Постанова 4855 № 580/9590/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/9590/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 , при призначенні пенсії за віком зарахувати до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі моїх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі моїх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та відмовлено в нарахуванні і виплаті грошової допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 , при призначенні пенсії за віком зарахувати до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі моїх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 та від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. 18.12.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.04.2025 позивач звернулась з письмовою заявою до Головного управління в Черкаській області про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а також зарахувати відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» роботу в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я до стажу роботи у подвійному розмірі. Листом ГУ ПФУ в Черкаській області від 03.06.2025 №5717-5136/А-03/8-2300/25, позивача повідомлено, що оскільки її стаж роботи на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить менше 30 років, для виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, підстави відсутні. Для врахування періоду роботи із 04.08.1989 до 31.01.1997 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788 підстави відсутні. При цьому, відповідач послався на те, що в трудовій книжці відомості про посаду під час проходження інтернатури із 04.08.1988 по 04.08.1989 відсутні, а також те, що надана довідка Державної установи «Перевальська центральна районна багатопрофільна лікарня» від 29.09.2015 №58, видана установою яка знаходиться на території непідконтрольній українській владі, не підлягає виконанню. Врахування періоду пільгової роботи на посадах, які не атестовані, суперечить чинному законодавству. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: - до стажу роботи у подвійному розмірі за ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії; - надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення; - стаж роботи позивача у вказані періоди на посадах лікаря-анестезіолога підтверджується записами у трудовій книжці позивача, що дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - щодо відмови у зарахуванні в подвійному розмірі період роботи згідно ксерокопії довідки від 29.09.2015 № 58, виданої Державною установою «Перевальска центральна багатопрофільна лікарня», суд першої інстанції зауважив, що наявна трудова книжка, котра заповнена чітко та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності. В трудовій книжці позивача відсутні записи про прийняття чи звільнення з роботи зроблені установами окупаційної влади; - маючи стаж працівника більше 30 років, позивач має право на отримання спірної грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано відсутність підстав для виплати грошової допомоги, в розмірі десяти місячних пенсій. Також, відсутні правові підстави у зарахуванні спірних періодів роботи з 01.01.2004 до страхового стажу у подвійному розмірі. Апелянт наголошує на тому, що будь-які довідки чи документи, підготовані чи видані установами, які знаходяться на непідконтрольній території не підлягають виконанню та визнанню. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004. Відповідно до норм ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 303 від 08 жовтня 1997 року, проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії. Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім іншого, згідно листа-роз`яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, при вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2002. Відповідно до цього листа, до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров`я від 08.10.1997 № 303 Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації. Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17. Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вказана вище норма Закону України «Про пенсійне забезпечення» кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії (далі - Порядок № 637), відповідного до яких, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Колегія суддів наголошує на тому, що надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що відповідачем не було зараховано позивачу до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 04.08.1988 по 31.01.1997, з 27.02.1997 по 30.03.2007. Так, згідно записів трудової книжки позивач працювала: із 04.08.1988 по 04.08.1989 - в Ворошиловградській (Луганській) обласній клінічній лікарні (проходила однорічну інтернатуру по анестезіології і реанімації на посаді лікаря-інтерна; з 05.08.1989 по 31.01.1997 - в Перевальській районній лікарні Луганської області на посаді лікаря-анестезіолога групи анестезіології і реанімації; з 27.02.1997 по 30.03.2007 - в залізничній лікарні станції Христішівка на посадах лікаря анестезіолога (0,5 ставки) та отоларинголога (0,5 ставки); з 30.03.2007 по 02.01.2014 - в Христинівській центральній районній, лікарні на посадах завідувача інформаційно-аналітичного відділення, лікаря отоларинголога (за сумісництвом), лікаря загальної практики сімейної; з 02.01.2014 по 31.12.2018 - в Комунальному закладі «центр первинної медико-санітарної допомоги» Христинівського району на посадах завідувача відділенням ЦПМСД, завідувача амбулаторією ЗПСМ; з 01.02.2019 по 11.03.2025 (дата призначення пенсії) - в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної; допомоги» Христинівської міської ради. Водночас, записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, при цьому, пенсійний орган не навів та не надав зауважень щодо некоректного заповнення трудової книжки позивача. Отже, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, стаж роботи позивача у вказані періоди на посадах лікаря-анестезіолога підтверджується записами у трудовій книжці позивача, що дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Стосовно відмови у зарахуванні в подвійному розмірі період роботи згідно ксерокопії довідки від 29.09.2015 №58, виданої Державною установою «Перевальска центральна багатопрофільна лікарня», слід зауважити, що в спірних правовідносинах наявна трудова книжка, котра заповнена чітко та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності. До того ж, в трудовій книжці позивача відсутні записи про прийняття чи звільнення з роботи зроблені установами окупаційної влади, з огляду на що, суд першої інстанції мав підстави для висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладена в листі від 03.06.2025 щодо не зарахування позивачу до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007, є протиправною. Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, слід врахувати, що за п. 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі Порядок №1191). Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"; переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення". Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Згідно з пунктами 5-7 Порядку № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців. Отже, з наведеного слідує, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили); станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах. Оскільки відповідачу належить зарахувати позивачу до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007, маючи стаж працівника більше 30 років, позивач має право на отримання спірної грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому, позов в цій частині підлягає задоволенню. Висновки суду по суті спору є обґрунтованими та правильними. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко