Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/14481/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14481/19 Головуючий у 1 інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Керімова К.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіо «Континент» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіо «Континент» (далі - ТОВ «Радіо «Континент») звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 0001 від 29.01.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіо "Континент". Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 0001 від 29.01.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами на Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіо "Континент". Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок ГО «Українська Асоціація Маркетингу» від 01.10.2018 № 31/09-2018, який, на думку апелянта, є належним і допустимим доказом та містить інформацію, що має значення для встановлення факту порушення законодавства про рекламу. Також, апелянт наполягає на тому, що висновки Держпродспоживслужби про порушення позивачем вимог частини третьої статті 7 та абзацу третього частини першої статті 8 Закону України «Про рекламу» підтверджуються матеріалами справи, а спірна зовнішня реклама містить зображення, що порушує етичні та моральні норми, нехтує правилами пристойності й має дискримінаційний характер за ознакою статі. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково визначив розмір судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача, у сумі 19 210,00 грн, оскільки, позивачем було заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а відтак розмір судового збору мав визначатися за ставкою, встановленою для адміністративного позову немайнового характеру, а не виходячи з ціни позову. 09 липня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіо «Континент» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, уповноваженим фахівцем Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області під час здійснення заходів контролю за додержанням вимог законодавства про рекламу на території м. Переяслав-Хмельницький Київської області було виявлено факт розповсюдження зовнішньої реклами (біг-борду) із текстовим змістом: «FM радіо Максимум. DR ALBAN, ICE MC, МУЗИка на МАКСИМУМ 94,2 FM». За висновками контролюючого органу, зазначена реклама містила зображення чоловіка та жінок, які, на думку органу державного нагляду (контролю), порушували етичні, гуманістичні та моральні норми, а також нехтували загальновизнаними правилами пристойності. 20 грудня 2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, яким вирішено направити матеріали до Держпродспоживслужби для прийняття рішення по справі, оскільки сума очікуваних штрафних санкцій перевищує 300 неоподатковувавних мінімумів доходів громадян, та попередити рекламодавця, що повторне вчинення порушення протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі. Згідно висновків вищевказаного протоколу від 20.12.2018, у рекламі позивача встановлено дискримінацію, яка полягає в тому, що оголені тіла чоловіка та жінок виконують роль стоперів, головне завдання яких привернути увагу споживачів до рекламного контенту. Це прагнення підсилюється тим, що чоловічі ролі відведені медійним особистостям, орієнтованим на абсолютно різні цільові аудиторії. Встановлено порушення ч. 3 ст. 7 та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про рекламу». На підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 20.12.2018, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.01.2019 № 0001, яким за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами на рекламодавця - ТОВ «Радіо «Континент» накладено штраф у розмірі 1 375 000 грн. Згідно оскаржуваного рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІО «КОНТИНЕНТ» не дотримано встановлених законом вимог щодо змісту реклами, яка розповсюджувалась в м. Києві, а саме: зовнішня реклама радіостанції «Максимум 94,2 FМ» містить зображення, яке порушує етичні, моральні норми, нехтує правилами пристойності, а також твердження, які є дискримінаційними за ознакою статі, чим порушено вимоги частини третьої статті 7 та абзацу третього частини першої статті 8 Закону України «Пре рекламу». Не погоджуючись із даним рішенням про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Відповідно до визначення статті 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Згідно статті 7 Закону України «Про рекламу», основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди. В силу вимог статті 8 Закону України «Про рекламу», у рекламі забороняється, зокрема: вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб; наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром; розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів. Частиною першою статті 26 вказаного вище Закону визначено, що одним із органів, що здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі - Положення №667), Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки. Згідно з приписами підпункту 9 пункту 4 Положення №667, Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження. Підпунктами 17 та 21 пункту 6 Положення №667 встановлено, що Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право: - складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом; - призначати проведення експертизи, технічної діагностики машин та інших технічних засобів для агропромислового комплексу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час здійснення державного технічного нагляду. Свої повноваження Держпродспоживслужба здійснює безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення №667). Під час виконання покладених на неї завдань Держпродспоживслужба взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями (пункт 8 Положення №667). Частинами 2-3 статті 26 Закону України «Про рекламу» передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами. Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи. Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду. Аналіз викладених вище правових норм дає підстави стверджувати, що Держпродспоживслужба та її територіальний орган - Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області уповноважені здійснювати контроль щодо дотримання вимог законодавства з питань реклами та у разі встановлення порушень таких вимог виносити відповідні рішення, в тому числі про накладення штрафу, позивачем не заперечується. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок №693). Згідно з приписами пунктів 9-18 Порядку №693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою, зокрема, Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці. Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників. Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день. З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза. Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку. Як вбачається з матеріалів справи, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.01.2019 № 0001, яким за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами на рекламодавця - ТОВ «Радіо «Континент» накладено штраф у розмірі 1 375 000 грн. Так, підставою для прийняття Держпродспоживслужбою оскаржуваного рішення став висновок відповідача про те, що зовнішня реклама радіостанції «Максимум 94,2 FM» містить зображення, які порушують етичні, гуманістичні та моральні норми, нехтують правилами пристойності, а також є дискримінаційними за ознакою статі. Разом з тим, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про захист суспільної моралі», суспільна мораль є системою етичних норм і правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість та справедливість. Отже, поняття етичних норм, суспільної моралі та правил пристойності є оціночними категоріями, зміст яких не може визначатися довільно, а повинен встановлюватися з урахуванням конкретних обставин кожної справи, характеру спірного зображення та його впливу на суспільні відносини. