Постанова 4855 № 320/21249/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/21249/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 5 квітня 2024 року №047774. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.03.2024 № 047774 про застосування до ПрАТ «АК «Київводоканал» адміністративно-господарського штрафу прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та за відсутності складу правопорушення. Як зазначає позивач, транспортний засіб, щодо якого складено акт перевірки, використовувався для перевезення щебеню з території підприємства на місце проведення аварійно-відновлювальних робіт з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, тобто для власних потреб позивача. У зв`язку з цим такі перевезення не є наданням послуг з перевезення вантажу на договірних умовах, а тому на позивача не поширюються вимоги щодо оформлення товарно-транспортної накладної як основного документа на перевезення вантажу. Позивач також вказує, що відповідальність, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується виключно до автомобільних перевізників, які здійснюють перевезення вантажів у межах правовідносин з надання транспортних послуг. Натомість ПрАТ «АК «Київводоканал» у спірних правовідносинах не виступало автомобільним перевізником, оскільки не надавало послуг з перевезення вантажів, а здійснювало переміщення матеріалів власним транспортом для забезпечення власної виробничої діяльності. Крім того, позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно включено до складу правопорушення відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа, оскільки відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті обов`язковість використання тахографів та відповідних документів щодо їх перевірки стосується транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень пасажирів або вантажів. У даному випадку позивач здійснював внутрішнє перевезення вантажу для власних потреб, а тому вимоги щодо наявності тахографа та протоколу його перевірки не підлягають застосуванню. На думку позивача, відповідачем не було належним чином досліджено обставини справи та подані позивачем пояснення і документи, зокрема подорожній лист та інші матеріали, що підтверджують використання транспортного засобу для власних потреб підприємства. Унаслідок цього відповідач дійшов помилкового висновку про наявність порушення законодавства про автомобільний транспорт та безпідставно застосував до позивача адміністративно-господарський штраф. З огляду на викладене позивач вважає, що спірна постанова прийнята без належних правових підстав, з порушенням вимог законодавства та підлягає визнанню протиправною і скасуванню в судовому порядку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить здійснювати розгляд справи № 320/21249/24 з повідомленням (викликом) сторін; скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 320/21249/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати протиправною та скасувати постанову від 05.04.2024 № 047774 про застосування адміністративно-господарського штрафу; судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2026 року та від 20 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку. Відповідно до фактичних обставин справи, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на перевірку від 18 січня 2024 року №002116, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» марки Ford д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24 січня 2024 року №012401. Згідно із складеним актом зафіксовано виявлене під час перевірки порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки відсутня товарно-транспортна накладна або інший, передбачений законодавством, документ на вантаж, протокол перевірки та адаптації тахографа. Перевізник не забезпечив водія необхідними документами. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акта перевірки відповідачем 05 березня 2024 року прийнято постанову № 047774 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач не погодився з такими висновками відповідача та звернувся до суду з цим позовом. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону № 2344-III, а саме: відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 Закону № 2344-III - протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу; ТТН на вантаж. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з частиною сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини вісімнадцятої статті 6 Закону № 2344-IIІ у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Частиною дев`ятнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Згідно з частиною двадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок. Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567). За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Так, Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385). За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4 Інструкції № 385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом. У постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №

340. Як встановлено судом, під час перевірки виявлено порушення статті 48 Закону № 2344-III, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, а саме: абзац 3 частини першої - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Своє чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, аналізуючи законодавство про автомобільний транспорт, зокрема приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення № 340, виснував, що за відсутності документів, зокрема, адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до п.6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водія. (п.6.3 Положення). Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль, яким здійснювалось перевезення вантажу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу має повну масу 34 т, тобто більше 3,5 т, відтак на нього поширюються вимоги пункту 6.1 Положення 340 (а.с.33). Таким чином, повна маса транспортного засобу, що належить позивачу, становить понад 3500 кг, а законодавством визначено обов`язок щодо обладнання вантажного автомобіля діючим та повіреним тахографом з повною масою вище 3,5 тон, отже висновок апелянта про відсутність обов`язку обладнувати вантажний автомобіль діючим та повіреним тахографом є помилковим. Керуючись наведеним, судова колегія дійшла висновку, що орган Укртрансбезпеки мав достатні правові підстави для застосування до позивача приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Поряд з цим, у контексті доводів апелянта про те, що він не є перевізником, колегія суддів враховує таке. Апелянт наголошує на тому, що він здійснював перевезення вантажу з території ПрАТ «АК «Київводоканал» на місце проведення аварійно-відновлювальних робіт. Тобто, перевезення вантажу здійснювалося для власних потреб у господарській діяльності позивача. Колегія суддів зазначає, що законодавцем ставиться вимога до перевізників щодо обладнання транспортних засобів тахографами незалежно від мети поїздки та наявності фінансової складової у такому перевезенні між перевізником та одержувачем вантажу, як помилково висновує позивач. Колегія суддів наголошує, що в першу чергу законодавство у сфері дотримання безпечних правил дорожнього руху, забезпечення прав водія спрямоване на дисциплінування учасників дорожнього руху та збереження їх життя та здоров`я. Відтак, ігнорування прямих законодавчих норм щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв не може виправдовуватись відсутністю договору перевезення на комерційній основі, або ж як у спірному випадку - перевезення свого вантажу для себе. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23. На підставі викладеного у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал». Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає, а доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина