Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/13701/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/13701/25 Суддя першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Кравченка Є.Д., суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 231050005850 від 19.11.2025; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 231050005850 від 05.12.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.11.2025. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головних управлінь Пенсійного фонду України у Волинській області та у Тернопільській області у проведенні перерахунку та виплаті позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є протиправними та такими, що порушують його права та інтереси. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.04.1995 категорії 4 позивач має пільги та компенсації як громадянин, що постійно проживає або працює на території зони посиленого радіологічного контролю. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області заявою №4107 від 13.11.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До неї додав копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорта, військового квитка, довідки про відкритий рахунок в банку, довідку про зміну назви організації, довідки про прийняття на роботу, довідок загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в п.2 ч.2 ст.36 Закону №1058, навчаються за денною формою навчання; документів про місце проживання (реєстрації) особи, пам`ятку, посвідчення постраждалого від ЧАЕС, трудової книжки. За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянув відповідач-1, у результаті прийнявши рішення від 19.11.2025 №231050005850 про відмову в призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку (далі - Рішення №231050005850), обґрунтоване тим, що у 2025 році право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають особи за наявності страхового стажу не менше 27 років. Страховий стаж позивача становить 36 років 11 місяців 13 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Оскільки заявник не підтвердив факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 роки(03 роки 06 місяців 11 днів), право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону відсутнє. Заявою №4351 аналогічного змісту позивач звернувся повторно 28.11.2025 зі вказаними вище документами, яку за принципом екстериторіальності розглянув відповідач-2, про що виніс рішення № 231050005850 від 05.12.2025 щодо відмови у призначенні пенсії з підстав (далі - Рішення № 231050005850). Обґрунтовуючи зазначено, що період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю становить 20 років 05 місяців 21 день, станом на 01.01.1993 - 01 рік 06 місяців. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, становить 27 років. Страховий стаж - 36 років 11 місяців 13 днів. За даними документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи. Право на пенсію заявник матиме 13.11.2030. Підставою відмови вказано відсутність необхідного періоду проживання. Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними позивач звернувся з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач на дату звернення за призначенням пенсії мав 55 років, отже не досяг віку для призначення пенсії за віком. Зважаючи на категорію 4 посвідчення позивача, оскільки відсутні докази проживання позивача у зоні посиленого радіологічного за станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, що підтверджено записами трудової книжки, паспорта та відомостей Реєстру територіальної громади про місце проживання, не досягнення віку для чоловіків для набуття права на пенсію, відповідачі прийняли обґрунтовані та правомірні рішення про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії та у спірних правовідносинах заявлене право не порушене. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Частиною першою статті 4 Закону №1058-VІ унормовано, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Абзацом другим пункту 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-VІ обумовлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про прокуратуру» та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок). Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів для призначення пенсії за віком: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). За періоди роботи на спецпоселенні депортованими особами, які знаходилися на спецпоселенні (період якого визначається з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень включно), додатково надаються документи, які підтверджують їх належність до цих осіб (посвідчення) та період перебування на спецпоселенні (довідка або інші документи, видані компетентними органами України, інших держав колишніх республік СРСР). За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Час перебування на інвалідності у зв`язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). Для зарахування цього періоду до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, додатково додається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) (форма Н-1 (Н-1/П)) (далі - форма Н-1 (Н-1/П)) або акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (форма П-4), форми яких наведено відповідно у додатках 11, 21 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №

337. Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу. Період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972. Період перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами у період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, індивідуальними відомостями про застраховану особу. Період перебування у відпустці визначається як період, що відповідає тривалості такої відпустки, встановленій статтею 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - тривалості, передбаченій пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та передує даті надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Якщо за відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінка не зверталась (у тому числі у разі смерті дитини до закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами або мертвонародження, про що додатково надається свідоцтво про смерть дитини), надається свідоцтво про народження дитини. У цьому випадку період перебування у відпустці визначається як період непрацездатності за відомостями реєстру застрахованих осіб, що не може перевищувати тривалості такої відпустки, встановленої статтею 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,- тривалості, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року підтверджується свідоцтвом про народження дитини та наказом про надання такої відпустки. У разі якщо за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським відповідно до Закону, страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюються на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04 лютого 2021 року № 3-1 «Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески та Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 квітня 2021 року за № 463/36085. Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків; 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5). За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки. Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами; 4) відомості про місце проживання особи; 7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; потерпілим від Чорнобильської катастрофи: для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); Відповідно до п.4.2 вказаного Порядку при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Отже, відповідачі наділені правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення а у разі недостатності - письмово повідомити про ті документи, яких не вистачає. Згідно з п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Спірні правовідносини свідчать, що відповідачі дотрималися порядку та способу дій, визначених законом, прийнявши спірні рішення. Щодо вказаних у них підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу суд урахував таке. Частиною першою ст. 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 44 Закону №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно зі ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку. Отже, умовами набуття права на пенсію є досягнення віку та розмір страхового стажу. Як свідчать встановлені обставини спору, позивач на дату звернень мав 55 років. Отже, не досяг віку для призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - ЗУ №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії за віком надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія