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 29 жовтня 2021 року у справі №480/85/19. Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, в рішенні Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 0001 від 29.01.2019 не наведено та не встановлено, які конкретно етичні, гуманістичні, моральні норми, правила пристойності були недотримані та яким способом такі правила порушені рекламою радіостанції. З наявних у справі матеріалів вбачається, що на зовнішній рекламі радіостанції зображено чоловічу постать до торсу без одягу (анфас) з накладенням обличчя українського музиканта, позаду якого розташовані дві жіночі постаті без одягу, розвернуті до глядача спиною, на спинах яких розміщені написи, проте, зображені постаті не демонструють інтимних зон тіла, акцентування відбувається лише на загальних обрисах тіла. Разом з тим, ані в оскаржуваному рішенні, ані у протоколі засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 20.12.2018 не обгрунтовано, чому саме зовнішня реклама радіостанції «Максимум 94,2 FМ» містить твердження, які є дискримінаційними за ознакою статі, що передбачено статтею 8 Закону України «Про рекламу». Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було доведено, а судом не встановлено, що зовнішня реклама радіостанції містить зображення, що порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтує правилами пристойності, а також твердження, які є дискримінаційними за ознакою статі, водночас, зі змісту рішення неможливо визначити, чому саме образ чоловіка/жінки з оголеним торсом на рекламному оголошенні суперечить суспільній моралі/етичним нормам чи є дискримінацією за ознакою статі. Рішення про накладення штрафу не містять жодного аргументу, який би припускав, що суб`єкт владних повноважень подбав про те, щоб детально вивчити питання про сумісність з принципом захисту моральних норм того зображення, яке використовується товариством позивача, як зовнішня реклама радіостанції. Щодо доводів апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин Стандарту СОУ 21708654-002-2011, слід зазначити наступне. Так, національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов`язковим для: суб`єктів господарювання, якщо обов`язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні. Разом з тим, відповідачем не доведено застосування позивачем у власній господарській діяльності Стандарту СОУ 21708654-002-2011. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок ГО «Українська Асоціація Маркетингу» від 01.10.2018 №31/09-2018. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про рекламу», об`єднання громадян та об`єднання підприємств у галузі реклами мають право здійснювати незалежну експертизу реклами та нормативно-правових актів з питань реклами щодо відповідності вимогам законодавства України та надавати відповідні рекомендації рекламодавцям, виробникам і розповсюджувачам реклами. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний висновок не був покладений відповідачем в основу оскаржуваного рішення від 29.01.2019 №0001, а тому оцінка його змісту сама по собі не впливає на вирішення питання щодо правомірності спірного рішення суб`єкта владних повноважень. Крім того, у постанові від 29 жовтня 2021 року у справі №480/85/19 Верховний Суд наголосив, що висновок ГО «Українська Асоціація Маркетингу» не має наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема із самим рекламним зображенням та іншими доказами, на які посилаються учасники справи. Водночас, під час розгляду даної справи судом першої інстанції ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 було призначено комплексну судову психологічну та судову мистецтвознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Як вбачається з висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.04.2021 №32903/32904/19-61/32905/19-55, за результатами проведення комплексної судової психологічної та судової мистецтвознавчої експертизи встановлено, що зовнішня реклама радіостанції «Максимум 94,2 FM» не містить зображень, які можуть порушувати етичні, гуманістичні чи моральні норми, нехтувати правилами пристойності, а також не містить тверджень, які є дискримінаційними за ознакою статі. Крім того, експертами встановлено відсутність у спірній рекламі ознак порнографічного, еротичного або сексуального характеру. Наведений висновок експертів відповідає вимогам належності та допустимості доказів, містить докладний опис проведених досліджень, мотивовані відповіді на поставлені судом питання та складений експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. При цьому, колегія суддів враховує, що будь-яких доказів, які б спростовували наведені у висновку експертів висновки або ставили під сумнів його повноту, об`єктивність чи достовірність, відповідачем до матеріалів справи не надано. Клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи під час розгляду справи також не заявлялося. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок комплексної судової психологічної та судової мистецтвознавчої експертизи є належним доказом у справі та підтверджує правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності у спірній рекламі ознак порушення вимог частини третьої статті 7 та абзацу третього частини першої статті 8 Закону України «Про рекламу». Беручи до уваги викладене, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що спірна зовнішня реклама містить зображення, які порушують етичні, гуманістичні та моральні норми, нехтують правилами пристойності, а також мають дискримінаційний характер за ознакою статі. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення № 0001 від 29.01.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіо «Континент» у розмірі 1375000 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове визначення судом першої інстанції розміру судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Так, апелянт вважає, що позивачем було заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а тому судовий збір підлягав сплаті за ставкою, встановленою для адміністративних позовів немайнового характеру. Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на те, що предметом спору у даній справі є рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.01.2019 №0001, яким на ТОВ «Радіо «Континент» накладено штраф у розмірі 1 375 000 грн. Отже, оскаржуваним рішенням безпосередньо визначено грошове зобов`язання позивача у конкретному розмірі, а його скасування впливає на склад майна позивача та звільняє останнього від обов`язку сплати відповідної суми штрафних санкцій, що свідчить про майновий характер заявлених позовних вимог. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо майнового характеру спору та, відповідно, правомірно стягнув на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіо «Континент» та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Кузьмишина О.М. Ключкович В.Ю. Повне судове рішення складено 11.06.2026 р.