевезеннями за кодом 49.41, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

8. ОСОБА_1 є власником автомобіля Volvo FH 13.500 державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа Schmitz державний номер НОМЕР_2 . Автомобіль має 2 осі, напівпричеп 3 строєні осі (ас66).

9. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 920 від 03 грудня 2021 року, на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_2 здійснювалось перевезення фруктів масою 21700 кг.

10. Працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Запорізькій області 06 грудня 2021 року в пункті габаритно-вагового контролю на автошляху М-25 Київ - Одеса 452км+811м здійснений габаритно-ваговий контроль, за наслідками якого складена довідка № 00567946, згідно з якою повна маса транспортного засобу 39680 кг, а навантаження на осі: 1 - 6920 кг, 2 - 9660 кг, 3 - 7770 кг, 4 - 7750 кг, 5 - 7580 кг.

11. Згідно з актом від 06 грудня 2021 року № 0055995 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, при нормативно допустимому осьовому навантаженні на строєну ось 22000 кг, фактичне навантаження на строєну ось напівпричепа становить 23100 кг.

12. Відповідно до акту від 06 грудня 2021 року № 317910 перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт, під час надання послуг з перевезення вантажів за міжнародною товарно-транспортною накладною СMR № 920 від 03 грудня 2021 року, у водія автомобіля Volvo FH 13.500 держномер НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz держномер АР7133ХO відсутній дозвіл на рух великовагового транспортного засобу. Перевищення навантаження на строєну ось 23100 кг, що становить 5 - 10 процентів встановлених норм.

13. Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Запорізькій області від 25 січня 2022 року № 308484 до ОСОБА_1 на підставі акту від 06 грудня 2021 року № 317910 за порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосований адміністративно-господарський штраф в сумі 35000 грн відповідно до абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

14. Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду з цим позовом. III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі доказів, складених з порушенням вимог чинного законодавства.

16. Суд першої інстанції дійшов висновку, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06 грудня 2021 року № 0067946 оформлена з порушенням вимог, передбачених Порядком № 1007/1207.

17. Так, суд першої інстанції зауважив, що оператор вагового комплексу, маючи відповідну кваліфікацію, є тією особою, яка безпосередньо здійснює зважування транспортного засобу і засвідчує результати зважування власним підписом та печаткою.

18. Однак, як зазначив суд першої інстанції, в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06 грудня 2021 року № 0067946 відсутня інформація щодо прізвища, імені та по-батькові оператора вагового комплексу, який проводив габаритно - ваговий контроль. Лише проставлений підпис, який не можливо ідентифікувати. Також, довідка не має відмітки печатки.

19. Крім того, за висновком суду першої інстанції, відповідач не надав достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких прийнято спірну постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу.

20. Стосовно інших доводів та заперечень суд першої інстанції зазначив, що вони не спростовують висновків суду по суті заявлених позовних вимог.

21. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позову виходив з того, що задоволення позову лише з тих підстав, що в довідці про результати габаритно-вагового контролю відсутнє прізвище оператора вагового комплексу та печатка, - є занадто формальним, таким що не узгоджується з завданнями адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України); обов`язком суду безпосередньо, всебічно, повно, об`єктивно оцінювати всі докази (стаття 90 КАС України), надавати мотивоване обґрунтування всім аргументам сторін (частина третя статті 242, пункт 3 частини четвертої статті 246 КАС України).

22. Суд апеляційної інстанції зауважив, що судом першої інстанції не надана оцінка тому, що в жодному з документів, складених суб`єктом владних повноважень, не зазначено обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Тому надане свідоцтво про повірку не доводить, що саме ваги автомобільні електронні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу AR-WIM №0011094 використовувались для зважування автомобіля позивача.