4. Частинами третьою- четвертою статті 15 Закону № 796-ХІІ унормовано, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до відомостей посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Черкаською обласною радою 04.04.1995, ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) . Колегія суддів зауважує, що крім наявності посвідчення, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, обов`язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 закону № 796-ХІІ є ще проживання/робота у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років. Зі змісту оспорюваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19.11.2025 № 231050005850 слідує, що відповідачем-1 зазначено, що період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю становить 20 років 05 місяців 21 день, станом на 01.01.1993 - 01 рік 06 місяців. Водночас, у оспорюваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначено, оскільки заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 роки (03 роки 06 місяців 11 днів) право на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє. Колегія суддів наголошує, що відповідачами по справі зазначено різний період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993, зокрема 01 рік 06 місяців та 03 роки 06 місяців 11 днів, що свідчить про непослідовний підхід при обрахунку такого періоду. Як зазначено у примітці до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Звенигородка Черкаської області, що підтверджується відомостями паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого 23.04.1999 Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області. Як зазначив позивач, звертаючись до суду, на момент аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був неповнолітнім та проживав з батьками у АДРЕСА_1 . Згідно із відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи (за даними Звенигородської територіальної громади) станом на 28.10.2025), наданими виконавчим комітетом Звенигородської міської ради №859/12-3-07 від 28.10.2025, ОСОБА_1 проживав за наступною адресою: АДРЕСА_1 у період час з 16.12.1986 по 04.09.1987; з 15.01.1991 по 25.10.1991. Відповідно до відомостей будинкової книги для прописки осіб, які проживають в буд. АДРЕСА_2 , порядковим номером 4 зазначено інформацію про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстрацію прописки здійснено 16.12.1986, знято з реєстрації 04.09.1987 року. Довідкою № 107 від 28.10.2025. виданою Звенигородською гімназією №2 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Звенигородській середній школі № 2 м. Звенигородки Черкаської області з 11 вересня 1985 (наказ по школі від 11.09.1985 року №23) по 26.16.1987 (згідно записів з Алфавітної книги та книги реєстрації атестатів про середню освіту). Звенигородська гімназія №2 Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області є правонаступником Звенигородської середньої школи №2 м. Звенигородки Черкаської області. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто Звенигородка Черкаської області до 01 січня 2015 року було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. Як слідує з військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 , 04.12.1988 року позивач був призваний на строкову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 та 14.12.1990 звільнений зі служби в запас. Довідкою виданою 20.03.1992 вих. №149 за підписом командира військової частини НОМЕР_4 підтверджено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу при військовій частині НОМЕР_4 з 07.12.1988 по 14.12.1990 у селищі Десна Козелецького району Чернігівської області. У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 105 від 23.07.1991 смт. Десна Козелецького району Чернігівської області відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (щільність зараження землі цезієм від 1.0 до 5.0 Ки/Км2). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто Звенигородка Черкаської області до 01 січня 2015 року було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що матеріалами справи підтверджено проживання позивача у період з 26.04.1986 по 04.09.1987, з 15.01.1991 по 25.10.1991 в м. Звенигородка, яке входить у Переліку радіоактивно забруднених населених пунктів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема на території зони посиленого радіологічного контролю. Зазначений період становить 2 роки 1 місяць 21 день. Крім того, матеріалами справи також підтверджено проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю в селищі Десна Козелецького району Чернігівської області, зокрема в період проходження військової служби з 07.12.1988 по 14.12.1990, що становить 2 роки 0 місяців 08 днів. Варто зазначити, що в межах даного провадження судом на підставі поданих доказів було встановлено, що позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю (м. Звенигородка та селище Десна) не менше 4 років станом на 01.01.1993 року та має право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Відтак, висновки відповідачів про відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку у зв`язку з непідтвердженням проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років є безпідставними, а позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ. При цьому, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Як зазначалося колегією суддів раніше, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Враховуючи ту обставину, що період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю становить 20 років, зменшення пенсійного віку для призначення пенсії позивачу становить 5 років, з розрахунку 1 рік за 3 роки проживання. Одночасно, колегія суддів зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону № 796-ХІІ є наявність в особи відповідного страхового стажу. Так, за умовами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Зі змісту оспорюваних рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та у Тернопільській області слідує, що страховий стаж позивача становить 36 років 11 місяців 13 днів. З урахуванням обставин справи, оскільки позивач, на момент звернення із заявами про призначення пенсії (13.11.2025, 28.11.2025) досяг 55-річного віку, його страховий стаж на дату звернення становить 36 років 11 місяців 13 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, у відповідачів були відсутні підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії. Керуючись наведеним нормативно-правовим регулюванням, колегія суддів дійшла висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 231050005850 від 19.11.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 231050005850 від 05.12.2025. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч. 2 ст. 9 КАС України) Частиною четвертою статті 245 КАС України унормовано, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачами як суб`єктами владних повноважень, суд враховує, що з метою ефективного захисту прав позивача, з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 9 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за його заявою від 28.11.2025, пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.11.2025, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні. На переконання колегії суддів, зобов`язання органу призначити позивачу пенсію з дати виникнення права на пенсію, з огляду на дотримання позивачем строку звернення із заявою про призначення пенсії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачами не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо підтвердження періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю не менше років станом на 01.01.1993, досягнення необхідного віку (55 років), наявності відповідного страхового стажу (37 років). Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачами під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, ніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи. При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.11.2025 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме зазначений суб`єкт владних повноважень має завершити процедуру розгляду заяви позивача та вирішити питання про призначення пенсії. Водночас, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача-2 виплачувати пенсію, позаяк такі вимоги є вимогами на майбутнє, а судовому захисту підлягають лише порушені чи оспорювані права особи. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, тому рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати підлягають розподілу згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України. Так, частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною третьою статті 139 КАС України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Під час звернення до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки вимоги позивача носять немайновий характер та суду не надається за можливе визначити розмір судового збору відповідно до розміру задоволених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що вся сума судового збору, сплачена позивачем підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах. Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 580/13701/25 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 231050005850 від 19.11.2025. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 231050005850 від 05.12.2025. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за його заявою від 28.11.2025, пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.11.2025. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан,6, ідентифікаційний код 13358826) суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (46001 Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ідентифікаційний код 14035769) суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко Судді: О.О. Осіпова С.В. Златін