Ухвала КАС ВС № 580/704/26

УХВАЛА 12 червня 2026 року м. Київ справа №580/704/26 провадження № К/990/24772/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в : 29 травня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд». Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що 26 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, грошову компенсацію невикористаної щорічної відпустки), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, грошову компенсацію невикористаної щорічної відпустки) з 11 червня 2022 року до 16 січня 2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року (з урахуванням виплачених сум); - визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 11 червня 2022 року до 16 січня 2023 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 11 червня 2022 року до 16 січня 2023 року індексацію - різницю у фіксованій величині у розмірі 4463,15 грн на місяць; - визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік, одноразової грошової допомоги під час звільнення з урахуванням додаткової винагороди згідно із постановою КМУ від 28.02.2022 року №168; - зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік, одноразової грошової допомоги під час звільнення з урахуванням додаткової винагороди згідно із постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Автор касаційної скарги належним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 580/704/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді О. В. Кашпур В. Е. Мацедонська