23. У той же час, посилаючись на положення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону № 2344-III, суд апеляційної інстанції зазначив, що з аналізу наведених положень випливає, чи є вантаж подільний, чи неподільний, якщо внаслідок перевезення такого вантажу вагові (навантаження на вісь, загальна маса) або габаритні параметри транспортного засобу перевищують допустимі, має бути дозвіл на участь такого транспортного засобу в дорожньому русі. Відсутність такого дозволу є порушенням транспортного законодавства.

24. Суд звернув увагу, що за відсутності розписки або надходження поштового повідомлення з підписом позивача, що йому відомо про час і місце розгляду справи, Державна служба України з безпеки на транспорті не мала права виносити постанову від 25 січня 2022 року № 308484 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

25. Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу не зазначено які конкретно документи відсутні та який абзац, частина статті 53 Закону № 2344-III порушені.

26. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про безпідставність притягнення його до відповідальності за абзацом шостим частини першої статті 60 цього Закону, оскільки відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм передбачена спеціальним положенням абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-III у справах, у яких є доведеним факт перевищення вагових або габаритних обмежень, але у перевізника відсутній дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить п`ять відсотків. Тобто відсутній висновок щодо правильності кваліфікації судом вчиненого перевізником порушення.

28. Обґрунтовує касаційну скаргу скаржник тим, що спірна постанова за формою та змістом в повній мірі відповідає вимогам додатку 5 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), а також містить посилання на норму закону, яка порушена (абзац шостий частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ).

29. Стосовно доводів позивача про перевезення сипучого вантажу зазначає, що законодавством про автомобільний транспорт не передбачено особливих умов для перевезення сипучого вантажу. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень відповідний дозвіл на рух автомобільними дорогами України перевізник має отримати дозвіл на будь-який вантаж.

30. Стверджує, що, ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції не врахував, що норма щодо зазначення обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, не закріплена, тому у суб`єктів владних повноважень якими проводиться рейдова перевірка, відсутній обов`язок зазначення у документах складених в момент проведення рейдової перевірки обладнання на якому проводилось зважування.

31. Так, по-перше, форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яка є додатком 3 до Порядку № 1567, не передбачає зазначення в акті відомостей про технічний прилад, яким виявлене та зафіксоване порушення законодавства про автомобільний транспорт.

32. А, по-друге, згідно з пунктами 12-13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

33. Скаржник наголошує, що документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення. Втім позивач не скористався своїм правом ознайомлення з документами на ваги на місці проведення габаритно-вагового контролю.

34. Водночас, як зазначає скаржник, копія Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ваги автомобільні для зважування в русі AR-WIM від 26 травня 2021 року № 35-02/4127, чинна до 26 травня 2022 року, надавалась до суду та для ознайомлення позивачу, як і Акт обстеження ділянки дороги, яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення а/д М-05, 452 км + 811 м, згідно з яким ділянка дороги відповідає вимогам наказу Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року № 255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю».

35. Щодо відсутності розписки позивача про отримання повідомлення про розгляд справи скаржник зазначив, що 14 січня 2022 року на адресу позивача за вихідним № 2134/83/1/24-22 від 13 січня 2022 року відправлено «Запрошення» на розгляд справи про порушення транспортного законодавства», що підтверджується Реєстром відправлення рекомендованих листів від 14 січня 2022 року, списком № 719 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 14 січня 2022 року та копією фіскального чеку від 14 січня 2022 року до списку № 719.

36. Тобто, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, таке запрошення було надіслано завчасно (за 11 днів) до дати розгляду справи.

37. Той факт, що позивач його не забрав у відділенні «Укрпошти» і, як наслідок, не був обізнаний про дату і час розгляду справи про порушення транспортного законодавства, не може ставитись у вину відповідача і не оцінюватися судом як порушення пункту 26 Порядку № 1567.

38. Тим більше, як зазначає скаржник, положенням Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

39. Позивач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

41. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-III.

43. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

44. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

45. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

46. Згідно з частинами сімнадцятою-двадцятою статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком № 1567.

47. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

48. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 цього Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

49. Частиною першою статті 53 Закону № 2344-III передбачено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж (частина третя статті 53 Закону № 2344-III).

50. За змістом статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

51. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена статтею 60 Закону № 2344-III.

52. Так, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за, зокрема, виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий частини першої статті 60 Закону № 2344-III).

53. Спірні правовідносини у цій справі зводяться до питання правомірності винесення оскаржуваної постанови від 25 січня 2022 року № 308484 про застосування до позивача у відповідності до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 53 Закону № 2344-III.

54. Підставою винесення оскаржуваної постанови слугувало встановлення відповідачем порушення статті 53 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена статтею 60 цього Закону, а саме: під час надання послуг з перевезення вантажів за міжнародною товарно-транспортною накладною СMR № 920 від 03 грудня 2021 року, у водія автомобіля Volvo FH 13.500, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Schmitz, державний номер НОМЕР_2 , відсутній дозвіл на рух великовагового транспортного засобу. Перевищення навантаження на строєну ось 23100 кг, що становить 5- 10 процентів встановлених норм.

55. Касаційне провадження у цій справі було відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування абзацу 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III у справах, у яких є доведеним факт перевищення вагових або габаритних обмежень, але у перевізника відсутній дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить п`ять відсотків. Тобто відсутній висновок щодо правильності кваліфікації судом вчиненого перевізником порушення.

56. Як зауважено вище, відповідальність до автомобільних перевізників, встановлена абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, передбачених статтею 53 цього Закону, яка визначає їх вичерпний перелік, що повинні мати резиденти України при виконанні міжнародних перевезень вантажів.

57. Разом з тим відповідачем в акті перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт від 06 грудня 2021 року № 317910 зафіксовано одне порушення - перевищення навантаження на строєну ось 23100 кг, що становить 5- 10 процентів встановлених норм, без відповідного дозволу на рух великовагового транспортного засобу (абзац 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III), а санкції до позивача застосовано у відповідності до абзацу 6 частини першої статті 60 цього Закону за інше - виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, передбачених статтею 53 Закону № 2344-III, що становить зовсім інший склад правопорушення у сфері автомобільного транспорту.

58. Більше того, відповідач, застосовуючи санкції за відсутність документів, визначених статтею 53 Закону № 2344-III, не конкретизує, який саме документ відсутній у позивача та яку саме норму статті 53 цього Закону було ним порушено.

59. Як наслідок, неправильна юридична кваліфікація порушення відповідачем свідчить про порушення останнім принципу правової визначеності як складової верховенства права, адже притягнути до відповідальності можна лише за ті діяння, які прямо передбачені законом, і виключно за умови їх точної юридичної кваліфікації.

60. У Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Report on the Rule of Law» («Доповідь про верховенство права»), Study No. 512/2009, CDL-AD(2011)003rev, схваленій на 86-му пленарному засіданні Венеційської комісії 25-26 березня 2011 року у Венеції, юридичну визначеність (legal certainty) визначено як один з необхідних елементів верховенства права (пункт 41 Доповіді).

61. У пункті 46 цієї ж Доповіді Венеційська комісія наголосила, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки.

62. За таких обставин, Верховний Суд наголошує, що неправильна юридична кваліфікація (обрання не тієї норми, неповне встановлення складу правопорушення), є безумовною підставою для визнання адміністративного акта протиправним.

63. При цьому Верховний Суд зазначає, що наявні розбіжності між правовою кваліфікацією порушення і подальшим накладенням стягнення хоча і не спростовують факт самого правопорушення, проте такі розбіжності не можуть мати наслідком притягнення особи до відповідальності за порушення, яке вона не вчиняла.

64. Що стосується інших доводів та міркувань скаржника, викладених в касаційній скарзі, то такі також не впливають на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

65. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; від 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

66. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

68. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 280/2597/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.В. Білак В.Е. Мацедонська А.В. Жук, Судді Верховного Суду